Анастасія Гетманська неодноразово брала участь в наших конкурсах і неодноразово ж отримувала запрошення до наших збірок. Весь цей час вона не припиняла роботу над великою формою, і ось, нарешті, книжка готова зустрітися з читачами! Роман «Дарунок шістьох» — перша книга із циклу «Гранарська нищівниця» — став одним із переможців конкурсу «Сучасна українська література» від видавництва «Богдан».
Ви не повірите: усе почалося не з сюжету, сеттингу чи героїв, а з кошлатого зубастого буриндуха – звіра, який схожий на щось середнє між ведмедиком і росомахою. Не могла така мила істота просто висіти у вакуумі! Тому паралельно прийшла ідея про дитину, яка випадково отримує заборонену століттями страшну магічну силу руйнування та смерті. Чи стала б така дитина лихою? Чи визначають нас наші здібності? Чи впливають вони на нас, на наші мрії та страхи? А як щодо очікувань суспільства? В голові закрутилася купа питань. Нічого не лишалося, крім як написати про це все твір.
Так і з’явилось оповідання «Блакитна стрічка» (звісно, за участі буриндуха). І воно виграло на конкурсі від РБЖ «Азимут»! Втім, було одне «але». Більшість коментарів до оповідання мало приблизно такий вигляд: «Це все добре, але що трапилося з героями далі? Цікаво, що відбуватиметься років через десять». Я то все почитала і зрозуміла, що мені теж цікаво, ба більше, я вже в загальних рисах бачу, як розгортатиметься продовження. Тож оповідання лягло в основу першого розділу, а подальші події відбуваються через сім років.
Зізнаюсь чесно: я наївно вірила, що мій головний герой не буде обраним, королем або кимось з тих неймовірно особливих хлопців чи дівчат. Спершу все йшло за планом: історія закрутилася навколо звичайного парубка (те, що в нього дядько чаклун, не рахується). Але потім незчулася, як іншими двома ключовими персонажами стали «обрана» та юний король. Зрештою, на що я сподівалася, створюючи фентезі з натяком на троп «Врятуймо світ» у сеттингу умовного середньовіччя…
Більшу частину книги я писала у другій половині 2022 року. І вже завершивши, усвідомила, що у цілком інший від нашого всесвіт з чаклунами та фантастичними істотами просочилися деякі відлуння сьогодення. Зокрема, Тур, молодий король, який щойно зійшов на трон, прагне отримати потужну зброю не задля завоювань, а для того, щоб запобігти нападу ворогів.
Попри те, що «Дарунок шістьох» сповнений авантюрних пригод, карколомних інтриг та всіляких інших небезпек для героїв, я намагалася створити своєрідне «легке» фентезі, яке б було комфортно читати як дорослим, так і підліткам.
Книжка входить до циклу «Гранарська нищівниця». І знаючи, як дехто обережно ставиться до перших книг ще не виданих циклів, хочу запевнити, що сюжетно «Дарунок шістьох» – цілком завершена історія.
З нетерпінням чекаю на враження читачів!
Тур не злякався, опинившись у підземеллі. Відразу зрозумів, що снить. Тьмяне світло не знати звідки; вузький прохід, стіни якого викладені з людських кісток. Глянув під ноги — начебто нормальна кам’яна підлога — і на тому дякую. Не було звичного для катакомб запаху сирості та плісняви. Натомість у роті відчувався солонуватий присмак.
Тунель завершився невеликою круглою залою. Тут стіни вкривало суцільне полотно черепів. По всьому периметру палали смолоскипи. У центрі стояли два стовпи, до яких мотузками за руки була прив’язана «примара». Так Тур подумки назвав тендітну дівчину, яка нерухомо стояла із заплющеними очима. Кімната сповнювалася світлом не лише від смолоскипів, а й від її білосніжної сукні.
— Ти хто? — Тур спробував звернутися до примари. — Агов! Ти мене чуєш?
Дівчина не реагувала. Тур підійшов і спробував торкнутись її плеча — вийшло! — рука не проскочила крізь тіло. Але знову жодної реакції.
Перед бранкою стояв невеликий стіл із чорного мармуру, на якому лежав кинджал. Король зацікавлено взяв витончену зброю. Ґарду з обох боків прикрашали вилиті з металу золотисті ящірки. Якби вони були справжніми, то ось-ось би перелізли з руків’я на клинок. Це зображення… Здається, з ним було щось пов’язано, але уві сні не виходило згадати.
Що він мав зробити? Звільнити дівчину, перерізавши мотузки? Убити її кинджалом? У дитинстві Тур ненавидів загадки. Зазвичай до них підходила купа відповідей, а правильною виявлялась якась одна, часто не найлогічніша. А що, як нічого не робити: повернутися до вузького тунелю й спробувати дізнатися, куди ще він веде. Тур обернувся й зрозумів, що такий план відпадає: отвір у стіні, з якого він прийшов, зник. Жодного виходу з цієї моторошної зали.
Щось клацнуло, і з очниць черепів почала стікати кров, наче тисячі небіжчиків одночасно заплакали кривавими слізьми. Липка червона рідина миттєво розповзлася підлогою й дісталася подолу сукні примари. Кров усмоктувалася в білосніжну тканину й невпинно повзла вверх по сукні, яка, замість забарвитися червоним, почала чорніти на очах. Як це буває в снах, Тур не мав раціонального пояснення, але знав напевне: щойно сукня стане повністю чорною, дівчина розплющить очі — і станеться щось жахливе. Зараз він направду злякався. Боявся навіть не потонути в потоці крові, яка піднімалась усе вище. Жахала ця вже напівчорна сукня. Серце застукотіло частіше. Тепер точно не можна було звільняти дівчину. Хай краще залишається прив’язаною, коли прокинеться. Але в Тура досі була друга опція — використати кинджал. Якщо це лише сон, чом би не спробувати? Однак він уже ні в чому не був упевнений. Не можна ж так просто взяти й убити непритомну дівчину, яка ще не зробила йому нічого погано. Чорнота повзла до грудей примари, безжально розправляючись із рештками білої тканини. Час на вагання вичерпався. Остання світла плямка на рукаві почорніла. Однієї миті всі смолоскипи згасли. Лише свічки на мармуровій підставці сумлінно продовжували підсвічувати лице ув’язненої. Підлога під ногами провалилась, і Тур відчув, як він падає в безодню. Судомно хапаючи повітря ротом, король прокинувся. Останнє, що він запам’ятав, — широко розплющені темно-сині очі примари.
Твори авторки опубліковані у низці збірок та міжавторських проєктів, серед яких «Корчма на перехресті світів», «Агенція “Незалежність”», «Через воду і вогонь», «Жах із глибин», «Ступені свободи» та ін.
Родом зі Львова, живе в Києві. Має філологічну та економічну освіти. Пише у різних піджанрах фантастики, але перевагу надає фентезі.
За сім років пробуджується стародавнє закляття, яке може дати значну військову перевагу одному з королівств. Крихкий мир опиняється під загрозою. Щоб урятувати Гранар від війни, Волошка та Барв вирушають на поклик закляття у небезпечні Забуті землі, де панують чари та смертоносні створіння. У подорожі їх супроводжують привітна шпигунка, бувалий вояк, дивакуватий чаклун і кошлатий буриндух — утім, лише вірність останнього не викликає сумнівів.
Тим часом молодий король Тур повинен прийняти складне рішення, від якого залежатиме доля усього Гранару…
«Дарунок шістьох» — перша книжка зі світу захопливого фентезійного циклу Анастасії Гетманської «Гранарська нищівниця».
Ілюстрації Марини Соколян
