Злий Критик

Дата реєстрації: 2020-12-04 14:22:33

Нік: Злий Критик

Коментарів: 20

Комментарии

• Загибель богів
  2021-05-04 23:05:01
  

  Перечитав фіналістів. Ну що сказати? Мовчки процитую свій коментар:

  це оповідання близьке до того, щоб виграти. Бо голосують в основному за "ой, дивись як гарненько написано" smile

• Загибель богів
  2021-05-04 01:20:33
  

  Гм... Дивлюсь на оповідання, які вийшли з четвертої групи і щиро дивуюся. Вже хочеться швидше глянути результати голосування по ній. Настільки різнопланові твори пройшли далі, як то за них віддавали голос рандомно)

• Загибель богів
  2021-04-29 23:28:33
  

  Добра тому, хто читає!

  Пригадую, що минулого конкурсу я теж оцінював оповідання в одній із груп першого туру і ніяк не міг обрати 5-ку. Чому? Тому що читабельних насилу зміг виділити тільки два! Цього разу обирав у групі №4 і по суті, так само швидко виділив два найкращих оповідання. Однак, далі навіть сам з собою посварився кому ще дати бали :)

  Можливо така група для оцінювання попалася, але в цілому оповідання здалися сильнішими, ніж того разу!

  Список оповідань (в алфавітному порядку), які мені найбільше сподобались:

  Коли співають шпаки;

  Копії Іншаї;

  Найкращий зі світів;

  Поки триває мить;

  Тарра.

  Поняття не маю кому цікава моя думка, але авторам згаданих оповідань, напевне, буде приємно.

• Навіщо богам совість?
  2021-04-29 20:25:03
  

  Щодо 1), 4):

  У моєму задумі ГГ не стільки Еріан, скільки Гілліан.

  Якщо дивитися з цієї точки зору, то дійсно трохи змінюється сприйняття твору, тоді і справді

  Еріан не почав змінюватися лише від однієї похвали діда.

  , він почав змінюватися зі смертю Гілліана.

  Однак, виходить так, що в оповіданні більше про особисту драму Еріана, а не Гілліана. Еріан тут бідося. Еріана підтримує Гілліан. З Еріана сміються однолітки. Про Еріана весь час говорить Деміан. А Гіллін лише одного разу відчув, як після слів Еріана

  Сором гарячим потоком опалив серце

  І саме через це виходить так, що ГГ - Еліан.

  Гілліан же існує для того, щоб вмерти і змінити таким чином свого вихованця. І він вмирає :)

  Отже точно ГГ - Еріан.

  Щодо 2):

  Деміан все дитинство бив Еріана в якості виховання, принижував його, ненавидів вогенян (нагадаю, що кохана Еріана - вогенянка), влаштував над ними різню

  Парирую цитатою з оповідання:

  Однак, посланці Світарів недооцінили жорстокість та непередбачуваність вогенян – кровожерливі підопічні заскочили Світарів зненацька та перебили їх усіх до одного, задавивши їх у багато разів переважаючою кількістю. Серед загиблих була й твоя бабуся Еліана.

  Антагоніст настільки гарно прописаний, що його мотивація більш ніж зрозуміла. Він великий завойовник, його син - нікчема. Ненавидів вогенян, бо вони вбили його матір! Влаштувавши різню він мстився за свій народ! Але потім побудував храми, відбудував саме місто, приніс їм цивілізацію. Більше того, ще раз нагадую: вогеняни вбили матір Деміана, бабусю Еріана! Я розумію, що неправильно гріхи народу переносити на кожного окремого представника, але гнів Деміана після того, як його син зв'язався з вогенянкою повністю виправданий!

  планував зробити те саме ще з іншим народом

  головне тут "планував", але ж не означає, що зробив :)

  Щодо 3):

  Промова Деміана - пропаганда та брехня. Жодний загарбник не позиціонує себе загарбником, він завжди виправдовує свої дії, виступає "спасителем" народу.

  З пропагандою то все зрозуміло, але не зрозуміло в чому полягало "пригнічення народу", крім як в недопуску до таємниць світарів?

  Людей сьогодні на вулиці висипало повно, яблуку не було де впасти. Міщани метушливо снували містом, прикрашаючи вулиці та площі до вечірніх святкувань. Де-не-де можна було побачити виступи вуличних артистів, що зображали героїчні сцени з життя богів, здалека лунали пісні, що славили мудрість та милосердя верховного бога Деміана та його світосяйного сина.

  пригнічений народ так себе не веде. Де хоч один опис пригнічення? Чи їх змушували прикрашати місто? Дійсно, Деміан - тиран! ;)

  Щодо 5):

  Еріан планує налагодити дружні стосунки з іншим народом, а не перерізати його, припинити зображати з себе богів та поділитися "привілейованим" знанням з усіма.

  Так, я уважно читав кінцівку, але читав ще й оповідання, де Деміан говорить про

  Моя розвідка донесла, що в найближчому майбутньому вони планують захопити Вогенгард

  і жодного слова, що це не є правдою, чи я помиляюсь? Натомість про пропаганду я дізнався з коментарів! Я ж не знаю де тут правда, а де хитрість Деміана. Я беру те, що мені дають.

  І чого не враховується думка феромерійців? А якщо вони й справді хочуть напасти? І знову ж таки, "планує" не значить, що так і буде.

  Зараз суб'єктивізм буде, але я не вірю, що дрібна вискочка після років знущань та з відчуттям власної меншовартості стане благородним правителем.

• Спогад один для всіх
  2021-04-29 19:13:06
  

  Погоджуюсь із зауваженням від Yan

  Тому розпочинаю.

  Лекс Кравченко

  - Лекс це скорочення від американського імені Лексингтон. Лексингтон Кравченко? Американець українського походження? Це я прискіпуюсь, але досить незвично таке бачити.

  автопілот віз його до експертно-криміналістичного центру

  не знаю наскільки це далеке майбутнє, але зважаючи на те, що Лекс читає журнал з нейрофізіології та йде до судово-медичної лабораторії, він лікар. Так от, от, "судово-медичні лабораторії" розміщуються не в "експертно-криміналістичних центрах", а при лікарнях, частіше в моргах.

  На фоні звучав випуск новин: “Тільки що стало відомо, що терорист Степан Прядко

  прямо кліше серед інфодампів.

  Чому ці кляті бюрократи не можуть прислати знімок мені додому, до чого ця секретність?

  тому що відбувся терористичний акт, чи щось подібне. Знімки так просто роздавати ніхто не буде, це матеріали кримінального провадження. Тим більше, якщо це тероризм - вся інформація буде секретною. Хто знає чи є у терориста спільники? Це не бюрократизм, це необхідність.

  відвів до залу засідань, де засідали “чорти в погонах”

  схоже, це не настільки далеке майбутнє :)

  один з “чортів” зупинив свою промову, коли побачив, що в зал зайшли Лекс з лаборантом

  ще одне кліше інфодампів.

  Лекс зітхнув і опустив голову на стіл: “Це триватиме довше, ніж я думав”.

  знов кліше - ГГ думає, що прибув на 5 хвилин, а виявилося на кілька годин/днів/місяців (потрібне підставити).

  А може це все недаремно, знайду щось нове в цьому бардаку, про що можна буде статтю написати, премію дадуть…

  ну й мотивація в ГГ! Прямо видно, що це світило наукової думки, прям як кива :)

  як його там, глобальне потепління

  якусь там поливальну систему, якою штучний інтелект керує, воду економить…

  я звичайно розумію, що цей штампований тупий селюк-фермер з майбутнього міг забути таке поняття, як "глобальне потепління", але так чітко сказати про штучний інтелект?

  На фразу колеги

  Розумію. Ти б може до церкви сходив, помолився, та й бог тобі допоможе.

  Степан відповідає:

  Най до сраки йде твій бог.

  , а за мить:

  Господи Боже, благаю, надійшли мені хоч трохи дощу

  - як то коментувати? При чому це має ще кумедніший вигляд, зважаючи на те, що читачу стає відомо, які відносини у Степана з Богом були перед цим:

  Я ніколи в тебе не вірив, але якщо ти це зробиш, то обіцяю, що буду ходити до церкви і кожен день тобі молитися.

  І тоді, коли вже надії немає. Коли випробувані всі варіанти і

  На Степанових очах з’явилися сльози... ...Небо затягло хмарами, на землю впали перші краплі.

  ну штамп же :)

  Кращого життя для фермера Степан і уявити не міг. Грошей стало так багато, що він найняв нових робітників, придбав нову машину і полагодив будинок, а ще відреставрував сільську церкву. Він уже думав, що до кінця свого життя в достатку,

  не знаю яке це майбутнє, але як показує практика, риночок так не працює. Чим більше пшениці, тим нижче падає ціна. Чи це такий дощ, що тільки над полями Степана йшов? Тоді інші фермери вже давно би йому ту пшеницю спалили від заздрощів...

  В голові Степана промайнуло: “Чому так швидко приїхали? Вони що, хочуть закопати мене в лісі?”

  як я зрозумів, Степан став дуже багатий, як то він так церкву почав відбудовувати, а кредит свій не погасив?

  А як тобі врожай пшениці, що я тобі подарував?
  Степан нарешті зрозумів, з ким розмовляє... :
  - Господи, у чому ж я провинився? Я ж тобі молився, навіть церкву відбудував, усе як домовлялись.

  якщо Степан, який не ходив до церкви до "чудесного дощу" і ставиться до своєї молитви як до УГОДИ з богом, тоді як він так швидко повірив, що перед ним Бог? Він же думав то колектори. Хоч би засумнівався на якусь мить, а Бог якимось чином довів це.

  Мені треба, щоб ти став моїм месією.
  “Месією?” - налякано подумав Степан.

  Ааааа яке страшне слово "месія"! Тупий селюк-фермер хоч знає що це, чи то тільки його сусід тупий?

  Там усі свідомості злилися воєдино. Я це бачив, і чув, і відчував. Через мене пройшов такий потік інформації. Воно прекрасне і жахливе. Я відчував оргазм і біль. Я помирав і народжувався тисячу разів. Я ніби прожив цілу вічність, але за мить. І я там бачив себе, і всіх кого знаю і не знаю. Я не хочу туди ще раз потрапити.

  яке красномовство. По ходу так, тільки сусід тупий.

  Він (Лекс) подумав, що якби кляті компи не записували все і не передавали в центральний сервер, він би їм нізащо це не показав...
  ... Добре, що ці дурні нічого не тямлять в тому, як працює мозок, тому він на будь-яку синусоїду може ткнути пальцем і сказати, що це якась болячка.

  в мене виник когнітивний дисонанс. Значить "компи" все записують, але він може "ткнути" на будь-що і ніхто ніколи це не перевірить? Він там "самий умний"?

  Лекс кричав і опирався, але тільки для того, щоб ніхто не запідозрив, що він знає, як перехитрити цю кляту машину для зміни пам’яті. Його прив’язали, в очі вдарив спалах яскравого світла. Трохи нудить, але фокус вдався. Потім ці дурні перенесли його в машину, ніби Лекс там має прокинутися, хоча вони навіть не підозрювали, що він в свідомості.

  от треба це коментувати?

  Першим же літаком він полетить на Балі, буде там тусити день і ніч, трахати всіх дівчат і здохне від передозу ще до того, як його оцифрований розум засунуть в цю штуку. Треба тільки заїхати додому, забрати речі і “заначку”.

  а це?

  В мене єдине питання: а чого його мали засунути в "цю штуку"? Якщо він побачив те, що бачив Степан, він не розумів яка небезпека йому загрожує? Чого його мозок став "оцифрований"? Що такого побачив Степан, якщо Лекс, побачивши те ж саме, вирішив летіти на Балі, трахати всіх дівчат і вмерти від передозу"? Чому в Степана не виникло таких же самих думок? Чому Степан почав вбивати?

  Який зв'язок між

  13 вчених, державних діячів та публіцистів, відправлявши їм посилки зі спорами сибірської виразки. Серед них, зокрема, Олексій Червоний, директор Українського інституту технологічної сингулярності, Анастасія Король, журналістка у сфері біотехнологій, та Анатолій Прийдешній, депутат Верховної Ради”.

  ? Чому місія месії Степана стала вбивати? Якщо це пов'язано з дослідження мозку, що такого небезпечного для Бога землеробства? Чому він від цього має померти? Чому Бог обрав саме фермера Степана, а не науковця Лекса? Де інші Боги, що за всіх має "віддуватися" цей старий Бог землеробства, знаходячи різних фермерів? Яким чином фермер Степан знайшов спори виразки? Звідки він дізнався адреси всіх людей, яких вбив?

  Я можу продовжувати до ранку. Дуже не логічний та недоопрацьований світ.

  І це я лише про сюжет...

• Роги
  2021-04-29 17:42:21
  

  Пихатий анонімний автор

  Але маю розкрити цей аспект в іншому оповіданні.

  ну тоді погодьтеся, що твору дуже тісно в рамках оповідання! Тому розширюйте його, а не дописуйте ще одне, якому буде також тісно.

• Дорослішання в Червоному Домі
  2021-04-29 17:33:23
  

  P.S. я кажу не про дане оповідання, а в цілому.

• Дорослішання в Червоному Домі
  2021-04-29 17:31:47
  

  Автор тоді прошу вибачення, бо я двічі перечитував оповідання, але мені какао так і не далось!

  З приводу "знавців", чим ніби як мене ущіпнули в коментарях, маю сказати наступне: критикувати потрібно. Критикувати нещадно. Бо бетачитачі з кола друзів, яким даєш почитати твір, не завжди об'єктивні і можуть казати, що все норм аби не образити. Хоча насправді там зовсім не норм! І особливо не норм, це не коли в творі десь не там стоїть розділовий знак або коли якесь слово пропущене, особливо

  не норм, коли в оповідання проблеми з логікою.

• Тарра
  2021-04-29 16:32:34
  

  Доброго дня!

  Вийшло справді досить динамічно та кінематографічно. Однак, пишу подібне вже не вперше, мені сюжет оповідання щось нагадує. Як то якийсь фільм чи серіал з 90-х.

  Сюжет простий та я навіть не знаю, як в ньому можна допустити якісь логічні помилки. Більше того, він прямо таки складається з кліше, проте, вони досить грамотно скомпоновані автором та йдуть твору на користь. Персонажі, по суті, такі ж, як сюжет.

  Що не сподобалось.

  Взагалі не зрозумів для чого показане "місце сили". Щоб що? Воно не змусило персонажів змінити напрямок руху чи ще щось - воно просто там є для власної демонстрації! Тим більше шаман розповідаючи що таке "місце сили" каже:

  Раніше я часто сюди ходив.

  Тоді чого він раніше не попередив одноплемінників, якщо

  і так людей залишилося всього четверо

  Тарра - це храм. Але я не зрозумів чого складське приміщення для зброї стало називатися храмом? Чи навпаки, туди колись ходили поклонятися, а вже потім знесли всю зброю?

  Крім того:

  Темна гладка шерсть, маленькі довгоносі голови зі щелепами, повними гострих зубів

  я довго намагався згадати хоча одного хижака з довгим носом. Хіба якісь псячі, але то ж у них довгі морди, але щоб носи... Воно ж плоть розривати заважає. Проте, спишемо то на еволюцію.

  Що ще помітив. В оповіданні немає ГГ.

  От просто немає і все.

  Є шаман - другорядний персонаж, бо харкає кров'ю і зрозуміло, що довго не протягне.

  Є Селена, яка підходить тільки на роль дівчини ГГ, через те, що їй приділяється дуже мало часу.

  Кейран, який через унікальний меч підходить на роль ГГ, гине в сутичці зі звіром.

  А оскільки Селена не приймає залицянь Гарана, він теж не є ГГ.

  Тоді хто? Нема - дхарви з'їли!

  Головний антагоніст - звір, насправді не є таким. Точніше він не основним антагоністом.

  Не знаю чи є це авторською задумкою, але головним антагоністом я бачу якраз Гарана. Латентним. Бо йому в кінці пофігу всі ті смерті (точно більше трьох), він думає тільки про те, що місце шамана вільне. І, чесно кажучи, мені подобається цей чувак :)

  Також не помітив щоб оповідання відповідало темі конкурсу, бо якщо слово "боги" замінити на "древні" - нічого не зміниться.

  Ну і помилки вище вже вказали.

  Проте, щось в цьому оповіданні мене таки чіпляє!

• Копії Іншаї
  2021-04-29 13:48:48
  

  Доброго дня!

  В мене таке враження, що в групі #4 організатори спецом розміщували оповідання в порядку зростання їх цікавості.

  Сподобалося. Можливо забагато інфодампів, але я навіть не знаю як можна було би зробити дане оповідання без них! Все логічно пояснено, в кожного героя є своя мотивація тих чи інших вчинків. Що сподобалось - тут немає яскраво виражених антагоністів чи протагоністів. Всі персонажі поєднують в собі ті, або інші характеристики. Оповідання точно в моїх фаворитах.

  P.S. Єдине що - коли читав, не міг позбавитися відчуття, що я звідкись пам'ятаю подібний сюжет. Вибачаюся, якщо це не так! Чим надихалися при написанні?

• Атракціон мрій
  2021-04-29 12:44:41
  

  Доброго дня!

  Всі оповідання, які читаю в групі, читаю мінімум двічі. Якщо щось не розумію, можу перечитати ще декілька разів. Вчора читав, нічого не зрозумів, а тому вирішив ще перепрочитати сьогодні. Але каюсь, помітив багато коментів, тому почитав коменти. Коменти автора дійсно багато що прояснили.

  Після першого прочитання я зрозумів що це фанфик на "Матрицю", і що світ, в який потрапляє Тео - наш реальний світ. Після другого прочитання зрозумів, паралелі з іменами Нео-Тео і що насправді світ Тео, як і наш світ - це всього лише уява та сон божества-імператора. Тобто я думав, у цьому зв'язок, у цьому секрет появи нових світів. Але ніяк не міг зрозуміти яким чином це все поєднується. По суті, все логічно, що після смерті Оетеріуса І стався вибух і ніби всі уявлені світи імператора мали зникнути, але нам розповідається, що лише Тео помер. Однак після сьогоднішнього пояснення автора зрозумів +/- як все влаштовано і що я помилявся зі своєю теорією.

  До чого я веду. Можливо я це зрозумів би й сам після овер чотири прочитання, АЛЕ.

  Яка нормальна людина буде читати оповідання двічі? Я вже не кажу три і більше разів? Для чого це можна зробити? Це можна зробити: або для оцінки оповідання на конкурсі, або будучи фанатом досить відомого автора. Другий варіант не підходить через анонімність конкурсу.

  73% навіть серед 25% не будуть читати оповідання двічі. Зараз, або ніколи. Світ став швидким. Якщо проблема не лежить на поверхні, то ніхто не буде з нею довго розбиратися і просто не помітить її. Зашифровувати особливі змісти немає сенсу, крім як фанатів своєї творчості. Тим більше робити цю шифровку настільки складною, як в оповіданні. Тим більше, якщо зашифровано більше одного сенсу. Або вже залишати більше ключів для масового читача. Якщо автор вирішив, що він пише "складну" літературу для інтелектуалів, то хай не ображається, що більшість не буде його розуміти. Бо він сам себе обмежує рамками якоїсь нішевості. Я зараз пишу елементарні речі.

  Стиль мені відверто сподобався. Але штучний поділ великого речення на малі - ні. Про сюжет я написав вище. Відчуття неоднозначні.

• Переоцінка
  2021-04-28 15:32:05
  

  Доброго дня!

  Написано доволі динамічно. В діалогах не зрозуміло хто до кого звертається, але за цією динамікою ти просто вливаєшся в сюжет і читати, рухаючись історією, справді дуже цікаво.

  Але автор...

  Що з кінцівкою не так? Чому ГГ на початку щиро дивується тому, що сталося, ціле оповідання разом з іншими IT-шниками шукає вирішення проблеми, а в кінці виявляється, що він і є творцем того, що створило те, що сталося? Вибачте за тавтологію.

  Та це навіть гірше за ті клішовані кінцівки, де все, що відбулося, виявилося сном!

  Кінцівка просто таки перекреслює все оповідання. Жесть.

• Кращий зі світів
  2021-04-28 15:19:02
  

  Доброго дня!

  "Вааааау!" - Сказав би я після прочитання даного оповідання, якби не той факт, що я читав "Inside Outside" Ф.Х. Фармера, де підіймається схожа проблема.

  Та й взагалі тема "я не буду вбивати Гітлера/Сталіна" вже настільки не нова, що я її сприймаю як певне кліше.

  Але стиль написання мені сподобався. Минулого разу, якщо не помиляюсь, ви теж приймали участь у конкурсі, і дійшли до фіналу. Я навіть здогадуюсь хто автор.

• Поки триває мить
  2021-04-28 14:39:38
  

  Доброго дня!

  Напишу так: мені дуже сподобався початок.

  Особливо ця частина:

  Чому взяли мене? Я просто студентка, ніяка не вчена.
  – У вас особлива функція, – Астарта при цьому повчально підняла вгору вказівний палець. – Ваше завдання – критикувати ідеї як нейтральна сторона.

  в цьому моменті я точно побачив "експертів" з соціальних мереж і щиро зрадів, що їм хоч хтось дав роботу в оповіданні. Це було дійсно круто.

  Далі був момент з

  Софія відшукала онлайн-енциклопедію, де почитала про місто.

  що ще раз підтвердило теорію про "експертів" вище.

  А коли ГГ після десерту і батончика (я зрозумів цей жарт про товстих)

  Ну так, коровою обізвали – подумала Софія, кисло скривившись.

  я вже сам пішов гуглити хто такий цей "Байцзе". І коли побачив, що це тварина, яка знає суть «десяти тисяч речей», зрозумів що це точно пародія на "експертів в соцмережах".

  Маски з різноманіттям пантеону Богів теж сподобались.

  Я ще так подумав: круто, по ходу, переді мною оповідання в стилі Шеклі!

  Однак, починаючи з середини, тобто з твісту про Аполлона і кінцівка трохи розчарували.

  Зважаючи на те, з якої сторони автор показав читачу ГГ, мені не вистачало від неї якоїсь "геніальної", "експертної" ідеї, яка б зробила всю ситуацію ще гіршою. Точніше кажучи, не вистачило анекдотизму в даному оповіданні.

  А так виходить, що ГГ видає ідею, до якої не додумались найкращі голови планети (хоча можливо в цьому і був анекдотизм?) і сама "рішає" проблему з загарбником.

  Всі ваші ідеї стали в пригоді. Навіть помилки. Перш за все помилки.

  каже Астарта, але ж вони майже не допускали критичних помилок!

  Спір ГГ з Афродітою теж видався якийсь штучний. Софія мовчала два дні, а тут давай чогось сперечатися.

  Відходи, побічний ефект пришвидшення часу. Якщо десь він пришвидшувався, то десь повинен був сповільнитись.
  – Стоп, – здивувався Аполлон, – ми досі сповільнювали час над цілою країною?

  тут я взагалі не зрозумів нічого з технічної точки зору, але якщо цю ідею прочитати не задумуючись, то цілком погоджуюсь.

  Ну і кінцівка... Я спочатку подумав, що це був всього лише сон. Почитавши коментар, зрозумів, що ні. Ну дійсно ж, купа людей загинуло, а

  Софія засміялася та поставила її (коробку з морозивом) в холодильник.

  І я не згоден з попереднім коментатором Людоїдоїдв тому, що

  імена богів роздано буквально випадково

  Байцзе (ГГ) - знає відповідь на 10 000 речей; Астарта (по суті голова цієї комісії) - богиня влади; Афродіта (захищає людей) - богиня вроди та кохання. Єдине що - Аполлона (вченого) я би поміняв на Гефеста якогось. Він же типу зброю розробляє, тобто коваль, а не Аполлон, який стріляв з лука.

  В загальному - як на мене, то краще за решту оповідань, які я поки що прочитав у групі.

• Жертви, на які ми йдемо
  2021-04-28 12:22:26
  

  Доброго дня!

  Написано доволі непогано, але мені здалося, що я вже читав цього автора на минулому фіналі. Принаймні сеттинг вкрай щось нагадує.

  Яскрава сюжетна лінія по факту лише одна. Нам розповідається про боротьбу Ордену проти аліумів - людей, що володіють невивченими можливостями (точно володіють вогнем і ще щось). Ці можливості називають СУТЬ (Хай буде з тобою Суть, юний аліум). Крім того, вказується, що це недуга яку ніби як навіть можна вилікувати. ГГ є представником Ордену.

  І тут починаються проблеми.

  Поняття "Орден" - означає організацію осіб, які пов'язані спільною метою. Як говорить Старший в другій розмові з ГГ, мета Ордену

  ...нарешті очистимо наше королівство від них (аліумів) і зможемо піти далі, нести мир іншим

  .

  Зрозуміло, що хтось може вірити більше в цю мету, хтось менше, але.

  З фізичної підготовки, з уміння володіти зброєю, з навичок контролювати ситуацію, які нам кидають з перших же слів оповідання стає зрозуміло, що ГГ якщо не краща, то найкраща з Ордену.

  З першої розмови зі Старшим відділення Ордену, куди приходить ГГ, дізнаємося

  Я ж знаю тебе, відколи ти ледь сягала до мого поясу.

  і це натякає на те, що Наомі знаходиться там з дитинства (але поки що не точно).

  Як стає зрозуміло з другої розмови ГГ з Старшим

  вона (мати) мало не вбила, втративши контроль над силою

  а також

  Це моя вина. Я виховував у тобі безкомпромісність.

  тепер точно - ГГ виросла в Ордені і тут же її виховали.

  Крім того:

  А ти Наомі дуже цінна для ордену. Ти спіймала сотні аліумів за свою службу. Це найвищий показник для такого віку.

  що теж натякає на її відданість Ордену.

  І закріплюємо:

  До неї наближались троє немертвих... Наомі завагалася, якщо не зачіпати їх, вони просто підуть далі... знесла голову швидким ударом одному, відстрибнула, коли інший кинувся на неї, відтяла ще одну голову і втнула останнього навскіс... Все таки жреці мають нести мир і спокій.

  .

  Наомі - жрець і одна з фанаток Ордену.

  І виправдання типу

  В нас рекомендації, не наказ – відрізала Наомі

  які натякають на те, що ГГ свободолюбива і звикла не підкорятися наказам, або коли вона пожаліла та відправила напарника додому, або коли вона принесла сухий одяг та їжу полоненому просто не діють.

  І той факт, що ГГ

  була дочкою аліума і могла взяти щось від неї, зробили її достатньо обережною, щоб вона не показувала, що значно сильніша ніж мала б бути.

  чисто з точки зору психології означає, що вона мала би ненавидіти аліумів ще сильніше.

  І автор навіть пише про її ненависть до аліумів при розмові з Йованом! Про те, що

  якщо це якийсь трюк, вона зламає йому ноги – живий, не обов’язково цілий.

  Що зайвий раз підтверджує її фанатизм.

  Та й кінцева мета Старшого, який і виховува Наомі, вказує, що він теж фанатик. Навіть більш сліпий фанатик, ніж решта, якщо погодився на таке.

  Однак, ГГ настільки багатовекторна, що вона з легкістю суміщає в собі як фанатика, так і "невіруючого Хому" - добру, щиру та просту дівчину.

  Саме через це я також не вірю в зав'язку сюжету. ГГ вже багато років сліпо виконує доручення Ордену і раптом повірила в слова чергового бранця? Чого? Що він такого їй сказав?

  Більше того, коли Йован з нею заговорив, то виявилось, що

  Наомі вже роками не говорила з пійманими, не роз’яснювала, що вони небезпечні для себе і оточуючих, що так для всіх буде краще, що їй шкода. Це не мало сенсу.

  Та хай би він вже повідомив, що він знав її матір або батька (до речі, не помітив згадок про батька, а це було б досить цікаво дізнатися, хто міг би злюбитися з аліумом).

  Що так перевернуло світобудову Наомі? Слізна історія про кохану бранця - Шарен? То він міг таких мільйон Шарен придумати.

  Я навіть більше співчуваю закінченню оповідання в цьому плані, коли ГГ, попри свою фанатичність, сама об'єдналася з Йованом в боротьбі з цими новими створіннями :)

  Проблемою є також і те, що Наомі ніби як відірвана від реальності. Вона найкраща. Відправила на лікування найбільшу кількість хворих, але не знає що з ними там роблять, і дізнається від рандомного бранця, про ЗМІНЕНОГО, який вже навіть ЗУСТРІЧАВ зміненого. А Наомі, яка крутиться в цих кругах,

  В нас наказ одразу доставляти… (мається на увазі в лікувальний заклад)

  про них ще про це навіть не чула.

  Її сліпоту можна пояснити фанатизмом, але як ми з'ясували, Наомі ж ніби як не така, вона ж сумнівається. Тоді пригадуємо, що ГГ сама хворіє недугою аліумів. Ага! Значить вона це робить для того, аби збільшити кількість матеріалу для лікарів, щоб вони швидше знайшли лікування та вилікувати саму Наомі? Ніт. Бо вона не цікавиться справами лікарні! Тоді для чого вона це все взагалі робить? Безмотиваційне замкнуте коло.

  І яка сила в аліумів? Вогник це точно. Крім того, здатність відчувати якісь іскри (но це не точно). А що за така дивна сила в самої Наомі? Хто її батько?

  Також не зрозуміло яка сила в цих Змінених, крім того, що вони пачками валять аліумів, але ж і ГГ їх валить.

  А ще ж сталевці... Вони викликають в мене фантомні болі.

  небезпеку при такій НЕГОДІвін не помітить

  і за мить:

  Вони? – хрипло запитав Сезан зриваючись на ноги.
  – Сталевці, – підтвердила Наомі біжучи.

  але вже через кілька днів:

  Вологість виводила з себе сталевців, але з іншого боку саме у цей час можна було пройти старою стежиною в ущелині

  Ще є кілька деталей, але не хочу звертати на це уваги, бо є кінцівка. Я писав вище, що мені реально сподобалось те, що ГГ об'єдналась з одним із тих, на кого все життя полювала. АЛЕ.

  Орден гниє зсередини, перетворюється у щось жахливе, але навряд чи вона єдина з жерців, хто помітив це і не змирився. Мали б бути інші. Бо якщо ні, доведеться знищити їх всіх.

  після того, як вона вбила Старшого свого відділення, який її виховав, звільнила одного з аліумів та втекла з ним, спаливши при цьому в'язницю, хтось з Ордену повірить в її слова та захоче до неї приєднатися? Зважаючи, що решта не поділяє дружби з аліумами та те, що ГГ сама наполовину хвора.

  Проте, з всього того, що я на даний час прочитав у цій групі, це оповідання поки що в моїх фаворитах.

• Доглядач кладовища
  2021-04-28 07:46:56
  

  Доброго дня! Завжди читаю оповідання двічі, але це перечитав чотири рази. Сюжет по суті сподобався своєю простотою. Але не міг зрозуміти що мене в тексті відштовхує. Після останнього разу зрозумів: тропи. Автор запхав у оповідання всі можливі порівняння, алегорії, уособлення, епітети тощо які взагалі міг придумати. Але якщо в цій групі є оповідання під назвою "Сліпучі вогні", де це висміюється, то тут же воно накидано цілком серйозно, ще й з претензією на філософію. Тому з непоганого сюжету вийшов російський серіал :)

• Володар ілюзорності: таємниці фіктивного світу
  2021-04-27 17:38:53
  

  Доброго дня!

  Авторе, читаю назву і відразу претензію маю: для чого так називати? Ну відразу ж стає зрозумілим, що світ, що описується, може бути фіктивним, а тому вже очікуєш якогось сюжетного твісту, а тому той твіст з нереальністю світу не працює потрібним чином. А щоб читач точно знав, що тут буде твіст, ви ще й пишете в першому ж реченні:

  «Чому все довкола ніби несправжнє? Останнім часом оточуючий світ нагадує театральні декорації». – розмірковувала Ліна

  Тому назва погана.

  Діалоги штучні, і про це вже писали вище. Історія досить цікава, нагадало "Матрицю", проте є одна претензія до правил світу.

  Катю, ти чого? А як же контракт?
  – Я більше не хочу працювати на цій посаді. ...Дуже хотілося їй зізнатися…

  тобто там всі на контракті, а ГГ отримала нові спогади?

  Скільки це людей має бути одночасно до тієї матриці підключено, зважаючи, що ГГ студентка і ходить в універ! Чи там є ще й боти?

  ГГ розповідає про страшний сон, просить подружку не сміятися, при цьому сама регоче як навіжена. Ну не треба так.

  Щодо розтину: я розумію, що вам не обов'язково знати все, але хоча б загуглили, або глянули якогось "доктора Хауса". Так, людину можна оживити через дві години після зупинки серця, але 40 хвилин без кисню точно призведе до непоправного пошкодження мозку.

  Кістки черепа при розтині не можуть захрустіти. Хрустіння може бути від удару по кістках. Розтин черепа проводиться за допомогою пилки. А звук від пилки краще назвати скрипом.

  Сюжет, в порівнянні з іншими вже прочитаними оповіданнями, мені більше сподобався, ніж ні. Він хоча б логічний. Кінцівка хороша. Загалом враження трохи неоднозначне.

• Навіщо богам совість?
  2021-04-27 16:33:46
  

  Доброго дня!

  І знову та ж проблема, що і у творах конкурсу: герой-бідося. Але тут він ще й бог. Бог-бідося. Даблкіл!

  Та ще, як виявиться, тут існує сюжетне кліше на додачу - ГГ проти системи.

  Сюжетна лінія з Майстром цікава, але не доведена до кінця:

  То й ви живете наперекір собі, Майстре? – уїдливо огризнувся хлопчина.
  Сором гарячим потоком опалив серце Гілліана, однак старий учитель нічим не видав своїх почуттів.

  За що діду стало соромно? За те, що він не став ГГ і не пішов проти системи? Ото читаєш і вже очікуєш, що клішований дід до кінця не доживе.

  Далі дід з ГГ прямують до храму, де

  Веліана дуже обережно торкнулася прохолодними пальцями його шкіри та закрила очі, зосереджуючись. За мить хлопець відчув легке печіння, і краї його подряпин почали швидко стягуватися.

  чиї відчуття розповідає автор? Спочатку діда, потім ГГ, потім хлопця.

  Ми знайдемо їй гідне застосування, коли Еріан продемонструє свою бойову майстерність. Його супротивнику знадобляться ваші таланти.

  - переломна фраза, з якої ГГ почав прогресувати. Одна фраза. Серйозно? Все життя йому вдовблювали в голову, що він бог-бідося, бо він і був богом-бідосею, який нічого не вміє, а тут він став найкращим після цієї фрази? Серйозно?

  Деміан - батько ГГ мені сподобався. Таке враження, що автору він теж подобався більше інших, бо антагоніст прописаний найкраще. Все, що він має, він досягнув сам, своїми силами, і зрозуміло, що він біситься через сина, який його повна протилежність. За антагоніста тут плюс, мінус буде пізніше. Зоріан - декорація, щоб зайвий раз показати велич Деміана.

  Далі знову діалоги ГГ з дідом, де відбувається наступне:

  Як же ми перетворилися на кровожерливих богів?
  – Ти вже певне тисячу разів чув цю історію.
  – Розкажіть ще раз...
  ...Старому здалось, що перед ним зараз не добре знайомий йому хлопець-бешкетник, а вже дорослий чоловік, відповідальний наступник

  Коментувати треба? Після однієї похвали вище, ГГ виріс. Я уявляю що було би, якби його тоді два рази похвалили... Та й дійсно: слухати в тисячний раз ту ж саму історію? Який сенс? Аааа... Читач то її не чув :)

  10 довгих абзаців лору. Інфодамп? Нє, не чув.

  До речі, я не гомофоб, але цікаві взаємовідносини склалися між дідом і ГГ:

  Гілліан подивився учневі у вічі, і хлопець потонув у вирі його зелених очей.

  Після промови Деміана, я захотів, щоб ГГ помер. Автор, ну не можна ж робити антагоніста таким позитивним! Це мінус, про який я казав. Що він поганого зробив, крім тієї історії з вбивствами на початку завоювання? І то, навіть ту історію можна виправдати помстою, про яку ви самі ж пишете! А так виходить, що Деміан дбає про свій народ! Він знущається з народу? Ні, бо він відбудував місто і натовп скандує його ім'я. Він проводить загарбницькі завоювання? Ні, він каже, що хоче захистити свій народ, тому прагне вдарити першим. Все логічно і правильно!

  Кінцівка це взагалі щось. Фактично, ГГ намагається вбити батька за те, що той його вдарив по щоці. По суті, цей вчинок перекреслює той процес "дорослішання", про який розповідається всю історію. ГГ просто хоче вбити свого батька. І хто в даній історії позитивний персонаж, а хто дрібна мстива вискочка?

  Але мудрий ГГ стає на престол і мудро править. Дід помер, як і планувалось. Добрий "тиран" мертвий. Але руки ГГ чистенькі, він же батька не вбивав. Що змінилося? Ні-чо-го. Просто тепер "пригніченому" народу дозволили тренування у храмі.

  Кінцівка вбиває не тільки Деміана, але й залишки того хорошого, що є в історії.

• Колискова для Хаосу
  2021-04-27 15:09:29
  

  Доброго дня!

  І знову масштабна історія, якій тісно в рамках оповідання. І через це знову не до кінця пророблені правила світу.

  Є фракція, що поклоняється богу Правопорядку і є фракція, яка поклоняється богу Хаосу. Прихильники першого, живуть у місті, а прихильники другого в пустелі.

  Проте яка між ними різниця? Я взагалі не помітив!

  Прихильники правопорядку взяли в заручники бога Хаосу і змушують його спати, а інша фракція хоче його звільнити? Це все?

  Але річ в тому, що не зрозуміло що ж такого страшного може трапитися, якщо бог Хаосу таки прокинеться?

  Сцена в таверні взагалі дивна. Існує для маскування інфодампу про зникнення дівчини, яка співає колискову. Не зрозуміло чому власник таверни сварить "подавальницю" за шум, якщо

  Традиції мовчання давно вже ніхто не дотримувався.

  .

  Власник таверни каже:

  Вона не знатиме слів колискової.

  і знову ж таки, що з того? А які наслідки можуть настати?

  Ось же навіть один із відвідувачів каже:

  Але ж хто зараз вірить у ці забобони про Рабая? Красива легенда, не більше.

  Навіть ГГ - Майло думає:

  Зникнення дівчини означало великі проблеми. Як для нього, так і для всієї Аронії.

  Однак далі навіть не хоче цим займатися:

  Як би не хотілось стояти осторонь цієї справи, а проханням стражів нехтувати не слід. Навіть якщо він вже не був одним з них, все одно поважав правила Порядку.

  тоді чому я, як читач, маю боятися пробудження бога Хаосу?

  В чому таємниця складання монет в дві окремі стопки, якому виділено цілий абзац? Типу автор показує цим Порядок? Але як "подавальниця" могла розбити посуд, якщо все "в порядку", бо Хаос спить?

  Далі прописано досить непогано, ГГ виявляється шукачем-найманцем, хай і найкращим, але нічого особливого. Єдиний момент - відчувається, що він прибув у місто недавно, але згадок про інші міста я не помітив. Тому не зрозуміло чи вони взагалі є.

  Далі він знаходить зниклу дівчину і відбувається слізна сцена, де ГГ вирішує повезти її до матері. Тобто бог Хаосу почекає там собі.

  Далі діалог з матір'ю, дівчина втікає в пустелю, де ГГ з легкістю розправляється з десятком воїнів Хаосу.

  І тут проявляється основна проблема ГГ, традиційна для творів цього конкурсу. Але ні, він не бідося, він навпаки - супергерой. Як? Як можна співчувати Майлу, якщо він невразливий?

  Невразливий говорить з дівчиною і все таки везе її в храм, де вона має заспівати колискову богу Хаосу. В храмі в неї вселяється якась богиня, а ГГ раптом пригадує слова матері дівчини:

  Щоб там не говорили стражі Порядку, діяти за схемою, не означає діяти правильно

  Скільки часу існує даний всесвіт? Чому саме ці слова переконали ГГ?

  Якось непереконливо.

  Але тільки тут стає зрозумілим чому небезпечний бог Хаосу, бо він несе

  суцільне знищення

  От воно що! Але одна проблема: тоді чому його прихильники хочуть звільнити бога?

  Ну і головне кліше-твіст оповідання: ГГ весь цей час був тим самим порядком #фейспалм.

• Спогад один для всіх
  2021-04-27 12:46:09
  

  Коли я починаю розносити оповідання, то завжди стараюся робити це з конкретними прикладами.

  Тут же мені просто хочеться скопіювати текст оповідання, як приклад того, що так писати не потрібно.

  Жахливо просто. Всесвіт катастрофічно не логічний та не продуманий.