Яка "затишна" історія вийшла! Я отримала все, чого чекаю від хорошого фентезі - прописаних персонажів, цікавий бекграунд, глибокі теми, актуальні й сьогодні (як встановлюється диктатура, яка роль пропаганди при тиранії, як ми сприймаємо "інших"), ну й, звісно, інтригуючі сили, про які хочеться дізнатися більше (техніка неприсутності - дуже цікавий концепт). Тому дякую автору!
Із персонажів дуже зачепив Гілліан. Здавалося б, це й не дивно, адже Гілліан по суті є головним персонажем зі своєю аркою і розкриттям, але він запросто міг потрапити під однобокий троп "мудрого старця", чия роль у сюжеті обмежується порадами молодому поколінню. А так він бореться зі своїми демонами минулого, за чим завжди цікаво спостерігати, як і за тим, як він врешті знаходить спокій і спокутує провину.
Підсумовуючи, ще скажу, що хочеться почитати більше про життя героїв у цьому сеттингу - як вони вчаться різним технікам, про стосунки між учнями і вчителями, як оговтуються після життя в брехні і під тиранією. І якщо у мене виникло таке бажання, це означає, що автор зі своїм завданням впорався. Бажаю успіху на конкурсі!
І знову та ж проблема, що і у творах конкурсу: герой-бідося. Але тут він ще й бог. Бог-бідося. Даблкіл!
Та ще, як виявиться, тут існує сюжетне кліше на додачу - ГГ проти системи.
Сюжетна лінія з Майстром цікава, але не доведена до кінця:
То й ви живете наперекір собі, Майстре? – уїдливо огризнувся хлопчина. Сором гарячим потоком опалив серце Гілліана, однак старий учитель нічим не видав своїх почуттів.
За що діду стало соромно? За те, що він не став ГГ і не пішов проти системи? Ото читаєш і вже очікуєш, що клішований дід до кінця не доживе.
Далі дід з ГГ прямують до храму, де
Веліана дуже обережно торкнулася прохолодними пальцями його шкіри та закрила очі, зосереджуючись. За мить хлопець відчув легке печіння, і краї його подряпин почали швидко стягуватися.
чиї відчуття розповідає автор? Спочатку діда, потім ГГ, потім хлопця.
Ми знайдемо їй гідне застосування, коли Еріан продемонструє свою бойову майстерність. Його супротивнику знадобляться ваші таланти.
- переломна фраза, з якої ГГ почав прогресувати. Одна фраза. Серйозно? Все життя йому вдовблювали в голову, що він бог-бідося, бо він і був богом-бідосею, який нічого не вміє, а тут він став найкращим після цієї фрази? Серйозно?
Деміан - батько ГГ мені сподобався. Таке враження, що автору він теж подобався більше інших, бо антагоніст прописаний найкраще. Все, що він має, він досягнув сам, своїми силами, і зрозуміло, що він біситься через сина, який його повна протилежність. За антагоніста тут плюс, мінус буде пізніше. Зоріан - декорація, щоб зайвий раз показати велич Деміана.
Далі знову діалоги ГГ з дідом, де відбувається наступне:
Як же ми перетворилися на кровожерливих богів? – Ти вже певне тисячу разів чув цю історію. – Розкажіть ще раз... ...Старому здалось, що перед ним зараз не добре знайомий йому хлопець-бешкетник, а вже дорослий чоловік, відповідальний наступник
Коментувати треба? Після однієї похвали вище, ГГ виріс. Я уявляю що було би, якби його тоді два рази похвалили... Та й дійсно: слухати в тисячний раз ту ж саму історію? Який сенс? Аааа... Читач то її не чув
10 довгих абзаців лору. Інфодамп? Нє, не чув.
До речі, я не гомофоб, але цікаві взаємовідносини склалися між дідом і ГГ:
Гілліан подивився учневі у вічі, і хлопець потонув у вирі його зелених очей.
Після промови Деміана, я захотів, щоб ГГ помер. Автор, ну не можна ж робити антагоніста таким позитивним! Це мінус, про який я казав. Що він поганого зробив, крім тієї історії з вбивствами на початку завоювання? І то, навіть ту історію можна виправдати помстою, про яку ви самі ж пишете! А так виходить, що Деміан дбає про свій народ! Він знущається з народу? Ні, бо він відбудував місто і натовп скандує його ім'я. Він проводить загарбницькі завоювання? Ні, він каже, що хоче захистити свій народ, тому прагне вдарити першим. Все логічно і правильно!
Кінцівка це взагалі щось. Фактично, ГГ намагається вбити батька за те, що той його вдарив по щоці. По суті, цей вчинок перекреслює той процес "дорослішання", про який розповідається всю історію. ГГ просто хоче вбити свого батька. І хто в даній історії позитивний персонаж, а хто дрібна мстива вискочка?
Але мудрий ГГ стає на престол і мудро править. Дід помер, як і планувалось. Добрий "тиран" мертвий. Але руки ГГ чистенькі, він же батька не вбивав. Що змінилося? Ні-чо-го. Просто тепер "пригніченому" народу дозволили тренування у храмі.
Кінцівка вбиває не тільки Деміана, але й залишки того хорошого, що є в історії.
Дуже круте оповідання «Навіщо богам совість?» повністю відповідає своїй інтригуючій назві. Події розвиваються стрімко та водночас поетапно. Головні герої та сюжет зачепили мою увагу майже з перших уривків. Рекомендую всім поринути у світ даної цікавої розповіді.
Дякую Злому Критику за таке уважне прочитання твору та за конструктивну критику - обов'язково візьму до уваги у подальшій творчості. Зазначу лише, що для мене жанр короткого опідання є новим, тому обсяг суттєво обмежував мою можливість глибше розкрити характери персонажів та детальніше прослідкувати їх розвиток.
Також дякую за позитивні відгуки - приємно, що вам сподобалось. Цікаво порівняти сприйняття різних людей та зробити висновки на майбутнє
1) Еріан не почав змінюватися лише від однієї похвали діда. Підтримка вчителя мала на меті показати довірливі стосунки між ним та учнем, адже Гілліан замінив йому батька.
2) Деміан все дитинство бив Еріана в якості виховання, принижував його, ненавидів вогенян (нагадаю, що кохана Еріана - вогенянка), влаштував над ними різню і планував зробити те саме ще з іншим народом. Таким чином, в Еріана була причина піти проти батька. Тільки духу не вистачало довгий час.
3) Промова Деміана - пропаганда та брехня. Жодний загарбник не позиціонує себе загарбником, він завжди виправдовує свої дії, виступає "спасителем" народу.
4) У моєму задумі ГГ не стільки Еріан, скільки Гілліан. Совість його мучить за те, що він допустив кровопролиття у минулому, і через це тиран зайняв трон. Він бере гріх на свою душу, щоб врятувати від цього Еріана. Таким чином він виправляє свою помилку.
5) Щодо кінцівки, якщо ви уважно читали, то Еріан планує налагодити дружні стосунки з іншим народом, а не перерізати його, припинити зображати з себе богів та поділитися "привілейованим" знанням з усіма. Важко сказати, що нічого не змінилося.
У моєму задумі ГГ не стільки Еріан, скільки Гілліан.
Якщо дивитися з цієї точки зору, то дійсно трохи змінюється сприйняття твору, тоді і справді
Еріан не почав змінюватися лише від однієї похвали діда.
, він почав змінюватися зі смертю Гілліана.
Однак, виходить так, що в оповіданні більше про особисту драму Еріана, а не Гілліана. Еріан тут бідося. Еріана підтримує Гілліан. З Еріана сміються однолітки. Про Еріана весь час говорить Деміан. А Гіллін лише одного разу відчув, як після слів Еріана
Сором гарячим потоком опалив серце
І саме через це виходить так, що ГГ - Еліан.
Гілліан же існує для того, щоб вмерти і змінити таким чином свого вихованця. І він вмирає
Отже точно ГГ - Еріан.
Щодо 2):
Деміан все дитинство бив Еріана в якості виховання, принижував його, ненавидів вогенян (нагадаю, що кохана Еріана - вогенянка), влаштував над ними різню
Парирую цитатою з оповідання:
Однак, посланці Світарів недооцінили жорстокість та непередбачуваність вогенян – кровожерливі підопічні заскочили Світарів зненацька та перебили їх усіх до одного, задавивши їх у багато разів переважаючою кількістю. Серед загиблих була й твоя бабуся Еліана.
Антагоніст настільки гарно прописаний, що його мотивація більш ніж зрозуміла. Він великий завойовник, його син - нікчема. Ненавидів вогенян, бо вони вбили його матір! Влаштувавши різню він мстився за свій народ! Але потім побудував храми, відбудував саме місто, приніс їм цивілізацію. Більше того, ще раз нагадую: вогеняни вбили матір Деміана, бабусю Еріана! Я розумію, що неправильно гріхи народу переносити на кожного окремого представника, але гнів Деміана після того, як його син зв'язався з вогенянкою повністю виправданий!
планував зробити те саме ще з іншим народом
головне тут "планував", але ж не означає, що зробив
Щодо 3):
Промова Деміана - пропаганда та брехня. Жодний загарбник не позиціонує себе загарбником, він завжди виправдовує свої дії, виступає "спасителем" народу.
З пропагандою то все зрозуміло, але не зрозуміло в чому полягало "пригнічення народу", крім як в недопуску до таємниць світарів?
Людей сьогодні на вулиці висипало повно, яблуку не було де впасти. Міщани метушливо снували містом, прикрашаючи вулиці та площі до вечірніх святкувань. Де-не-де можна було побачити виступи вуличних артистів, що зображали героїчні сцени з життя богів, здалека лунали пісні, що славили мудрість та милосердя верховного бога Деміана та його світосяйного сина.
пригнічений народ так себе не веде. Де хоч один опис пригнічення? Чи їх змушували прикрашати місто? Дійсно, Деміан - тиран! ;)
Щодо 5):
Еріан планує налагодити дружні стосунки з іншим народом, а не перерізати його, припинити зображати з себе богів та поділитися "привілейованим" знанням з усіма.
Так, я уважно читав кінцівку, але читав ще й оповідання, де Деміан говорить про
Моя розвідка донесла, що в найближчому майбутньому вони планують захопити Вогенгард
і жодного слова, що це не є правдою, чи я помиляюсь? Натомість про пропаганду я дізнався з коментарів! Я ж не знаю де тут правда, а де хитрість Деміана. Я беру те, що мені дають.
І чого не враховується думка феромерійців? А якщо вони й справді хочуть напасти? І знову ж таки, "планує" не значить, що так і буде.
Зараз суб'єктивізм буде, але я не вірю, що дрібна вискочка після років знущань та з відчуттям власної меншовартості стане благородним правителем.
Так, ГГ саме Гілліан. Бо саме він еволюціонує від угоди з совістю через відчуття провини до жертви життям заради очищення. Еріан до смерті вчителя зовсім не еволюціонував, а лише намагався уникнути відповідальності та ситуативно відтіняв внутрішній розвиток вчителя.
Єдине зауваження - надто повільний та пафосний початок. Але це справа смаку. Наприклад, почати не з пейзажу та портрету, а з проблеми, яка характеризує одразу двох персонажів:
– Майстре, ми вже десь з годину так сидимо, – чийсь голос нахабно перервав єднання учителевого духу з навколишнім світом.
На мою думку, Еріан виступає для Гілліана можливістю виправити помилки минулого. І Деміан, і Еріан були учнями Гілліана. Один став тираном, інший - прийняв переконання та цінності учителя. Я погоджуюсь із зауваженням, що недостатньо показано пригнічення міста, тому можливо правління Деміана не сприймається достатньо негативно.
Щодо вогенян - це вже більше питання переконань. На мою думку, навіть вбивство матері не виправдовує ненависть до всього народу та геноцид.
головне тут "планував", але ж не означає, що зробив
Правильно, не зробив, бо був вчасно зупинений
Він ще стільки всього прагнув досягти! І зараз він, як ніколи, був близький до здійснення своїх планів.
Деміан та Зоріан раніше в оповіданні обговорюють плани Деміана, які він давно вже готує, Деміан в оповіданні позиціонується як тиран, який прагне більше влади, у своїй промові Демін описує промисловість як зло та гріховні ремесла. Як на мене, з контексту зрозуміло, що Деміан лише виправдовує загарбницький похід. Але видно Деміан настільки харизматичний правитель, що зумів переконати і вас))
І звичайно, у Еріана ще багато випробовувань попереду, адже ніхто не перетворюється вмить з проблемного підлітка на мудрого володаря. Але він, принаймні, обрав свій моральний орієнтир в особі Гілліана.
Serge Boundary дякую за коментар та зауваження! Еріан дійсно відтіняв учителя. Щодо опису на початку, хотілось показати контраст між умиротворенням та нетерплячістю Еріана
Ніжне золотаве сяйво повільно розтікалося по небосхилу, оповиваючи верхівки гір вранішнім іскристим туманом. Над землею царив правічний спокій, лишень віддалені крики пташок час від часу порушували світанкову тишу. Легенький вітерець ліниво грав з пасмами сивого волосся старого, що велично завмер у медитації. Його широкі плечі були гордо розправлені, а обличчя підставлене променям золотого сонця, що поволі сходило над обрієм. Легка усмішка ледь торкалася його вуст, навколо заплющених очей весело розбігалися зморшки, видаючи лагідну натуру, що так часто ховалась за суворою маскою учителя. Незважаючи на поважні роки, вся постава старого вказувала на неабияку внутрішню силу та могутність, його тіло залишалось міцним та потужним. Урочистість та гармонія ранку знаходили віддзеркалення у його вкритій шрамами минулого душі…
Така цеглина, з такою кількістю епітетів та прислівників, що який би там не був геніальний текст далі - миттєво може втопити.
Другий удар по сприйняттю - гігантський інфодамп посеред твору. Його я вже не витримав і подивився переказ в коментарі Злого Критика, дякую йому за економію часу. І мені аж ніяк не соромно, бо тут заради простенької історії із сумнівною мораллю треба продиратися крізь важкий стиль, реалії іншого світу, що подають просто в лоба, та нецікаві страждання клішованого протагоніста.
Раджу працювати над ефективним початком твору та інструментами, що допоможуть зацікавити читача. Ну і ще поміркувати, який вигляд можуть мати дії героя, якщо ми не сприймаємо його як однозначно доброго. Нічого кримінального, проблеми типові, але, на жаль, коли все це разом - читати дуже складно, зусилля треба над собою робити.
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 11 RSS
1Ліна26-04-2021 22:59
Яка "затишна" історія вийшла! Я отримала все, чого чекаю від хорошого фентезі - прописаних персонажів, цікавий бекграунд, глибокі теми, актуальні й сьогодні (як встановлюється диктатура, яка роль пропаганди при тиранії, як ми сприймаємо "інших"), ну й, звісно, інтригуючі сили, про які хочеться дізнатися більше (техніка неприсутності - дуже цікавий концепт). Тому дякую автору!
Із персонажів дуже зачепив Гілліан. Здавалося б, це й не дивно, адже Гілліан по суті є головним персонажем зі своєю аркою і розкриттям, але він запросто міг потрапити під однобокий троп "мудрого старця", чия роль у сюжеті обмежується порадами молодому поколінню. А так він бореться зі своїми демонами минулого, за чим завжди цікаво спостерігати, як і за тим, як він врешті знаходить спокій і спокутує провину.
Підсумовуючи, ще скажу, що хочеться почитати більше про життя героїв у цьому сеттингу - як вони вчаться різним технікам, про стосунки між учнями і вчителями, як оговтуються після життя в брехні і під тиранією. І якщо у мене виникло таке бажання, це означає, що автор зі своїм завданням впорався. Бажаю успіху на конкурсі!
2Злий Критик27-04-2021 16:33
Доброго дня!
І знову та ж проблема, що і у творах конкурсу: герой-бідося. Але тут він ще й бог. Бог-бідося. Даблкіл!
Та ще, як виявиться, тут існує сюжетне кліше на додачу - ГГ проти системи.
Сюжетна лінія з Майстром цікава, але не доведена до кінця:
За що діду стало соромно? За те, що він не став ГГ і не пішов проти системи? Ото читаєш і вже очікуєш, що клішований дід до кінця не доживе.
Далі дід з ГГ прямують до храму, де
чиї відчуття розповідає автор? Спочатку діда, потім ГГ, потім хлопця. - переломна фраза, з якої ГГ почав прогресувати. Одна фраза. Серйозно? Все життя йому вдовблювали в голову, що він бог-бідося, бо він і був богом-бідосею, який нічого не вміє, а тут він став найкращим після цієї фрази? Серйозно?Деміан - батько ГГ мені сподобався. Таке враження, що автору він теж подобався більше інших, бо антагоніст прописаний найкраще. Все, що він має, він досягнув сам, своїми силами, і зрозуміло, що він біситься через сина, який його повна протилежність. За антагоніста тут плюс, мінус буде пізніше. Зоріан - декорація, щоб зайвий раз показати велич Деміана.
Далі знову діалоги ГГ з дідом, де відбувається наступне:
Коментувати треба? Після однієї похвали вище, ГГ виріс. Я уявляю що було би, якби його тоді два рази похвалили... Та й дійсно: слухати в тисячний раз ту ж саму історію? Який сенс? Аааа... Читач то її не чув
10 довгих абзаців лору. Інфодамп? Нє, не чув.
До речі, я не гомофоб, але цікаві взаємовідносини склалися між дідом і ГГ:
Після промови Деміана, я захотів, щоб ГГ помер. Автор, ну не можна ж робити антагоніста таким позитивним! Це мінус, про який я казав. Що він поганого зробив, крім тієї історії з вбивствами на початку завоювання? І то, навіть ту історію можна виправдати помстою, про яку ви самі ж пишете! А так виходить, що Деміан дбає про свій народ! Він знущається з народу? Ні, бо він відбудував місто і натовп скандує його ім'я. Він проводить загарбницькі завоювання? Ні, він каже, що хоче захистити свій народ, тому прагне вдарити першим. Все логічно і правильно!
Кінцівка це взагалі щось. Фактично, ГГ намагається вбити батька за те, що той його вдарив по щоці. По суті, цей вчинок перекреслює той процес "дорослішання", про який розповідається всю історію. ГГ просто хоче вбити свого батька. І хто в даній історії позитивний персонаж, а хто дрібна мстива вискочка?
Але мудрий ГГ стає на престол і мудро править. Дід помер, як і планувалось. Добрий "тиран" мертвий. Але руки ГГ чистенькі, він же батька не вбивав. Що змінилося? Ні-чо-го. Просто тепер "пригніченому" народу дозволили тренування у храмі.
Кінцівка вбиває не тільки Деміана, але й залишки того хорошого, що є в історії.
3Аделіна27-04-2021 17:08
Дуже круте оповідання «Навіщо богам совість?» повністю відповідає своїй інтригуючій назві. Події розвиваються стрімко та водночас поетапно. Головні герої та сюжет зачепили мою увагу майже з перших уривків. Рекомендую всім поринути у світ даної цікавої розповіді.
4Автор28-04-2021 20:13
Дякую Злому Критику за таке уважне прочитання твору та за конструктивну критику - обов'язково візьму до уваги у подальшій творчості. Зазначу лише, що для мене жанр короткого опідання є новим, тому обсяг суттєво обмежував мою можливість глибше розкрити характери персонажів та детальніше прослідкувати їх розвиток.
Також дякую за позитивні відгуки - приємно, що вам сподобалось. Цікаво порівняти сприйняття різних людей та зробити висновки на майбутнє
5Автор28-04-2021 22:15
Декілька пояснень щодо сюжету.
1) Еріан не почав змінюватися лише від однієї похвали діда. Підтримка вчителя мала на меті показати довірливі стосунки між ним та учнем, адже Гілліан замінив йому батька.
2) Деміан все дитинство бив Еріана в якості виховання, принижував його, ненавидів вогенян (нагадаю, що кохана Еріана - вогенянка), влаштував над ними різню і планував зробити те саме ще з іншим народом. Таким чином, в Еріана була причина піти проти батька. Тільки духу не вистачало довгий час.
3) Промова Деміана - пропаганда та брехня. Жодний загарбник не позиціонує себе загарбником, він завжди виправдовує свої дії, виступає "спасителем" народу.
4) У моєму задумі ГГ не стільки Еріан, скільки Гілліан. Совість його мучить за те, що він допустив кровопролиття у минулому, і через це тиран зайняв трон. Він бере гріх на свою душу, щоб врятувати від цього Еріана. Таким чином він виправляє свою помилку.
5) Щодо кінцівки, якщо ви уважно читали, то Еріан планує налагодити дружні стосунки з іншим народом, а не перерізати його, припинити зображати з себе богів та поділитися "привілейованим" знанням з усіма. Важко сказати, що нічого не змінилося.
Сподіваюсь, що моє пояснення допомогло
6Злий Критик29-04-2021 20:25
Щодо 1), 4):
Якщо дивитися з цієї точки зору, то дійсно трохи змінюється сприйняття твору, тоді і справді
, він почав змінюватися зі смертю Гілліана.Однак, виходить так, що в оповіданні більше про особисту драму Еріана, а не Гілліана. Еріан тут бідося. Еріана підтримує Гілліан. З Еріана сміються однолітки. Про Еріана весь час говорить Деміан. А Гіллін лише одного разу відчув, як після слів Еріана
І саме через це виходить так, що ГГ - Еліан.
Гілліан же існує для того, щоб вмерти і змінити таким чином свого вихованця. І він вмирає
Отже точно ГГ - Еріан.
Щодо 2):
Парирую цитатою з оповідання:
Антагоніст настільки гарно прописаний, що його мотивація більш ніж зрозуміла. Він великий завойовник, його син - нікчема. Ненавидів вогенян, бо вони вбили його матір! Влаштувавши різню він мстився за свій народ! Але потім побудував храми, відбудував саме місто, приніс їм цивілізацію. Більше того, ще раз нагадую: вогеняни вбили матір Деміана, бабусю Еріана! Я розумію, що неправильно гріхи народу переносити на кожного окремого представника, але гнів Деміана після того, як його син зв'язався з вогенянкою повністю виправданий!
головне тут "планував", але ж не означає, що зробивЩодо 3):
З пропагандою то все зрозуміло, але не зрозуміло в чому полягало "пригнічення народу", крім як в недопуску до таємниць світарів?
пригнічений народ так себе не веде. Де хоч один опис пригнічення? Чи їх змушували прикрашати місто? Дійсно, Деміан - тиран! ;)Щодо 5):
Так, я уважно читав кінцівку, але читав ще й оповідання, де Деміан говорить про
і жодного слова, що це не є правдою, чи я помиляюсь? Натомість про пропаганду я дізнався з коментарів! Я ж не знаю де тут правда, а де хитрість Деміана. Я беру те, що мені дають.І чого не враховується думка феромерійців? А якщо вони й справді хочуть напасти? І знову ж таки, "планує" не значить, що так і буде.
Зараз суб'єктивізм буде, але я не вірю, що дрібна вискочка після років знущань та з відчуттям власної меншовартості стане благородним правителем.
7Serge Boundary30-04-2021 16:03
Так, ГГ саме Гілліан. Бо саме він еволюціонує від угоди з совістю через відчуття провини до жертви життям заради очищення. Еріан до смерті вчителя зовсім не еволюціонував, а лише намагався уникнути відповідальності та ситуативно відтіняв внутрішній розвиток вчителя.
Єдине зауваження - надто повільний та пафосний початок. Але це справа смаку. Наприклад, почати не з пейзажу та портрету, а з проблеми, яка характеризує одразу двох персонажів:
8Автор30-04-2021 23:38
Ще трошки відповідей Злому Критику
На мою думку, Еріан виступає для Гілліана можливістю виправити помилки минулого. І Деміан, і Еріан були учнями Гілліана. Один став тираном, інший - прийняв переконання та цінності учителя. Я погоджуюсь із зауваженням, що недостатньо показано пригнічення міста, тому можливо правління Деміана не сприймається достатньо негативно.
Щодо вогенян - це вже більше питання переконань. На мою думку, навіть вбивство матері не виправдовує ненависть до всього народу та геноцид.
Правильно, не зробив, бо був вчасно зупинений
Деміан та Зоріан раніше в оповіданні обговорюють плани Деміана, які він давно вже готує, Деміан в оповіданні позиціонується як тиран, який прагне більше влади, у своїй промові Демін описує промисловість як зло та гріховні ремесла. Як на мене, з контексту зрозуміло, що Деміан лише виправдовує загарбницький похід. Але видно Деміан настільки харизматичний правитель, що зумів переконати і вас))
І звичайно, у Еріана ще багато випробовувань попереду, адже ніхто не перетворюється вмить з проблемного підлітка на мудрого володаря. Але він, принаймні, обрав свій моральний орієнтир в особі Гілліана.
Serge Boundary дякую за коментар та зауваження! Еріан дійсно відтіняв учителя. Щодо опису на початку, хотілось показати контраст між умиротворенням та нетерплячістю Еріана
9Ohnename01-05-2021 21:27
Особисто мені непотрібно жодних пояснень. Картинка склалася чіткою і цілісною. Все зрозуміло і з ГГ, і з антагоністом. Фінал порадував.
Щоправда, через помилки спершу хотіла покинути читання. Ну не можна ж так!
Авторко, бажаю успіхів!
10Владислав Лєнцев02-05-2021 18:49
Це. Жесть.
Така цеглина, з такою кількістю епітетів та прислівників, що який би там не був геніальний текст далі - миттєво може втопити.
Другий удар по сприйняттю - гігантський інфодамп посеред твору. Його я вже не витримав і подивився переказ в коментарі Злого Критика, дякую йому за економію часу. І мені аж ніяк не соромно, бо тут заради простенької історії із сумнівною мораллю треба продиратися крізь важкий стиль, реалії іншого світу, що подають просто в лоба, та нецікаві страждання клішованого протагоніста.
Раджу працювати над ефективним початком твору та інструментами, що допоможуть зацікавити читача. Ну і ще поміркувати, який вигляд можуть мати дії героя, якщо ми не сприймаємо його як однозначно доброго. Нічого кримінального, проблеми типові, але, на жаль, коли все це разом - читати дуже складно, зусилля треба над собою робити.
Успіхів та наснаги!
11Автор02-05-2021 21:25
Мене дуже здивувало зауваження щодо помилок, я текст вичитувала і їх тут начебто нема
Дякую за нові відгуки! Шкода, що вам не сподобався мій поетичний початок