У Явному світі, населеному міфічними істотами, наближається весна. Юнак Кий живе на околиці села з домовиком і мріє про подорожі й пригоди. Коли морози тільки дужчають, а сніг продовжує падати, Кий розуміє — його час пригод настав. Із Чугайстром і Хухою він вирушає на пошуки Перуна, щоб той відімкнув небо та впустив у Явний світ весну.
«Кий і морозна орда» — це дитяче фентезі Ніка Лисицького на тему української міфології, що вийшло друком у 2024 році. Книга виконана за класичним сюжетом про героя-підлітка, котрий вирушає в подорож і здобуває врешті-решт не тільки перемогу над лиходіями, а й справжніх друзів і вищу мету.
Хлопчик-сирота Кий живе в світі (радше на великому острові), де поєднані різні епохи та традиції українських земель. Тут нікого не дивує домовик, богатирі живуть поруч із козаками, а чарівні предмети хоч і не лежать у кожній скрині, швидко отримують застосування без складних інструкцій.
Казково-міфічний сюжет відбувається точно за етапами «подорожі героя» і часто передбачуваний, але і не банальний. У книзі є чимало впізнаваного, та автор очевидно робив її для популяризації міфології, тому регулярно знайомить то з якоюсь маловідомою істотою, то з легендою. Втім, якби персонажі мали інакші імена та вигляд, все одно лишається наповнена перепонами подорож підлітка та низка інтриг.
Насправді Кий, як дізнаємося наприкінці (але натяки є вже на другій сторінці), непростий підліток. Він «обраний» і його спроможності походять не зовсім із самої волі та відповідальності. Але Нік Лисицький використав класичний сюжет, не маючи наміру внести в нього якесь переосмислення. Кий веде на початку пасивне життя (згадаймо Іллю Муровця, що лежав на печі 30 років), проте зрозумівши, що щось навколо «не так», саме Кий піднімається та йде цю проблему вирішувати, не спиняючись ні перед холодом, ні драконом, ні чорнокнижником. Спершу він довідується, що повинен знайти Перуна, а потім стикається з загарбниками, проти яких збирає спротив. Однак, оскільки він підліток, то йому допомагають різні більш досвідчені, але не такі цілеспрямовані герої. Натяки на російсько-українську війну зрозумілі, коли вчитатися в описи Мороза, що веде морозну орду, яка складається з духів полеглих воїнів («дєди ваєвалі»).
В мові регулярно трапляються архаїзми, які щоразу пояснено у примітках. Загалом відчувається, що Нік Лисицький хотів навчити читачів, знайомлячи з істотами української міфології та різними давніми словами й побутовими речами. В цьому він досягнув успіху, і користь від цього не стільки в розумінні якихось обставин його книги, скільки в поповненні словникового запасу для розуміння інших текстів. Треба розуміти, що в книзі співіснують традиції різних епох і регіонів. Якщо домовик або Ох — персонажі достеменно давні, то хуха або Шубін — витвори значно пізніші, можливо, вже XX століття. Тут криється також малопомітний, але кумедний недолік: імена деяких персонажів збігаються з їхньою видовою належністю. Наприклад, хух у світі роману багато, але Кия супроводжує одна Хуха. Тобто, це якби собаку звали Собака.
Також масштаби подій не відчуваються вельми великими. Весь описаний світ розміром десь із область. Не покидало враження, що він зроблений спеціально з метою виростити з Кия героя. Цей світ доволі мальовничий і затишний у безсніжних місцях, але надто мініатюрний. Тож порівняння з «Гобітом» або «Хроніками Нарнії», які можна знайти у відгуках, все ж є перебільшенням. Окрім того подорож після середини стає одноманітною, а фінальній битві бракує напруги. Вона сприймається як заставка у відеогрі, де все вже заскриптовано і лишається просто дивитись.
Кінець книги формально завершує сюжет, але фактично відчиняє пряму дорогу до продовження. Тепер ми знаємо, що існує Багатосвіт, у якому росте якась велика загроза, і для її подолання потрібні герої. Але у випадку з Києм продовження хочеться чекати заради цікавої історії, з якої можна дізнатися щось ще крім сюжету.
Значний внесок у сприйняття історії Кия робить оформлення книги. Сам юний герой зображений на обкладинці, а всередині містяться синьо-білі ілюстрації головних епізодів. Кольорова мапа Явного світу дозволяє краще зрозуміти розташування численних місць, відвіданих чи згаданих персонажами.
Дорослих «Кий і морозна орда» навряд чи вразить, але для дітей і підлітків років 12-и це не тільки гарна оповідка про героя, а ще й пізнавальна книга. Зі своїм головним завданням — легко ознайомити з українською міфологією, вона чудово справляється.
«Кий і морозна орда» розвиває починання проєкту «Чарівний світ UA», в межах якого вже вийшли серія відео та настільна гра. Вони поєднані спільними персонажами та візуальним стилем, тож є із чого вибирати, але найкраще — сприймати все це як частини цілого.
У статті використані фотоматеріали з сайту «Кий та морозна орда»: https://kyibook.com/
