«Кіберджанк. Неонові історії» — огляд книги Сергія Пильтяя

Сергій Пильтяй.«Кіберджанк. Неонові історії» — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2024. — 240 с.

Партнер

Український кіберпанк виходить у світ

Книга «Кіберджанк. Неонові історії» (видавництво «Богдан», 2024) увійшла до списку номінантів премії «Своя полиця» в категорії «Ілюзіоністи». Це вже говорить про рівень якості тексту. Але чи відповідає книга канонам жанру? Чи цікава вона не лише фанатам кіберпанку? Нумо розбиратися.

Дотримання канонів жанру

Фантастика як борщ: у кожного свій спосіб приготування. Комусь до вподоби густий, а комусь — рідкий. Хтось засмажує овочі по-особливому, а хтось додає незвичних приправ. Але без основних інгредієнтів вийде геть інша страва. Так і фантастика: без наукових ідей, технологічних припущень та атмосфери майбутнього важко створити щось справді варте уваги. На щастя, «Кіберджанк» має все необхідне для насиченого кіберпанкового смаку.

То що нам відомо про кіберпанк? Це поєднання футуристичних технологій і соціальної нерівності. Хакери, що протидіють корпораціям. Штучний інтелект і кіборги, що стають на боротьбу з реальністю. Світ, розбитий на контрасти: технологічні можливості й людська злиденність, холодний розрахунок машин і гарячі людські серця. І все це щедро приправлене занепадом, сірістю, вічним дощем і мерехтливими неоновими вогнями.

Якщо кіберпанк відлякував вас складними технічними деталями, то ця книга може стати чудовим стартом для ближчого знайомства з жанром: вона пропонує класичний набір кіберпанкових елементів у сучасному сюжеті — близькому, зрозумілому й легкому для сприйняття.

Структура та сюжет

Події розгортаються в недалекому майбутньому — приблизно через сорок років від сьогодення. І хоч місце подій не назване прямо, та це, безсумнівно, Київ. Проте, як говорить сам автор, він би не хотів, щоб сюжет справдився. Та й читачі будуть проти такої реальності — але це не зіпсує враження від книги.

Отже, після великої війни територія країни розділена на дві частини. Місто подій теж мов розколоте навпіл. Правий берег — це зона розкоші: він палає вогнями неонової цивілізації, тут живуть і розважаються багатії. Лівий берег — «сіра зона», де корпорації тестують заборонені технології, а люди виживають у напівзруйнованих кварталах.

Головний герой — хакер, який веде звичне життя разом зі своєю дівчиною. Але одного дня вона повідомляє, що планує змінити роботу, а для цього доведеться їхати до якоїсь із Європейських країн. Проте, перш ніж герой встигає осмислити цю новину, кохана впадає в кому, а потім безслідно зникає з лікарні. Коли ж герой знаходить її, то вже не впевнений, що це та сама людина. Поява, імовірно, абсолютної копії коханої немов відчиняє скриньку Пандори, затягуючи персонажів у подальше розслідування.

І це лише початок однієї з історій, а всього їх тут шість. Книга має структуру роману в оповіданнях, де кожна частина ніби фрагмент більшого зображення. Читачі повинні зібрати ці частини, склеїти їх, немов шматки навмисне розірваної мапи, щоб сформувати цілісну картину створеного світу. Така структура додає історії нелінійності, але й вимагає від читачів уважності, щоб не загубитися в деталях.

Атмосфера й стиль

Атмосфера — один з найсильніших аспектів книги. Вона пробирає до кісток: холодні вулиці, темні переходи метро, нічні клуби, залиті неоновим сяйвом, і нескінченний дощ. Тут пахне синтетикою, тютюновим димом і спопелілими мріями. Усе це малює доволі реалістичний і водночас похмурий образ майбутнього.

Чудовий кіберпанковий вайб: перевантажені сервери й люди, що намагаються знайти себе в цьому технологічному хаосі. Тут кожен і кожна борються за місце під неоновим сонцем, намагаються вижити, прорватися — або хоч би вхопити шматок насолоди перед черговим падінням.

Книга викликає легке відчуття тривоги, наче ти разом із персонажами проникаєш на заборонену територію — і боїшся бути викритим та захопленим зненацька.

Теми й питання

Одна з найцікавіших тем книги — етика клонування. Що означає бути людиною? Що робить нас унікальними? Чи можна замінити людину її клоном? І чи є вибір у тих, хто народився лише копією?

Де межа між справжнім і штучним? Чи можуть люди бути щасливими у світі синтетичної кави, надрукованих гамбургерів і цифрових емоцій?

Чи дійсно є вибір між симуляцію та реальністю? Чи єдине справжнє, що залишилося, — це біль і пошук істини? І чи варто позбуватися їх, ковтаючи джанк — наркотик і водночас сміття, що стало вироком нового світу?

Книга не дає прямих відповідей, але змушує замислитися.

Сильні й слабкі сторони

Сильні сторони:

Атмосфера: справжній кіберпанк без прикрас, із відчуттям занепаду.

Структура: роман в оповіданнях інтригує і дозволяє розглядати світ під різними кутами.

Соціальні питання: книга підважує етичні дилеми, що стосуються технологій майбутнього та долі людства.

Недоліки:

Анотація: вона доволі узагальнена й не дає чіткої картини сюжету та проблематики.

Структура: може здатися недоліком, якщо читач або читачка віддають перевагу цілісним романам, а не збіркам оповідань.

Висновок

«Кіберджанк. Неонові історії» — це якісний український кіберпанк, у якому класичні елементи жанру поєднані з унікальним авторським баченням. Ця книжка буде цікавою як новачкам у жанрі, так і давнім його поціновувачам. Вона для тих, хто хоче не просто почитати про майбутнє, а відчути його, прожити разом з героями на вулицях неонового міста. Вона змушує замислитися, де проходить межа між реальністю та ілюзією — і чи варто взагалі цю межу шукати.

Тож якщо вам хочеться не лише зануритися у світ кіберпанку, а й отримати дозу філософських роздумів, «Кіберджанк» стане для вас ідеальним квитком у майбутнє: можливого, такого прийдешнього ми боїмося — але не в змозі відірватися від його неонових історій.

Олена Киченко

Авторка, дослідниця та популяризаторка жанру наукової фантастики