Повернутися на сторінку

Коментарів: 14

  1. Ну от, авторе, привабили першим сюжетом, люблю вестерни, тепер трохи покоментую.

    Є русизми: "жалію", "гудить", "поки" тощо.

    Як на мене, невдалого підібрали охоронця для індіанського шамана: койот - американський варіант шакала, до людиновбивства не дуже пристосований. Краще замінити на вовка чи пуму.

    Пр камбоджійского чернеця:

    ніби перетікає у вертикальне положення
    - а сидів він у горизонтальному положенні?

    Загалом, написано непогано. Мораль: наші мольфари - найкращі цілителі й коригувальники мізків. А релігійний фанатизм може стати злом.

    Авторові - успіхів!

  2. Дневник наемного убийцы:

    Мексика, Сонора – убил койота и индейца в обшарпаном пончо, штанах и гуарах, день удался.

    Шотландія, Хайленд - приняли в закрытый клуб.

    Австралія, Сідней – убил экстрасенса-коротышку с револьвером «питон». (хотя он сам, но галочку поставим), день удался.

    Камбоджа, Ангкор – убил под крики обезьян побритого монаха, день удался.

    Україна, Карпати - секс с украинкой, узнал, что его мозг функционирует всего на 10 процентов – не проблема, день удался.

    Шотландія, Хай ленд – разборки в закрутом клубе, из мастера выходит эманация ненависти (словар убийцы обогатился новими словами), убийца уходит сквозь стену с кристаллической структурой, ведомый сердцем.

    В рассказе очень интересные подробности убийств на фоне экзотических пейзажей и звуков плюс легкоэротическая сцена и капельку философии. Что еще нужно для успеха? Нужен сам рассказ с сюжетом, когда появится - дадите знать.

  3. початок - Ван-Хелсінг. Інтригує достатньо

    Міфічна тварина стоїть дибки, готова до бою…

    занудно - а чи ждиноріг дибки - готовність до бою? Чи, може, нахиливши голову та виставивши ріг уперед?

    Ставлю пальці йому на шию ― серце не прослуховується.
    я розумію, що там пульс шукав, але "серце на шиї не прослуховується" недоладно звучить

    о! карпати! вампіри будуть чи мельфари?

    о! еротична сцена!!! явно в Україні щось трапилось. Народжуваність має піти вгору!

    на наступному конкурсі просто мусять бути масові сцени родів!

    Дочитав.

    Отже, що ми маємо. Написано доладно, навіть еротична сцена більш-менш в тему. Тобто пояснює зміну героєм сторони. Хоча все одно якось він просто міняє сторону... та й "орден ван-хельсінга" якийсь безглуздо жорстокий. Дівча жаль.

    З зауважень - ну до жуті передбачуваний сюжет та "конспективність" твору. Непоганий переказ відомих голівудських сюжетів. ІМХО твір розкрив свій потенціал, правок особливо робити й не треба, можливо трішки розгорнути.

    Успіхів!

  4. Dok

    Дякую за відгук!

    Наші мольфари - справді кращі в світі!

    Що ж до койота, то ця тварина більш символічна в магіїї древніх індіанців, ніж інші ті тварини, які Ви пропонуєте.

    Пан Мишиус

    Дякую за відгук!

    Я Вас дуже поважаю і мені щиро жаль, що Ви не відшукали в оповіданні нічого цікавого для себе.

    Chernidar

    Дякую за відгук!

    Так і не зрозумів, чи сподобалось...

    Що ж до безглуздої жорстокості - запитання не до мене, а до середньовічної інквізиції.

  5. Почему вы думаете, что если я развлекаюсь, то ничего интересного не нашел? Как раз занимательно, но возьму ли в топ - это будет зависеть от других рассказов в группе. Идеи насчет авторства есть, если судить по началу, где описывается Мексика. Может быть автор даже печатался в "Искатель. Украина". А может, и нет.

    Удачи.

  6. ох, любою я ці міфи...

    давайте поговоримо про жорстокість середньовічної інквізиції. тільки визначимось якої: папської, іспанської чи ще якоїсь? Традиційно жорстокість приписують саме іспанській.

    Втім, ці байки - в значній мірі результат радянської пропаганди. На відміну від звичної в той час норми "вибити під тортурами зізнання" інквізиція мала чітку процедуру і виносила чималий відсоток виправдовувальних вироків. Час був жорстокий, але безглузду жорстокість інквізиції приписувати не варто.

    Плюс - інквізиція неколи не була виконавчим органом, тільки "дізнавальним".

    ЗІ

    а яке відношення інквізиція має до Шотландії? wink

    ЗІІ

    рецензуючи я стараюсь свого відношення не показувати - коменти "аффтар, пєші ісчо" а бо" аффтар, убєй сєбя ап стєну" дають мало можливостей самовдосконалюватись. Як твір оцінять - дізнаєтесь по оцінюванню, а тут я пробую дати фідбек, відгук, щоб була можливість зрозуміти як твір сприймається. Ну і поради, на які мене вистачає.

  7. аффтар, пеши истчо

  8. «ставить праву руку на моє ліве плече» - саме «ставить»? Здається, доречніше руку «покласти», аніж поставити.

    «З мене скидають куртку» - «скидають» чи «стягують»?

    «Через кілька секунд старий завмирає» - тут око ріже слово «секунд», може замінити на «митей» або переробити фразу?

    «Дерева, кущі, ліани — живим каркасом скріплюють кам’яні брили, водночас, поступово руйнуючи крихкий піщаник із якого витесані багато століть тому» - тут двозначність, бо виходить, що витесані з піщанику саме дерева, кущі, ліани.

    «Особливо сильна еманація ненависті» - нащо саме «еманація»?

    Щодо сюжету – не зможу додати нічого цікавого до відгуку Пана Мишиуса, тож просто з ним погоджуся.

    Щодо головного героя – він якийсь несправжній. Які мотиви його вступу до тої шотландської секти? Чому він був згоден вбивати людей як справжній фанатик? Мабуть, ані той індіанець, ані буддист, ані екстрасенс навіть йому нічого не зробили, та й мало що поганого зробили іншим (навіть екстрасенс мені не здався таким вже поганим, хоча змальовувався саме таким).

    І, чесно кажучи, коли в тексті з’являється Україна як місце дії, все стає надто передбачуваним і логіка головного героя (принаймні, для мене) остаточно губиться.

    Все, вище написане – лише моє враження. Можливо, я не Ваш читач.

  9. Но, согласитесь, что картинки яркие. Просто оно не очень в сюжет складывается. Слишком многое приходится автору додумывать самому. Все-таки я немного пряника авансом покрошу.

  10. Картинки яркие, да. И, кстати, именно когда действие перенесено в Украину, яркость теряется. Или мне так показалось, потому что в этом месте сюжет стал меня разочаровывать?

    Пряник заслуженный, а вот с логикой и мотивациями ГГ надо что-то делать.

  11. Мені сподобалась вже сама ідея зліпиши в єдиній оповіді Мексику, Україну і Шотландію. Як на мене, це дивовижні країни! Початок одразу нагадав книдки Карлоса Кастанеди, від чого одразу захтілось дочитати про що товче автор... Загалом можна підвести підсумок, що свого читача подібна оповідь легко знайде - сьогодні навіть багатомільйонне кіно успішно знімають, сюжет якого складається з самих уривків. Що ж до сюжету цієї оповіді,то з усіх цих уривків цілком можна виростити щось більше - цікаве і захопливе.

  12. 2013-02-19 в 02:00:24 | Альтаїрченко

    Перша літературна асоціація: "Акваріум" Віктора Суворова smile

    - А хто це кричить?

    - А це зрадник!

    - Он... кто? - Я и сам не знаю, зачем такой вопрос задаю.

    - Он? Полковник. Бывший полковник. Он был в нашей организации. На

    высоких постах. Он организацию обманывал.

    (c) http://lib.ru/WSUWOROW/akwarium.txt

    Ну й далі нагадує smile

  13. - "Зверху, на старовинних обкладинках — загадково поблискують секстант та коцюба" -

    важко, не дочитавши до кінця, зрозуміти, що мається на увазі. Чи то на обкладинці

    кожної з книг намальовано секстан та коцюбу (що чомусь перетворюється наприкінці на

    кочергу), чи то книги одна на одній і зверху на них лежить секстан та коцюба. Якщо

    вірно перше, то з'являється неприємна думка про, чи то власну друкарню для обраних,

    чи то про щось схоже на бібліотечний штамп на кожній з книг. Якщо вірно друге, то

    треба б підкреслити, що на книгах зверху лежить секстан та коцюба. Звісно, що

    обидва предмети несуть не притаманне їм за визначенням значення, а певну алегорічну

    сутність, але використання їх у даному випадку недвозначне.

    - "Відлуння кроків нахабно гуркотить" - негарно якось звучить використане "нахабно"

    - непогано, на мою думку, замінити протягує на простягає, шершавий - , відразливі -

    , тремчу - , витягує - дістає, узнавши - дізнавшись,

    - "Очищує душу розпеченим залізом..." - сам себе очищує?

    - "напорююсь на втомлений погляд непевного віку жінки" - дещо недоречно, як

    поєднання на кшталт "сухий дощ" або "гауптична вахта" тощо. Втомлений погляд на те і

    є втомленим, аби, у кращому випадку, стикатися з ним. Та і де, на такій роботі можна

    перевтомитися - радше підійшов би нудьгуючий погляд. Загалом, успішна бізнесова

    людина, до якої записуються за тижні наперед, навряд чи буде тримати у секретарках

    запропонований Вами типаж.

    - "в сірому італійському костюмі" - який пошитий у Жмеринці або у Мумбаї на

    давальницькій основі? ГГ з першого погляду визначив, де пошитий костюм? Сумнівно.

    - свідком події у приймальній між ГГ і екстрасенсом стає секретарка, яка, на великий

    подив, нічого не робить, хоча б мала, принаймні, натиснути кнопку негайного виклику

    охорони. Надалі настає безглузда смерть коротуна, у яку, попри все бажання, не

    віриться жодним чином. Про "серце на шиї" вже до мене написано.

    - "Біжить вгору", але "падає, перекидаючись у повітрі через голову" - такого, й за

    превелике бажання, не зробити, якщо не зауважити, що падає він саме назад, хоча куля

    повинна, за законами фізики, зробити з зустрічним тілом на протилежне.

    - "Ганна сидить поруч. На щоках — здоровий рум’янець. В моїй присутності немає

    потреби." - дійсно, а яка потреба у ГГ за даної ситуації?

    - "загоряються вушка" - зрозуміло про що йде мова, але не звучить ніяк

    - "Крик ― як згусток непосильного болю розламує сутінки, деформує простір" -

    читається гарно, проте не більш, ніж повна нісенітниця за суттю

    - "Майстре, відпустіть Ганну!" - важко зрозуміти, нащо ордену потрібна та Ганна, бо

    ще важче зрозуміти, чим вона може нашкодити, якщо ГГ і вона не розуміють один одного

    через різні мови. Звісно, що без Ганни наприкінці твору не обійтися, бо тема кохання

    трохи не вища у творі за "хай живуть і процвітають найкращі у світі українські

    чаклуни-мольфари". Не робила б такий аналіз, якби у творі не існував сюжет, а він

    таки є - більше, ніж мелодраматичний, але ж є. Щемно передбачуваний, непереконливий,

    такий, трохи не до нудоти, позитивний наприкінці, що хочеться вірити у його друк у

    одному, саме з українських, журналів, можливо, навіть, у "Дніпрі"

    У якості поради: Ви на правильному шляху, спробуйте на майбутнє не зациклюватися на

    написанні чи тиражуванні подібного типу творів, бо саме на це Вас і будуть

    спонукати. З дозволу господаря сайту, запрошую на www.samete.blogspot.com

  14. Авторе,

    З плюсів, хочу відмітити, що багато подій доладно було вкладено в невелике оповідання. Питання про доцільність - то вже інша справа. Як на мене, не потрібно було аж три рази описувати як ГГ вбивав "поганців" - достатньо й одного з натяками чи спогадами на безліч інших. Таким чином можна зберегти місце для більш детального розкриття ГГ (праведний гнів займає близько половини твору, хоча він не є його суттю). Мені здається, що він вийшов не зовсім "дороблений". Як казали інші коментатори: не вистачає мотивації. Також не дуже зрозуміло: звідки взялися надприродні сили (бо ж знати, що мозок працює лише на 10% не достатньо smile).

    Удачі!

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, укажіть пароль і свій діючий email.

(обов’язково)