samnasam

Дата реєстрації: 2011-02-22 21:37:50

Нік: samnasam

Коментарів: 20

Про себе: Рецензую з власної ініціативи твори та підшуковую з дозволу автора сайта "Дайджест короткої пострадянської фантастики" цікаві доробки для розміщення на www.samete.blogspot.com

Комментарии

• Снек-тур
  2013-03-20 23:22:55
  

  А ось і я - Б-52!

  Конкурс давно закінчився, а переді мною - читати-не перечитати всього і всякого! Щодо цього твору: не відволікалась, допоки автор не виходив за межі трохи не канонічних "сталкера-метро-тощо", потім стало відверто не цікаво. Зовсім вже передбачувана зустріч Його та Її, а далі виліз порепаний життям "рояль" і доводилося продовжувати читати, аби просто дочитати до кінця. Аби всі, до останнього читача, зрозуміли у чому конфлікт, автор додав його пояснення з наочною демонстрацією, що зовсім позбавило твір будь-якої динаміки. Хочеться того чи ні, а ще один ГГ - сталкер Дим знову повинен з'явитися саме тієї миті, коли у ГГ за сюжетом виникає нагальна у ньому потреба, бо цього вимагає закон "рушниці на стіні". Немовби все є для цікавої оповіді: і нещасна любов, і пост-апокаліптичні вампіри, і гнітюча атмосфера, і кров-ненависть-жорстокість-смерть тощо, а органічно все до купи чомусь не зліпилося. По прочитанню твору пам'ять чомусь вперто продукує образ автомобіля "Москвич-2140"...

• Мій Океан
  2013-03-15 22:02:15
  

  А ось і я - Б-52!

  От тепер і до нетрадиційної некрофілії дійшло! А чому б рибі і не кохати-любити мертве людське тіло? Як соми чи раки, які хоч і не риби? Може ГГ постидався зазначити, що лишень чекає, допоки людське діло дійде певної кондиції, аби ще більш смачніше його покохати. Ну, це все не більше, ніж жарт, але якось не дуже сприймається така фантастика, де риба навзаєм кохає медузу і мертву людину, а спрут намагається злягтися з кораблем. Дійсно, фантастикою у творі не пахне, а от казочка для дітей літнього віку таки вийшла. А ще може зійти за дитячу страхавку у манері казок такого собі нео-Андерсена. А чом ні? Література ж українська така непередбачувана, як оте наше життя навколо...

• Скарб
  2013-03-14 10:33:03
  

  А ось і я - Б-52!

  На жаль тільки після закінчення конкурсу натрапила на Ваш твір, але це нічого принципово не змінює. Так от, згнітивши в черговий раз власне серце, починаю розбір польотів. Черговий струс головного мозку і ти у новій реальності - щось не дуже приємно таке читається, особливо, коли для ГГ це стає звичайним явищем і навіть у якомусь сенсі подобається. Притягнуту "за вуха" бійку після поєдинку не сховати за бажанням побачити чи вибачитися перед дівчиною Ірою. Надто вже на поверхні більш сильне бажання ГГ отримати в табло і відключитися. Про великі цицьки вже написано вище, але без нацюцюрника :cheese: битися вони аж ніяк не допомагають. Не зовсім приємні стосунки між ГГ і його близькими людьми, бо нічого не переконує, що він перетворився з лайна, яким він був до початку пригод, на більщ-менш усвідомлюючу свої вчинки людину, хоч це Вами і анонсується. Ну і наостанку: меркантильна мета ГГ у своїх казкових перетвореннях не прикрашає, на мою особисту думку, твір. А так, загалом, твір відбувся і знайде, безумовно, свого поціновувача. З дозволу господаря сайту запрошую Вас на www.samete.blogspot.com - буде цікаво!

• Істота
  2013-03-14 09:51:20
  

  А ось і я - Б-52!

  А ось і я - Б-52!

  На жаль, дісталася Вашого твору лише по закінченню конкурсу, але це принципово нічого не міняє. Пробачте, що чогось цікавого у творі відзначити не можу, бо сам сюжет не дозволяє цього зробити. Він надто простий, аби не сказати примітивний, а тому важко визначити, на чому може зосередити свою зацікавленість потенційний читач. Як епізод якогось, більшого за обсягом, твору ще якось можна сприймати, але в якості закінченого твору написане не сприймається зовсім. Можливо, що я надто різка, проте гола правда іноді краще за нікому не потрібне псевдопозитивне окозамилювання. З дозволу господаря сайту запрошую Вас відвідати www.samete.blogspot.com - буде цікаво, а мождиво, навчитися буде чому, я у цьому впевнена.

• Голос імперії
  2013-02-28 22:41:53
  

  А ось і я - Б-52!

  Сподобалось і майже додати немає чого. Один лишень недолік - слідів фантастики не знайшла. Гарний такий історичний анекдот вийшов! Який, за малесеньким припущенням, міг би статися у дійсності (а може щось подібне й було). Чого тільки не наробили свого часу Нерон та його оточення дивовижного, що сьогодні сприймається саме з позиції історичного анекдоту. І це все ніяким чином не позбавляє високої літературної майстерності написаного твору. Може трошки не переконливо написано, як, буквально, за одну мить філософ і раб встигають домовитися гарно обіграти сценку отруєння, але і це цілком можливо подумки якщо не уявити, то віддати належне художньому задуму автора. Яке буде закінчення твору, теж не важко було уявити, проте важко звинувачувати у цьому автора. Твір, безперечно, вийшов за усіма ознаками дуже вдалим, однак вважати це фантастикою, на жаль, не берусь.

• Крила Емілі
  2013-02-28 18:37:57
  

  А ось і я - Б-52!

  - "мабуть, Ви маєте право вирішувати яким контентом наповнювати www.samete.blogspot.com, навіть, якщо той контент досить сумнівний" - на превеликий жаль, я лише пропоную господарю цього сайту ті чи інші твори, які вважаю за доцільне, аби вони могли там з'явитися. Тільки він вирішує, чи підійдуть вони, чи ні. Часто-густо він особисто, без посередника в моїй особі, пропонує автору таку можливість, якщо у тому, на його думку, є нагальна потреба, бо він і сам, безпосередньо полюбляє займатися пошуком творів. Я ж займаюся цим виключно на добровільній основі, так би мовити, за ідею, так що Ваші хвилювання абсолютно безпідставні стосовно політики наповнення творами цього сайту.

• Крила Емілі
  2013-02-28 16:05:13
  

  А ось і я - Б-52!

  Демографічної кризи, як не було так і немає, і, мабуть, у озорому майбутньому і не буде - кількість населення Землі у стані постійного зростання і, більше того, кількість міського населення постійно зростає у співвідношенні до населення сільського. І те, що корінне населення континенту Європа невпинно зменшується, насправді більш, ніж компенсується за рахунок мігрантів, зокрема із країн Східної Європи, тобто нас з вами і наших сусідів, а не тільки азійців чи африканців. У творі ж віртуальна реальність опосередковано є причиною зникнення людей з вулиць і це не переконує. Можна прибрати це припущення або, якщо Вам це так цінно, не акцентувати на цьому увагу читача, бо віра у надможливості впливу віртуальної реальності на людину не надто переконливо виглядає.

  - п.Інженеру: сюжет саме такий, яким Ви особисто його вважаєте і з цим неможливо не погодитися, хоча б з тієї причини, що я не маю бажання переконувати Вас у протилежному. А тому я, апріорі, поважаю Вашу думку, а Ви, я сподіваюсь, мою, хоча і не погоджуєтесь з нею. ОК? Я шукаю для www.samete.blogspot.com незвичні за сюжетом короткі твори формату новели, проте у цьому достатньо досконало написаному творі мене, по великому рахунку, нічого, окрім кількох знахідок-дрібничок, нічого особливо не вразило, але це не говорить, що твір не нормальний чи недбало виконаний.

• Крила Емілі
  2013-02-28 12:24:59
  

  А ось і я - Б-52!

  Якась трохи не вселенська безнадія протягом всього твору - і у віртуалі, і в реалі. І повна відсутність навіть гіпотетичного натяку на хепі-енд. Можливо це і добре, коли не всі твори обов'язково закінчуються на добре (ось такий випадковий каламбур вийшов). Що не сподобалося: кількість людей зменшилася внаслідок того, що вони не цікавляться цим світом, полишивши свої колишні життєві захоплення заради віртуального світу. Відверто? Це не переконує наразі у творі, хоча ще кілька років тому багато хто саме так і думав, що віртуальне життя з'їсть реальність. Для тогочасної молоді це було майже так, але ці люди подорослішали і апологети віртуальності вимушені примовкнути, бо, яка б доповнена реальність, не була досконалою, але замінити реальність не зможе. Захаращена квартира ГГ, її депресивний настрій і безперспективність її майбутнього досить вже набридливі, аби їх продовжувати продукувати у творі.

  Все інше у творі сприймається цілком позитивно, читається твір легко і без напруги над собою. Сюжет не вразив нічим, зате розкритий досконало і це великий плюс.

  З дозволу господаря сайту, запрошую на www.samete.blogspot.com Був би більш цікавий сюжет, принаймні менш передбачуваним і більш динамічним, то запропонувала твір на шпальти цього сайту.

• Довга зима
  2013-02-28 00:05:55
  

  А ось і я - Б-52!

  Головне, що Ви продовжуєте писати і це є добре! Не пишете для пересічного читача! І це також є добре! Пишете для обраних і вибраних? Для себе самого? Мабуть, таки, все ж хочете мати власну аудиторію? Тоді, моя щира порада, ні за якими ознаками не обмежуйте себе межами-рамками, за якими перебуває такий не любий Вами, пересічний читач, бо все штучне не є природнім за суттю.

• Другий я
  2013-02-27 22:39:55
  

  А ось і я - Б-52!

  Дійсно, тема вже використана багатьма авторами, як то кажуть, "і в хвіст, і в гриву", а тому продовжувала читала лише в надії знайти щось нове і цікаве, але, на жаль, пошуки вийшли марними. Надто багато запитань, на які немає у творі відповідей, а приводити їх тут і зараз - теж марна справа, бо твір, у кращому випадку, доведеться добряче переформатовувати. Наразі мені просто нецікаво займатися чимось подібним упритул. Пробачте, але у теперішньому вигляді твір мені жодним чином не здався привабливим. Знайдіть час і завітайте на www.samete.blogspot.com , куди я Вас запрошую за згоди його господаря.

  P.S: не надто переймайтеся моєю критикою - в мене дійсно дещо завищені вимоги до вітчизняної фантастики. За мною, за вже сталою традицією залишить комент п.Бурлака, який покаже всім ті позитивні риси Вашого твору, які недоступні мені.

• Довга зима
  2013-02-26 14:13:59
  

  А ось і я - Б-52!

  Спробувала після твору почитати коменти, але після першої сторінки втомилася і відверто занудьгувала, коли пішло-поїхало про рапс, Лакью-Лейлу тощо. Погоджуюсь у тому, що, якщо прибрати Безіменного, то твір на 100% перетвориться на ще один варіант суто авторської спроби історичної реконструкції. Якщо ж відверто, то і наявність Безіменного не надто що змінює у творі - у кращому випадку він у творі є констатантом подій, за якими прийнято рішення іншими ГГ. Доладно, зі знанням справи, написано твір, проте нуднувато і важкочитабельно, однак, я впевнена, що і така фантастика має право на існування, хоча отримати задоволення пересічному читачеві від прочитання подібних творів більше ніж сумнівно.

• Без честі
  2013-02-25 21:30:48
  

  А ось і я - Б-52!

  - "хоч умови поєдинку й не дозволяють використовувати зброю на повну потужність,

  проте без броні навіть дозволеного мінімуму вистачить щоб отримати каліцтво чи

  навіть померти...Залишилось сподіватись, що так само думає й суперник"- невелике,

  але, я думаю, надсуттєве зауваження: навіщо під час випробувань нового типу обладунку обмежувати зброю за потужністю лише умовами поєдинку, а не фізичним або програмним способом, що вже не призведе до каліцтва або навіть смерті. Якщо без цього не "грає" сюжет, то варто щось придумати, бо надто вже передбачуваним стає його подальший розвиток.

  - "Суперник не пройшов Фронтир, інакше б знав, що голозадий ніколи не затримується

  там, звідки лунає постріл." - дуже сакраментальна фраза і, одночасно, просто якесь

  дивовижне судження вищщого порядку. Цікаво, а чи не знали його ще кілька мільйонів

  найперші вояки з луками-стрілами? Так і не зрозуміла, так у чому була сутність

  нового обладунку і як він допоміг перемогти ГГ свого полігоного ворога? ГГ

  сподівається, що противник не буде бити по ньому смертельним боєм, а сам вбиває

  свого друга в спину - мабуть забув, що і самому треба виконувати умови поєдинку. Той встигає перетворити каміння засідки ГГ і його надважку за вагою зброю на мішанину, а ГГ нічого не сталося, якщо пригадати, що власний обладунок він своїм ходом скерував подалі від себе і лишився без броні.

  - "чорнява красуня видалась знайомою, її голос… Він намагався пригадати, чи багатьох

  таких пишногрудих та статних дівчат знав у Столиці." - це вже щось!!! Бо тільки за

  посмішкою він згадує, що вона дуже і дуже йому знайома. Дозвольте пожартувати, може то через цицьки 12-го розміру йому на якийсь час відбило пам'ять!

  - "А що я? На відміну від тебе, я розумію куди ти вліз" - куди ГГ міг "влізти", якщо

  його колишня подружка Ізабель сама знайшла його і він на ту мить не знає нічого?

  - "Тож шлях до вельможних ліжок тобі не вимощує кохання?" - ото треба було

  завернути, що починаєш придумувати якісь додаткові варіанти! Під час їхньої зустрічі

  аж заздрість бере, як ГГ легко і зовсім без напруги кладе за всіма статтями на

  лопатки спритну інтриганку і дізнається всю потрібну інформацію.

  - "цей мужній вояка у юності до втрати свідомості боявся висоти" - є дуельний

  кодекс, за яким учасниками обираються умови поєдинку, але на даху хмарочоса, за

  задумом, битися значно ефектніше для читача, ніж просто на землі.

  В якості висновку: і дійсно якась космоопера вийшла за сюжетом, але щиро впевнена, що шанувальникам цього напрямку повинно сподобатися.

  З дозволу господаря сайту, запрошую на www.samete.blogspot.com

• Паралелі, що перетнулися
  2013-02-24 21:59:29
  

  А ось і я - Б-52!

  Так, тупо наївно-позитивне закінчення підгуляло весь твір на всі 100%. І ще дещо: один на двох організм якось дивно не те, що не зношується, але навіть і не втомлюється, бо, виходить, за авторським задумом, він ніби і постійно зайнятий однією з душ, а з іншого боку - ніби одночасно і відпочиває. Фігня якась виходить! Гірше за все, мабуть, дівчаткам: береже-береже, бідна, цноту, а хтось тільки і робить, що злягається тією нещасною "цнотою" по повній ліворуч і праворуч, а на ранок - і ціла, і не болить, і взагалі - все, так би мовити, "пучком". Та й чоловікам теж не позаздриш: хтось за тебе по-чорному квасив у паралельному світі, а в тебе на ранок дике похмілля і дивний вихлоп. Не сподобалось через погану реалізацію достатньо непоганого в цілому задуму.

• Можливості диявола
  2013-02-24 19:57:10
  

  Це Ви даремно традицію порушуєте - треба було мене дочекатися!

• Останній з роду людей
  2013-02-24 14:43:20
  

  А ось і я - Б-52!

  Ще трохи і остаточно склалося б враження, що до рук потрапив невідомо, як збережений, фантастичний твір епохи розвинутого соцреалізму, щоправда, написаний кимось з літераторів соцтабору, бо навіть припустити неможливо, що у тодішньому радянському творі бодай на мить перестала існувати радянська влада в СРСР. Це все до того, що надто все наївно написано та ще й ні про що за суттю - описати сюжет вистачить одного речення, бо жодного натяку на хоч якусь інтригу чи сюжетне хитросплетення немає і у задумі. Без образ, але Вам конче треба продовжувати писати і тоді є сподівання, що вийде з під Вашого пера щось більш достойне, ніж цей твір.

  Після мене вже традиційно буде комент п.Бурлаки і Вам обов'язково стане легше на душі. А коли від моєї критики не лишиться й сліду, то запрошую Вас на www.samete.blogspot.com - воно того варте!

• Нежата
  2013-02-23 18:51:50
  

  А ось і я - Б-52!

  Шматок тексту с лептопом и интернетом треба було б прибрати, бо яка мережа і який робочий лептоп можуть бути справними за 10 років розваленому до щента місті. Навіщо людина Джаред повинен наглядати за якимись машинами у зруйнованому місті, якщо це, за принципом, зовсім не цікаво жодному з ельфів. Ще дещо, зовсім не відчуваю якогось співчуття ГГ, яка, у кращих садистських традиціях, по звірячому вбила неозброєну дитину, на 50% таку ж, як вона сама, аби у подальшому без жодних моральних страждань, весело готуватися до свята. Та і загалом, якось не в'яжуться між собою жахлива апокаліптика, як наслідок перемоги над людьми і притаманні менталітету ельфів, як це намагається довести автор, ідеалізовано позитивні риси їхього характеру. Такі собі веселі- превеселі гарні-прегарні садисти. Щось підказує мені, що доля безсловесних рабів для виживших людей - це найкраще, на що вони можуть сподіватися у даному творі. У порівнянні з запропонованим у творі новим світоупорядкуванням й фашизм видається дитячою забавкою. І наостанку: напівкровка між різними видами хоч і споріднених істот, це зовсім інше, ніж подібний результат між підвидами одного виду, а тому ГГ таке й же гибрид, як мул, тобто і не віслюк і не кобила. За суттю, реальний другосортне створіння для новоприбулих господарів, а зовсім не фольксдойче для корінних німців, а тому маловірогідний запропонований автором щасливий фінал у вигляді весілля між ельфом і ГГ, надто це різні за зовнішнім виглядом створіння. Не менш сумнівний і моральний вибір ГГ між ефемерним (бо яким "поверненням" може за бажання скористатися Джаред - дуже слабке місце у творі) поверненням у минуле і її сучасним життям, де все базується на спогадах восьмирічної дівчинки, у яких власна "меншовартість за шкалою вроди" переважає над любовью її власної родини. Чомусь пригадалися польський фільм "Нові амазонки", де є дуже схожа ситуація, яка так само непереконливо обіграна, як і у творі. Невідомо звідки поява холодної зброї і уміле його використання дівчиною опосередковано говорить про те, що людські залишки таки не дають спокою новим хазяям і їм доводиться задіяти для цього жіночу частину ельфійського суспільства. Пробачте, яле якось збройні сили Ізраїлю самі напрошуються до порівняння.

  З дозволу господаря сайту, запрошую на www.samete.blogspot.com

• Можливості диявола
  2013-02-23 13:44:16
  

  А ось і я - Б-52!

  Погано, коли автор не поважає свого ймовірного читача і не робить елементарної вичитки власного твору. Боже дав сил і я уперто, за кілька спроб, протиснулася через неймовірну словесну тарабарщину до сюжету. Чомусь головний негативний герой названий дияволом, хоча більше схожий на схибленого на садизмі, "середньої руки" чаклуна. Головна героїня вибирає слушний момент і намагається вбити його, що її помста вдається не з першого разу і значно більш значущою ціною. І все! Тобто, все те героїчне театральне пирхання і кордебалетне ворушіння пав'ячим пір'ям головними героями може комусь і здасться, що додає епічного пафосу, але стосунку до розкриття сюжету не мають ніякого. Загальне враження? Дешева шипучка у багато поцяцькованій багатообіцяючими етикетками пляшці. Пишіть ще - все попереду, бо хто мовчить, того ніхто не чує і не почує ніколи, як би не переконував у зворотньому М.Булгаков словами одного з своїх героїв.

  P.S: І не ображайтесь сильно, бо зараз щось позитивне, як зазвичай, напише допиcувач Бурлака і Вам стане легше від почуття, що тільки одна я така зла і нестерпна.

  З дозволу господаря сайту і від себе особисто запрошую (буде не зайвим) на www.samete.blogspot.com

• Вагома причина
  2013-02-22 14:11:09
  

  від п.Бурлаки "Також згоден з Селеною: дітей в дійсності відправили б в інтернат, а хату б продали." Та можна зробити все, що завгодно, але ми, якщо Ви не конче зрозуміли, обговорюємо фантастику у цьому творі, а не як вийти ГГ з ситуації, що склалася, бо це до фантастики не має навіть опосередкованого стосунку.

• Казка без щасливого кiнця
  2013-02-22 10:26:18
  

  А ось і я - Б-52!

  Чому завжди так: верхи виясняють між собою стосунки, а, опосередковано, але не менш

  жорстоко страждають підлеглі чи населення. Так і тут, така собі, ображена на весь світ, але "добра" чарівниця, яка вже чорт зна скільки часу нікому не допомагає, сховалася у далекому кутку лісу і незнамо, що робить там, бо вона добра! Аби ускладнити завдання майбутнім пошуковцям "добра" чарівниця робить ліс щезаючим - чим не такий собі зразок вишуканого садизму. За віки існування у тваринному єстві колишні люди нічого, мабуть, на думку авторки, не втратили людського, бо тільки відбігають між мисливців. Не перебірливі диво-мисливцям прихопити з собою на харківську виставку навіть цих тварин, хоча вони таки самі звичайні, як і у не зникаючому лісі. Далі починається справжня казка, що має до звичної фантастики надто опосередкований стосунок, а тому і продовжуєш читати лише під все зростаючий несамовитий регіт.

  Менше з тим, з дозволу господаря сайту, запрошую на www.samete.blogspot.com

• Зоряний фенікс
  2013-02-21 22:23:43
  

  А ось і я - Б-52!

  Мужньо прориваюсь крізь справжні завали нікому не потрібної технічної беліберди, аби згодом зрозуміти, що пересічний читач ніколи цього робити не буде через нудьгу, зростаючу надалі у геометричній прогресії. Те, що свого часу трохи, якщо не поховало остаточно НФ, то загнало її на довгі роки у глухі закапелки фантастики, у даному творі можна наочно побачити без жодних перешкод, тобто перенасиченість технічними термінами, що межує з справжнім їх зловживанням. Неприємно вразив контраст між надскладною технологічною частиною твору і примітивно-позитивним його закінченням. Таке враження, що твір писав харизматичний "фізик", у якого ледь що знайдеться від "лірика". І наостанку: трохи жарту для розрядки - мені особисто здалося, що плазмоїд недаремно приварився до космічного корабля. Просто він, за суттю своєю, можливо був самець, а після того, як його розбудили, сприйняв реактор корабля за таку собі самичку і, не довго думаючи, спарувався з нею. Теж, до речі, типовий варіант розвитку подій з життя розумних істот. Якщо чесно, то сподівалася на щось більш цікаве, бо завжди була і продовжую бути поціновувачкою НФ.

  Заходьте за нагоди, коли мине можлива образа, на www.samete.blogspot.com