Діти сиділи біля печі, та слухали діда. Дід смикав довгу сиву бороду та лагідно посміхався. Завзято тріскотіли дрова, яскраво танцював вогонь. Десь за вікном гугукав дурний птах. Хіба стане розумний вночі гугукати?
- І Князь виконає будь яке бажання? – маленька Ганнуся підстрибнула на місці і захоплено витріщилась на діда та старшого брата.
- Дурна! Князь степу – не жаба позолочена, щоб бажання виконувати!
- Микаю, не ображай сестру, - прикрикнув старий, втім в його голосі зовсім не було злості чи роздратування. – Дійсно, Ганно, Князь бажань не виконує. Але він може відповісти на твоє прохання, розумієш?
Ганнуся нічого не зрозуміла. Втім, на всяк випадок запитала:
- А де того Князя шукати? Степ-то вели-и-икий…
- Це легко. Просто прочини йому двері, - і, трохи подумавши, дід додав. – Йому і степу.
- Тобто, він до мене в гості прийде?
- Не він, а ти до нього, д-дурна! – знову вигукнув Микай.
- Годі сваритися. Спати пора! – дід підвівся. Діти зітхнули, але покірно почапали до ліжка.
____________________________________________________
Коментарів: 39 RSS
1Пухнастик-Шалапут15-10-2009 22:47
Гммм...
Симпатичний мелодраматичний твір.
Можливо, в деяких місцях дещо затягнутий - дід, жаби...
Історична канва вимальована не дуже чітко - не збагнеш, в якому столітті відбувається дія, які такі рогоносці (гииии, даруйте)
Проте динаміка є. Ідея використання Особистості як порталу - брами - дверей - не нова. Одначе й тема заексплуатована до дір))).
Мова хороша, але трохи віддає архаїзмом, - хоча, з іншого боку, мабуть, в цьому якраз і полягає авторський задум.
Надихаючий фінал. Гадаю, Князь не просто не дуже старий, - він ще ОГО-ГО)))
Отаке. щось розлого вийшло... (чухає лапою за вухом)
2Ганнуся15-10-2009 23:10
Дякую, Пушистику, за добрі слова.
Скажу одразу - світ авторський. Зі своїми легенлами і своїми злодіями. Легенда про золотих жаб - аналог нашої золотої рибки. "Рогоносці" - щось на кшталт ранніх вікінгів. Тільки сухопутних. Час подій - теж відповідний. Якось так... Але це - дуже умовно.
А Князь - так - він ще той ОГО-ГО!
Ще раз дякую!
3Пухнастик-Шалапут16-10-2009 01:44
Кхи-кхи (нервово кашляє, гризе нігті та пускає крадькома сльозу
)
Пухнастик я, Шалапут которий...
Мдяяя - не знає ше країна своїх героїв поіменно
Стосовно ньюансів зазначених - ніби допетралось нарешті, дяка за пояснення, Ганнусю
Удачі вам
4Ганнуся16-10-2009 12:30
Ой, пробачте! Пухнастику, звичайно ж!
То не я, то пальці неслухняні не ті кнопки натикали!
*чухае Пухнастика за вухом*
5Учасник4518-10-2009 03:02
А де ж фантастика?? Це ж просто казочка. Крім того не повинна героїня з примітивного світу мислити як дівчина початку 21-го століття. Тоді люди дещо простіші були - на мою думку. І фінал слабенький. "Слідчий так розкрутив справу - що вийшов сам на себе" - практично так само і Князь.
Але як казка - оповідання гарне))
6Ганнуся18-10-2009 12:31
Чесно кажучі, не зовсім зрозуміла зауваження про фантастику та примітивний світ.
Це скоріше фентезійна притча, але якщо хочете, хай буде казка, я не заперечую. Та хіба казка - не фантастика? Чи ви тільки НФ за фантастику визнаєте?
Щодо світу - це фентезійний світ, так він дещо примітивніший за наш, але ж це не світ пітекантропів! Що саме вас збентежило у думках дівчини? Припустимо, що час, що описано у творі, відповідає часам Київської Русі, що тоді люди геть тупі були? Не думаю! Гадаю, навпаки - деякі були розумніші за нас з вами. Чи ви маєте на увазі не ход думок, а сам стиль мови? Хм... Над цим можна подумати...
Щодо фіналу - ви чекали екшену?
Там справа не у фіналі, а у основній думці оповідання, якщо вона не прочиталася, що ж...
Взагалом, дякую!
7Сибіряк18-10-2009 18:09
Мені сподобалось. Хоч композиційно і психологічно є певні недоліки, і фінал якимось нечітким видався, але в цілому дуже мило, особливо образ дівчини. У будь-якому разі, форма - це справа наживна, головне щоб ідеї та образи були цікаві.
8Ганнуся18-10-2009 19:17
Красно дякую, Сибіряк!
Якщо буде ваша ласка, напишіть - які саме недоліки? На конкурсі життя не зупиняється, і по його закінченню оповідання ще буде вдосконалюватися!
9miss K19-10-2009 19:39
атмосферно!
якщо оповідання дошліфувати - вийде хороший твір. творик
адже тут не тільки атмосферність. як казав хтось із письменників (даруйте, не пам"ятаю, здається, Лук"яненко) - "партал правєшен!" Думка злітає над буденністю та поринає у інший світ. За моїми спостереженнями, саме з таких творів люде найбільше пруцця (в хорошому сенсі цього слова). І дуже мало конкурсних оповідань (я про конкурси загалом), та й надрукованих теж, цією властивістю "грішать". Їх ДОРЗ (ака ПОРТАЛ))) - закриті.
...але ж фінал! тут ще працювати і працювати. Це має бути найсильніший момент. А вийшов він найслабшим. Якби не хороше написана решта оповідання - запоров би все.
10Ганнуся19-10-2009 21:40
/розгублено/
Ну що ж таке з тим фіналом?
Це має бути найсильніший момент.
Чому? Чому найсильнішим моментом не може бути та частина, що перед фіналом?
Щось останням часом у мене з фіналами біда...
І дуже мало конкурсних оповідань (я про конкурси загалом), та й надрукованих теж, цією властивістю "грішать".
Га? Не второпала щось... о_О
11Пухнастик-Шалапут19-10-2009 23:19
2 Місс К.
не знаю, од чого пруцця инші читателі, а ПуШ - од ваших рец. Моє вам - респект і уважуха
Певно, маєте фахову освіту, досвід роботи з підростаючим поколінням літераторів і всі діла? 
2 Ганнуся
Не второпали - то так задумано
Рости ше нам з вами - не перерости
12Ганнуся19-10-2009 23:28
Хм...
І дуже мало конкурсних оповідань (я про конкурси загалом), та й надрукованих теж, цією властивістю "грішать".
Знаєте, оповідання взагалі рідко коли грішать, бо безгрішним простіше - коли простий, немов прямокутник, ти просто не можеш бути гріховним, ібо простий і зрозумілий. А коли ти грішиш думками, що літають зигзагами, ти або геній (і чекати тобі на славу понад сто років) або щось непечатне (і чекати тобі на славу все ті ж сто років). Адже буденність - то така штука - літати її, не перелітати...
Так от.
13Учасник4520-10-2009 04:29
Зрозумів - з чим у мене асоціюється фінал. Замість запеклої кривавлї боротьби у автора вийшла якась "товариська зустріч" сил добра та зла. Звісно - що це відображає сучасне поглиблення гуманності, але водночас у стареньких діток таке трактування викликає питання))))
14Bilka20-10-2009 11:03
Найкраще поки з усього що я прочитала
15Ганнуся20-10-2009 11:41
Учасник45
Ну, десь так... Можливо, по закінченню конкурсу фінал дещо і зміниться, але кривавої боротьби там точно не буде!
Дякую!
Bilka
Ой! Красно дякую!
16miss K20-10-2009 16:16
добривечір Вам, шановне панство.
і от знову я тут, аби навчати підростаєче покоління літераторів, яким ще рости і рости! Внємлітє мнє вєлікай! Конспектувати дозволяється.
цим
"І дуже мало конкурсних оповідань (я про конкурси загалом), та й надрукованих теж, цією властивістю "грішать". Їх ДОРЗ (ака ПОРТАЛ))) - закриті."
я хотіла сказати, що багато оповідань, від різних авторів (молодих, чи досвічених), не можуть слугувати містком між буквами тексту та чимось вищім, куди потрапляєш тільки подумки. Прочитаєш бува якійся твір - і шо читав, шо не читав; думка не кружляє "десь, колись і в іншому вимірі", нічого всередині не відкликається... Як манна каша: ввійшло харашо, вийшло нормально.
"Чому? Чому найсильнішим моментом не може бути та частина, що перед фіналом?"
бо в оповіданні то й діло - "князь", "князь", "як побачити князя", "а ти бачив князя", "а він існує"... Звісно ж, коли заявлена постать таки з"являється, то привертає неабияку увагу: який він? для чого взагалі він на цьому світі? яке його призначення? нашо йому двері? ну з"явився він - і шо?
більше питань, ніж відповідей. Хоч би натяки якійся були - уява б уже склала мозаїку з домислів та уламків фактажу. Але їй відібрано фарби
Ой, написала, і так вийшло, ніби-то Ваше оповідання мені тут бачиться мрачняково. Це не так
Якщо робити акцент на передфінальній частині, тоді треба... інакше розставити акценти! О. (тавтологія врятує світ).
17Ганнуся20-10-2009 20:53
Слухаймо та записуємо, о велика!
Про речення я зрозуміла, і у коменті номер 12 відповіла на нього.
Про Князя і фінал - тепер теж втропала.
який він? для чого взагалі він на цьому світі? яке його призначення? нашо йому двері? ну з"явився він - і шо?
Взагалі-то на всі ці запитання в оповіданні відповідь є! Мені навіть, як автору, здається, що відповідь ця місцями аж занадто прямолінійна.
Інша справа, що не сталося нічого надзвичайного з його появою. Оце може й не дуже добре і може спантеличувати читачів. Але робити із фіналу тупий екшен не хотілося. Чогось іншого не спало на думку. Ще буду думати і правити після закінчення конкурсу.
А взагалі, мені трохи прикро, що ніхто з коментаторів так і не озвучив основну думку твору, заради якої все й писалося...
18Пухнастик-Шалапут20-10-2009 21:13
Еееех,Пуш, як завжди все найголовніше прозявив
Так поділіться з нами Ганнусю - в чому мораль?
(роззявив з цікавості писок і чекає на перлу мудрості)
Пліііііз
19Ганнуся20-10-2009 21:21
І шо, зовсім ніяких думок? Тобто, по-вашому, оповідання зовсім ні про що? Поділіться думками, а потім вже я скажу, що сама мала на увазі.
20Пухнастик-Шалапут20-10-2009 21:32
Еееемсь
(нупружено шукає, куди заникав інсталяцію програмки "Мозкові звивини")
Мабуть, твір про вічні цінності - Віру, Надію, Любов?
Кредо - Людино, відчини двері в собі - і світ відчиниться тобі назустріч... десь так?
про боротьбу протилежностей, перехід кількісних змін у якісні та іншу діялектичну... діялектику?
Даруйте за стьоб. Та це й не стьоб.
Мораль - то не по часті Пухнастиків-шалапутів - десь вже про це писалося...
21Ганнуся20-10-2009 21:43
Кредо - Людино, відчини двері в собі - і світ відчиниться тобі назустріч... десь так?
Так, десь так.
І про вічні цінності, також, куда ж без них. А ще - про те, що не треба опиратися власному призначенню. Не пам"ятаю, у когось з класиків було - давити в собі свої таланти "это не преступление, это грех!". Даруйте за пафос.
про боротьбу протилежностей, перехід кількісних змін у якісні та іншу діялектичну... діялектику?
Ой, а це ви щось таке розумне сказали, що я аж не зрозуміла. А кажете - мораль не по вашій часті!
22Пухнастик-Шалапут21-10-2009 09:09
Ганнусю - мораль і діялектика - то різні речі
Погугліть - якщо не проходили ще її в якому-то навчальному заклЯді - в силу свого юного віку чи інших факторів))))
А классіки, вони канєшна же, классіки, але про закопаний талант - то із Біблії, мон шеррр...
23Ганнуся21-10-2009 10:36
І шо ви мені отут кігті випускаєте? о_О
Хіба у діалектиці не може народитися мораль? Як на мене - саме у ній і народжується.
А Біблія - це те ж класика. Це, по-перше. А по-друге:
"Я не стремлюсь лидировать, где тараканьи бега.
Пытаюсь реабилитировать вокруг понятье греха.
Душевное отупение отъевшихся кукарек.
Это не преступление – великий грех." Андрей Вознесенский
24Пухнастик-Шалапут21-10-2009 10:49
Браво! Біс! Прехороша декламація
(захоплено аплодує)
Пухнастик мав на увазі першоджерело сього тезису - наступні покоління експлуатували його досить широко.
Кігті ніхто й не гадав випускати
- то всьо любя)))
ПуШ - то останній бастіон небаченого гуманізму на Старфорті
25Ганнуся21-10-2009 11:08
Кігті ніхто й не гадав випускати - то всьо любя
ООО! Сеньйор знає толк у збоченнях?
)))
26Пухнастик-Шалапут21-10-2009 12:35
Ганнусю, ну як вам оце не встидно?
Така молоденька, а вже й туди ж...
(закочує очі під стелю і болісно кривиться)
О темпера, о морес...
куди котиться цей світ, коли й любов вже записали у збочення...
27Ганнуся21-10-2009 12:48
Я не любов записала у збочення, а кігті! А я кігтями по спині - боляче ж мабудь! Чи приємно?
Гаразд, гаразд, засоромили ви мене!
Піду до монастирю гріхі свої тяжкі замолювати)))
28Пухнастик-Шалапут21-10-2009 13:36
Ганнусю - в монастир ше рано вам.
(підступно примружився і крутиться перед дзеркалом)
Пропоную спочатку згрішити, а потім вже... видно буде
29Ганнуся21-10-2009 14:06
А от тоді вже пізно буде!
І взагалі - ви, як я бачу, вже з кимось нагрішили - чи-то на сеновалі, чи-то у лісі...
30Пухнастик-Шалапут21-10-2009 14:31
Ревнуєте, небось?
Та ні, не грішив Пухнастик сьогодні... Дощить - не розгуляєшся по лісах(((
31Ганнуся21-10-2009 15:06
ООО! Знаєте, які ми, степнячки, ревниві!
Ну, якщо ви по лісу ще не побігали, запрошую до степу! Якщо Князів не боїтесь...
32Пухнастик-Шалапут21-10-2009 16:17
Пухнастик не боїться нікого і нічого
Ні Князів, ні золотих жаб...
Він сам кого хош налякає
33Автор оповiдання _Лiто замовляли_21-10-2009 21:43
ЖэФэ
насквозь романтиццкое и беспощадное
34Ганнуся21-10-2009 22:10
І шо ви таки цим хочете мені сказати?
35Пухнастик-Шалапут21-10-2009 22:19
Ганнусю - це ви кому питання адресуєте?
Думаю Автор Літа - колєго,звиняйте - хтів сказати, що захоплюється вашою творчістю і цілує ручки
36Ганнуся22-10-2009 00:09
"Літу" адресовано.
Чесно кажучі, звинувачування у ЖФ вже починають діяти на мене, як червона хустка на матадорів. Ми ж, степнячки, нервові та збуджені!
А сміливому Пухнастику я можу відповісти тільки - муррр!
37КАЛИНА24-10-2009 13:37
"Отже біда йде зі сходу". Біда завжди приходить зі сходу чомусь і в реальному житті також
Оповідання хороше, одне з тих, якому хочеться віддати бали
Читалося легко, казково. Хто сказав, що казка не може бути фантастичною чи містичною
У вашій присутнє і те, і інше
Закінчення трішки залагідне. Напруга, яка вирувала-нуртувало в отій зеленій ковилі мала б вилитися чимсь на кшалт буревію, принаймі, грози з блискавицями. А після цього обв'язково визирає сонце
Жанр вимагає - це ж казка!
Декілька граматичних зауважень:
Брат довго мовчав, потім качнув головою./ хитнув головою
мечеться Ганна по кімнатах/ метається, метушиться
Спочатку Князя боялися, потім – чутків про нього. / Спочатку боялися Князя, потім - чуток про нього.
Успіхів, шановна Авторко
38Ганнуся27-10-2009 20:46
Калино, дуже дякую! Гарне слово - воно і степнячці приємне!
39КАЛИНА28-10-2009 23:28
Завжди будь ласка
Твір вартий доброго слова і багато балів