Зрозуміла, що потрібно і від себе залишити відгук про майстер-клас. Але ж до мене тут стільки всього було сказано! А я ще й новачок у цій справі…

Кому дісталося більше – питання риторичне. Усі погодяться з тим, що Альфу критика Майстра зачепила найменше. За «Майстра» навіть не вибачаюсь, бо він усе одно наших відгуків читати не буде.

Перемога Альфи у майстер-класі мене вельми потішила. Щодо цього оповідання у критиці Майстра є річ, з якою я абсолютно не згодна. Ну скажіть, куди його ще скорочувати? Але то лише на мій смак, може хтось іншої думки.

Одразу ж перед розбором творів Арєнєв наголосив на тому, що годі й чекати на об’єктивний  підхід від, власне, суб’єкту. І твори наші він пообіцяв роздивлятись на кшталт того, як лікар Хаус робить дифдіагноз із своїми підопічними. А отже, стало зрозуміло, що треба активізувати усю свою мужність. Погодьтеся, вона не раз стала у нагоді тим, хто брав участь у обговореннях.

Звісно ж, приємно літати у хмарах і радіти результатам голосування, але здоровий глузд підказує, що не може усе бути так добре. На критику Майстра я чекала із завмиранням серця. І дочекалась, за що йому вельми дякую. Бо, як би не хотілось врятувати свою оповідку від стусанів критика, усі зауваження доречні. Отож ідею критики, на відміну від ідеї твору, знаходжу легко: «Потрібно постійно працювати над собою!». Коротше, так нам і треба!

Набагато більше за своє стало шкода оповідання, які сподобались. Особливо «Хороші діти». От іще з чим знову дозволю собі не погодитись, то з тим клятим статевим життям героїв, яке постійно не давало спокою майстрові. Образили ми, дівчатка, чоловіків-героїв і лишили їх без інтимних зв’язків. У «Хороших дітях» навіть натяку не знайшли, а у моєму «Вогнику» навпаки, знайшли там, де я його не робила. А ото вже мій недолік - мабуть, закралась десь думка, і якось це відбилось у творі.

Із корисних порад:

1. Логіка вчинків. Вчинки героїв, якими істотами ті б не були, не мають викликати сумнівів щодо доцільності їх у даній ситуації.

2. Логічність світу. Світотворення – справа приємна, але займаючись цією справою, маєш бути готовим до будь-яких питань. Ці питання не оминули, здається, жодного з учасників майстер-класу.

3. Логічність персонажів. Тут усе. Й імена, і назви, і стиль життя, і філософські думки.

Так чи інакше, це стосувалось майже всіх, а папірці з правкою Майстра навіть після нищівної критики, викликали легкий шок. (Хоча я й підглядала у них в процесі, користуючись зручним місцем і гарним зором) Свій, сподіваюсь, зможу теж викласти на днях. Якщо комусь це цікаво.

Противагою тим листочкам стали інші. Ілюстрації художника були дивовижним доказом того, що не все марно. Бо якщо митець побачив створений світ настільки яскраво, значить ми все ж таки щось уміємо. Хоча б донести свої образи до читача. А над іншим будемо працювати і вчитись, як заповів нам Володимир… Арєнєв.

Лишається тільки подякувати усім, хто терпів мою недолугу критику, Майстрові, що приділив нам стільки уваги (хоч він і не дізнається про подяку), звісно ж, організаторам, завдяки яким відбулось усе це дійство, і усім цікавим людям, з якими пощастило познайомитись.

Окрема подяка за інформативну і дружню екскурсію по Столиці!

Ніколи не вважав себе сильним у публіцистиці, але раз вже усі написали, то і я напишу.

Почати, напевне, варто з того, що цей майстер-клас був уже другим у моїй «кар’єрі», тож з одного боку є з чим порівнювати, з іншого, напевне, мені було трохи простіше і менш лячно.

Основною віхою конкретно цього можна назвати категоричну відсутність часу. Майстру (котрий на це слово реагував не дуже добре) постійно вказували на годинник, а пізніше на юрбу фанатів Зоряних Воєн, котрі тільки й чекали, щоб своїми лампами денного світла захопити зал.

Саме тому обговорення вийшло дещо зіжмаканим. Майстер (з природної вредності буду називати його саме так) спочатку виписав на дошці приблизний план рецензії на твір, а потім, побачивши, що плану цього ніхто не дотримується, вирішив відмовитися від нього і сам. Кожен говорив те, що вважав за потрібне, акцентуючи увагу на тому, що вважав важливим.

У зв’язку з відсутністю часу практично повністю за кадром залишилися технічні деталі: інверсії, пунктуація, ритміка. Мені, особисто, хотілося б почути більше саме цих аспектів.

Натомість, уся увага зосереджувалася на мотивації, виокремленні головних і другорядних героїв та неправдоподібним деталям. Автори часто недостатньо вживаються у своєму світі, перед тим, як вихлюпувати його на папір.

Основним зауваженням для себе вважаю нерівномірність двох частин свого оповідання, через яку декому одна із них здалася зайвою. Мені завжди важко давалися діалоги, це так.

Після майстер-класу відбулося нагородження, мені вручили металевого таргана (очевидно натякаючи на щось у моїй голові, що народжує такі образи, як у «Шоу») і мегакруту ілюстрацію. Майже так само я собі те все і уявляв.

Всім всього. До зустрічі. Привіт усім від краватки, ви їй теж всі сподобалися :Р

З.І. Додатково хочу подякувати Тетяні Пліхневич, що знайшла час особисто похвалити моє оповідання. Я аж зашарівся, чесне слово.

Отже, усім доброго дня. Мене звати Віра і я автор «Хороших дітей». Це була моя друга участь у майстер-класі, тож до «Розвінчання Культу Особи Переможця» була готова. І я не зовсім згодна з Володимиром Венгловським, що моїм «…Дітям» дісталось разом з «Вогником…» найбільше. Як раз навпаки. Але за все поступово:

1. «Вогник її механічної душі». Вогнику дісталось, проте Олена сприйняла всі знущання мужньо. І головного героя Хауса, і навіть Епоху Великих Механізмів, якими не пошпиняли лиш ті, хто твору не читав. Але за просто так призового місця не дають, тож зійшлись на думці, що оповідання тре редагувати, але однозначно потенціал в нього неабиякий.

2. «Ще трохи часу». Ось кому, здається, перепало більше за «Вогника». Лінію ферумітів Майстром було розпилено на частини. Атоми в каблучці також. Але це не заважає особисто мені вболівати за цей твір і його авторів. Бо оповідання хороше. І крапка!

3. «Альфа». Як пожартував Арєнєв: «Тут є цілі не покреслені абзаци». Для всіх інших мала втіха, але радує, що хоч в когось ті не покреслені абзаци є.

4. «Шоу». Не було серед нас авторів, які б так гармоніювали зі своїми творами, як Юрій і його «Шоу». Для мене був відкриттям його скромний галстучок зі скелетиками. В тих скелетиках уся концепція твору. Викрутки, морфій і взірцеві брати. Мені так здалося.

5. «Тест Тьюрінга». На одиницю тексту зауважень було найбільше, ніж до усіх інших. Пропонувалося і переставити місцями текстові блоки, і змінити/ скоротити/ розширити/ діалоги. І ще багато чого казалося. Але Росткович дядько прикольний. Мені здається, йому все по цимбалах.

6. «Хороші діти» Зараз, після розбору польотів Арєнєвим, складно подумати, що твір зайняв призове місце. Тут і логіка шкутильгає, і матчастина за нею на одну ногу припадає… Не твір, а кривенька качечка. Але, зрештою, катастрофічно невиправного нічого нема. Знайти герою ліжко замість стола, і все буде гуд.

Підсумок такий  – працювати над собою шляхом стрибання вище голови. Що й будемо робити. Всім успіхів!

            Насамперед подякую за те що мене запросили на цей майстер-клас. Було дуже приємно познайомитися особисто і з організаторами і з, власне, учасниками майстер-класу, і з Радутним та Литовченком. Окремий респект усім прекрасним учасницям: і пані Вірі і Пані Олені і пані Ларисі. Варта поваги мужність з якою вони сприймали знущання нищівну критику  аналіз Майстра.

            Як це виглядало. Хоча сам Майстер (називатиму його так, хоча він і просив називати його Ведучим, але це якось не так сакрально) ототожнював себе з доктором Хаусом, дійство швидше нагадувало спілкування іншого доктора – Бикова зі своїми інтернами. Але оскільки нічне чергування нам не загрожувало, то все побиття наших творів сприймалося на позитиві, без притаманних інтернам творчим людям образ і схильності до скандалів. Врешті – всі залишилися задоволеними.

Єдине, що ми не почули (ймовірно, Майстер просто не встиг), що ж усе таки доброго було в наших оповіданнях. Сподіваюся, якісь моменти авторам усе-таки вдалися. А так вийшло, що окрім усіх смертних літературних гріхів у тих тестах нічого нема)))

Але думаю, що громадськість усе ж чекає від відгуків учасників не тільки подяк подяк організаторам, «погладжувань» себе - коханих,  але й переказу настанов Майстра. Ото ж, спробую якісь такі «заповіді» сформулювати:

1.               Градус (інтриги, конфлікту) повинен зростати.  Спочатку  живчик – потім пиво, вино і горілка. Тільки у такому порядку. Сам Майстер неодноразово згадував Колю Герасімова, який починав з кефіру, а вже потім підглядав за підозрілою тіткою.

2.               Мотивація головних героїв уже на старті сюжету. Тобто, якщо всі втекли з острова, а ГГ там лишився – то потрібно переконати читача, що він справді мав дуже-дуже-дуже вагомі причини для цього.

3.               Чітко розуміти ідею твору. Якщо сенсей у «Королі Літрі» Подерв’янського питав своїх учнів у чому правда то Майстер питав усіх: «А в чому ідея». І не кожен автор зміг відповісти на це ніби-то просте питання. Чітке розуміння ідеї повинно допомогти чіткій її реалізації.

4.               Кожен автор повинен купити собі лезо Оккама або хоча би джіллет-сенсор-іксель. І не тільки купити, а й активно використовувати при написанні своїх творів. Персонажі (події теж) не повинні з’являтися невмотивовано і невмотивовано зникати. Хитрість у тому, що якщо ви добряче покремсаєте свій твір лезом Оккама то цього ніхто не помітить, а от коли воно не використовувалося, то Майстер (а може й рядові критики) скаже: «А-а-а-а-а-а!».

5.               Читайте уважно написане Вами. «Якби вдень той Місяць було видно, то весь день сиділа б і дивилася на нього». «Скрипка лежала у кутку розбита, це дуже не гармонійно було на фоні прибраного будинку. Давно такого порядку у Матіша вдома не було:» «Мама дуже любила проводити з ним час після його смерті», «підняв свій погляд».

6.               Обережно з іменами та скороченнями. Тобто, без зайвої потреби не слід називати ГГ п’ятьма різними іменами. Якщо нема претензій на притчу – не скорочувати імена та назви. Міста Майстер просив не залишати безіменними. Також, доцільно конкретизувати вік героїв. Назви іншопланетних цивілізацій (якщо йдеться про їхнє власне себе визначення, а не обзивання людьми) не брати з латини, англійської чи будь-якої із людських мов.

7.               Вчити матчастину. Пишемо про мед – читач повинен зрозуміти, що пише спеціаліст у бджільництві.

Ну, мабуть і досить. Можливо, інші інтерни мене доповнять.

В цілому, нічого такого принципово нового, але, як виявилося, практично в усіх аналізованих оповіданнях порушено усі сім заповідей.

Так що, колеги, успіхів у наступних конкурсах і участі майбутніх майстер-класах. В принципі, навіть і просто глядачам, я думаю, було цікаво і корисно. А сказати, що було весело – значить нічого не сказати. Останній вираз, до речі, Майстер категорично заборонив вживати у текстах.

Спасибі та успіхів усім: і організаторам і учасникам і Ведучому.

Почали надходити перші відгуки на майстер-клас. Викладаємо.

Перше, що хочу сказати, що будь які критичні статті, в тому числі і відгуки писати не вмію. Тож, вийде те, що вийде.

Для мене майcтер-клас почався о 6 годині ранку із зустрічі та особистого знайомства із своїм співавтором – Ларисою Іллюк на залізничному вокзалі (знаю, звучить дивно, та ми дійсно знали одне одного лише заочноJ ).

Фонтан Самсон ми нашли доволі швидко. Поруч виявилася кафешка (назви не пам’ятаю) де ми й присіли – чекати решту. Весело, під мінералку з бутербродами пробіглись по майстер-класним оповіданням. Прогулялися площею та ближніми вулицями.

Ближче до 9 ранку почали збиратися гості та учасники майстер-класу. Посиділи в кафешці, поспілкувалися, та й рушили до місця проведення майстер-класу.

Все розпочалося із виступів редакторів УФО: першого – Тимура Литовченко (який доречі, подарував свої книжки «Останній із струльдбруґів» та «Апокаліпсис по-київськи») та нині працюючого – Радія Радутного.

Своєрідною прелюдією до майстер-класу стала лекція Володимира Арєнєва. А потім почалося…

Гарно, коли твоє оповідання розбирає Майстер. Такої кількості критики мені ще не доводилося чути. Так, нехай вона була і жорстка, але… конструктивна. Примусила переосмислити написане в зовсім іншому світлі. Та й не тільки власне оповідання. Після розбору трьох оповідань Майстром, з подивом знайшов у оповіданні Юрія Савки «Шоу» ті недоліки, які раніше навіть не помічав і не задумувався про них, хоча і перечитував оповідання не один раз. І це незважаючи на те, що двічі в нашому з Ларисою топі Юрій займав перше місце.

Підсумовуючи, хочу сказати, що перший для мене майстер-клас дав дуже цінний досвід. Не знаю як в плані написання творів (перевірю на «Мантикорі»), але в сенсі прочитання і осмислення прочитаного – це точно.