Elessmera

Дата реєстрації: 2018-12-06 18:26:59

Псевдонім: Elessmera

Коментарів: 16

Редагувати персональні дані


Його останні коментарі:

  • Квантовий стрибок Христофора Маляренка
    2019-05-04 19:37:21

    Перша частина вийшла досить жвавою, зацікавило, що ж буде з героями далі, що сталося із художником, чиї ж очі в нього ніяк не виходило намалювати... а потім із різкою зміною локацій прямо квантова заплутаність виникає. Можливо, саме цього ефекту автор і домагався (враховуючи назву оповідання). Але читати різкі перекиди від роботів до окопів було відверто важко. Плюс серйозно порушили моє серйозне ставлення несподівана поява козаків із бластерами (вибачайте, але "вояки\повстанці\просто люди" звучали б у рази органічніше, це чисто моя суб'єктивна думка).

    Погоджуюсь із попереднім коментатором, поки що це краще оповідання з інтригою та парою мистецьких конфліктів smile

    Успіхів на конкурсі!

  • Атпирка
    2018-12-16 12:04:49

    Про терміни. На скільки зрозуміла, "атпирка" - це навпаки "а крипта"? Мабуть, "а" для читабельності додали, або тут ще якийсь таємний прихований зміст

  • Бурлацька пісня
    2018-12-15 20:05:24

    Що ж, приємне та легке читання надвечір, дуже дякую smile По стилю одне з найкращих оповідань smile Перша половина була досить кінематографічною, дуже візуальною і навіть смачною (злочинно смачною, піду вечеряти). Ще із плюсів - сподобався стьоб над звичкою прибіднятися і різні інші моменти такого штибу.

    Щоправда, після знайдення тіла за законами жанру мав би з'явитися Пуаро, наявність тільки одного розкритого персонажа в цій справі трохи розчарувала, все чекаєш, коли почнеться дія.\\На Кларіту нападають аби прибрати, але Пуаро її рятує; Пуаро заважають СБУшники, але не можуть його десь висадити, поки не закінчиться слідство; СБУшники беруть не того і Пуаро за допомогою Кларіти виводить їх на справжнього агента і т.д. коротше кажучи, тут така серія хвилин на сорок чудово вимальовується\\ Припускаю, що повноцінний детектив за авторським задумом не вмістився у конкурсний об'єм, тоді це все пояснює.

    Із задоволенням прочитала б розширену версію wink

    Автору успіхів!

  • Олімп
    2018-12-14 12:18:57

    Святі вареники, ну й оповідання big surprise \\Якщо раптом ви його ще не читали, краще не робіть це під час їжі\\

    Динамічно, напружено, огидно, все, як треба. Я далеко не фанат історій такого штибу, але, мабуть, автору варто відредаговану версію відправити потім у фензін "Підвал".

    Усі можливі плюси-мінуси описали коментатори вище, а що для мене було трохи неправдоподібним, це що плюс-мінус 80 кг біопалива вистачило б для перельоту з Марса на Землю. І з тим пілотом, по ідеї, закони робототехніки ніхто не відміняв, Арні мав би його доставити живим? А враховуючи стиль оповіді, Дональд міг би спершу пустити на паливо його, а коли цього виявилося б замало, постраждав би сам Дональд... жахлива ідея, але, мабуть, у цей текст вона впишеться oh oh

  • Атпирка
    2018-12-13 12:47:55

    Дуже насичено і технічно добре написано, текст надзвичайно гармонійний! Важко уявити, як стільки всього вмістилося у рамки 30 тисяч знаків. Погоджуюся з Крампусом, для мене ГГ скоріше став антигероєм, як не треба робити. Але його історія журби добряче закручена та цікава smile

    Що мені здалося трохи незрозумілим - це чи всіх беруть на таку роботу чи тільки розумово обдарованих, як Христя? Бо в оповіданні кілька разів наголошується, що ГГ тільки 11 класів закінчив, потім кілька років нічого не робив, хіба що на компі грався. Окей, хлопець вивчає німецьку - але це лише мова, не соціальні науки й не квантова фізика. Бо якщо можна брати будь-яку людину, чи не дешевше тій конторі набрати умовно кажучи тих же бомжів (вони все одно ж на вокзалі) і їх змусити ночами розв'язувати завдання? Хочеться все-таки дізнатися, чим особливий ГГ.

    А так, оповідання чудове, нагадує трохи атмосферу Стругацьких. Плюсую в топ wink Дякую за приємне читання!

  • Потоки
    2018-12-10 22:27:43

    Відразу "Cyberpunk 2077" згадався, картина світу чудово прописана! Спершу думала, чого ж на серйозній системі відеоспостереження стоїть шифрування, яке вразливе до квантового комп'ютера, якщо такий хто завгодно нариє, але момент із перехопленням сигналу до кодування інформації це пояснив. Хоча по-хорошому розробники мали б передбачити перехоплення, якщо там просто стоїть антена і це відкритий канал зв'язку.

    Ще круто, що описаний у дії соціальний рейтинг, і суржик, і паперові юані. А так, погоджуюся з попередніми коментаторами, це скоріше початок, шматочок чогось великого, і все найцікавіше попереду.

    Успіху на конкурсі!

  • Франкі-Штуня
    2018-12-09 23:48:05

    Епістолярний жанр як данина Мері Шеллі мені сподобався, як для сучасної літератури незвично. Стиль чудовий, нарешті оповідання, яке читається напрочуд легко і можна спокійно зануритися в сюжет smile І... мушу погодитися з Франкі-Штунею, але головна героїня трохи тупенька (і без цього, певно, всього сюжету й не було). Як у фільмах жахів лізуть у підвал, то ГГ всіма силами дразнить андроїдку, а потім лишає її в режимі рейдж-мод і тікає з такою ж залізякою (як вона йому теж після такого могла вірити? Чого не роздовбати кухонним молотком ту груду силікону поки андроїд у відключці?). Про опис палкого сексу в листі матері вже сказали... хоча це майбутнє, так що хто зна, про що тоді говоритимуть із батьками.

    А так - серйозно, поки що по стилю найкраще оповідання з прочитаних. Хотілося б ще почитати вашої прози із сюжетами більш закрученими smile

    Творчої наснаги та успіху на конкурсі!

  • Дзеркало
    2018-12-08 18:32:54

    Що ж, чесно кажучи, твір не для мене, але як для міфологічної містики цілком добре, а головне сюжет затягує smile

    Переживання матері та головної героїні на початку виглядають трохи натягнуто, я б на місці ГГ у першу чергу боялася б такої сестри, ніж хотіла віддати своє життя їй. Тим більш, виявляється, що це не через неї вона загинула, а стара відьма не втримала дитину. Бабця шикарна, все чекала, що в кінці вона якось втрутиться або сама помре і передасть дар повністю. Нагадало "Волковиці" Марини Смагіної, як я розумію, в цьому жанрі подібним чином пише багато хто.

    Якщо відшліфувати, то це матеріал для "Містичних історій" на СТБ.

    Автору творчих успіхів!

  • Вільний подих
    2018-12-08 18:01:24

    Початок на кінець оповідання класні та цікаві, всередині перемішали ложкою. У якийсь момент я подумала, що Ярина - то його матір у минулому і він хоче її врятувати, а тоді виявилося, що це якась дівчина з теперішнього, яка стане його дружиною... Щодо коментарів про комікси - так, схоже, автор надихався фільмами Марвел. Імператор Всесвіту Танос цього разу завдав невдачі smile

    Це можна розкроїти на кілька окремих оповідань, цілий клубок цікавих та динамічних ліній wink

    Творчих успіхів!)

  • Чітко і виразно
    2018-12-08 17:40:42

    Навіть щось прокоментувати важко. Ідея прикольна. Хоча як для стьобу - хотілося б більшого стьобу, посміхнув тільки фінал. Напевне, у тому суспільстві точно ж боялися йти в той телепорт, бо раптом на фарш перемеле, як іноземців? Або їх там змушували - з кожної родини когось мали відправити на Марс. Або був забобон, якщо вишивка на скафандрі з вузликами і не освячена, то телепорт не прийме?

    Коротше кажучи, жарт обігрування вартий, про Коваленка історія цікава, але це як Вікіпедія без дії і Петро наче й не головним героєм був. Якось так.

    Автору творчих успіхів smile

  • Фіолетова Земля
    2018-12-08 17:20:41

    Як я розумію, це продовження оповідання Лема про мошок, які жерли кисень? Тільки у вас ця зараза ще живучіша, при -200 розмножується.

    Чесно кажучи, на початку, коли тільки астронавти бачили зміну кольору, склалося враження, що в них після космічних пригод змінилося відчуття кольору, підвищилася спектральна чутливість. Але все звелося до невідомої живучої штуки, яка раптово з'явилася... Можливо, якби про їхню червону планету згадали на початку, що космонавтів мучить питання, чого це близнючка Землі перетворилася на пустелю, усе виглядало б цілком логічно.

    Загалом, ефекту напруженого фіналу, як у Лема, не вийшло, все закінчилося дуже сумно, наче у Бредбері :'(

  • Кобзар 4 000
    2018-12-08 10:34:31

    Велосипедний лицарський постапокаліпсис крутий. Світ та герої цікаві та самобутні, оповідання захопливе. Фінал - ні, тільки не це! - обривається на найцікавішому місці. Ви можете сказати, що хотіли відкритий фінал, але закладаюся, що це початок повісті\роману. Якщо це так, можете хоча б натякнути, що далі було? wink Бо це оповідання, наче миска зі сметаною, яку забрали від кота в останній момент.

    Автору успіху на конкурсі!

  • Податок на вареники
    2018-12-07 14:45:02

    Наче страшний сон будь-якого бізнесмена, який відправляв електронну декларацію, ух. Доволі кумедне та цікаве оповідання, гадаю, франшиза з варениками має цілком реальний потенціал smile

    Що здивувало окрім штуки з гіперлупу (про це вже сказав попередній коментатор), то що в сцені-викритті публіку не шокував підставний міністр-робот, а вони вжахнулися чотирьом підводним колоніям за бюджетний кошт...

    Загалом оповідання сподобалося, дякую! Успіхів на конкурсі smile

  • Світ, де можна малювати янголів
    2018-12-07 11:04:13

    Чудове оповідання, мені сподобалося! Непоганий сюжет, читала з цікавістю до кінця, фінал, що треба. За вагання ГГ плюс. У принципі, без зайвого пафосу показана роль українців у всій цій визвольній операції. Можливо, для смаку не вистачає трохи описів, а ще дізнатися більше про Анну, але, як я розумію, на це вже знаків не вистачило. І наприкінці хотілося б знову побачити тих янголів, що робила Оксана. Із задоволенням прочитала б повість із таким сюжетом.

    Поки що одне з найцікавіших оповідань, дякую. Автору успіху!

  • Ракурс
    2018-12-06 23:51:11

    На початку плуталися між собою Іван, Петренко та їхній шеф, але після повторного прочитання всі Івани стали на свої місця.

    Мовна мішанина збила з пантелику так само, як і головного героя, так що в цьому моменті його прекрасно розумію. Фактично кожен новий персонаж став радикальним поворотом сюжету. Динамічно, цікаво. Персонажів забагато, але камео Морфея посміхнуло. Страшно насичено, не встигаєш за подіями. Мабуть, через це очікування від зав'язки та фінал розійшлися в інші боки.

    Із опергрупою якийсь розрив шаблону - то вони кидають світлову гранату, то в силовиків при штурмі терористів немає зброї і всіх треба брати голими руками.

    А що виглядає дуже натягнутим - то це любовна лінія. "Підступне декольте"? Була Марічка, фотка, все гаразд. Марічка відшила - цілуєм останню знайому жінку. Якось це так виглядає х)

    Сюжету тут на більше оповідання smile Автору успіхів!

  • Якби
    2018-12-06 18:26:59

    Із плюсів — чітка структура сюжету, щодо мотивації героя та сварки погоджуюся з попередніми коментаторами. Можливо, якщо оповідку трохи скоротити то вийшла б фантастична історія для дітей, принаймні по дуже очевидній виховній функції. Ціни рідню, "добре там, де нас нема" і т.д. Автора з початком та творчих успіхів smile