Літпроцес

Підписатися на цю рубрику по RSS

Тексти освітньої тематики

Будь-який гасконець з дитинства академік

Четвер, 1 вересня 2011 г.
Рубрика: Літпроцес
Мітки:
Проглядів: 1583
Підписатися на комментарі по RSS

Будь-який гасконець з дитинства академік

(Семінар-диспут. XII Міжнародний фестиваль

фантастики «Зоряний міст», 18 вересня 2010р.)

Генрі Лайон Олді

Андрій Валентинов

«Для того щоб писати на найвищому рівні своїх можливостей,
потрібно зробити собі ящик для інструментів та накачати такі
м’язи, щоб усюди таскати його із собою. Тоді не доведеться
дивитися на важку роботу, якбаран на нові ворота – можна буде
узяти потрібний інструмент і зайнятися справою».

Стівен Кінг

 

Олег Ладиженський:

Сьогодні ми проводимо семінар про семінари. Хочемо поспілкуватися про сам принцип навчання як такий, навчання літературному ремеслу та навчання літературній майстерності. До речі, це різні поняття, різного рівня. На семінарах з карате ось тут займаються кольорові пояси, тут – перші і другі дани… Різні програми. Отже, семінари, майстер-класи, самонавчання; спробувати нове, змінити стиль, планування: етюди, ескізи, замальовки…

Раптом ми зрозуміли, що навчання – неймовірно гостра та болюча тема. Коли ми на прохання різних оргкомітетів почали вести семінари і майстер-класи, кількість негативних відгуків зросла у рази. Хоча здалося б… Ніхто силою не змушує семінариста їхати у Харків, чи до Партеніту, або на Роскон. Їдуть самі, за своїм власним бажанням. Аж раптом, з боку глядачів (не семінаристів!), особливо віртуальних глядачів з інтернету – навала обурення, ненависті, якоїсь незрозумілої злоби. Звідки береться така нервова реакція на сам принцип того, що навчатися – це непогано, і самонавчатися не шкідливо? Сама ідея необхідності літературного навчання викликає в фантастичному середовищі неприйняття, емоційність якого переходить всі можливі межі. Це не так? Почитайте сайти, де люди самонавчаються; почитайте конкурсні сайти. Хоч у початківців, хоч у метрів. Хоч навчання, хоч самонавчання. При цьому усі погоджуються, що вчитися, наче б то, потрібно. Але знаходять такі форми навчання, котрі дозволяють нічого не робити самому і зневажати тих, хто робить; форми доступні і необтяжливі.

Далі…





Під ворожим прапором фентезі

Четвер, 14 квітня 2011 г.
Рубрика: Літпроцес
Мітки:
Проглядів: 1111
Підписатися на комментарі по RSS

Яна Дубинянська

«Під ворожим прапором фентезі»

Вступ №1

Минулого літа я мала несподіване й величезне задоволення. Подарувавши синові на закінчення школи «скриньку від Малковича», тобто «Гаррі Поттера» в семи томах, я чесно зайняла чергу і в серпні сама прочитала їх усі — сім грубих книжок. І вкотре повірила в людство, визнавши, що ті десятки мільйонів читачів, які створили Джоан Роулінг світову славу і величезні статки, придбавши її книжки, – не помилилися!

Вступ №2

Нещодавно я мала дещо менше задоволення, взявши участь у «круглому столі» з питань дитячої літератури, її жанрів і напрямів. Як завжди, виявилося, що в нас за чим не кинешся, нічого немає: ані простих реалістичних текстів про будні українських школярів, ані проблемної соціалки про сувору правду життя (на кшталт підліткової вагітності), ані повчальних творів із утвердженнями християнських цінностей тощо. А є тільки фентезі. О, це треба було чути! – з якими інтонаціями діячі дитячої літератури зі шлейфом заслуг радянських часів вимовляли це слово. Як жупел, як концентрацію всього шкідливого й ворожого, що з чийогось недогляду існує в літературі. Фентезі!..

Чи треба казати, що ніхто з них не зміг би пояснити значення цього слова? І, ясна річ, – я запитала! – ніхто не читав «Гаррі Поттера».

Далі…

Творчі вправи від Gulia-Mulia

Середа, 23 березня 2011 г.
Рубрика: Літпроцес
Мітки:
Проглядів: 1533
Підписатися на комментарі по RSS

Оригінал за адресою http://gulia-mulia.livejournal.com/971.html

У житті мені доводилося відвідувати кілька літературних обєднань. Спілкування велося «вживу», але чогось суттєвого ні у сенсі майстерності, ні у сенсі творчого зростання ті зустрічі мені не приносили. Зазвичай це було таке собі почергове читання текстів, під час якого автора слухали, позіхаючи, очікуючи своєї черги виступити.

А в одному випадку (гурток у Спілці Письменників під керівництвом Валерія Іллі, 1998 рік) керівник відразу заявив, що він – глухий, подарував усім свою збірку й зачитував звідтіля свої, без сумніву, геніальні твори і сам же їх розбирав. Молодому автору така практика навряд чи допоможе.

Конструктивом і позитивом у сенсі навчання літературної «кухні», засвоєння корисних прийомів, став для мене курс «Основи літературної творчості», прочитаний у Києво-Могилянській Академії тодішнім її ректором Сергієм Іванюком. Дещо з того курсу у власному моєму сприйнятті й поданні, а також своє – авторське –  пропоную тут кожному, кому захочеться трохи повправлятися в літписанні.

Вправи можна виконувати у будь-якій послідовності у зручному для вас режимі. Я пропоную виконувати по вправі на тиждень.

Далі…