Koi... Mil Gaya (2003), Krrish (2006), Krrish 3 (2013)
Після невеликої перерви продовжуємо серію колонок про незвичайні фантастичні фільми Індії.І сьогодні.. трилогія про прибульців!
Якщо вам бракує в організмі теплої лампової дитячої фантастики на кшталт «E. T.» або «Польоту навігатора», саме час подивитися індійський фантастичний фільм «Ти не один» (Koi... Mil Gaya).
Доктор Санджай Мехра, який посилає в космос слово «Ом», не знаходить розуміння у колег-вчених. З їх погляду космос порожній, а доктор Мехра займається нісенітницями.
Проте час довів правоту доктора Мехри. Прибульці почули його заклик і, власне, прибули. Нажаль, момент вони вибрали недоладно: доктор Мехра саме був за кермом. Побачивши іншопланетний корабель, він не впорався з керуванням, потрапив у трощу і загинув. Його дружина Соня вижила, але їхній ненароджений син отримав ушкодження мозку, від якого так і не оговтався. Рохіту вже двадцять рочків, а він грається з четверокласниками, і мама ледве умовила директора перевести його в п’ятий клас. І хоча Рохіт несамовито красивий (а як же інакше, його грає найкрасивіший актор Боллівуда Рітік Рошан!), навряд чи Соня Мехра дочекається онуків…
Але все змінилося в той день, коли Рохіт, раптово забравшись у батькову лабораторію, ввімкнув комп’ютер і почав натискати на всі кнопки підряд. Йому було весело, як звучить слово «Ом» на різних нотах, а прибульці вирішили, що їх знову кличуть — і прибули! Авжеж, їхнє прибуття наробило шврварку в тихому індійському містечку, туди стягнули війська, поліція встала на вуха — і прибульці поспішили вшитися. Але один з них, несподівано зустрівши в джунглях слона, злякався, втратив орієнтацію і не встиг на корабель вчасно. Його знайшли Рохіт та його подруга Ніша.
Для дорослих прибулець — це загроза, це загадка, якісь невідомі технології перевага над можливими ворогами… Для дітей це просто друг, і діти разом з Рохітом, в якого дитяча душа, укривають Джадду (так назвали прибульця) від поліції та мисливців за сенсаціями. І Джадду не залишається в боргу: він зцілює розум Рохіта. Причому не лише зцілює: Рохіт набуває суперздібностей.
От лише цілющий фактор діє тільки в присутності Джадду. І рано чи пізно перед Рохітом стане вибір: допомогти другові повернутися додому і знову стати міським дурником чи…
Словом, якщо вам в душі 12 років, або у вас є діти молодшого підліткового віку, ви отримаєте від цього фільму задоволення.
І, можливо, вам захочеться подивитися наступний фільм серії — «Крріш».
Скажу чесно, я називаю його «Кррінж». Він реально крінжовий. Весь час перегляду мене не відпускала думка: — «Пане Ракеш Рошан, ну як так можна після двох «Павуків» Сема Реймі, після трьох «Матриць», після «Людей Х», «Піратів Карибського моря», навіть після «Ти не один» знімати отаке у 2006-му році?».
Проблема в тому, що Ракеш Рошан так і не визначився до пуття, що він знімає: сиквел до «Я когось знайшов», історію про наївного провінціала в жорстокому світі чи супергеройську історію. Цілком очікувано вийшов вінегрет. Чверть фільму змарновано на описання ідилічного життя Крішни в глушині, де його переховувала бабуся, якій дуже не сподобалася тенденція: чомусь всі її мужики не доживають до народження їхніх первістків. Тобто, хто дивився попередній фільм, має бути заінтригований відсутністю в житті Крішни його батьків, Рохіта й Ніші. Через пів години «Крріша» автор раптом згадує, що хтось же ж міг здивуватись такому розкладу, і пригощає нас 20-хвилинним флешбеком, нарізаним з попереднього фільму. Отже, Рохіт, який став науковим генієм, відправився до Сингапуру працювати на доктора Сіддхантха Арью, але загинув при нещасному випадку в лабораторії. Його дружина Ніша не витримала цього стресу і померла, отже Крішну виховувала його бабуся, приховуючи від усього світу його надлюдські здібності, успадковані від батька.
Проте шило в мішку сховати важко, а надто коли в гори приїжджають туристи з Сингапуру, серед яких сяє красою журналістка Прія. Про «сяє красою» — це не жарт, її грає Пріянка Чопра, одна з найкрасивіших акторок світу. Взагалі, пара Рітік Рошан/Пріянка Чопра це найкраще, що є в цьому фільмі. І річ не у тім що Рітік знову грає біцухою (яка в нього таки нівроку), а в тому, що він прекрасно грає одразу дві ролі: наївного юнака Крішну та його аутичного батечка Рохіта.
Отже, Крішна і Прія взаємно закохуються, і вона викупає, що він супермен. Журналістські справи в Прії йдуть не альо, тому вона хоче зробити з Крішни сенсацію. І для цього стимулює інтерес Крішни до себе і виписує його в гості в Сінгапур.
Але Крішна не дурник і не дає себе розвести так просто, та ще й бабуся наказала не світити своїми суперздібностями. Він навіть дозволяє себе віддухопелити гопникам, яких найняла Прія, аби його спровокувати. Так, отаке вона стерво.
На десятій хвилині другої години фільму таки починається супергеройська тема: в цирку, куди Крішна прийшов з Прією, починається пожежа. Моральна дилема - як водночас врятувати людей і виконати бабусин наказ? — швидко знаходить вихід: Крішна вдягає розбиту маску міма і робиться супергероєм Кррішем.
Але якщо ви думаєте, що решту часу фільм буде присвячений супергеройській тематиці — ну, тіпа, що більша сила, то більша відповідальність тощо — то ніт. Ще пів години Прія з подружкою будуть з'ясовувати, хто такий Крріш, а потім Крішна дізнається, що його батечко живий і знаходиться у полоні лиходія тут-таки в Сингапурі. Який збіг обставин!
Решта фільму буде про порятунок татка, і це найменш цікава частина, бо Крішна ну дуже невколупний, і за нього геть зовсім не переживально. І саме в цій частині найбільше крінжових спецефектів
Я не знаю, чому так вийшло. «Я когось знайшов» мав нормальні спецефекти при меншому бюджеті. Над ними працювали не лише індійські студії, а й Марк Кольбе та Крейг Мумма, які робили спецефекти до «Дня незалежності». Вони побудували цілком пристойний іншопланетний корабель, а костюм прибульця не програє навіть у порівнянні з «бебі Йодою».
Для «Крріша» їх також запросили, і в цілому цифрова графіка присутня в 90 хвилинах фільму, тобто у ⅔. Але щоб це пішло фільмові на користь, так ніт.
По-перше, Ракеш Рошан не визначився, якими саме силами і в якому обсязі наділений Крішна. То він просто швидко бігає, то може розганятися мало не до надзвуку. Якщо він може так розганятися, чому тоді він пливе на острів суперлиходія, а не просто біжить по воді?
Надалі, він суперсильний. Чому тоді він гамселить кожного лиходійського солдата окремо, а не вирве з землі бамбучину та не випише їм колективно як Нео купі Смітів? Бійку Крріша з посіпаками лиходія показують, використовуючи прийоми аніме: він періщить їх в слоу-мо, на тлі синього екрана, а потім це накладають на стрімко обертаючийся ліс. Шоб шо? Переконливої демонстрації супершвидкості все одно не виходить, бо на таких обертах він мав би вже ламати шиї та пробивати кулаками грудні клітини, але того не можна, бо сімейне кіно. То він розкидує посіпак з одного удару, то йому треба кілька ударів на посіпаку, бо так видовищніше, а Ракеш Рошан не вміє в закон збереження ніндзюцу. А коли до нього доходить, що Крішна страждає на термінальний випадок нудної непереможності, він робить так: лиходій приставляє до голови Рохіта пістолю, і під цією загрозою Крішна мусить без опору терпіти побиття від його посіпак. Дешево і сердито.
Кожен, хто хоч трохи прошарений в темі супергероїки, знає, що супергероєві треба або видати адекватного за силою супротивника, або поставити перед ним неможливу задачу. Навіть у того ж Рошана в попередньому фільмі це було: Рохіт мав розв’язати серйозну моральну дилему, в чому суперздібності ніяк не могли допомогти. Це було реальне випробування Рохітової душі.
В «Крріші» і близько нічого такого нема. Витерпіти заради порятунку батька кілька ударів, які не залишать по собі навіть синців — це не випробування, а маленькі незручності.
Апотеосісом штучності цього драматизму стає те, що шайтан-машина доктора Арьї, яка здатна передбачити майбутнє, передбачає його аж на… десять хвилин уперед! Тааак, справді божественна сила! А наваляти старому дідові, який нею володіє — справжній героїзм!
З мого погляду, якої ніхто не питає, Ракеш Рошан абсолютно дарма розпочав лінію з Крішною як сином Рохіта. Всі ці пригоди в Сингапурі мали бути пригодами самого Рохіта, саме він мав еволюціонувати до Крріша. Якщо Ніша заважала лінії з Прією, то заради Шиви, між нею та Рохітом нічого не було крім цнотливих поцілуночків, вони могли просто розійтися. Але ніт, Нішум перетворимо на жінку в холодильнику, бо це дасть нам… що? П’ять хвилин флешбеку?
Но але на безриб'ї і Крріш супергерой, тому, повторююсь, фільм зібрав касу. І якщо ви взялися дивитися цю франшизу, то нікуди не дінешся від нього на переході від «Ти не один» до «Крріш-3».
«Крріш-3» звучить трохи контрінтуітивненько за відсутності «Крріша-2», але ви вже зрозуміли, що «Крріш» і був «Кррішем-2», на той час як «Ти не один», відповідно, «Кррішем-1», хоча Крріша не було у проєкті.
«Крріш-3» виявився… цілком нормальним супергеройським кіном. По-перше, Рошан-старший зробив роботу над помилками: подивився «Матрицю», засвоїв, як взаємодія героя з середовищем робить цифрові ефекти верістичнішими. По-друге, він подивився ще трохи супергеройських кін, і прошарив формулу: дати супергероєві або рівносильного супротивника, або непідйомну проблему. Дуже зворушливим вийшов момент, коли Крріш приходить у розпач, бо в нього на руках від невідомої хвороби вмирає дитина, і вся його суперсила не має сенсу. Але ж у нас тут індійське кіно, тому Рошан додав всього і одразу: і купку суперлиходіїв, і гідного супротивника, якого грає Вівек Оберой, і взаємодію Крріша з народом. І вийшло… доволі круто.
Не без недоліків, щоправда — Крріш так само по-дурацькому вимахує руками й ногами при довгих стрибках, лиходійські посіпаки відверто спи… запозичені в Людях Х (це буквально Містик, Шаблезуб і Жаб), і Крішну всюди звільняють через те, що він постійно спізнюється на роботу, займаючись геройством. Так, «Людину-Павука 2» Рошан теж зацінив. І незрозуміло, куди ділися суперздібності пана Рохіта після звільнення з полону і чому він відростив собі пузико та перестав мити голову. І, як на мене, Рітік безбожно передає куті меду, граючи аутиста. І доволі кумедно виглядають моменти, коли Крішну «не впізнають«, бо так, карнавальна масочка дуже допомагає, якщо в тебе на правиці два великі пальці (так, в Рітіка Рошана два великих пальці, мабуть, тому що боги не допустили існування на землі досконалого чоловіка)
Але йой, най буде.
Найголовніше, що прошарив Рошан — це те, що супергеройські історії це завжди повернення до архетипних сюжетів про напівбогів. От в «Крріші» він цього ще не розумів, і сюжет про богонародженого царевича, якого мати намагається сховати від своєї долі, трохи пішов не туди і закінчився не там. А от в «Крріш-3» автор згадав, що живе на землі Магабгарати, і все стало на свої місця.
Подивимося, чим порадує «Крріш-4».
Більше подібного контенту у блозі про кіно TovstiZli
