Наталка Ліщинська продовжує дивувати і експериментувати. Сьогодні в рубріці «Коротко. Яскраво» розповідь про її підліткове міське фентезі «Незнайомка в люстерку».
А цей дім?! Великий оригінал — архітектор Хундертвассер — йолоп, зуб даю! Сам би спробував тут жити! Підлоги, двері, вікна — все криве. Щокроку вдаряєшся, перечіпаєшся… Уже стільки часу живемо, а ніяк не звикну. Престиж, чорт… Так, ми зараз у Відні, а що змінилося? Хіба батьки зважають на те, що хочу я, а не вони? Задовбало все…
Учора зовсім щось розклеїлась, бреду собі коридором, а тут — двері. Я й уваги не звернула б, та вони рипнули й прочинились. А звідти вигулькнуло щось таке, що в мене всередині все гахнуло вниз, а в животі стало холодно-холодно й порожньо. Те жахіття, щойно мене вздріло, одразу шмигнуло назад. Я заклякла.
Сусідка, старенька сива пані (здається, її звати Аґнесою), вибралась на сходи та побачила мене — воскову фігуру з музею мадам Тюссо. Австрійка щось до мене белькотіла, і навіть ризикнула поторсати за рукав — а вони так поважають чужу приватність, що на доторк майже ніколи не зважуються…
Мабуть, моє скам’яніння тривало кілька добрих хвилин, поки я не почала тицяти вказівним пальцем у напрямку тих клятих дверей. Це вже потім виявилось, що ніхто, крім мене, жодних отворів у стіні не бачить…
Якби ж я знала, то змовчала би, а то почала лепетати нараз усіма відомими мені мовами: «Фрау, дорз, дивіться…» Нарешті перейшла на німецьку та повідала плутано, що ось двері, з яких вийшла дивна істота. А стривожена дама дивилась на мене зі співчуттям та жалем. Там лише стіна! Тільки я бачу двері…
Двері… От із них усе й почалося для «Незнайомки в люстерку», підліткової фентезійної історії, що вийшла у 2025 році. Точніше, з конкурсу, який проводила «Зоряна фортеця на тему «Відкриті… дорз».
Ми з Олегом Сіліним пригадували, як це було, адже з того далекого дві тисячі дев’ятого минуло аж дві епохи, навіть не одна. Нівроку тривалий похід від задуму до книги.
А тоді ніщо не натякало на довгий тернистий путь, адже рукопис народився чарівно легко. З такими радістю і натхненням я працювала хіба що ще над однією книжечкою, збіркою казок «Пригоди Хоробрика».
Початок шляху «Незнайомки в люстерку» був прегарний, бо рукопис (з іншою — робочою — назвою) припав до душі журі конкурсу «Коронація слова» і опинився серед переможців.
Ця книга мала би стати першою виданою, адже відзнака Коронації слова» — своєрідний знак якості. Однак не так сталося, як гадалося.
Першою була доросла антиутопія «Нова людина» — до речі, у неї після тринадцятого дня народження в папері з’явиться також аудіоверсія у видавництві українських аудіокниг Студія «ВУХО».
Видавалися інші тексти: десятки оповідань у різних збірках, в тому й у сольній «Ворота у небо», що вийшла цьогоріч у видавництві «НК Богдан», фентезі «Не люди, люди, нелюди», збірка казок «Пригоди Хоробрика», науково-фантастичний роман «Нагострені леза».
Натомість «Незнайомці в люстерку» життя медом не здавалося. Її переслідував фатум. Зараз важко пригадати всіх видавців, які хапали-хвалили рукопис, а потім… чергова нова халепа. Тож я вкотре надсилала текст у наступне видавництво — і наша пісня гарна-нова.
Мабуть, саме «Незнайомка в люстерку», яка нарешті після п’ятнадцяти років поневірянь потрапила до читача, є свідченням того, що девіз «Ніколи не здавайся!» можна заслужено викарбувати на моєму гербі. 
Можливо, доля просто хотіла, щоб правильне видавництво з чудовим іменем «Магура» (а у «Незнайомці в люстерку» діє ця богиня) нарешті народилося і видало цю книжку? Скажу, що співпраця з видавництвом була прекрасною, я розчулено вдячна команді за ніжність, уважність, фаховість, турботу під час роботи над «Незнайомкою в люстерку», за їхню гордість за нашу спільну «дитину»!
Зараз я з усмішкою дивлюся в минуле, адже з досвіду знаю, що чарівне, гарне, легке, наче метелик, часто вирощують зі значними труднощами. Але це мої проблеми — як то тепер кажуть. А для читачів усе тільки найкраще, найсолодші вершки!
Наталка Ліщинська є авторкою оповідань у кількох десятках збірок 2008-2022 рр., серед яких: «Львів. Вишні. Дощі», «Львів. Пані. Панянки», «Львів. Пристрасті. Таємниці», «Львів. Шоколад. Кам'яниці» (КСД), «Дорожні історії» (КМ-Букс), «Теплі історії» (Брайт-Букс), «Агенція «Незалежність» (Видавництво НК «Богдан»), теж численних публікацій у газетах і журналах.
Лауреатка конкурсів «Коронація слова-2011» у номінації «Твори для дітей», «Коронація слова-2013» у номінації «Пісенна лірика».
