Нещодавно у ВЦ «Академія» вийшла збірка горор-оповідань «За все вони заплатять».
13 талановитих авторок об’єднали зусилля, аби занурити читача в атмосферу найзагадковіших місць світу.
До книги увійшли такі оповідання:
- Анна Дьоміна. Монахи з Червоного Кляштора
- Міла Радченко. Поцілунок Дракули
- Марія Солтис-Смирнова. Портал Мерліна
- Інна Курило. Прокляття Тіффожа
- Яна-Марія Кушнєрова. Мастаба
- Олена Скуловатова. Селфі на горі Брокен
- Анна Пахомова. Камінчик з Покайні-меж
- Мар’яна Доля. Селфі з фейрі
- Світлана Вертола. Код сірий
- Тетяна Безушко-Граб. Приключка
- Ліра Одн. Хто наступний?
- Альона Нойвілль. Пісня Вендіго
- Влада Холод. Кожен кінець — це…
Дванадцять підлітків виконують завдання інтернет-челенджу, відвідуючи наймістичніші місця світу і роблячи там ризиковані селфі. Челендж ініціював таємничий «хтось» з ніком Shadow, «Примара».
Задля тільки йому відомої мети «Примара» намагається знищити кожного з учасників квесту. Чи це жертва темним силам? Але заради чого?
Новели різних авторок майстерно поєднуються, формуючи цілісну історію, де окремі епізоди поєднані наскрізною сюжетною лінією.
Як у хорошому горор-кіно напруження тільки зростає з кожною наступною новелою.
Розв’язка буде несподіваною, адже темні сили ніколи не дотримують своїх обіцянок. А якщо й дотримують, то виконують бажання в такий спосіб, який вам точно не сподобається.
Укладачка зібрки, письменниця Світлана Вертола, зазначає, що це вже третя, завершальна книжка із серії підліткових «жахастиків» від видавництва «Академія» (дві попередні: «Очі з чорного дзеркала» та «Демони бажань»)
Для деяких авторок, чиї оповідання увійшли до збірки «За все вони заплатять», це – успішний дебют в жанрі горор, тож вони охоче поділилися враженнями від спільної роботи.
Міла Радченко
Тетяна Безушко-Граб
Марія Солтис-Смирнова
Уривок зі збірки «За все вони заплатять»
Їх було дванадцять. І всі вони були винні. Хтось насміхався, хтось спонукав, хтось мовчав, але всім відомо, що інколи і мовчання вбиває. За все вони заплатять.
Кожна лінія пентаграми, яку я зараз виводив білою крейдою на камʼяній підлозі печери, мала вести до відповідної червоної свічки, навколо котрої був повʼязаний медальйон — один з дванадцяти. У кожному медальйоні — фотографія одного з тих дванадцяти, хто мав заплатити. Кожен зробить свій внесок у її повернення. Було не так просто дістати ці фото та зʼясувати їхні реальні імена, знаючи тільки ніки з дискорду, але я зробив це. У голові безперервно лунала та сама пісня про сніг, а перед очима стояла вона, така ж чиста і світла, ні в чому не винна.
Коли всі елементи опинилися на своїх місцях, я відкрив телефон і почав читати латиною заклинання. Дмухнув вітер, полумʼя свічок колихнулося, але не погасло, маленькі тіні почали сплітатися в одну величезну тінь. Це була не тінь людини. Тінь не з нашого світу. Тінь з Потойбіччя.
Отже, у мене вийшло.
Серце билось як скажене, у цю мить мені ще було страшно. У цю мить у мене ще були і душа, і серце, і навіть маленька крапля сумнівів, яку зберегла моя совість… Але всі мають платити свою ціну. Я теж. Я готовий заплатити.
Ціна — неважлива.
Я поклав телефон до кишені й узяв ніж. Полоснув себе по руці, стиснув долоню так, щоб кров капала в центр пентаграми, усередині якої я стояв. — Вже скоро, кохана, — прошепотів, а потім звернувся до тіні: — Забирай те, що так хотів, ця душа більше мені не потрібна, як і моє імʼя. Тепер я стану Shadow — примарою, а після виконання твоєї частини угоди — твоїм рабом навіки, але спочатку допоможи зробити те, що обіцяв. Перша стихія вбивства… Я кинув на підлогу кубик стихій. Випав знак «хвиля», який позначав воду. Зронив на кубик, який уже лежав у центрі пентаграми, ще кілька крапель своєї крові. Та засвітилася, а на моєму запʼястку зʼявилася мітка у формі змія, що кусає себе за хвіст.
Підготувала Олена Терещенко.
