Продовжуємо розповідати про збірки оповідань, про які ви могли не знати. Олександра Сорока підготувала матеріал про збірку за результатами літературного конкурсу «Літаренка». Далі пряма мова.
Нещодавно світ побачила особлива книга — перша збірка від літературного ресурсу «Літаренка», що об'єднала чотирнадцять авторів, десятки історій і безліч емоцій під однією обкладинкою. Це не просто добірка оповідань — це результат колективної мандрівки, спільного творення, пошуку й натхнення.
Доповнює мою думку одна з авторок збірки, Валентина Турчин (оповідання «Маренння» та «На березі Шелехівського»):
«А цікавішим за написання власних творів може бути тільки читання якісних, неймовірно цікавих оповідок інших учасників (це було умовою конкурсів). Звісно, по завершенні цього марафону ми не могли просто попрощатися — плодом нашої спільної творчої праці стала збірка оповідань “Літаренка: На Сульських берегах”».
Від ідеї — до берегів
Засновником ресурсу та упорядником збірки став Влад Кайола (оповідання «Дніпровське море» та «Становлення») — він відкриває збірку словами:
«Шановний читачу! У своїх руках ти нині тримаєш дебютну збірку від письменницького ресурсу за назвою “Літературна Арена”. Це — голос того, хто зібрав перших авторів, організував конкурси, об'єднав зусилля дизайнерів, редакторів, озвучувачів і просто небайдужих».
Він же і розповідає про витоки:
«На момент початку роботи над цією книгою ресурсу було лише кілька місяців. Ми встигли провести три конкурси — і саме оповідки з них стали основою збірки. Назва «На Сульських берегах» виникла невипадково: обидва конкурси були пов’язані з територіями, де протікає річка Сула, — Лебединщина, Білопільщина, Черкащина, Київщина. Ці місця важливі для мене особисто, адже саме звідти походять мої предки».
Збірка об’єднала твори з конкурсів «Слобожанські оповідки», «Приховане Поборисфення», а також окремі тексти з авторського конкурсу письменниці Дарії Гульвіс. Цей особистий мотив — один із численних елементів, які роблять «Літаренку» не просто збіркою текстів, а книжкою зі своїм характером.
Про що ця книга?
Авторка Вікторія Токар (оповідання «Самотнє світло у вікні») описує збірку так:
«Це маленька машина часу, яка проведе читача манівцями минулих століть та сьогодення. Розповість історії про козаків; відьом; привидів; мавок, потерчат, упирів та інших представників української міфології. Нагадає про деякі історичні події, давні повір'я та легенди». Унікальність збірки — в жанровому й тематичному розмаїтті. Тут є і містика, і фентезі, і історична проза, і реалізм. А головне — це український дух, укорінений у землю, пам’ять і міфи».
Валентина Турчин додає:
«Я навіть не очікувала, що у своїх творах поєднаю факти з власної біографії, історичні події і додам тільки дрібку вигаданих фентезійних пригод».
Збірка повнокольорова з неймовірними ілюстраціями, що якісно відображають кожне оповідання. Проте багато з них були створені за допомогою нейромереж. Завдяки друку ілюстрацій оповідання оживають перед очима читача двічі. Проте є виключення в нашій збірці і про нього детальніше розкаже одна з авторок.
Надія Крапка (оповідання «Навкун») ділиться власним досвідом:
«Мені неодноразово доводилось мати спільні проєкти з ілюстратором. Саме тому з впевненістю кажу: тандем пензля і пера річ не нова, вельми кропітка, але неймовірно захоплива. І результат того вартий: читач має можливість насолодитися не лише прозою, але й доповнити враження, заглибившись в атмосферу ілюстрацій. Часто робота ілюстратора закінчується на обкладинці. Але саме ця збірка дала змогу розширити межі та проілюструвати все оповідання. З великою радістю ми з ілюстраторкою Ірен Бом оживили на сторінках збірки дух оповідання».
Спільнота, яку ми створили
Для мене особисто це була перша збірка, у яку увійшло моє оповідання «Младенческе». І найсильнішим досвідом стала навіть не публікація, а відчуття спільності. Ми не просто писали — ми зустрічались, обговорювали, тримали одне одного за руку у процесі, що часом був складним, але завжди живим. Ми більше не група самвидаву — ми спільнота, об'єднана досвідом і мріями.
Багато авторів брали участь у друці вперше, але саме ця спроба стала точкою переходу з «я — пишу» у «ми — творимо».
Про це ж говорить Вікторія:
«Постійні обговорення, особисті зустрічі, огляди тестових примірників та внесення безлічі коректур передували друку остаточного варіанту книги. І все це — в дружній, творчій і навіть веселій атмосфері! Я рада знайомству з кожним зі співавторів. Тішуся, що наважилася на все це».
А Ельві Аккерман (оповідання «Білопілське прокляття» та «Берегиня») додає:
«Робота над збіркою подарувала мені знайомства з чудовими людьми, показала вектор руху для розвитку в чудовому мистецтві письменства».
Найцікавішим для мене було створення своєрідної літературної спільноти навколо цієї збірки. Ми зустрічалися кілька разів у різному складі в Києві для обговорення деталей обкладинки, першого варіанту друку й інших процесів видання. Ділилися досвідом, обмінювались історіями — і крок за кроком ми більше не просто група авторів самвидаву. Ми — літературна спільнота, об'єднана спільними сенсами.
Особистий досвід, що став спільною подорожжю
Я — одна з авторок цієї збірки. Дякую Всесвіту, що звів мене з такими прекрасними людьми й авторами. Беручи участь у конкурсі «Слобожанські оповідки», я не знала, яка чудова подорож на мене чекає.
Кожна сторінка книжки — це окрема емоція. Ти будеш плакати, сміятись, шкодувати, переживати за героїв і з нетерпінням починати читати наступну оповідку. І саме це відчуття стало найкращою нагородою для мене — емоції читача, який відкриває збірку.
Для Ельві Аккерман ця збірка теж стала дебютною і вона так про це і говорить:
«Що стосується першої Літаренської збірки, то вона є першою і для мене. Два оповідання, що ожили на кольорових сторінках, стали для мене неабияким особистим досягненням. Це досвід, котрий дає мотивацію та сили писати далі».
Авторка Валентина Турчин зізнається:
«Не відкриватиму всіх секретів, але точно можу пообіцяти, що книга занурить у неймовірні та часом містичні події, розповість вам і про козака, що став свідком угоди між відьмою та чортами; і про русаліма, що спостерігає за людьми; про нав'ю, яка закохується в людину; і про кохання з канівською феєю; про козака-характерника, який уві сні бачить майбутнє рідного краю; потойбічну істоту, яка харчується людськими стражданнями і ще багато-багато загадкового та нерозгаданого. І тепер мені залишається тільки чекати, що наші читачі так, як і я, зачитавшись збіркою, поставлять запитання «і все це про нашу Україну?».
Що далі?
Зараз «Літаренка» — це не лише збірка, а платформа для письменників, які хочуть рости разом. Плануються нові конкурси, нові книги, нові історії.
Я відчуваю, що тепер я вже не одна сиджу за комп’ютером і страждаю над чистим аркушем. Я створюю новий світ — разом із тими, хто теж вірить у силу слова.
«Літаренка: На Сульських берегах» — це не просто книга. Це відбиток одного періоду української літератури, створеної людьми, які не мовчать, не ховаються, не здаються. Це пам’ять, міф, біль, радість і віра. Це — наша ріка. І ви можете зануритись у неї просто зараз».
Влад Кайола додає :
«Без усіх, хто долучився до створення ресурсу й конкурсів — не було б ні Літаренки, ні цієї книги. Це велика вдячність кожному — від авторів до озвучувачів, художників і тих, хто просто підтримував словом. У результаті маємо збірку, якою дійсно можна пишатися».
Вікторія Токар:
«Для частини авторів це перші кроки у світі видання власних творів. Тому, можливо, збірка не ідеальна. Але вона створена з любов'ю та глибокою самовіддачею, а отже знайде відгук у серденьках читачів. Я у це вірю!».
Я впевнена, що наша спільнота ще створить не одну чудову збірку, яка зможе не тільки радувати українського читача, але й, сподіваюся, поповнити багатство української сучасної літератури новими свіжими ідеями, сенсами та відчуттями.
До нових збірок і зустрічей! Ваші автори збірки: Валентина Турчин, Вікторія Переверзєва, Вікторія Токар, Влад Кайола, Ельві Аккерман, Євгенія Приходько, Іван Байбуз, Кирило Тесленко, Надія Крапка, Наталя Черкас, Олександра Сорока, Ольга Сидоренко, Тамара Бельченко, Тетяна Овчиннікова.
Де придбати збірку?
Зв’яжіться з укладачем — Владом Кайолою в Інстаграм: @lit_arenka.
