Дебютний роман новозеландської письменниці Темсин М’юр «Ґідеон Дев’ята», перший роман циклу «Замкнена гробниця» найчастіше характеризують як «некромантки-лесбійки у космосі». Маю сказати, що ця фраза таки працює і цікавість що ж там усередині справді з'являється.
Почнемо з кінця.
Основна дія роману відбувається на невеличкій відносно космосу території, у закинутому Домі Ханаанському - палаці Імператора, Царя Невмирущего, милостивого Князя Смерті. Так, до нього прилітають з різних планет, де розташовані інші Доми, але для сюжету це неважливо, бо так само герої могли приїхати з різних куточків планети.
(про що, до речі, часто забувають у космооперах - планети збіса великі каменюки!)
Лесбійки теж доволі умовні. Скоріше у цьому світі стать не має значення для відносин. Головна героїня, так, час від часу щось таке собі думає про свою напарницю, Преподобну Дочку Герров (коли не намагається подумки її вбити), але справа до справи доходить десь біля фіналу, та й авторка не фокусується на процесі, бо в той час дівчата намагаються вижити.
Некромантія є. Справді постають скелети, повертаються душі і з’являються потвори с мертвих тіл. Світ «Ґідеон Дев’ятої» обертається навколо енергій смерті, які дозволяють змінювати фізичний світ. На Goodreads при тому романи «Замкненої гробниці» відносять до наукової фантастики. Чесно кажучи, не розумію чому, бо кілька термінів на кшталт «танергія», «теорема» й гарно прописане _відчуття_ наукової дискусії ще не роблять це все НФ, бо місцями це дуже нагадує заняття з магії у світі того ж «Гаррі Поттера». Проте так, некромантія є.
Що ще є?
За описом здається, що твір має бути космооперою із відчутними нотками Warhammer. Насправді це більше схоже на «Голодні ігри» - по двоє героїв з Другого по Дев’ятий Дім мають прибути до маєтку аби здійснився певний ритуал. В чому він полягає жерці Першого Дому не говорять, і далі починається герметичний детектив із таємницями минулого (в тому числі заявлена таємниця походження самої Ґідеон), гонитвою за артефактами, несподіваними альянсами і, звісно ж, смертями.
А також це все приправлене доволі значним обсягом внутрішньої рефлексії героїні із присмаком любовних переживань. Попри заявлену крутість, Ґідеон - юна дівчина, Герров - ще молодше, а отже багато рішень будуть прийняті на емоціях, а не на раціональності.
Разом з тим Темсин М’юр гарно впоралася із розказуванням власне історії, таємниці виникають вчасно і розв’язуються лише тоді, коли до них додаються ще кілька нових. Ну й солоні жартики Ґідеон добре допомагають зняти надмірний пафос.
Перед читанням, можливо, варто усвідомити, що навряд письменниця вам запропонує щось неймовірно нове, чого ви ніколи не читали. Радше навпаки: час від часу буде траплятися впізнавання мотивів різних творів, що складають фонд західної літературної і кінофантастики, проте складено все у доволі нестандартному поєднанні, яке навряд вам траплялося на очі.
