Gulia-Mulia

Дата реєстрації: 2009-03-13 18:12:00

Нік: Gulia-Mulia

Коментарів: 20

Про себе: 4732ee94c00a757c9ae2d1382f510fcb

Комментарии

• Ну, про видавництва?
  2011-11-10 18:14:47
  

  З тим, що в Совку не читали - не погоджуся. У одному з творів Векслера є пасаж про те, що совєтський громадянин не мав можливості нормально заробити, купити собі предмети розкоші, подорожувати світом - єдине, чим пишався була його бібліотека. Гляньте на тиражі радянських книжок - на хвилиночку по півмільйона екземплярів. І гонорари були чималі.

  Наш завкафедрою у сімдесяті роки видав монографію з української філософії. Купив собі жигуля на гонорар.

  Я оце так подумала: змінити сучасну ситуацію з видавництвами в Україні щось я можу? Ні. А що я можу? Писати незлецько іще трьома мовами. Спробую й ними, хоча легше й приємніше мені писати українською. А там побачимо. ;-)

• Ну, про видавництва?
  2011-11-05 02:41:22
  

  Та хотілося б, звісно, щоб з авторами працювали, або хоча б писали красиві розлогі рецензії на рукопис, як у старі добрі часи, з обгрунтуванням недоліків та приваб того чи іншого твору.

  Ось нещодавно ознайомилася з умовами прийому рукописів у одному з найпрестижніших видавництв Мехіко. Коло перше: читають "коректори" на просту відповідність граматики-орфографії. Завернений з цієї позиції текст просто отримує коротеньку записочку "Вчіть мову!", але, звісно, ввічливіше. Коло друге: читають спеціалісти-критики, не менше 5, кожен пише рецензію, які за будь-якої подальшої долі тексту потраплять до автора. Коло третє: засідання "правління", де вирішують чи комерційно доцільно друкувати текст. Ну, власне, якщо третє коло рукопис пройшов, то зелене йому світло, а автору - честь і хвала. І дохід нормальний.

  Не знаю як кому, а мені дуже, неймовірно сильно хочеться мати матеріальний стимул до написання текстів. щоб це було можливо у принципі хоча б. Так що - якщо хтось знає історії комерційного успіху україномовної книжки - розкажіть мені, будь-ласка.

• Ну, про видавництва?
  2011-11-04 16:19:58
  

  Що ж, якщо з авторами не працюють, то варто працювати над собою. А у "Книжковому клубі" видавалися Яна Дубинянська, Василь Шкляр, Любко Дереш, той же Максим Кідрук. Автори у будь-якому випадку успішні на ринку. А продавати там уміють. Все ж таки приємно було б за допомогою їхньої агресивної подачі товару на ринку завоювати собі ширшу аудиторію.

• Ну, про видавництва?
  2011-11-03 21:37:18
  

  Заробляти на літературі, пишучи українською, не можливо при усій стабільності автора. Нормальний наклад книжки 1 тис екземплярів. 5 тисяч - уже бестселлер. Навіть якщо платитимуть по гривні з книжки, то скільки книжлк треба видати на рік, щоб прогодувати скромно сімейство? Але то таке - моя обосиста думка. Можливо, хтось знайомий з іншою реальністю. "Книжковий клуб" он, кажуть, менше, ніж 10 тис екземплярів не видає. Але я з ними справи поки що не мала.

• Відбуття
  2011-09-27 23:18:06
  

  Та все чудесно! Читаю оце про книгу Войніча... Спасибі:-)

• Відбуття
  2011-09-27 21:59:39
  

  Ну канєшно. Гіркота й зневага - не паймуть! А ви такими словами б сказали, щоб зрозуміли. Братів Вачовські з "Матрицею" зрозуміли, "Бійцівський клуб" навіть догнали...

  Сила у вас відчувається

• Відбуття
  2011-09-27 20:46:55
  

  Гмм... Оповідання справляє якесь подвійне враження. З одного боку демонструє непересічний талант, навички, знання, вмінння автора, але з іншого... Автор став у позу й малюється-милується собою. Для кого це? Для читача, що шукає насамперед розваги чи там інтриги, катарсису чи "негрузливих" розмірковувань? Нарцисизм автора сто літ йому не треба! Для самого себе? Тоді навіщо публікувати?

  Але це, наголошую, мої суб"єктивні враження. Цілком можливо, я не осягнула "глибин і висот":)

• Мільйон астробаксів дрібними купюрами
  2011-09-27 20:40:57
  

  Славно! Дякую автору!

• Парадокс Близнят
  2011-09-27 20:38:10
  

  Вдале оповідання. Єдиний момент, що мене насторожив - дуже легко "спалився" професійний кілер, "засвітивши" татуювання на зап"ястку. Плетений светрик з довгими рукавцями чи там стильний годинник дуже б йому придалися... А що він про це не подумав... Не повірю!

• Один у космосі
  2011-09-26 21:43:30
  

  І мені сподобалося. Приємно чомусь читати та й усе. Цікаво:-)

• Проникнення
  2011-09-26 20:28:52
  

  Дуже красиве оповідання! Єдиний момент, що розчаровує мене як неупереджену читачку - таки дівчинка й емоція. Уявіть: до дитсадка принесли нові іграшки, і найяскравішу вхопив найпрудкіший малюк. Решта десять випромінюватимуть вселенське горе (бо саме так і почуватимуться) аж цілу хвилину, доки не перемкнуть їхню увагу на щось інше. Дитячі емоції справді дуже сильні, але чисті. Немає в них сили зла, що протистояла б Силі Радості.

  Наснаги!

• Скандарелла
  2011-09-26 20:05:12
  

  Автор уже скорочував оповідання? Треба іще скорочувати. Багато зайвого. Залиште лише необхідне, і буде добре. Працювати є з чим, може вийти дуже й дуже.

• Вигнанці
  2011-09-26 18:05:45
  

  Справді неоригінально, але добротно змайстровано, ніде ніщо не "провисає". В топі

• Корабель «Мрія»
  2011-09-21 23:56:30
  

  :cheese:

• Корабель «Мрія»
  2011-09-21 23:38:11
  

  Це ще хто напросився :-)

  Пропоную іще один цікавий дослід: візьмемо за аксіому, що душа - нематеріальна. Для досліду нам знадобляться два ідентичні за фізичними параметрами людських тіла, але одне - живе, з душею і свідомістю, а інше - ні. Пропустимо через них струм, нагріємо, намочимо, просушимо... Реакції будуть різними, що характерно.

  Але яку б кількість струму через живу людину ми б не пропускали, навряд чи вона еманує зі своєї потужної свідомості хоч крихту матерії.

• Корабель «Мрія»
  2011-09-21 19:11:13
  

  На які такі праці ви посилаєтеся? З одних ваших висловлювань випливає, що ви з хоч якимись із них добре знайомі, але інші ваші судження виказують повне невігластво... Прошу вибачення, без аперцепцій ніяк! Платон перший, а за ним і Кант говорять про "світ ідей" - світ ідеального та про "світ речей", про те що "є" і те, що "має бути"... Але, ок, не будемо заглиблюватися в лекцію з теорії пізнання для першокурсників...

  Корабель "Мрія" якось там у вас "вичаклувався", ви стверджуєте, що У ПРИНЦИПІ - це можливо. Значить можливо уявити собі шматок хліба й він опиниться в світі фізичному? Уявити людину й вона з"явиться? уявити планету? Уявити світ і стати Творцем?

• Корабель «Мрія»
  2011-09-21 18:28:23
  

  Я тут не хотіла "розумничати". Просто я - фахівець у філософії, геть нічого не тямлю, скажімо у фізиці чи вищій математиці. Ви мені порадили "пролистати" авторів, яких я дуже добре знаю, присвятивши вивченню їхніх праць не один рік. В філософії теорія пізнання - це точна наука, з якої беруть витоки теоретична фізика й психологія. Тут немає нічого "на авось".

  Т.з. - скорочення від "точка зору", а не "так званий". Тут треба було не полінуватися й написати повністю, щоб виключити непорозуміння.

• Корабель «Мрія»
  2011-09-21 16:03:26
  

  Тих шановних панів мною листано-перелистано... Й з точки зорук філософії перехід ідеї в фізичний світ є немождивим. Хіба лише у людському сприйнятті, тому й говорила про потік свідомості як єдино можливий варіант. (Дивіться Кантову теорію про єдність трансцендентальної апперцепції) Перехід ідеї в форму й матерію можливий лише з т.з. релігії у випадку світотворення

• Нокс
  2011-09-21 06:05:41
  

  Мовний чи то пак навіть "геополітичний" огріх - не "на Україну", а в Україну

• Корабель «Мрія»
  2011-09-21 06:03:09
  

  Зауваження з серії "Вірю-не вірю". Поясніть, будь ласка, авторе, як відбувається перехід від сфери ідеального - уявного образу корабля до матеріальної сфери. Адже оповідання в стилі НФ, цікавим би було для мене пояснення процесу саме в цьому стилі. А чи корабель як нав"язлива ідея просто проникає у свідомість ГГ? І все оповідання - потік свідомості?