Вітаємо всіх із прийдешніми святами!
Оскільки свята закінчилися, календар закрився і перестав бути доступний, але нам здалося, що цікавий світ міського фентезі має залишатися з вами, тому додали інформацію з віконечок на цю сторінку.
1
Одна з перших або початок?
Книжку Емми Булл «War for the Oaks», яка вийшла у 1984 році, англомовні дослідники фантастики вважають одним із перших романів у піджанрі міського фентезі.
Дія роману, який містить багато посилань на британський фольклор, відбувається у Міннеаполісі. Гітаристка та рок-співачка Едді зустрічає незвичайну істоту, і це назавжди змінить її життя. Багато музики, фейрі, королівські битви та приголомшливий рок-батл у фіналі.
Українською, на жаль, книжка не видавалася.
У мережі є трейлер малобюджетної екранізації, але це видовище не для слабких духом і ми застерігаємо вас від перегляду.
А от посилання на музику, яка передає вайб епохи, залишаємо нижче.
2
Золотий стандарт чи набір кліше?
«The Dresden Files» - серія романів Джима Батчера, започаткована у 2000 році. Цю серію часто називають «золотим стандартом» міського фентезі. Серія заклала певні кліше, які наслідують в англомовному світі.
Розповідь від першої особи — приватного детектива і чарівника Гаррі Дрездена, який розказує про розслідування надприродних явищ у сучасному Чикаго. Детективна лінія дуже важлива для кожної книги. Магія реальна, так само як і вампіри, демони, духи, фейрі, перевертні, прибульці та інші монстри, але надприродне дискредитоване. Значна частина земної кулі перебуває під контролем різноманітних надприродних угруповань. Кожен вид у серії (люди, фейрі, вампіри) має свої власні політичні та суспільні правила та організації. З'являються й інші нелюдські істоти з різних міфологій.
Гаррі Дрезден працює єдиним у світі «чарівником-консультантом», розкриваючи справи про надприродні явища за участі як людей, так і нелюдей, а також допомагаючи відділу спеціальних розслідувань поліції Чикаго. Поступово Дрезден відіграє все важливішу роль у надприродному світі. Він стикається з дедалі більшим розмаїттям істот (у тому числі з іншими чаклунами), водночас усвідомлюючи, що всі його справи можуть бути пов'язані між собою.
У серії є романи, низка оповідань (деякі з них зібрані в антологіях), інші твори, написані в тому ж вигаданому всесвіті, включають графічні романи, а також рольова гра. У 2007 році телевізійний серіал за мотивами романів виходив протягом одного сезону на американському каналі Sci-Fi Channel.
3
«Небудь-де», або як телебачення подарувало читачам один з найкращих сучасних романів піджанру
Про цей роман Ніла Ґеймана знають усі поціновувачі жанру, а от серіал, який передував створенню книжки, дивився мало хто.
1996 року на британському телебаченні вийшов серіал, сценаристом якого був Ґейман. Але результатом він був незадоволений, тому вирішив написати новелізацію цієї ж історії ще під час зйомок. За кілька місяців після показу серіалу вийшла книжка з такою ж назвою, ще за місяць — аудіокнижка, за рік — нове американське видання, адаптоване для американської аудиторії, а незабаром ще одне видання, яке поєднувало обидві версії тексту. І наче цього було мало, за 10 років виходить 9 випусків однойменного коміксу — «Небудь-де», які згодом видали як графічний роман.
Знайшли одну зі сцен того самого серіалу.
4
А що з міським фентезі від українських авторів?
Не будемо зазирати так далеко, як у попередніх віконцях календаря, і згадаємо книжку, яка вийшла відносно нещодавно.
«Лазарус» Світлани Тараторіної отримав багато відгуків, рецензій та низку премій.
«У Києві, де нечисті офіційно дозволено мешкати, люди й нелюди чекають на пришестя Змія. Одні з острахом, інші – з надією. Монархісти, соціалісти, змієпоклонники, чорносотенці, депутати різних рівнів, торговці й робітники інтригують, зводять рахунки одне з одним на тлі привида війни й примарних крил великого Ворога-Месії. Цікаво, що практично всі герої носять прізвища й імена персон, які справді жили сто років тому. На сторінках можна зустріти як постаті, невідомі широкому загалу, так й імена Ігоря Сікорського і Тараса Шевченка чи Дмитра Богрова і Андрія Ющинського, що додає бажання ще раз подивитися як було у нас і що відбувається там.
Тюрин розв’язує п’ять детективних справ, кожна з яких представлена у книжці окремою новелою, й одночасно просувається далі у розслідуванні власної сімейної справи, яка завершується у шостій новелі здавалося б очікувано, проте зовсім не так, як міг би собі уявити уважний читач».
Трохи більше про книжку можна прочитати на нашому сайті:
http://starfort.in.ua/page/chrysalis-svitlani-taratorinoyi
А ще залишаємо посилання на ефір, де Світлана читає уривок зі свого нового оповідання, яке вийде друком у збірці фантастичних оповідань «Хроніки незвіданих земель», на яке зараз відкрите передзамовлення.
5
Міське фентезі як боротьба за збереження міста
У 2018 році українська телевізійна журналіста Марина Макущенко презентувала міське фентезі про Київ. Історія про домовиків та химер, про страшні історії, які розгорталися у красивих маєтках та те, як люди змінюють місто, а місто змінює їх.
За словами авторки, «неоднозначність — одна з провідних тем книги. Створені з любов'ю, викохані зодчими будинки-візитівки — змушені були приймати у свої стіни нелюдів.Трагедії розігрувалися серед краси. Будинки — невинні, але це назавжди залишиться в їх історії».
Серед описаних у книзі можна впізнати театр «Сузір'я», Дім Лібермана або Будинок письменників, Шоколадний будиночок, Будинок з химерами, маєток Уварових, Будинок Ікскюль-Гільденбанда та флігель колишнього Інституту шляхетних дівчат, Софію Київську і лютеранську кірху. З кожним із цих будинків у авторки пов'язана своя історія, і про кожен вона намагалася розповісти щось особливе, щоб привернути увагу до важливості збереження цих архітектурних див.
6
Сеттінг як персонаж або коли місце дії має значення
Серед шанувальників піджанру точиться багато суперечок про те, що ж таке «справжнє» міське фентезі. Чи досить вказати, що події відбуваються у певному місті, чи треба багато описів знакових будівель? Чи відрізняються міське фентезі та урбан фентезі? Чи так вже необхідна детективна лінія у сюжеті?
Та є серія книжок, щодо приналежності якої до міського фентезі ніхто не заперечить.
A Rivers of London - це цикл, що складається вже з кількох книжок. Цей Лондон населений вампірами, перевертнями, магами, чарівниками, але у ньому також є люди, бюрократія та всі проблеми, з якими стикаються англійці. Історія Пітера Гранта, англійського констебля, якого завербували до тіньового магічного підрозділу лондонської поліції. Серія дивних, незрозумілих вбивств, що проносяться Лондоном, одне жахливіше за попереднє. Пітер повинен розшифрувати магічні елементи, переплетені між жертвами, і використовувати їх, щоб відстежити вбивцю. В цій серії місто схоже на персонажа — дійсно, зображення Лондона (і його стародавніх охоронців) є одним з головних особливостей цієї серії.
Автор Бен Ааронович народився і виріс у Лондоні та каже, що покине його лише коли помре.Свою кар'єру автор починав як сценарист вже легендарного шоу «Doctor Who».
Українською, на жаль, цикл не перекладався.
7
Міське фентезі може бути різним
Ми вже згадували про те, що для багатьох головним у міському фентезі є Місто (так, саме з великої літери), як мало не головний персонаж книжки.
Така позиція цілком зрозуміла (і людина, що пише цей текст, її майже поділяє), але призводить до певних казусів.
Роман Чайни М'євіля «Вокзал на вулиці Відчаю» як тільки не класифікують. «Weird fiction», «New Weird», стімпанк, фентезі про паралельну реальність, міське фентезі, наукова фантастика (!) — всі ці означення про одну книжку. Чи помиляються ті, хто називає роман та його продовження стімпанком? Ні. Вікторіанська естетика у книжці дуже потужна, а одна із рушійних ліній сюжету тримається на технології парових роботів. Чи це можна назвати науковою фантастикою? Так, можна. До цього підштовхують наявні у романі ШІ, наукові експерименти та головний герой, що вирішує складне завдання саме науковими методами, перетворення людей хірургічними шляхами та складна соціальна проблематика.
То чи де дійсно міське фентезі? Безумовно. Ми маємо і детектив, і жахливі злочини, до суті яких треба докопатися, і Місто. Новий Кробузон — пекло і рай на землі водночас. Царство корупції, дискримінації та боротьби з владою, місце, де ніхто нікого не захищає, але яке притягує усіх мешканців цього світу наче магніт. Химерне і потворне, брудне і дивне.
Роман є першою частиною трилогії «Бас-Лаґ», яка частково перекладена українською. Перший роман вийшов у видавництві «НК-Богдан»
Рекомендуємо джазову композицію, що передає дух трилогії. Як бачите, музиканти надихалися твором.
8
Тут була вікторина.
9
Українське міське фентезі про рідне, або чи є місто магічніше за Львів
Роман Наталії Матолінець «Варта у грі», що вийшов у видавництві АССА, став початком серії книжок про темну чаклунку Варту Тарновецьку. І якщо у подальших книжках місце дії переноситься до Європи, то перша книжка — справжнє міське фентезі про Львів.
Наталія дуже любить свій рідний Львів, тому не дивно, що роман не просто перенесе вас до цього міста, а й познайомить з його особливими місцями, незвичними крамницями та вуличками, на які не заходять туристи чи навіть найвідданіші відвідувачі Форуму видавці.
Таємниці, пригоди, багато сутичок між темними та світлими чаклунами, пошуки себе та свого місця у цьому світі. Дуже динамічна історія, яка точно не залишить байдужим жодного читача.
А краще про героїню у короткому відео від самої Наталії.
@natalymatolinets А також увага на підписи, ніки, теги та детальки✨ #наталіяматолінець #письменницьке #вартаугрі #книжковийблог #книжковийтікток #книжки ♬ As It Was - Harry Styles
10
Сенсація! Чарльз Стросс пише ретелінги казок (і не тільки казок)
Українському читачу Чарльз Стросс відомий як автор «справжньої» наукової фантастики. Романи, які виходили українською («Ачелерандо» і «Небо сингулярності» у видавництві НК-Бонадан) лише підтверджують цей статус. А тепер сенсація: сам Чарльз вважає, що головним у його творчості є серія книжок у жанрі міського фентезі ????
Тут знову є місце для термінологічних суперечок: чи дійсно серія «The Laundry Files» - міське фентезі (хоча автор зазвичай краще знає, що саме ж він писав). Але відкинемо сумніви, повіримо автору та і розкажемо трохи про серію.
Як пише сам автор у своєму блозі, назву «Файли з пральні» йому нав'язали редактори, політика яких полягала в тому, що будь-яка група з трьох або більше пов'язаних між собою романів повинна була мати спільну назву. «Це була не моя ідея: Боб — мій єдиний головний герой на той момент у серії — працював на організацію, яку зневажливо називали «Пральня», тож сталося неминуче».
До чого ж тут ретелінги? Тримайте опис однієї з книжок серії. «"Пральні" більше не існує. Цивільні особи (зі здібностями) живуть під егідою Нового Керівництва, яке очолює його Страшна Величність, Чорний Фараон. Початок нової серії про Нове Керівництво, значною мірою нагадує «Пітера і Венді», оригінальну похмуру версію Пітера Пена, до того, як Уолт Дісней попрацював над ним».
Щоб остаточно підірвати віри у Стросса як нф-фантаста, додамо, що у наступних книжках є ретелінги Мері Поппінс, Свінні Тода та Бріджерстонів (????), а з попередніх книжок серії стирчать вуха романів Флемінга.
Загалом же це дуже цікава серія, у якій змішуються лавкрафтівський жах, шпигунський трилер, фантастика та гумор. Головний герой перших п'яти романів колишній ІТ-консультант, який став окультним польовим агентом. Говард завербований для роботи у відомстві, інакше відомому як «Пральня». Це урядове агентство займається боротьбою з окультними загрозами. «Магія» описується як галузь прикладних обчислень (математики), тому комп'ютери та рівняння так само корисні, а можливо, і більш потужні, ніж класичні книги заклинань, пентаграми й знаки для впливу на древні сили й відкриття воріт в інші виміри. Ця окультна боротьба відбувається здебільшого поза увагою громадськості, оскільки Пральня прагне тримати методи контакту з такими силами в таємниці.
Як часто буває, популярність серії призвела до розробки настолки.
11
Коли поруч вампіри, але дівчат звуть не Баффі
Трохи несподіване віконечко у нашому календарі, але, по-перше, дуже хотілося пригадати культовий серіал, а по-друге, трохи відійти від суцільних англомовних акцентів.
Що відбувається з міським фентезі у Франції? Воно, безперечно, існує, але якщо ви не володієте французькою, знайти інформацію вам буде дуже важко. Великою популярністю піджанр не відзначається, деякі автори та окремі видання є, але все більш-менш цікаве починається лише в останні 10 років. На картинці перша книжка з не самої відомої серії, що, як ви вже здогадалися, нагадує Баффі, тому втриматися від розповіді було важко.
Трилогія романіста та автора коміксів Фабріса Коліна розпочалася у 2009 році, проте переносить нас у Лондон 1889-го. Головні героїні — сестри Ембер і Луна Вілкокс — не звичайні дівчата. Під їхньою тендітною зовнішністю ховається страшна таємниця. Саме тому вони були обрані. Ким? Більше сказати неможливо. От тільки виживання Британської імперії тепер залежить від дуже дивних сестер Вілкокс...
Класична така зав'язка про Обраних. Але далі починаються суцільні веселощі. Сестри зустрічають того самого детектива з Бейкер-стріт, таємне товариство Невидимих, Брема Стокера та самого Дракулу. Подорожують до Нью-Йорка, Ліверпуля, Венеції та навіть Антарктиди. Розслідування, надприродні істоти, таємниці та артефакти. Дуже незвично, але захопливо. Багато історії та описів міст.
Українською, на жаль, не перекладалося.
12
Нью-Йорк, Нью-Йорк, або що станеться, якщо місто буде здатне «оживати»?
Роман, який зібрав купу нагород, зокрема BSFA 2020 року та Локус 2021 року. Н.К. Джемісін написала книжку, міськофентезійніше за яку вже важко буде відшукати.
«Місто, яким ми стали» - роман про Нью-Йорк, але у цій реальності великі міста стають живими завдяки людським аватарам. Одного дня аватар Нью-Йорка впадає в надприродну кому і зникає. Група з п'яти нових аватарів об'єднуються для боротьби зі спільним Ворогом — надприродною сутністю, що хоче вбити місто.
Кожен аватар уособлює окремий район міста і наділений особливою надприродною силою. Зовсім нещодавно це були звичайні люди, кожен зі своєю історією та своїм життям. Калейдоскоп різних досвідів чудово відображає все різноманіття та незвичайність Нью-Йорка.
Показово, що основний аватар водночас і митець, і шахрай, дивакуватий, але молодий і здатний до змін. Сили інших аватарів дуже специфічні: знання, музика, здатність показати невидиме, здатність зробити невидимим те, що видно та зміна фізичної реальності.
Уособлення Ворога весь час змінюються, але не будемо спойслерити.
Книжка, яку неодмінно варто прочитати, якщо ви любите цей жанр.
Українською переклав Петро Таращук. Обкладинка Олега Кіналя. Видавництво «Навчальна книга Богдан»
Залишається лише сподіватися, що пряме продовження — роман «The World We Make», який вийшов наприкінці 2022 року, теж перекладуть українською.
13
Прикордоння, або від Nevernever та Elsewhere до Neverwhere.
Давайте знову поговоримо про Ніла Ґеймана та Емму Булл, але копнемо ще трохи глибше. Чи було щось, що надихнуло Ґеймана на той сюжет, який згодом перетворився у серіал та Той Самий Роман, про який ми вже згадували? Слідкуйте за ланцюжком подій та фактів.
В Україні не дуже відома Террі Віндлінг. Це американська редакторка, художниця, есеїстка та письменниця. Дев’ять разів вона вигравала Всесвітню премію фентезі, а також була лауреаткою Міфопоетичної премії, премії Брема Стокера і купи інших нагород. У 2010 році також отримала нагороду SFWA «Soltice Award» за життєві досягнення. Чого ми про неї згадуємо зараз?
У 1986 році Віндлінг випускає в якості редакторки антологію «Borderland». Світ Прикордоння, описаний у цій антології, започатковує цілу міжавторську серію, яка виходить з 1986 по 2011 роки. До всесвіту, який створила Віндлінг, входять як антології («Borderland», «Bordertown, «Life on the Border», «The Essential Bordertown», «Welcome to Bordertown»), так і романи («Elsewhere», «Nevernever» та «Finder»).
Про що ж взагалі ця серія?
Край фейрі об’єднується зі світом людей, але це возз'єднання відбувається безладно. Землі між людським світом і світом фейрі називаються «Прикордонням». На рештках евакуйованих міст з цих територій два світи об'єднуються в Бордертауні, де магія і технології не завжди працюють. Місто повне вигнанців, втікачів та мрійників з обох народів.
Дослідники жанру вважають, що серія стала предтечею сучасного міського фентезі. У серії публікувалися такі автори як Чарльз де Лінт, Вілл Шеттерлі, Емма Булл та Еллен Кушнер. В останній на сьогодні антології (2011 рік) до числа авторів входять ті, хто виріс мріючи про Bordertown, а також відомі у жанрі письменники. Голлі Блек, Кассандра Клер, Корі Докторов, Ніл Ґейман, Кетрін М. Валенте – всі вони писали до цієї серії у різні роки. Взагалі, перелік імен тих, хто писав для серії, зайняв би не одне віконечко календаря.
14
Як важливо не бути серйозним, або у фентезі теж є місце гумору
До сьогодні ми розповідали про книжки, які прагнуть бути дуже серйозними, хоча це не завжди їм на користь. Але, як у будь-якій літературі, у міському фентезі є місце і гумору, і навіть хуліганству.
Книжка Ольги Мігель «Мисливці за міськими легендами», яка вийшла цієї осені у видавництві «ТУТ», саме така: весела і без зайвого патосу. Пригоди двох дівчат, які мають дуже незвичні надприродні здібності, відбуваються e Кропивницькому — місті, яке знає і любить сама авторка. Ольга Мігель використовувала зібрані нею міські легенди та історичні факти, а в якості ілюстрацій видавцем використані світлини справжніх будівель та «легендарних» місцин Кропивницького.
Пригоди двох дівчат починаються після випуску з університету та даремних пошуків роботи за фахом. Невідомо, як би склалася їхня доля, але дівчат осяяла геніальна ідея: використовувати свої здібності та розслідувати міські легенди на замовлення – як від людей, так і від міських духів.
15
Міське фентезі в африканських містах, або ідолпанк
Дозволимо собі перекласти godpunk саме як ідолпанк, хоча не наполягаємо на цьому терміні.
Ідолпанк — це дещо незвичний, трохи уїдливий, навіть сатиричний погляд на стародавні міфи та пантеони. Оновлення древніх фантазій біля вогнища і перетворення їх на кістяк фантастичного трилера. До казок розвиненої усної традиції можна ставитися із повагою, на яку вони заслуговують, але також і з дрібкою здорового скепсису. Як у кожному новому «панку», йдеться про те, щоб розважатися. Цього разу розважаються з віросповіданнями, але не знущаються з них.
Ми прагнемо показати, що сучасна фантастика не обмежується англомовним світом, хоча той і залишається найдоступнішим для вивчення. А ще інколи представники інших культур дебютують у великій формі одразу англійською, що може ввести в оману. Так, Суї Дейвіс Окунгбова - нігерійський автор, який дебютував у 2019 році з романом «Девід Мого — Мисливець на богів». Роман отримав в цілому схвальні відгуки, був номінований на здобуття Carl Brandon Parallax Award та отримав нагороду Nommo Award (2020). Письменник також пише для молодшої аудиторії під псевдонімом Суї Девіс і здобув освіту в США.
На вулицях Лагоса можна зустріти тисячі божеств, на яких часто полюють задля заробітку та задля магічних цілей. Девід Мого, і сам напівбог, нишпорить у вогких підземеллях, щоб заробити на прожиток як фрілансер-мисливець за божествами. Одного разу він отримує велике замовлення та захоплює верховного бога для відомого місцевого чаклуна. Проте Мого не полишає відчуття, що він робить щось неправильне. І це виявляється дійсно так, бо цей чаклун викликав легіон Табу – дітей напівбогів, аби захопити Лагос. Щоб виправити свою помилку і зберегти Лагос, Девід об'єднується зі своїм названим вихователем-чарівником, сестрою-близнючкою верховного бога та мусульманською дівчинкою-підлітком з вадами мовлення.
Українською роман не перекладався.
16
Спецвідзнака «Зоряної фортеці» 2021 за сучасне міське фентезі де важливе кожне слово з визначення
Згадувати про таке зараз трохи дивно, але дійсно, під час новорічного ефіру наших друзів «Фантастичних talk(s)» ця книжка отримала спецвідзнаку від нас. Один з найцікавіших за задумом дебютів 2021 року, безперечно, вартий уваги прихильників жанру, хоч і не позбавлений недоліків.
Роман Андрія Горбунова описує події, що могли статися виключно у Львові, а всі пригоди продиктовані саме історією Львова, малюнком вулиць Львова, міськими легендами, традиціями та забобонами.
Мисливиця Софія, поляко-українець Іван Бачевський, вінницькій бімж Валєра (так в оригіналі, бо «без ідентифікованого місця жительства»), сноходець Володя та інші персони різними шляхами потрапляюсь у таємниче місто ГЛІЛ, де, до речі, ходить метро. Так, те саме.
Їм протистоїть зухвалий демон, що полює на артефакт великої сили, володіння яким дозволяє зробити з містом... якщо не все, то відчиняє чимало дверей. Але артефакт десь заховав таємничий Гід, тому герої десь за власним бажанням (бо
якось треба полишити це місто!), а десь і під примусом мають щось зробити з артефактом... або демоном. Як вже вийде.
Книжка вийшла у співпраці із з літературною агенцією OVO в рамках серії «Нова хвиля ХХІ» у видавництві «Фенікс»
Знайшли коротке відео від автора.
17
Не кожна серія книг — серіал, або одна з головних ознак піджанру
Ми вже розповідали про дивний світ, створений Чайною М'євілем. «Вокзал на вулиці Відчаю» заклав основи для створення трилогії, але другий роман серії переносить читача у зовсім інше «місто» та знайомить із зовсім іншими героями.
Якщо ви не прочитали перший роман, то можете читати «Шрам» як окремий твір, хоча, звісно, це позбавить книжку певного шарму.
І знову химерність зашкалює, але цього разу «місто» - це плавучий острів із з'єднаних між собою кораблів. Несподівана піратська тематика органічно поєднується з екзотичними істотами, дивними експериментами та лінгвістичними дослідженнями головної героїні. Як зазначає сам Чайна, вона знемагає від бажань, але знає, що це небезпечно. Вона мовознавиця, зачарована не лише мовою, а й особливим суб’єктивним становищем, яке може дати їй робота перекладача — відіграючи ключову роль під час перемовин, вона водночас повинна «зникнути», стати «просто» прозорим провідником.
І про серійність...
Не для кого з любителів жанру не секрет, що фентезійні книжки дуже часто отримують продовження, а за ним іще одне, і ще одне, і ще одне... Міське фентезі не виключення, і серійність часто називають ледь не головною ознакою піджанру. Але Чайна М'євіль має свою думку щодо такої серіальності.
«На мій погляд, надто часто письменники підривають силу своїх найцікавіших творів та сетингів, бо ніяк не можуть дати їм спокій й повертаються до них занадто часто і занадто охоче. Як читач, я б радше засмутився тим, що занадто мало творів окреслюють улюблений світ, ніж тим, що їх занадто багато і цей світ стає нудним і недоречним. І чим більше ви пишете, тим більша ймовірність досягнення цієї точки. Частина задоволення від створення світів — це, власне, створення світів. Замість того, щоб повернутися на те саме місце, можливо, було б цікавіше піти кудись іще, створити щось нове. Я розумію — і поділяю — відчуття того, наскільки засмучує те, що ти не маєш можливості дізнаватися про улюблене уявне місце стільки, скільки хотілося б. Але гадаю, що це ціна, яку варто заплатити, щоб це місце не стало занадто звичним».
Українською роман видало видавництво «НК-Богдан»
18
Пошуки себе у великому місті, або простори складних ідентичностей
Наш календар потрохи наближається до завершення, і ми щиро сподіваємося, що крім розважальної функції він все ж таки трохи відкриває для аудиторії щось нове і цікаве.
Ми вже згадували багато тропів та класичних для жанру сюжетних рішень. Одним із таких є пошук свого місця, себто, власної ідентичності. Юні герої дізнаються, що вони є напів- (тут можете підставити магічне створіння на власний розсуд) і змушені обирати між світами; випадково потрапивши у магічні пригоди герої вже не можуть повернутися до колишнього життя і змушені обирати між світами, і тому подібне, і так без кінця. Цей поворот дійсно дуже полюбляють автори фентезі. Але якщо він є відображенням власного досвіду автора, а не кліше, то інколи книжці вдається продемонструвати щось цікаве навіть з такою зав'язкою.
Зен Чо — авторка декількох романів та лауреатка премій Hugo, Кроуфорда та Британської премії фентезі, а також фіналістка премій «Lambda», «Locus» та «Astounding Awards». Чо народилася і виросла в Малайзії, зараз живе у Великобританії та перебуває в умовному просторі між цими двома країнами.
Героїня роману «Black Water Sister» Джессамін Тео замкнута, збанкрутіла і повертається до Малайзії, країни, яку вона покинула, коли була ще немовлям. Коли Джесс починає чути голос, то списує це на стрес. В її голові лише один голос — привид її померлої бабусі, на ім'я А Ма. За життя А Ма була медіумом, аватаром таємничого божества, яке називали Сестра Чорної Води. Тепер вона сповнена рішучості звести рахунки з босом банди, який образив бога, і вирішила, що Джесс допоможе їй у цьому.
Занурившись у світ богів, привидів і сімейних таємниць, Джесс виявляє, що укладати угоди з примхливими духами — небезпечна справа. Джесс необхідно не тільки помститися, як того бажає А Ма. Також їй потрібно відновити контроль над своїм тілом і долею. Якщо їй це не вдасться, Сестра Чорної Води може покінчити з нею назавжди.
Українською, на жаль, роман не перекладався.
19
Інші відьми та інша Марія у все тому ж Києві
Два роки тому Ганна Городецька дебютувала з романом «Інша Марія» у видавництві «Дім Химер». І хоча відгуки на книжку доволі суперечливі, не розповісти про цей роман у календарі присвяченому міському фентезі було б нелогічно.
Анотація дійсно інтригує.
«Марія, дівчина з «темним» минулим, влаштовується волонтеркою до Софійського собору, де зберігається сакральна пам’ятка старовини. З її появою в київському музеї починають коїтися дивні речі…
На хуторі у древньої баби Марії оселяється студентка-практикантка. Бабі ж вочевидь потрібна наступниця, котра б успадкувала відьомські вміння… Щось незбагненне пов’язує обох Марій — молоду й стару, столичну й хутірську… Перший «відьомський» роман «Дому Химер» — історія, що змусить вас повірити»
Від інших книжок, присвячених відьмам у Києві, ця книжка суттєво відрізняється. Теми долі та приреченості, можливості боротися з тим, що судилося, у книжці вирішуються зовсім несподіваним чином. Мусимо попередити, що тут не буде щасливого фіналу, де все вирішиться магічним чином, а деякі вчинки героїні стануть зрозумілими лише на останніх сторінках роману, як і те, хто ж така — Інша Марія.
Центральним для роману є не стільки місто, як його домінанта, якби Київ так не спотворювали забудовники — Софія Київська. Чи достатнє це для того, щоб називати роман міським фентезі? Важко відповісти, зважаючи ще й на те, що частина сюжету розгортається у селі. Але ця книжка сповнена щирої любові до Софії та бажання розповісти про неї якомога більше.
На жаль, буктрейлера до роману немає, але є гарне відео з авторкою.
20
Тут була вікторина.
21
А знову трохи складної ідентичності, або несправжній дебют
Тендай Хучу народився у Зімбабве, але більшу частину свого дорослого життя прожив в Единбурзі. Перші книжки цього автора — реалістичні романи про людей, які теж балансують на межі двох світів: африканського та європейського, намагаються відшукати своє місце у світі та ставлять собі питання, ким же вони є.
Аж раптом, автор змінює ім'я на Т.Л. Хучу (оце так зашифрувався!) та починає писати жанрову прозу про... африканську магію в Единбурзі.
Разом з тим, роман «The library of the dead» дійсно може сподобатися любителям жанру, хоча і має таку трохи дивну передісторію.
«Коли на найтемніших вулицях Единбурга зникає дитина, юна Ропа береться за розслідування. Їй доведеться звернутися як до зімбабвійської магії, так і до свого шотландського прагматизму, щоб знайти докази. Але чи не стане мисливець жертвою?»
Ропа кинула школу, щоб стати мисливицею за привидами. Тепер вона розмовляє з мертвими Единбурга, передаючи послання живим. Дівчині треба заробляти на життя, і це здається досить легким способом. До тих пір, поки мертві не шепочуть, що хтось зачаровує дітей — залишаючи їх порожніми оболонками, позбавленим радості. Ропа вважає справою честі розслідувати цю справу. Але те, що вона дізнається, змінить її світ назавжди.
Вона зіткнеться зі смертю (що не входило в її плани), відкриє для себе окультну бібліотеку і відчує смак до прихованої магії.
22
І куди ж без любові, або романтику теж можна описати по-різному
Неможливо заперечувати, що існує великий пласт міського фентезі, у якому на першому місці саме любовні історії. І ближче до фіналу календаря вирішили розповісти трохи про серію, яка принаймні намагається це якось цікаво обіграти.
Трилогія «Book Elements» від німецької авторки Штефані Хассе присвячена захопленню книжковими персонажами та тому, до чого це може призвести.
Існує таємна Бібліотека Елементарів, де працює головна героїня серії — Лін. Якби тільки люди знали, наскільки небезпечно читати книги, робота Ліна була б набагато легшою. Але, на жаль, молоді жінки щодня закохуються у книжкових героїв, не підозрюючи, що з кожним захопленим зітханням вдихають у них трохи більше життя — аж поки герої не виходять з книг, роблять місто небезпечним і Лін не доводиться ловити їх знову, і знову. Чарівні вампіри, м'язисті прибульці, погані хлопці, що грають на гітарі... Як охоронець Бібліотеки, Лін знає їх усіх особисто. Всіх, окрім Захарії, головного героя її улюбленої книжки «Потойбіччя», яку вона таємно читає всупереч усім правилам. Але він — єдиний герой роману, з яким вона хотіла б колись зустрітися...
Героїня не тільки зустрічає Захарію, а й сама потрапляє до книжки, подорожує між світами, рятує наш світ і ледве не залишається всередині книжкової оповіді (так, оповідь «книжка у книжці» все ще використовують).
Неідеальна, але легка серія. Українською, на жаль, не перекладалася.
23
Фентезі теж може бути серйозною прозою, або вихід за межі жанру
І вже майже наостанок дуже несподівана книжка, яку навряд чи ви бачите у добірках міського фентезі.
«Заснована на ірландській міфології казка від всесвітньовідомого актора Девіда Духовни.
Емер — просто жінка, яка живе в Нью-Йорку, їздить підземкою, купує морозиво у крамничці на розі, хоче видати власну книгу і живе з хлопцем, Коном. Але чи її життєвий шлях — єдиний з можливих? Черпаючи натхнення з ірландського епосу про Емер та Кухуліна і залучаючи міфологічних персонажів з усього світу, темне фентезі Девіда Духовни пропонує містичну подорож паралельними шляхами часу та кохання»
Переклад, що вийшов у видавництві КМ-БУКС, свого часу дуже сварили ті, хто зміг прочитати книжку в оригіналі. Можливо, це було виправдано, а можливо й ні. Найкраще, якщо ви самі прочитаєте цей роман і спробуєте зробити висновки. Але перед тим трохи історичного контексту.
У Нью-Йорку «Міс метро» були місцевими легендами. Це жінки, які стали обличчям нью-йоркського метрополітену з 1941 по 1976 рік. Конкурс віддзеркалював еволюцію Америки. Коли він був започаткований, війна вже змінювала роль жінок. З 1952 по 1962 рік у конкурсі брали участь шкільні вчительки, стюардеси та домогосподарки з передмістя; наступні 10 років — секретарки та капітани.
Перша афроамериканка була коронована Міс метро в 1948 році, а перша азійка була нагороджена титулом у 1949 році.
24
І трохи про своє власне, або міське фентезі в українських містах
Дозволимо собі закрити і календар, і рік анонсом нового книжкового проєкту Зоряної фортеці: збіркою фантастичних оповідань у жанрі міського фентезі.
Сучасні міста, відомі героїні, несподівані повороти.
Хай там що змінюється в казці, у більшості випадків вона лишається собою – давно знайомою історією в нових шатах, історією, яку ми розповідаємо знову й знову, вивчаючи мінливий навколишній світ. Поєднання нового й повторюваного допомагає нам переживати зміни, одночасно тримаючись свого. Дозований ризик і затишний сховок в одному флаконі – можливо, саме цим ретелінги й приваблюють сучасних читачів?
Чекайте на великий анонс від видавництва «Ранок»!
Збірка, що об’єднала твори відомих авторок фентезі, звела стару добру казку й міську легенду. Вісім фентезі-ретелінгів, шалений сюжет яких дивно вплетений в надійну стару канву. Вісім українських міст: Донецьк, Київ, Львів, Винники, Нікополь, Дніпро, Бровари та Луцьк — кожне з власною легендою, що чаїть і моторошне, і прекрасне.
