Повернутися на сторінку

Коментарів: 62

  1. Непогано чуваче, загравання з абсурдистським гумором і послідовницько-дійовою розхлябаністью - в цьому є свій шарм. Додати б більше брутальності і огиди. Не варто зважати на цих зашкарлупілих маразматиків які люблять пухнасту легальну форму. Авангард і бридота!!!

  2. Читання відразу ж захопило, тільки почала тривожити думка: а де ж фантастика.

    Виявилося, з фантастикою все в порядку, з"явилася трохи пізніше. А оповідання гарне.

    По перше, відразу відчувається, що автор гарно володіє матеріалом щодо військової техніки 40-х років. В це відразу ж викликає довіру до тексту.

    По друге, сюжети з пойменування ГГ

    Дивлюся – по танку равлик повзе. Я його за панцир схопив, підніс до очей і промовив:
    – Равлику-Павлику, вистав ріжки.
    – Що? – запитав командир наш новенький – лейтенант Григор’єв. – Що за «равлик»?
    – Дам тобі сиру на пиріжки... Це в нас на Україні так слимаків називають, – посміхнувся я й акуратно опустив равлика на лист лопуха.
    – Ех ти, Равлику-Павлику, – сказав Григор'єв.
    та будення танкістів навіяли приємні спогади про улюблені дитячі фільми - "У бій ідуть тільки старі" та польских "Танкістів з собакою". Дякую!

    Мова й побудова фраз - на висоті. Можливо, Зіркохід щось підмітить, та, здається, йому тут буде нелегко.

    В загальному: чудова відповідь наших Людей Х зарубіжним. Тільки без голлівудщини.

    Авторові - успіхів! Сподіваюся побачити оповідання у фіналі.

  3. Найкраще з усього, що є на конкурсі, на мою думку.

  4. гарний твір. фантастичних моментів два - крім 'люди ікс' ще й ту, як тридцітичетвірка підбила два тигри. тобто, теоретично, таке може бути, але чи було? краще б першого тигра не було, їй-бо.

    твір написаний доладно, сюжет міцний. можуть бути проблеми із співчуттям до героя - але це просто тому, що надто все це далеке від нас.

    а от із відношенням до теми конкурсу геть погано :-( явно писалось не під конкурс, а стара заготовка.

    прогнозую, що твір оцінять нмжче від його заслуг- все-таки і фантастики обмаль, і заслуглюбителів військової історії не так багато. проте - успіхів, твір хороший. шліть до друку кудись.

    щасти

  5. Дякую коментаторам!

    Chernidar'е - саме так, пробивав з такої відстані - 50 м. Річ у тому, що автор вивчив це питанне за спогадамами героїв-танкістів. Є дві чудові книги на російській мові Драбкіна Артема "Я дрался на Т-34". Якщо пощастить, Т-34 пробивав "Тигра" з 500 м. Потім, коли Т-34 почали оснащати 85 мм гарматою - взагалі майже на равних билися. Можу довго розповідати, але це конкурс, а не опис танків.

    У другому випадку снаряд попав у єдине незахищене місце - під башту. Там броні не було.

  6. пробивав з такої відстані - 50 м.

    ну з 50 і не лобову - так. Тобто я не заперечую теоретичну модливість такого. Але... з особистого. Моєму дідові завтра 90 років. На щастя я маю можливість його розпитувати, хоч розповідає не надто охоче. Так от, т-34 проти тигра - це смерть. Однозначно.

    Можливо, були щасливці, які переживали і, можливо, було саме так, як ви розповідаєте. Але твір має орієнтуватись на усереднену реальність, а не на виняткову. Тому чисто літературно було б краще зробити аби першого тигра вони не підбили, хоч і попали, а... ну наприклад, заклинило башту і вони змогли втекти.

    ЗІ

    а "на рівних" Т-34 и "тигр"... ой, не будемо. Є популярна пісня про "Т-34" і "пантеру". Слухайте її, там про "на рівних" розказано добре і з перших рук.

    ЗІ

    Т-34 було випущено 80 000. Тигрів і пантер - 6000. "шерманів" - 60 000 (на фронті) Отже варто говорити не про 1 до 1, а про 17 до 1. Хоча, в окремих випадках, могло бути й інакше.

    втім, це все, насправді, за межами твору, в його межах тільки зауваження, що треба орієнтуватись на усереднену реальність.

    ЗІІ

    от набіжать зараз любителі "танчиків", вони вам порозказують про ТТХ усіх танків... волосся дибом стане wink

  7. а про 17 до 1

    Подивіться хоча б фільм, здається BBS "Великі танкові битви". Ціла серія присвячена Курській дузі. Якщо не помиляюсь, тигрів та пантер було до 300, Т-34 - 500. Втрати з обох сторін були великі. Тому що бій проходив на малій дистанції, перевага броні грала не таку роль. Так, у "Тигра" була велика лобова броня, але йшла вона не під нахилом, як у Т-34. З 500 м - пробивали. У згаданій мною книзі Герой Радянського союзу згадує, як за один бій спалив більше 10 "Пантер".

    Всі факти, описані мною, я знайшов у даній книзі. Пробивали броню Тигра з 50 м.

    Все, вибачте. Не хочу сперечатися. Дякую за увагу до оповідання.

  8. Вибачте. Я вчора трохи не те написав. У фільмі "Великі танкові битви" показувалася одне зіткнення з багатьох на Курській дузі.

    Взагалі, радянськіх танків на Курській дузі було підбито 1600-1800, німецьких - разів в 3 менше. Втрати важко підрахувати, оскільки машини часто ремонтувалися просто на полі бою.

    Згідно спогадів танкістів, гармата Тигра пробивала Т-34 з 1500 м, а для ураження Тигра Т-34 повинен був наблизитися на 500 м. Але не факт, що постріли могли бути вдалими з обох сторін - снаряд міг просто не пробити броню, зрикошетити і т.д.

  9. Все ж таки знайшов цитату з "Я дрался на Т-34"

    "Ветераны-танкисты единодушно называют немецкие танки главным и самым серьезным противником. В начальном периоде войны экипажи Т-34 уверенно шли на поединок с любыми немецкими танками, справедливо считая, что мощная пушка и надежная бронезащита обеспечат успех в бою. Появление на поле боя «Тигров» и «Пантер» изменило ситуацию на противоположную. Теперь немецкие танки получили «длинную руку», позволяющую вести бой, не заботясь о маскировке. «Пользуясь тем, что у нас 76-мм пушки, которые в лоб могут взять их броню только с 500 метров, они стояли на открытом месте», — вспоминает командир взвода лейтенант Николай Яковлевич Железное. Даже подкалиберные снаряды к 76-мм пушке не давали преимуществ в дуэли подобного рода, поскольку пробивали только 90 мм гомогенной брони на дистанции 500 метров, в то время как лобовая броня T-VIH «Тигр» имела толщину 102 мм. Переход на 85-мм пушку сразу же изменил ситуацию, позволив советским танкистам вести бой с новыми немецкими танками на дистанциях свыше километра. «Ну, а когда появился Т-34-85, тут уже можно было выходить один на один», — вспоминает Н. Я. Железнов. Мощное 85-мм орудие позволило экипажам Т-34 вести бой со своими старыми знакомыми T-IV на дистанции 1200 — 1300 м. Пример такого боя на Сандомирском плацдарме летом 1944 года мы можем найти в воспоминаниях Н. Я. Железнова. Первые танки Т-34 с 85-мм орудием Д-5Т сошли с конвейера завода №112 «Красное Сормово» в январе 1944 года. Начало массовому производству Т-34-85 уже с 85-мм пушкой ЗИС-С-53 было положено в марте 1944 года, когда танки нового типа были построены на флагмане советского танкостроения времен войны, заводе №183 в Нижнем Тагиле. Несмотря на определенную спешку в перевооружении танка на 85-мм орудие, вошедшая в массовую серию 85-мм пушка считалась экипажами надежной и никаких нареканий не вызывала."

    Я згоден з Чернідаром, що сам на сам з Тигром на великій відстані - то смерть для Т-34, але у ближньому бою шанс є. Я вже не буду шукати у книзі, де підбили Тигра з 50 м. Бо бувало, що і впритул не пробивали. То вже вдача.

    Чернідаре, дякую вашому діду за перемогу.

  10. Ігоре, так у тому ж річ, що ми тут маємо фантастику. Танкістам перший раз просто пощастило, вискочили несподівано, німці провтикали. А от за другим разом спрацював дар головного героя.

  11. Танкістам перший раз просто пощастило, вискочили несподівано, німці провтикали.

    Саме так. Бій проходив у міськіх умових. Вони на нього наразилися.

    У другому випадку - так, це дар героя. На місці з'єднання башти - слабке місце. Але влучити туди - майже фантастика.

  12. У другому випадку - так, це дар героя. На місці з'єднання башти - слабке місце. Але влучити туди - майже фантастика.

    ну це й і є фантастика, тут претензій немає. А перший... ну не буду повторюватись.

    Я про інше - не було пантер на Круській дузі!!! не було! це радянський міф. За німців тоді воювали трофейні т-34 які під керуванням їх танкістів показували фантастичні результати. Але ж не можна було офіційно визнати - тому їх назвали "пантерами"

    І статистика втрат не така зовсім. Тобто статистика підбитих танків - правдоподібна, але німці наступали і свої танки ремонтували, "невозвратні" втрати у них були мізерні.

    Танкістам перший раз просто пощастило,
    ех, повторюся... ось це "пощастило" грає на шкоду сюжету, робить героя завідомо "обраним". І відчуваючи "обраність" героя, читач (я) відчуває диссонанс: "от, він везучий, йому автор підігрує"... і це заважає асоціювати себе з ним. Ну справді - я що виживали при падінні з 9 поверху - і залишались неушкодженими. Але я певен, що я до таких не належу. Розумієте? Тобто читаючи про такого "щасливого" героя я не співпереживатиму йому. Якщо мова завідомо йде про супермена (чи там зеленоголіхтаря, бетмена) то читач завідомо знає, що він обраний. Там правила гри інші. Але тут - не та ситуація, "комксовості" немає. Десь так.

    Ок, пішов далі читати. Тут ще ціла купа творів... і нові появляються.

  13. Нарешті знайшов спогади ФАДІНА ОЛЕКСАНДРА МИХАЙЛОВИЧА

    "Немцы, подойдя к лесу, выдвинули вперед три средних танка, а главные силы построились в две колонны и двинулись в глубь леса. Уже темнело, но тут они решили ввязаться в так нелюбимый ими ночной бой.

    Мне было приказано своим танком перекрыть центральную просеку. Справа и чуть сзади меня должен был прикрывать танк Ванюши Абашина, слева меня прикрывала самоходная установка ИСУ-152. Разведка противника, пропущенная нами, углублялась в лес. Подходили главные силы. По шуму моторов было ясно: впереди шел тяжелый танк «Тигр».

    Приказываю механику-водителю Семилетову: «Вася, на малых оборотах чуть дай вперед, а то мне мешает впереди стоящее дерево бить по противнику в лоб». За двое суток боя мы сдружились, и экипаж понимал меня с полуслова. Улучшив позицию, я увидел противника. Не дожидаясь, когда механик-водитель окончательно установит танк, я дал первый выстрел подкалиберным по головному танку, который находился уже в пятидесяти метрах от меня. Мгновенная вспышка в лобовой части фашистского танка, и вдруг он загорелся, освещая всю колонну. Механик-водитель Семилетов кричит: «Командир, твою мать! Зачем выстрелил? Я еще люк не закрыл! Теперь от газов ничего не вижу». Но в этот период я обо всем забыл, кроме танков противника.

    Голубенко без моей команды уже докладывает: «Подкалиберным готово!» Вторым выстрелом я убил выходящий из-за первого горящего танка второй танк противника. Он также вспыхнул. В лесу стало светло, как днем. Слышу выстрелы танка Ванюши Абашина, глухой и долгий выстрел слева 152-мм самоходки. В прицел вижу уже несколько горящих танков. Кричу механику: «Вася, подойди ближе к горящим танкам, а то фрицы удерут». Подойдя почти вплотную к первому горящему танку из-за его правого борта, нахожу следующую живую цель «Артштурм». Выстрел — готова. Мы преследуем противника до совхоза «Виноградарь», где остановились привести себя в порядок. Как могли, подзаправились, готовясь к решающему штурму города."

    Це не пропаганда, а реальні спогади учасників ВОВ. Дуже інтересна книга, рекомендую. Я й спробував стилізувати оповідання під подібну розповідь самих учасників. Вдало, чи ні - то вже вирішувати читачам. Дякую.

  14. Реальні спогади не виключають пропаганди - всі мемуари пропускались через цензуру, те слід враховувати. Крім того навіть із реальних спогадів можна вибрати "ідеологічно вірні" Ще раз повторю - я не ставлю під сумнів можливість описаного, Я ставлю під сумнів доцільність цього статусу "обраного" в творі.

    ЗІ

    Давайте після конкурсу подискутуємо про танки на форумі, я наразі збираю інформацію для книжки, то сам предмет дискусії мені вкрай цікавий.

  15. Реальні спогади не виключають пропаганди - всі мемуари пропускались через цензуру, те слід враховувати.

    Книга - сучасна. Й страшних подробиць про штрафбати там також вистачає. А ви дійсно подивіться перший та другий тома "Я дрался на Т-34", цікава ваша думка.

  16. та ж не зараз wink давайте спишемось після старфорту, тільки вам доведеться мене шукати wink

  17. Гарно! Чогось такого на ЗФ і не пригадаю. Хороший цілісний твір. Щодо виконання, то при всьому бажанні сікатися нема до чого.

  18. Авторе, розлогого коментаря не даватиму, т. я. у голові одні компліменти wink Живий світ, герої пророблені, самобутні, серед них не плутаєшся, хоч їх і багато. Та й нахвалили вже без мене smile

    Добре оповідання, добра реалізація, я б навіть сказала — кінематографічна. Відчула дух старих військових фільмів, особливо пригадалося "Іванове дитинство". А ще — Севера Гансовського "Новая сигнальная". Ніколи не любила книг про війну, напевне, остання оповідка — одна із небагатьох, котра торкається цієї теми і яку я читала.

    Автору — респект! Сподіваюся побачити оповідку у фіналі.

  19. 2013-02-16 в 02:08:35 | Альтаїрченко

    Це дуже і дуже гарне оповідання. Одне з найкращих на конкурсі.

    Коментувати не хочеться: мабуть, є якісь недоліки, але неозброєним оком не бачу smile

  20. Під час бою огляд у стрільця-радиста маленький – усе перед очима скаче, ні чорта не видно
    .

    Обычно заявлять с первый строк в монологе профессию глевного героя – это нонсенс.

    Покладеш на нього долоню – й розумієш, як вони там, усередині, нуртують, ніби кров у людині
    .

    Разве можно говорить, что кров в человеке «нуртує»? Кажется, это можно употреблять только к соку деревьев.

    Не бачу – відчуваю, як командир напружився. Губи стиснув. Кулак під ніс Васька тиче, мовляв, бронебійний давай!

    ГГ это все именно ощущает?

    Хоча, чого вже там – прізвище як прізвище. Бувають і гірші.

    Сейчас приведу… Нет, не буду. Насчет Жабы, наверное, тоже не повезло.

    – Ех ти, Равлику-Павлику, – сказав Григор'єв.

    «Дежурным по кухне! Вечным дежурным по кухне!.. Кузнечик»

    Танк комбата кудись вистрілив.

    Другим загорівся танк комбата. Троє встигли вискочити й качалися по землі, збиваючи полум'я. Четвертий член екіпажу залишився обгорілим трупом, висунувшись із люка на башті.

    Как это сочетается с

    Під час бою огляд у стрільця-радиста маленький – усе перед очима скаче, ні чорта не видно.

    И тут же автор старается спасти ситуацію

    Я дивився на все немов очима нашого танка.

    Кто мне покажет глаза у танка?

    Вот такой вот экстрасенс ГГ. И в кабине все видит, что не должен, и за пределами танка.

    Павлик упіймав – не руками, думкою впіймав. Гайка повисла в повітрі, а потім, ніби соромлячись свого вчинку, з дзеньканням упала на підлогу.
    Люди Икс сиквел или приквел или другой квел. Магнетто в детстве.

    Десь існує інший світ, світлий, чистий, там люди не вбивають одне одного, й панує щастя.
    Эра милосердия.

    Затим простягнув ліву, й вогник, зірвавшись із сірника, пролетів повітрям і ввібрався у витягнутий палець.

    А вот и второй из людей икс, который энергию поглощал.

    Переді мною пробігло все життя. Згадалося забуте.

    Вся жизнь – это несколько коротких эпизодов из детства, или они относятся к забытому?

    Ладно накрошу немного пряника, мне не жалко.

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, укажіть пароль і свій діючий email.

(обов’язково)