Прикольно, сподобалось. На якомусь етапі думала, що оповідь знівелює до "Вождя червоношкірих" - добре, що цього не сталося. Правда, мільйон астробаксів тут просто для назви оповідання.
Про кохання. Знову про кохання, яке перемагає все, навіть БОМЖАР (назва викликала різкий негатив).
Навіщо мені його розповіли?
Сюжет абсолютно лінійний. А героїня одразу ж заявлена як всемогутня, а отже вона не викликає співчуття. Що мені до якоїсь дівчини, яку всі кохають? Мені більш симпатичні злочинці, і наприкінці було їх жаль. Вбили людей, можливо не таких вже й поганих людей, ні за що. Кохання жорстоке? Чи не в цьому ідея твору.
"На якомусь етапі думала, що оповідь знівелює до "Вождя червоношкірих"...
Чесно кажучи, була в мене спочатку така думка -- побудувати сюжет за тою ж схемою, що й у "Вожді червоношкірих". Але в мене у процесі написання все, як завжди, змінилося. Крім того, переписувати О'Генрі невдячна справа -- все одно не вийде так гарно.
"Щоправда гумор...надто примітивний, краще б вже без нього взагалі, або якось тонше, на рівні легкої іронії". Дивно, а моєму 12-річному синові сподобалосяЯкщо серйозно, то примітивність гумору бомжів цілком відповідає їхньому життєвому укладу. А у випадку з радниками був задум постібатися, спародіювати навіть нашу систему. Видно, недопрацювала. Ну і зрештою, пишучи про такі високі матерії, як вічне життя і вічне кохання, дуже легко впасти в патетику. Мусить бути якесь протиставлення.
Леді Джі, браво! Ви тонко вловили ідею -- кохання жорстоке, вічне життя безрадісне. Я,як і ви, на боці бомжів, вони живі й справжні. А ось Ел Меріда добре не прописана. Взагалі, як на мене, багато лишилося за кадром -- і це очевидний мінус.
"Вбили людей, можливо не таких вже й поганих людей, ні за що". Їх не вбили, всього лиш перевели в іншу форму буття.Бути птахом не так уже й погано. Я б, наприклад, не відмовилася.
"Знову про кохання, яке перемагає все, навіть БОМЖАР (назва викликала різкий негатив)".Я теж не люблю, коли все зводиться до такої банальщини. Тут так вийшло -- що вдієш! А ось абревіатура БОМЖАРА -- це скоріш хуліганська витівка. Я, бачте, невиправна хуліганка.
Було б непогано, але бомжара, іменують, органА - все це русизми.
Забагато епітетів підряд, в результаті у конструкціях типа "ими можна було веслувати змілілими річками" або "пружне тіло на довгих ідеальної форми ногах" не зразу й розбереш, де, так би мовити, кінчається тіло й починаються ноги.
Або й взагалі "молодиця на ймення Я-лю з хрипким голосом". Гарне ім'я яке - "Я-лю з хрипким голосом".
Дякую за конструктивну критику, панове. Сподіваюся, наступного разу буде краще. Каюсь, люблю побавитися словами, інколи й сама не помічаю, як гарне перетворюється у смішне На своє виправдання можу сказати лише таке: "Я еще не волшебник, я только учусь..."
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 10 RSS
1Лариса Іллюк26-09-2011 11:28
Прикольно, сподобалось. На якомусь етапі думала, що оповідь знівелює до "Вождя червоношкірих" - добре, що цього не сталося. Правда, мільйон астробаксів тут просто для назви оповідання.
Тим не менше, автору - удачі. Вболіватиму за Вас.
2Фантом26-09-2011 22:25
Мені теж ввижався О.Генрі
Мабуть автор свідомо вів таку аналогію, щоб в останній момент все вийшло інакше. Коротше, зочот
Щоправда гумор...надто примітивний, краще б вже без нього взагалі, або якось тонше, на рівні легкої іронії.
3Storyteller27-09-2011 11:18
Непогане оповідання. Початок не дуже захопив, але сподобалася середина та кінцівка. Дякую автору за приємні хвилини.
4Аноним27-09-2011 12:29
Гарне оповідання.
5Gulia-Mulia27-09-2011 20:40
Славно! Дякую автору!
6Леді Джі27-09-2011 20:58
Про що оповідання?
Про кохання. Знову про кохання, яке перемагає все, навіть БОМЖАР (назва викликала різкий негатив).
Навіщо мені його розповіли?
Сюжет абсолютно лінійний. А героїня одразу ж заявлена як всемогутня, а отже вона не викликає співчуття. Що мені до якоїсь дівчини, яку всі кохають? Мені більш симпатичні злочинці, і наприкінці було їх жаль. Вбили людей, можливо не таких вже й поганих людей, ні за що. Кохання жорстоке? Чи не в цьому ідея твору.
Але написано добре.
Бажаю успіхів!
7Автор27-09-2011 23:58
Дякую всім.
"На якомусь етапі думала, що оповідь знівелює до "Вождя червоношкірих"...
Чесно кажучи, була в мене спочатку така думка -- побудувати сюжет за тою ж схемою, що й у "Вожді червоношкірих". Але в мене у процесі написання все, як завжди, змінилося. Крім того, переписувати О'Генрі невдячна справа -- все одно не вийде так гарно.
"Щоправда гумор...надто примітивний, краще б вже без нього взагалі, або якось тонше, на рівні легкої іронії". Дивно, а моєму 12-річному синові сподобалося
Якщо серйозно, то примітивність гумору бомжів цілком відповідає їхньому життєвому укладу. А у випадку з радниками був задум постібатися, спародіювати навіть нашу систему. Видно, недопрацювала. Ну і зрештою, пишучи про такі високі матерії, як вічне життя і вічне кохання, дуже легко впасти в патетику. Мусить бути якесь протиставлення.
Леді Джі, браво! Ви тонко вловили ідею -- кохання жорстоке, вічне життя безрадісне. Я,як і ви, на боці бомжів, вони живі й справжні. А ось Ел Меріда добре не прописана. Взагалі, як на мене, багато лишилося за кадром -- і це очевидний мінус.
"Вбили людей, можливо не таких вже й поганих людей, ні за що". Їх не вбили, всього лиш перевели в іншу форму буття.Бути птахом не так уже й погано. Я б, наприклад, не відмовилася.
"Знову про кохання, яке перемагає все, навіть БОМЖАР (назва викликала різкий негатив)".Я теж не люблю, коли все зводиться до такої банальщини. Тут так вийшло -- що вдієш! А ось абревіатура БОМЖАРА -- це скоріш хуліганська витівка. Я, бачте, невиправна хуліганка.
8Злюка01-10-2011 00:09
Ідея: Гумор – це штука, звісно, прикольна, проте, як не дивно, важча для реалізації, ніж серйозні твори. Автор впорався з реалізацією наполовину.
Не копай яму іншому, і все таке. І птахи, як символ Волі. 6/10.
Сюжет: Простенький, банальненький, з мінімальною інтригою. 6/10.
Реалізація: Претензій, загалом, не маю, проте читається місцями трохи важко. 6/10.
Вердикт: Нічогенька трагікомедія про гроші і волю. На більше не тягне.
18/30.
9John Smith01-10-2011 13:10
Було б непогано, але бомжара, іменують, органА - все це русизми.
Забагато епітетів підряд, в результаті у конструкціях типа "ими можна було веслувати змілілими річками" або "пружне тіло на довгих ідеальної форми ногах" не зразу й розбереш, де, так би мовити, кінчається тіло й починаються ноги.
Або й взагалі "молодиця на ймення Я-лю з хрипким голосом". Гарне ім'я яке - "Я-лю з хрипким голосом".
10автор03-10-2011 00:19
Дякую за конструктивну критику, панове. Сподіваюся, наступного разу буде краще. Каюсь, люблю побавитися словами, інколи й сама не помічаю, як гарне перетворюється у смішне
На своє виправдання можу сказати лише таке: "Я еще не волшебник, я только учусь..."