Тeodorius

Дата реєстрації: 2021-04-24 21:46:31

Нік: Тeodorius

Коментарів: 20

Сайт: starfort.in.ua/registration

Комментарии

• Загибель богів
  2021-05-04 05:17:32
  

  Дивлюся на ці оповідання і не дивуюся, чому так мало всесвітньо відомих українських письменників. Тобто, їх взагалі немає) Соромно...

• Атракціон мрій
  2021-04-30 00:16:32
  

  Владислав Лєнцев, те що ви коментуєте думку читача, яка вас не стосується, теж дуже красномовно. Може ви будете за мене відповідати? Не у всіх однаковий розумовий рівень, і багаж прочитаної літератури. Той, хто подивився тільки Матрицю, буде бачити у цьому тільки Матрицю. Просто зізнайтеся собі чесно, що ви не так багато прочитали і розмірковували над буттям, щоб бути до кінця об'єктивним. Читайте літературу вашого рівня, хто вам забороняє? Ви висловили свою думку, я вам вдячний за неї. Що ви тут досі робите і навіщо грубіяните людям?

• Атракціон мрій
  2021-04-29 13:06:35
  

  Злий Критик дякую за ваш коментар. Вважайте все це просто навчанням. За урок самому собі. Бо як ще можна навчитися писати? Зрозуміти внутрішні тонкощі, і як все це впливає на інших. У минулому письменники давали читати свій брєд рідним. А зараз є інтернет і такі чудові конкурси)

• Атракціон мрій
  2021-04-29 11:31:47
  

  Тобто, підсумуємо: Тео - це наш бог, який живе у жорстоких реаліях. Наш світ - це плід його уяви. Але створений за допомогою машини, у якої свої закони. Для нас, немічних, він Бог. Проте, він не здатен порушити закони бездушної машини. Уявіть, що ви бог, який створив мерседес. Ви сидите за його кермом, але чи здатні ви порушити закони фізики? Ви можете порушити тільки правила дорожнього водіння і перетворити мерседес на купу металу. Так і наш Бог. Зіпсовані люди цього не розуміють, як не розуміють зіпсовані гальма. Бог не може зупинити машину, що котиться в прірву. Він може тільки врятувати все те, що найкраще і найміцніше у цій машині.

  Я далі не розвивав цієї теми. Не знаю, я не вважаю себе великим письменником. Я только учусь. Але я не писав аби що...

• Атракціон мрій
  2021-04-29 10:17:22
  

  Якщо Тео мріяв про життя за межами Азілону, то Бог мріяв про життя за межами темряви. «Є Азілон, і нічого окрім Азілону». «Завжди була темрява і нічого окрім темряви».

  Якщо він все-таки хворий, як і наш світ, то де гарантія, що він знову не потрапить у пастку цієї хвороби, навіть створивши все заново? Адже колись наш світ уже було знищено. І що, стало краще?

  Ви помітили, що уявний світ Тео - це наш з вами світ? Він здатен проходити крізь стіни і чути голоси мешканців будинків. Але він не здатен впливати на своїх створінь. Вони йому не підкоряються. Вони живуть у світі, який створила машина.

  Тео випробовує ілюзію на міцність, як Бог випробовує нас.

  Але що таке люди? Це сон, це ілюзія, це недовговічні тіні, які швидко зникають... Нам залишається тільки змиритися з цим фактом....

• Атракціон мрій
  2021-04-29 09:49:33
  

  Хочу ще додати: наш світ - це мрія Бога. Але мрія, яку було зламано...

• Атракціон мрій
  2021-04-29 08:43:12
  

  Ще хочу покаятися у помилках, правильно писати: "по пляшках, по лабіринтах і вивихах." Весь час страждаю на ці дурні підсвідомі помилки. Ми всі жертви русифікації. Але головне, що я зробив роботу над помилками. Дякую конкурсу.

• Атракціон мрій
  2021-04-29 08:20:59
  

  Владислав Лєнцев А який твір не забудеться після конкурсу? Ваш напевно? Накрутити незвичного? А може це і був пошук оригінальної ідеї?

  Можливо вам здалося, що все, що відбувається у творі - просто так? Типу, ай давай я зараз здивую читача. Ну так дивувати - в цьому і полягає одне із головних завдань письменника-фантаста. Але тяжко чимось дивувати того, хто все прочитав. Адже про все - вже написано.

  Я зірок з неба не хапаю. Конкурс - це в першу чергу можливість відточити власну майстерність.

  Вдумливий читач починає з того, що намагається зрозуміти значення імені головного героя. Ну типу, як Нео з Матриці. Тео - це перша половина мого реального імені. І з грецької мови - це типу, як бог.

  Отже герой: бог, житель останнього міста чи просто божевільний? Уявіть, що Бог створивши наш світ - зрікся своєї могутності. І тепер переживає карколомні пригоди всередині свого дітища. При цьому страждаючи, як звичайний смертний... Таке вже було. По-суті, Ісус - це Бог в тілі людини. І уявіть постапокаліптичне місто, де в силу відсутності ресурсів, харчуються кров'ю. Буквально виконуючи заповідь Ісуса - пити його кров.

  Під кінець оповідання Тео розділяється на три частини. Душа, свідомість - опиняється в одному місці. Кров забирають в розкішно вбраний зал на останній поверх. А оболонку викидають, як непотріб. Машина бажань по-суті виконала його мрію опинитися за межами Азілону, але зробила це своєрідно. Хоча знову кажу, можливо Тео просто звичайний божевільний з нашого часу. Де ви бачили, щоб в технологічному майбутньому мили підлогу з хлоркою? Кому не жалко, перечитайте твір, уявляючи, що Тео просто божевільний...

• Космічне дзеркало
  2021-04-27 15:46:46
  

  - Час, – видихнув детектив. – Дай мені час. - чому я це прочитав голосами одночасно усіх голівудських героїв-детективів? Після одного голівудського кліше, автор нас одразу занурює в інше: неординарний професор пояснює кіноглядачам, що вони тупі, тому можна не відриватися від поп-корну. Але пояснення затягнулося на цілий фільм. Поп-корн почав вибухати у глядачів в мізках... Авторе, ви реально хочете своїм шедевром похитнути тисячолітню релігію?

• Ми вкрали своє майбутнє
  2021-04-27 15:07:07
  

  Спробуйте відрізати половину тексту, і прибрати безкінечну балаканину, люди, які багато балакують.... - і подивимося, що вийде.

• Фобос
  2021-04-27 14:22:02
  

  Неможливо сконцентруватися на тексті, де лише одні діалоги та фізичні рухи. Це нагадує драглисте желе з людських тіл, яке не надто апетитно тремтить перед очима. Мозок харчується думками, чистою енергією. Вам подобається в реальному житті спостерігати, як підкачаний мен з запашком після спортзалу трясе перед вами своїми боксерками? Чи ви хочете бачити, якісь людські історії, природу, слухати мудрих людей, дивитися в зоряне небо, коли не замовкають цвіркуни в духмяній траві, над якою кружляють світлячки?

• Петля Тоні
  2021-04-27 13:18:29
  

  Дам авторці безкоштовну пораду: коли пишете - вмикайте натхнення з-за допомогою книг, фільмів, які найбільше подобаються. В казан також обов'язково треба кидати: перше справжнє кохання, почуття образи, покинутості, гніву - згадуйте, що викликало найбільші емоції. Доведіть себе до шаленства. І пишіть все, що приходить до голови. Записуйте навіть те, що здається найбільшим безумством. Потім відійдіть, охолоньте. І вже зі свіжою головою починайте видаляти і ще раз видаляти. Ви грамотна людина, але де емоції? Де інтрига? Письменник - це чарівник, який вкладає енергію вищих сфер у слова. Не ви повинні писати, вами повинні писати. Людина - це не Творець, людина - це Знаряддя. Але остерігайтесь, вами можуть писати не тільки світлі сили....

• Ворог героя
  2021-04-27 11:48:20
  

  Браво! Це достойна казка. Відчуваю, що автор чарівник і здатен творити дива.

• Гнів з небес
  2021-04-27 11:16:06
  

  Творець овець

  Хіба маленька дівчинка так висловлюється:

  - Ну, добре,- насупилась Аврора,- Куди нам тепер?

  - Любиш ти ламати двері…

  - Як? То ми дарма сюди йшли? Бог же…

  Чому, що ж це за план такий?

  Знову двері ламатимеш своїм мечем?

  То, де Бог? Де той, хто гнівився на нас так довго? – Аврора глянула на машину,- Це, це «Він»? Чи той, хто її увімкнув зараз десь у іншій залі?

  - Зрозуміти що?

  Але, якщо це все не Бог, а наші предки, то навіщо вони створили це царство гніву?

  - А чому гнів падає на наш дім тобі вже теж зрозуміло?

  - Там є ще записи?

  - Вмикай!

  Отже Гнів був випадковістю? – перепитала Аврора.

• Речі давно минулі
  2021-04-27 10:55:38
  

  Досить мило та просто про складне. Мова автора не викликає відторгнення, а навпаки симпатію. Хоча твір не відкриває Америку. Але і не намагається вразити, якимось дешевими вивертами. Відчувається сформована особистість, яка знає про що пише.

• Окос
  2021-04-27 10:26:18
  

  А, про космос.... Потрібно було додати ще про космос, хоч би речення. Бо я переживав через Степана і пропустив про космос. Удачі)

• Гнів з небес
  2021-04-27 09:23:22
  

  Найбільше, що повеселило у творі, це те, як голос спочатку по відчуттю п'ятирічної дівчинки, раптом перетворювався на голос дорослого бородатого мужика. Я почав підозрювати, що з дівчинкою щось не так, і ми під кінець дізнаємося про це. Адже навіщо нам відкривати таємницю світобудови крізь очі нічого нетямущої дитини? Але ні. Я себе пересилював, щоб дочитати, і був розчарований. Авторе, так не можна.

• Вони не заслужили такого блага
  2021-04-27 08:28:11
  

  Страта бабусі, хоч і умовної богині, це звісно жорстока сцена. Аж не вірилось, що той самий автор(ка) тільки що писав в милому стилі про лисичок і т.п.. Але весь саспенс зіпсувало ім'я мавки. Вибачте, сміявся, грішний, каюсь. Загалом, поведінка мавки не зрозуміла. Людей не хочеться ні в чому звинувачувати, вони просто люди. У Лесі Українки краще вийшло розкрити протиріччя між поетичною душею і грубою буденністю. На те вона і Леся Українка. Хоча в цілому, ви вмієте писати і викликати емоції. Але не треба намагатися одразу хапати Бога за бороду.

• Лицарі Двадцятки
  2021-04-27 07:33:40
  

  Наскільки я зрозумів, основна думка твору: ті, хто рвуться до влади - використовують віру в богів для досягнення своїх меркантильних цілей? Доволі прозаїчно. Тільки не вистачає фантастики. Нічого не зрозуміло про світ, де розгортаються події. Чому богів двадцять? Можливо Гідеон це референс на біблійного персонажа Гедеона? Але у випадку з Гедеоном Бог був один. І цей твір не настільки сильний, як Біблія, щоб змусити нас сумніватися у провидінні, яке вело Гедеона. Але спроба хороша.

• Тотальне Мистецтво
  2021-04-27 06:35:34
  

  По-перше, вражає зацикленість художника на політиці. Не відчувається, що головний герой художник. Більше нагадує старого комуніста, якого відірвали від годівниці. І який нічого не зробив, щоб захистити свою країну. Не дивно, що перемогли начитані і симпатичні націоналісти. Вони ще й вибори влаштовують. От паразіти....