Образність викладення наштовхує на думку, що автор доклав чимало зусиль, аби у такій чуттєвій формі розкрити сутність зображуваного й сутність самих героїв. Важливу роль автор відвів вираженню настрою, емоції, враженню. Помічницею у цій нелегкій праці стала побудова речень. Складна, але гармонійна. Очевидно автор прагнув створити цілісну картинку, тому й не розбивав речення на простіші.
У оповіданні герої перебувають у тісному взаємозв’язку й не заважають розкритися одне одному.
Нерон, не дивлячись на те, що він є імператором і має більше, аніж мають інші, прагне ще й найкраще співати. Його не зупинило видовище помираючого раба, котрий проковтнув біб. Коли імператор знаходить біб, що сховався від усіх, то ковтає його. Щоб і у царині співу бути найкращим.
Впадає у око, що створення цього оповідання стало результатом напруженої, довготривалої праці, що об'єднала народження задуму, визрівання твору, осягнення суті задуманого з віртуозною технікою творення художнього тексту.
Важко передбачити, як складеться подальша доля вашого оповідання, але особисто я хотіла б бачити «Голос імперії» у фіналі.
1. Дуже довгі речення. Гм.. здається повторююсь, але цим дійсно багато грішать.
2. не дуже вдале ім'я "Рудобородий". Це скоріше вікінгу личило б. Тут би щось упізнавано-латинське.
3.
мов тінь Ахілла до Одіссея, підіймається смутна тінь
диявол в деталях. Петроній так не міг подумати, Ахілл - то з грецької міфології, в римській - Ахіллес.
4.
Нерон скоса зиркнув на присутніх. Імператор не сумнівався, що єгиптянин говорить правду: хіба б йому вистачило нахабства брехати у вічі Нерону?
Нерон-Нерону.
5. Назвати форми Агріпіни ідеальними... ну залишу це на совісті автора. Про смаки не сперечаються в принципі.
Дочитав. Загальне враження приємне, на мою думку бракне специфічно-римської атмосфери. Втім, це суб'єктивна думка, "маркерів" по тексту розкидано досить багато.
Кінцівка не ідеальна і передбачувана, я все чекав коли буде епізод зі смертю Нерона і його останніми словами "Який великий співак гине". Тема безумств Нерона теж, вважаю, розкрита недостатньо - на це є тільки посилання в тексті. З іншого боку ці безумства, здається, загальновідомий факт.
Ahenobarbus (Рудобородий) - це було давнє родинне прізвисько представників роду Доміціїв, до якого належав Нерон (Луцій Доміцій). До слова, він таки був рудим. У відомому романі Сенкевича персонажі поза очі називають Нерона "Міднобородим".
Ахілл, а не Ахіллес - визнаю, промах.
Ніяк не можу збагнути, де Ви у моєму тексті помітили Агріппіну, матір Нерона. В оповіданні згадана лише Поппея Сабіна, його дружина, яка, за свідченнями сучасників, була красунею-білявкою, одною з найгарніших жінок у Римі. Агріппіна на час одруження сина з Поппеєю Сабіною була вже мертва, тому на описаному бенкеті не могла бути присутньою в принципі.
Ahenobarbus (Рудобородий) - це було давнє родинне прізвисько представників роду Доміціїв
я не про відповідність по суті, а про сприйняття слова. От, скажумо, "Родобородий Йорік" - тут же в уяві постає образ вікінга в рогатому шоломі та велетенською сокирою. І пофік, що вікінги не носили рогатих шоломів. А тут варто було би написати щось на кшалт "Ахенобарбус, тобто рудобородий". Зразу видно латинь і Рим. навіть "Міднобородий" краще, тут хоч асоціації грецькі, не вікінги.
З Аргіпіною ви праві, а я ні. Треба менше надіятись на пам'ять і більше гуглити.
Адже бродити по місту, переодягшись в одяг раба чи вільновідпущеника, влаштовувати бійки з перехожими і грабувати лякливих крамарів чи просто трощити їхнє добро було улюбленою нічною розвагою імператора, у якій до нього з охотою приєднувалися його найближчі друзі.
І враз, приваблена дисгармонійними звуками, шарпана ними, мов коза на мотузці, з дна провалля до нього, мов тінь Ахілла до Одіссея, підіймається смутна тінь загиблого друга, Петронія Арбітра, і, ронячи гіркі сльози, бурмоче слова похвали імператорському мистецтву…
Варто б розбити на кілька коротших, бо сприймати важкувато.
голосний і різкий жіночий голос
Голосний би варто замінити, підібрати синонім. Ну там лункий, чи ще щось.
схлипнув від люті
Схлипують, зазвичай не від люті. Далі в описчі іде нормально - скрегіт зубовний, випускання повітря зі свистом. А от схлипнув не в"яжеться мені із люттю.
Піст градом
Піт?
Про мотивацію. Мені не дуже зрозуміло, чому ж таки Нерон з"їв того боба. Адже всі зрозуміли - отрута. Це протирічить здоровому глузду. (НМД)
Сподобалися описи - отой страх смерті Петронія - дуже образно і яскраво. Хоча знову ж, якщо він так боїться смерті, то чому тоді відважився на такий вчинок? Чи то страх смерті виник потім?
Вцілому, оповідання сподобалося, але, як на мене, головний його недолік - нема кому співчувати, з ким себе ототожнювати. Немає контакту читача з героєм. А може це просто я не зміг той контакт знайти.
Схлипують, зазвичай не від люті. - Чому ні? Іноді людина може навіть розплакатися від люті і досади. У різних людей - різні емоційні реакції.
Чому Нерон з'їв біб? Сподіваючись, що отруйним був лише той біб, який єгиптянин подав персонально йому. Так, цілком ймовірно, що всі боби на тарелі були отруйними, але Нерон вирішив у цьому випадку ризикнути. Ну дуже вже йому хотілося отримати ідеальний голос.
Про страх смерті Петронія - патрицій, дуже добре знаючи імператора, розумів, що рано чи пізно його, Петронія, все одно стратять, так чи інакше. Тож йому не було чого втрачати, у принципі.І як людина, якій нічого втрачати, він був хоробрим і здатним на багато що.
Нема кому поспівчувати - в близькому оточенні Нерона не могло бути цілком позитивних героїв, вони б там були недоречними.
Ну що ж, досить непогана історична замальовка. Вірніше, притча. Ну і, нарешті, один із перших вичитаних творів . Втім, деякі зауваження в мене таки є, звиняйте:
жирної їжею - краще масною
овечим меканням - мекає коза, вівця каже "бее-ке-ке-ке"
більш за все – найбільше
зі сцени спів – щось мені підказує, що в римських театрах не було сцен
кадик – борлак
на язиці – язику
Ахілл, а не Ахіллес - визнаю, промах.
Промах, та, гадаю, не тут, бо Ахіллес - таки грецький варіант. А от щодо Одіссея-Улісса...
Тут я не сперечаюся, бо не знаю грецької . Але, здається, Ахіллес - це взагалі початковий варіант імені, який пізніше скоротили, як ми скорочуємо, скажімо, латинські іменники й імена з закінченням -ус/-юс (Марк-ус, Максім-ус). Хіба латиняни гірші?
Покищо найкращий твір. Є лише два "маленькі" недоліки: очевидно написаний раніше, а не спеціально для конкурсу і абсолютно не відповідає темі. Тому прочитав із задоволенням, але якщо потрапить в мою оціночну групу навряд дам високий бал
- абсолютно не відповідає темі - Згідно з поясненнями до теми конкурсу, "В тексті має бути щось, що відрізняється від сталого, звичного життя, чи існування, інша форма буття, устрою і т.д."
Мій текст - про "іншу форму устрою". Як мені здається, реалії давнього Риму таки дещо відрізняються від "сталого, звичного" сучасного життя, хіба ні?
- очевидно написаний раніше, а не спеціально для конкурсу - Правда? А звідкіля у Вас, шановний (а), така інформація?
З приводу того, що оповідання написане раніше я був неправий. І прошу пробачення за безпідставне звинувачення. Просто чомусь вирішив, що тему було оголошено одночасно з часом початку прийому творів. Тому і вирішив, що всі, хто надіслали оповідання 15 числа просто взяли свої старі роботи. Дійсно це моя помилка.
Тепер щодо питання відповідності оповідання темі, яка, як ми пам’ятаємо, «Інше життя», а «в тексті має бути щось, що відрізняється від сталого, звичного життя, чи існування, інша форма буття, устрою і т.д.»
Візьмемо для прикладу три оповідання: «Похмурий день на Леї», «Ринок пропащих душ» і «Нежата» В першому герой зі свого звичного світу потрапляє на планету Лея. В другому зі звичного світу потрапляє в потойбічний. В третьому звичний світ руйнується і на планеті живуть ельфи. Тобто в кожному з випадків є звичне, а є «інше життя». Тут це «інше життя» являється важливою складовою сюжету.
У вашому ж оповіданні життя в Римі є стале і звичне. Тут описана звичайна для тогочасного Риму форма буття, устою і т.д. І саме тому, на мою думку, оповідання не відповідає темі конкурсу.
Однак повторюсь, що оповідання мені сподобалась і з прочитаних мною (включаючи ті, які назвав вище) воно найкраще.
Стосовно відповідності темі конкурсу. Бачте, ще до початку конкурсу, дізнавшись про його тему, я спробувала уявити, про що, ймовірно, писатимуть більшість учасників. Перше, що спало на думку - про життя на іншій планеті, паралельні світи тощо. А мені хотілося, щоб мій твір якось вирізнявся з-поміж решти
У моєму розумінні, інший державний устрій - таки "інше життя". А читачі, певна річ, мають право на іншу думку. Зрештою, саме їм оцінювати оповідання.
Я не можу класифікувати ваш хороший твір як фантастичний. Згадали "Майстра і Маргариту" - а це фантастика завдяки Воландові зі слугами, містичній течії, що струмує через роман Булгакова і робить його чарівним, попри зображення реалій сталінської страхоляндії. У вашому творі бракує фантастичного, це схоже на художньо оформлену історичну реконструкцію, Нерон із Петронієм існували, як і Ісус із Пилатом. Воланда вам бракує, авторе, і ви, людина вельми розумна, зрозумієте мене правильно, бо це не буквально - шайтана, а чогось визнано фантастичного. Джек з бобами не зараховується
Зіркоходе, та що Ви таке кажете? "Історично доведений факт"? Не плутайте фольклор, культуру і науку. Геракл, Ахілл,Зевс, Дід Мороз і Буратіно теж існують, але у дещо іншій площині.
Кажу те що є. Збереглися римські документи тих часів. Ісус і Пилат - реально існуючі особи. Але якщо Вам ближчий Буратіно - не вельми переймайтеся моїми балачками.
Не плутайте фольклор, культуру і науку
Ви б здивувалися, наскільки вони взаємопов'язані в історії.
Вообще, меня поражают на конкурсах воинственные атеисты. Обычно это оказываются пацаны и девчонки 20-летнего возраста, которые не знают ни-хре-на, пардон. Либо дамы в возрасте, которым не повезло в жизни. Веришь - не веришь, но относиться к чувствам других должен с уважением.
Веришь - не веришь, но относиться к чувствам других должен с уважением
, а самі говорите про атеїстів зовсім не з повагою - невідповідність.
тим більше, тут, принаймні в коментарях до цього твору, войовничих атеїстів, наче не було, тому не розумію що Вас так обурило. а в що вірити особиста справа кожного. ну і тут обговорюєм оповідання, а не існування Б-га, яке, знову ж повторююсь
Пане Мишіусе, Ви так відсмалюєте у коментарях, що просто диву даюся, чому Вас досі не забанили за образи інших учасників. Ваш натяк у сторону engineer щодо її віку і знань - не припустимий. Поведінка не гідна. А "хрєни" тримайте, пардон, при собі і обкладайтеся ними хоч з голови до п'ят.
З величезною повагою до вас усіх, хочу все-таки попрохати: чи не могли б ви надалі припинити в цій гілці обговорення дискусію, яка безпосередньо не стосується мого тексту?
Вікторія, обещаю, что я за Инженера даже не думал. Кажется, спор вели вы, а не Инженер, но вас я совсем не знаю. На высказывание Инженеря я даже внимания в данном случае не обращал и никогда ее возраст не оценивал. В качестве 20-летних детей имел в виду кое-кого с российских конкурсов - имел неосторожность общаться. Хотя ярые атеисты везде одинаковые. Насчет "хренов". Больше не повторится, но давайте тогда не использовать сквернословие в рассказах, если не хотите видеть в обсуждении. Лично я не хочу.
В качестве компенсации попробую разобрать рассказ.
После написания рассказа советуют переписывать начало, так как первое восприятие читателя очень важно. В данном случае предложение
Гарячий, майже відчутний на дотик, присмерк спекотної літньої ночі вже вкрив нелюбий імператору тісний задушливий Рим
.
Очень перегруженное описанием, его даже произнести трудно за один присест. Тут и духота и ночь и император и почему-то нелюбимый им Рим.
Проте вельможному товариству, що бенкетувало у палатах, не було жодного діла до тих, хто залишився за межами палацу
Повтор палаты, палац желательно вычистить.
і трощачи все на своєму шляху … чи просто трощити їхнє добро
в одном из предложений желательно подобрать другой глагол.
Але зараз вони, гості імператора, були самими собою – витонченими аристократами.
Смысла в они нет. Просто использовать Но сейчас гости императора…
Він би радо забрався з бенкету, якби була змога. Все йому набридло до смерті, докучило навіть подумки кпити з Рудобородого, спостерігаючи за кожним
його
рухом із вірнопідданим блиском в очах.
Йому-його во втором предложении. Первое йому можно убрать, от этого предложение станет красивее.
Все набридло до смерті, докучило навіть подумки кпити з Рудобородого, спостерігаючи за кожним його рухом із вірнопідданим блиском в очах.
Но тут вопрос, что такое верноподданный блеск? Как бы не очень красиво.
Масуючи пальцями вологі від поту скроні, чоловік уявляв себе цілковито позбавленим відчуттів, мов безтілесна душа у Гадесі, що не може потішити себе вже ні жирної їжею, ні нерозбавленим вином, ні доторками до молодого гарячого тіла жінки…
Повтор себе, себе. Обязательно надо избавляться.
Да, предложения у вас перегружены, читать тяжело. Продираешься через нагромождения фраз.
А вот это никуда не годится – от повторов надо избавляться вычитыванием ни один раз.
І враз, приваблена дисгармонійними звуками, шарпана ними, мов коза на мотузці, з дна провалля до нього, мов тінь Ахілла до Одіссея, підіймається смутна тінь загиблого друга, Петронія Арбітра, і, ронячи гіркі сльози, бурмоче слова похвали імператорському мистецтву…
- …Я вирішив задля розваги запросити цього чудотворця сюди, - імператор змахнув у повітрі пухкою волохатою рукою, ніби відганяючи муху.
В таких предложениях, когда слова автора не описывают прямую речь и визуально их можно вынести за переделы прямой речи
Вот так
- …Я вирішив задля розваги запросити цього чудотворця сюди.
Імператор змахнув у повітрі пухкою волохатою рукою, ніби відганяючи муху.
То в прямой речи ставится точка и слова автора начинаються с большой буквы
- …Я вирішив задля розваги запросити цього чудотворця сюди, - імператор змахнув у повітрі пухкою волохатою рукою, ніби відганяючи муху.
В школьных правилах вы такого не увидите, это надо читать уже углубленные правила (на русаком языке это Розенталь), просто примите на веру и ображайте внимания, как оформляется в книгах. И это не новомодние правила – так было всегда, просто в школе этих исключений не дают.
Кажется, здесь желательно двоеточие, но точно не уверен.
- Це незвичайні боби, - перелякано залопотів прибулий, щулячись. – Вони мають дивовижні, чудодійні властивості! Ось цей біб, - він тицьнув пальцем на таріль, - подарує співцеві, що його з’їсть, найпрекрасніший у світі голос, голос, якому не було ще рівних, і той, хто скуштує цей біб, співатиме так, що солодкі голоси сирен видадуться овечим меканням у порівнянні з ним!
Овцы не мекают, овцы бекают.
Кожен із бобів, що ви їх бачите, особливий! Тут, на цій тарелі, зібрані голоси всіх тональностей, чоловічі, жіночі, навіть голоси тварин!
Опять, вы как принимаетесь уточнять, то не останавливаетесь. Не стоит загромождать текст.
Кожен із бобів особливий! Тут зібрані голоси всіх тональностей: чоловічі, жіночі, навіть тварин!
Нерон насупився, задумавшись.
Прошло треть текста, и вдруг читатель узнает, что императора звали Нероном. Имя надо было указать с самого начала.
Глибокі зморшки прорізалися на його переніссі, та цієї миті імператора не цікавив свій вигляд збоку. Він потер долонею чоло.
Збоку – убрать! Лишнее. Императора просто не интересовал свой вид.
Узяв із його рук смажений біб, запропонований імператору єгиптянином… Поклав собі в рот… Прожував… Проковтнув… Завмер на якусь мить…
Сколько следов убежавших слов. Не злоупотребляйте троеточиями.
Мне показалась реакція патрициев неадекватной. Не такими они были, все же. Тут сразу паника из-за смерти раба.
Дальше желательно сократить описание героического боба – последнего героя.
Натовп у захопленні горлає, голосно тупотить ногами. Голос імператора
Імператор підібрав з підлоги смажений біб, обережно, наче це була розжарена вуглина, і поклав у рот.
Он, простите, идиот? Только что на его глазах умер раб, съевший такой боб, а император верит в сказочки.
А потім ще довго і перелякано стояв у залі, прислухаючись до того, як біб мандрує з горлянки у шлунок
Можно почувствовать боль, если идет слишком большой кусок. Вряд ли, наверное, он чувствовал боб по пищеводу. Просто прислушивался к ощущениям.
Ну, звісно, Нерон стратить і багатьох інших своїх друзів, але доля тих, інших, не хвилювала патриція.
Та у миті, коли він ясно відчував, що живий, що у його жилах струменить тепла кров, що його тіло молоде і сильне, а м’язи зміцнені тренуваннями, - чоловіка охоплював шалений розпач і переляк від передчуття смерті, від цієї темної тіні, що вперто повзе до нього все ближче і ближче.
Попробуте до точки прочитать на выдохе.
Колишній Неронів раб прокашлявся. Тепер він, колишній раб Петронія, якого патрицій купив, коли той напівпритомним валявся на ложі і, здавалося, мав от-от померти від отруєння, колишній Петроніїв раб, а нині – його близький друг, багатий вільновідпущеник, жив у маєтку патриція, час від часу усолоджуючи вуха свого благодійника співом, прекрасніший за який не чула людина.
Мы уже поняли его прошлое.
- А якщо я заспіваю перед зібранням? – якось запитав у Петронія колишній Неронів раб.
Тяжелое прошлое не хочет отпускать.
О хорошем – сюжет у рассказа есть. Ясно с самого начала, что император съест боб с голосом животного, явно осла, но то, что подстроил патриций непредвиденно
вы меня удивили. Интересно.
О плохом – чрезмерно перегружено, только не говорите про стилизацию. Много лишнего. Особенно старайтесь вычищать «его» и многочисленные описания одного и того же.
- Очень перегруженное описанием, его даже произнести трудно за один присест. Тут и духота и ночь и император и почему-то нелюбимый им Рим.
Як вже помітили в коментарях,це алюзія на Булгакова. І я б не сказала, що це речення вже аж так перевантажене описом. А те що Нерон не любив Рим - відомий факт.
- Но тут вопрос, что такое верноподданный блеск? Как бы не очень красиво.
Часом навіть підлеглі-підлабузники дивляться на шефа, ловлячи кожне його слово і аж оченята у них блищать від запопадливості. Не вельми красиве видовище, так. Але реалістичне.
- Овцы не мекают, овцы бекают.
МЕКАТИ, аю, аєш. 1. Кричати, видавати звуки, властиві козі, ВІВЦІ і т. ін. (Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. - Т 2. - Київ, Аконіт, 2001.)
Мне показалась реакція патрициев неадекватной. Не такими они были, все же. Тут сразу паника из-за смерти раба.
Якими, на вашу думку, були патриції? Чому їх реакція видалася неадекватною? Поясніть, будь ласка.
- Прошло треть текста, и вдруг читатель узнает, что императора звали Нероном. Имя надо было указать с самого начала.
На початку тексту згадане ім'я іншої відомої особи - Петронія Арбітра. Тож читачеві нескладно здогадатися, як звали імператора, в палаці якого був патрицій.
- Он, простите, идиот? Только что на его глазах умер раб, съевший такой боб, а император верит в сказочки.
Нерон припустив. що отруєним був лище біб, який єгиптянин подав саме йому. Так, це було малоймовірно. Розумніше було припустити, що всі боби отруєні. Але імператор захотів випробувати долю, бо понад усе на світі мріяв мати ідеальний голос.
Складно сказати, був він ідіотом чи ні. Бо деякі факти з його біографії підтверджують Ваше припущення. Але це вже зовсім інша історія
- Можно почувствовать боль, если идет слишком большой кусок. Вряд ли, наверное, он чувствовал боб по пищеводу. Просто прислушивался к ощущениям.
Він не буквально відчував це. Але був настільки знервований, що йому ЗДАВАЛОСЯ, що він це відчуває.
Мне не известный. А почему среднестатистическому читателю должны быть известны подобные факты? Тем более, что это фантастика, и возможна любая альтернативная история. Это же относится к
На початку тексту згадане ім'я іншої відомої особи - Петронія Арбітра. Тож читачеві нескладно здогадатися, як звали імператора, в палаці якого був патрицій.
МЕКАТИ, аю, аєш. 1. Кричати, видавати звуки, властиві козі, ВІВЦІ і т. ін. (Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. - Т 2. - Київ, Аконіт, 2001.)
Только заинька
Был паинька:
Не мяукал
И не хрюкал -
Под капустою лежал,
По-заячьи лопотал
И зверюшек неразумных
Уговаривал:
"Кому велено чирикать -
Не мурлыкайте!
Кому велено мурлыкать -
Не чирикайте!
Не бывать вороне коровою,
Не летать лягушатам под облаком!"
Русійсько-український словник Київ Наукова думка 2004
блеять - мекати; (об овце) бекати.
То есть, ваши овцы разговаривают с российскими на разных языках. Наверное, они патриоты.
Знаєте, за моїми спостереженнями, якраз середньостатистичні українські читачі - дуже навіть ерудовані люди. Як правило. Бо більшість людей у наш час книжок просто не читає, а витрачає своє дозвілля на щось інше, цікавіше. Це - лише моя думка, з якою Ви можете не погодитися.
І повинна ж література розвивати читача Щоб він після перегляду художнього твору погуглив, почитав щось у мережі про того ж Петронія, наприклад. Чи про Нерона. Довідався щось нове для себе.
Автори інших оповідань конкурсу також згадують відомих історичних осіб. У творі "Харків. Літо. 2012" читач бачить прізвища Єжова, Зінов'єва,Камєнєва, Бухаріна і т.д. Невже мислитель і письменник Петроній Арбітр - особа менш знаменита, ніж Микола Єжов?
І знову про овець. Не думаю, що справа в тому, що "ваши овцы разговаривают с российскими на разных языках". Не полінувалася, пошукала в неті:
Мекать — I м екать несов. неперех. разг. 1. Издавать ме (о блеянии овец, коз). Так стверджує Толковый словарь Ушакова. Ось посилання:
Колись Аристотель стверджував, що у мухи вісім ніг. І цю істину з мудрим виглядом повторювали кілька сотень років. Я ж застосував метод Ф. Бекона: не полінувався, пішов і послухав самих овець. БЕКАЮТЬ! Крапка .
"У некоторых насекомых, вследствие твердости их глаз и отсутствия oстpoгo зрения, передние ноги больше служат для тoгo, чтобы счищать ими падающее на глаза; это заметным образом делают мухи
и пчеловидные; всегда ведь они чистятся передними ногами. Задние ноги больше средних в целях ходьбы
и для тогo, чтобы при взлете легче подниматься с земли. У тех, которые прыгают, это еще более заметно как, например, у акрид и блох, ибо когда согнутые ноги сновa выпрямляются, необходимо подняться, чтобы отделиться от земли. Не спереди, а только сзади акриды имеют прыгательные ноrи, потому что сустав должен быть coгнут внутрь, а в передних нoгax ничего подобного нет. У всех этих насекомых шесть нoг, включая прыгательные части."
Аристотель, О частях животных, пер. Карпова В.П.,М.1937, с.143
Люди! Вівцями насмішили! Чесно! Зіркохід взагалі пішов на експеримент за межами лабораторії (творчої, мабуть). І я ж теж! Теж же в цю гру впряглась. Правда лабораторію не покидала, просто ввела в гугл "вівці мекали". О! Скільки вискочило посилань, де вівці мекають. Наприклад, такий:
"І обсипав би я Назимку та її матір Горину не самою житом-пшеницею та всякою пашницею, а ще й диким маком-видюком, щоб усе плодилося та намножувалося, щоб коні іржали, корови мукали, вівці мекали, свині хрюкали, кури сокоріли, а ми з Назимкою щоб... (Павло Загребелъний. ТИСЯЧОЛІТНІЙ МИКОЛАЙ)"
Ну це все смішки, дались вам ті вівці. У наших краях, наприклад, кажуть і так, і так, і ще й по-своєму перекручують (напр., мекечуть, бекечуть - хоч і це є у словниках по відношенню до овець).
Стосовно твору. Видно, що авторка постаралась, коли писала оповідання. І дух події наче передано вдало, і герої самодостатні, і пригода цікава... Одначе, я не вельми велика прихильниця фантастики, створеної на полотні реальної історії і реальних іст.персон. Чому? Бо в голові уже є така картина, намальована різними художниками, починаючи від шкільних учителів до викладачів вузів і ін. достовірних (умовно) джерел. Аж тут ще й фантаст береться подати свою версію історії з тими ж обличчями. Читаєш - і знаєш: це всього лиш добротна вигадка. А хочеться ж читати і ... трошки вірити, чи що? От якби не Нерон і не Рим, була б інша річ.
Звісно, усе це моє ІМХО, тож не зважайте, бо ваша внутрішня потреба написати це оповідання важливіша мого ІМХО.
По сюжету - назагал гарно. Сподобався хід та й фінал теж. Зрештою, він і прояснює фантелемент оповідки: боби ж-бо, справді, були чарівні Втім, мені, як і багатьом до мене, здалося непереконливим, що Нерон з'їв боба, вже вибачайте... добре, спишемо на його хворе світосприйняття
Чому я не можу сказати, що оповідка гарна, а не дуже гарна? Автору трохи не вистачило відчуття власних героїв, щоб вжитися в них. Коли Нерону байдуже, як він виглядає збоку, але мені те показано до дрібних деталей, я починаю думати, що він якийсь не дуже справжній, награний. Те ж саме і з Петронієм - було все добре, поки не прозвучало, що він думає, спостерігаючи за собою ніби збоку. А я вже майже почала десь там його вловлювати... Але то, звісно суб'єктивне, можете не зважати
Що ще? Складні речення, повтори - потрібна вичитка. А взагалі, автор надто захопився красивостями, як на мене. Але то вже на волю автора
Отже дане оповідання супер і заслуговує на перемогу. Автор молодець!
Подумав і вирішив написати схвальні відгуки до всіх оповідок, без виключень... а то повторюється старорежимне минулоконкурсне ярликування і зомбування. Це - супер і заслуговує фіналу, а це - не дуже.
Бо постійно мені закидають, що я бачу те, чого нема. Так і нині: на початку мала кілька стійких асоціацій з Майстром та Маргаритою:
Гарячий, майже відчутний на дотик, присмерк спекотної літньої ночі вже вкрив нелюбий імператору тісний задушливий Рим.(с) Голос імперії - Тьма, пришедшая со Средиземного моря, накрыла ненавидимый прокуратором город.(с) Мастер и Маргарита
Перед очима патриція миготіли яскраві мушки – непомильні симптоми наближення головного болю.(с) Голос імперії - Да, нет сомнений! Это она, опять она, непобедимая, ужасная болезнь гемикрания(с) Мастер и Маргарита.
Усе ж варто уникати таких порівнянь, бо поряд із Булгаковим твір будь-кого з нас виглядатиме убого.
Що погано:
Сумнівна особа Петронія. І до імператора шкіриться, і, при цьому, mementō morī, і про життєві втіхи не забуває, та ще пихи йому не бракує, бо вважає, що тільки він здатний оцінити чудовий спів. Я, як завжди прискіпуюсь до логічності персонажів. Тут мені її забракло. Є одруківки.
Що добре:
Добре, що історія із сенсом. Непогано написане, цілісне оповідання. Є гарна картинка, герой і інтрига. Тобто, читати було цікаво.
Висновок:
Я усе боялась, що воно буде псевдобулгаківським якимось, і добре, що мої побоювання не справдились. Оповідка гарна, тільки трошки емоційно «недожата», як на мене. Чому ви думаєте, що неможливо у читача викликати розуміння пихи чи безумства? Задача складна, але ж це додало б неабияких шансів на фінал. Хоча вони і так є.
Нерон дійсно перед публікою, навіть друзями, поводив себе награно, не зовсім по-справжньому. Акторствував. Тож він і справді переймався, який у нього вигляд,чи достатньо ефектний тощо. Петроній спостерігає за собою збоку з інших причин - він схильний до самоаналізу, рефлексії.
Стосовно доречності алюзій на твір Булгакова - ще подумаю про це під час остаточного редагування твору.
А чому особа Петронія видалася Вам сумнівною? Так, він гедоніст, і роздумує про минущість людського життя, зокрема власного, бо ж філософ, і гордовитий як справжній аристократ. Перед імператором запобігає (по людське око) бо ж прагматик і розуміє, що така поведінка більш доцільна. А як людина, наділена тонким естетичним смаком і почуттям прекрасного, не може не помітити, що його оточенню власне цього смаку і бракує.
Питання стосовно Петронія знімаю. Не маю права вважати, що знаю, якою могла б бути саме ця особистість. Можливо, зрозуміти це мені заважає сучасне сприйняття. Думаю, що якби автор більше заглибився у його внутрішній світ, Петроній виглядав би більш зрозуміло і гармонійно. Але то просто моя думка.
Згідно з поясненнями до теми конкурсу, "В тексті має бути щось, що відрізняється від сталого, звичного життя, чи існування, інша форма буття, устрою і т.д.".
В оповіданні зображена саме абсолютно інша форма устрою. І давній Рим відрізняється від звичного життя і сучасних реалій.
Виклад подій в цілому цікавий, але видно, що перша полоаину твору просто перевантажина "бобами". Над то часто (дуже часто) воно в тексті зустрічається. А коли ще в тому ж реченні "зявляється" ще й слово "забобон", то це взагалі відвертає.
А ось друга частина твору, де більше йдеться про Петронія, набагато краща. А в цілому - можна читати. Але - для чого написано. Тільки для того, що таке завдання було? Не відчувається життя: надто далеко все це від сучасних реалій. А треба ж було так написало, щоб читача торкало, по-справжньому щоб торкало-шарпало навіть...
Автори - а ви б зїли боба з тарілки, на якій був біб котрим щойно отруївся раб?
відповідно - і вся конструкція через те підвисає - на мою думку. відповідно - фантастична скадова незначна. хоча слід віддати належне - Древні Рим вдався на славу. читається легко та цікаво.
Автору - респект за Рим, Нерона, Петронія. Мало хто наважується писати історичну фантастику, називати героїв справжніми іменами. Умовна "імперія", умовний "імператор" - можна вигадувати будь-що. Конкретика вимагає відповідальності - якщо схибити, завжди знайдеться хтось, хто скаже:"цього не було" чи "це було не так".
У цьому творі місце, час дії, персонажі впізнаються ще до того, як їх названо.
Як не дивно, на мене особа, яка викликає співчуття - це Нерон. Так, він тиран, але підсвідомо розуміє, що лестощі оточення несправжні. Йому хочеться справжнього визнання - не тому, що він імператор, а тому, що він дійсно здатен вражати своїм співом. Тому і наважується зїсти боба - щоб отримати справжній талант, навіть ризикуючи життям. А Петроній зіграв з ним злий жарт.
Твір неоднозначний, спонукає до роздумів. Це - плюс.
Сподобалось і майже додати немає чого. Один лишень недолік - слідів фантастики не знайшла. Гарний такий історичний анекдот вийшов! Який, за малесеньким припущенням, міг би статися у дійсності (а може щось подібне й було). Чого тільки не наробили свого часу Нерон та його оточення дивовижного, що сьогодні сприймається саме з позиції історичного анекдоту. І це все ніяким чином не позбавляє високої літературної майстерності написаного твору. Може трошки не переконливо написано, як, буквально, за одну мить філософ і раб встигають домовитися гарно обіграти сценку отруєння, але і це цілком можливо подумки якщо не уявити, то віддати належне художньому задуму автора. Яке буде закінчення твору, теж не важко було уявити, проте важко звинувачувати у цьому автора. Твір, безперечно, вийшов за усіма ознаками дуже вдалим, однак вважати це фантастикою, на жаль, не берусь.
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 57 RSS
1Капітошка16-01-2013 10:25
Образність викладення наштовхує на думку, що автор доклав чимало зусиль, аби у такій чуттєвій формі розкрити сутність зображуваного й сутність самих героїв. Важливу роль автор відвів вираженню настрою, емоції, враженню. Помічницею у цій нелегкій праці стала побудова речень. Складна, але гармонійна. Очевидно автор прагнув створити цілісну картинку, тому й не розбивав речення на простіші.
У оповіданні герої перебувають у тісному взаємозв’язку й не заважають розкритися одне одному.
Нерон, не дивлячись на те, що він є імператором і має більше, аніж мають інші, прагне ще й найкраще співати. Його не зупинило видовище помираючого раба, котрий проковтнув біб. Коли імператор знаходить біб, що сховався від усіх, то ковтає його. Щоб і у царині співу бути найкращим.
Впадає у око, що створення цього оповідання стало результатом напруженої, довготривалої праці, що об'єднала народження задуму, визрівання твору, осягнення суті задуманого з віртуозною технікою творення художнього тексту.
Важко передбачити, як складеться подальша доля вашого оповідання, але особисто я хотіла б бачити «Голос імперії» у фіналі.
Успіхів Вам, талановитий авторе.
2Chernidar16-01-2013 11:16
Традиційно - зауваження по ходу читання.
1. Дуже довгі речення. Гм.. здається повторююсь, але цим дійсно багато грішать.
2. не дуже вдале ім'я "Рудобородий". Це скоріше вікінгу личило б. Тут би щось упізнавано-латинське.
3.
диявол в деталях. Петроній так не міг подумати, Ахілл - то з грецької міфології, в римській - Ахіллес.
4.
Нерон-Нерону.
5. Назвати форми Агріпіни ідеальними... ну залишу це на совісті автора. Про смаки не сперечаються в принципі.
Дочитав. Загальне враження приємне, на мою думку бракне специфічно-римської атмосфери. Втім, це суб'єктивна думка, "маркерів" по тексту розкидано досить багато.
Кінцівка не ідеальна і передбачувана, я все чекав коли буде епізод зі смертю Нерона і його останніми словами "Який великий співак гине". Тема безумств Нерона теж, вважаю, розкрита недостатньо - на це є тільки посилання в тексті. З іншого боку ці безумства, здається, загальновідомий факт.
Успіхів.
3автор16-01-2013 12:17
Капітошка
Дякую за читання і гарний відгук!
4автор16-01-2013 12:30
Chernidar
Ahenobarbus (Рудобородий) - це було давнє родинне прізвисько представників роду Доміціїв, до якого належав Нерон (Луцій Доміцій). До слова, він таки був рудим. У відомому романі Сенкевича персонажі поза очі називають Нерона "Міднобородим".
Ахілл, а не Ахіллес - визнаю, промах.
Ніяк не можу збагнути, де Ви у моєму тексті помітили Агріппіну, матір Нерона. В оповіданні згадана лише Поппея Сабіна, його дружина, яка, за свідченнями сучасників, була красунею-білявкою, одною з найгарніших жінок у Римі. Агріппіна на час одруження сина з Поппеєю Сабіною була вже мертва, тому на описаному бенкеті не могла бути присутньою в принципі.
Дякую, що читали.
5Chernidar16-01-2013 12:35
я не про відповідність по суті, а про сприйняття слова. От, скажумо, "Родобородий Йорік" - тут же в уяві постає образ вікінга в рогатому шоломі та велетенською сокирою. І пофік, що вікінги не носили рогатих шоломів. А тут варто було би написати щось на кшалт "Ахенобарбус, тобто рудобородий". Зразу видно латинь і Рим. навіть "Міднобородий" краще, тут хоч асоціації грецькі, не вікінги.
З Аргіпіною ви праві, а я ні. Треба менше надіятись на пам'ять і більше гуглити.
6engineer16-01-2013 13:52
а Фрідріх І? із Священної Римська імперії же, правда, трохи не тої, та все ж
7Фантом20-01-2013 11:09
Технічне:
Деякі речення перевантажені. Наприклад:
Варто б розбити на кілька коротших, бо сприймати важкувато.
Голосний би варто замінити, підібрати синонім. Ну там лункий, чи ще щось.Схлипують, зазвичай не від люті. Далі в описчі іде нормально - скрегіт зубовний, випускання повітря зі свистом. А от схлипнув не в"яжеться мені із люттю.Піт?Про мотивацію. Мені не дуже зрозуміло, чому ж таки Нерон з"їв того боба. Адже всі зрозуміли - отрута. Це протирічить здоровому глузду. (НМД)
Сподобалися описи - отой страх смерті Петронія - дуже образно і яскраво. Хоча знову ж, якщо він так боїться смерті, то чому тоді відважився на такий вчинок? Чи то страх смерті виник потім?
Вцілому, оповідання сподобалося, але, як на мене, головний його недолік - нема кому співчувати, з ким себе ототожнювати. Немає контакту читача з героєм. А може це просто я не зміг той контакт знайти.
Успіхів.
8автор20-01-2013 12:48
Фантом
Схлипують, зазвичай не від люті. - Чому ні? Іноді людина може навіть розплакатися від люті і досади. У різних людей - різні емоційні реакції.
Чому Нерон з'їв біб? Сподіваючись, що отруйним був лише той біб, який єгиптянин подав персонально йому. Так, цілком ймовірно, що всі боби на тарелі були отруйними, але Нерон вирішив у цьому випадку ризикнути. Ну дуже вже йому хотілося отримати ідеальний голос.
Про страх смерті Петронія - патрицій, дуже добре знаючи імператора, розумів, що рано чи пізно його, Петронія, все одно стратять, так чи інакше. Тож йому не було чого втрачати, у принципі.І як людина, якій нічого втрачати, він був хоробрим і здатним на багато що.
Нема кому поспівчувати - в близькому оточенні Нерона не могло бути цілком позитивних героїв, вони б там були недоречними.
Дякую за побажання успіхів.
9Зіркохід21-01-2013 22:52
Ну що ж, досить непогана історична замальовка. Вірніше, притча. Ну і, нарешті, один із перших вичитаних творів
. Втім, деякі зауваження в мене таки є, звиняйте:
жирної їжею - краще масною
овечим меканням - мекає коза, вівця каже "бее-ке-ке-ке"
більш за все – найбільше
зі сцени спів – щось мені підказує, що в римських театрах не було сцен
кадик – борлак
на язиці – язику
Промах, та, гадаю, не тут, бо Ахіллес - таки грецький варіант. А от щодо Одіссея-Улісса...
10чернідар21-01-2013 23:00
Аліл- грецька, ахіллес - римська. Та в усякому разі в моїй книжці
Чернідар
11чернідар21-01-2013 23:07
я з телефону
http://godsbay.ru/antique/achilles.html греція
http://latin.at.ua/index/rimskaja_mifologija_bogi/0-36греція рим
в 'міфах др греції' так само. на це й посилаюсь.
12Зіркохід22-01-2013 00:13
Тут я не сперечаюся, бо не знаю грецької
. Але, здається, Ахіллес - це взагалі початковий варіант імені, який пізніше скоротили, як ми скорочуємо, скажімо, латинські іменники й імена з закінченням -ус/-юс (Марк-ус, Максім-ус). Хіба латиняни гірші?
13inter122-01-2013 09:09
Покищо найкращий твір. Є лише два "маленькі" недоліки: очевидно написаний раніше, а не спеціально для конкурсу і абсолютно не відповідає темі. Тому прочитав із задоволенням, але якщо потрапить в мою оціночну групу навряд дам високий бал
14автор22-01-2013 13:43
Зіркохід
Здається, вівці також "мекають", або "мекекечуть".
З "Ахіллом-Ахіллесом" треба буде розібратися докладніше.
Дякую за відгук.
15автор22-01-2013 13:54
inter1
- абсолютно не відповідає темі - Згідно з поясненнями до теми конкурсу, "В тексті має бути щось, що відрізняється від сталого, звичного життя, чи існування, інша форма буття, устрою і т.д."
Мій текст - про "іншу форму устрою". Як мені здається, реалії давнього Риму таки дещо відрізняються від "сталого, звичного" сучасного життя, хіба ні?
- очевидно написаний раніше, а не спеціально для конкурсу - Правда? А звідкіля у Вас, шановний (а), така інформація?
16inter122-01-2013 22:11
З приводу того, що оповідання написане раніше я був неправий. І прошу пробачення за безпідставне звинувачення. Просто чомусь вирішив, що тему було оголошено одночасно з часом початку прийому творів. Тому і вирішив, що всі, хто надіслали оповідання 15 числа просто взяли свої старі роботи. Дійсно це моя помилка.
Тепер щодо питання відповідності оповідання темі, яка, як ми пам’ятаємо, «Інше життя», а «в тексті має бути щось, що відрізняється від сталого, звичного життя, чи існування, інша форма буття, устрою і т.д.»
Візьмемо для прикладу три оповідання: «Похмурий день на Леї», «Ринок пропащих душ» і «Нежата» В першому герой зі свого звичного світу потрапляє на планету Лея. В другому зі звичного світу потрапляє в потойбічний. В третьому звичний світ руйнується і на планеті живуть ельфи. Тобто в кожному з випадків є звичне, а є «інше життя». Тут це «інше життя» являється важливою складовою сюжету.
У вашому ж оповіданні життя в Римі є стале і звичне. Тут описана звичайна для тогочасного Риму форма буття, устою і т.д. І саме тому, на мою думку, оповідання не відповідає темі конкурсу.
Однак повторюсь, що оповідання мені сподобалась і з прочитаних мною (включаючи ті, які назвав вище) воно найкраще.
17engineer23-01-2013 10:51
доброго ранку, авторе!
- якщо це алюзія до Булгакова ("Тьма, пришедшая со Средиземного моря, накрыла ненавидимый прокуратором город"), то це цікаводалі оповідання починає пістрявіти дещо скалькованими з рос. висловами та кострубатими виразами, як от
цікаво що це за такий блискдещиця зайвих ком
вважаю, що вживання слова вірний як синоніма до слова правильний таки помилкове, хоч вже і міцно вкорінилося в укр. мовудані - якщо вже так хочете, то краще дописати "й" вкінці слова, хоча, знову ж таки, варто було б вжити в цій ситуації
наче вони скакали комусь на ноги, варто сказати підхопилися чи посхоплювалисязнов букву забулияк на мене, то це зайве повторення, адже, якщо єдиний, то вже сам, хоча, якщо автору потрібно для підсилення, то хай буде
добре написано, хоч і потребує невеликих правок
успіху Вам!
18автор23-01-2013 17:21
inter1
Стосовно відповідності темі конкурсу. Бачте, ще до початку конкурсу, дізнавшись про його тему, я спробувала уявити, про що, ймовірно, писатимуть більшість учасників. Перше, що спало на думку - про життя на іншій планеті, паралельні світи тощо. А мені хотілося, щоб мій твір якось вирізнявся з-поміж решти
У моєму розумінні, інший державний устрій - таки "інше життя". А читачі, певна річ, мають право на іншу думку. Зрештою, саме їм оцінювати оповідання.
19автор23-01-2013 17:34
engineer
Вітаю!
Ви маєте рацію стосовно алюзії до Булгакова.
Вірнопідданний блиск - чому ж, таке буває, коли підлеглі дивляться на правителя і в них очі аж світяться від запопадливості і бажання йому догодити.
Дякую за знайдені помилки.
20Бабуся Зима24-01-2013 15:43
Я не можу класифікувати ваш хороший твір як фантастичний. Згадали "Майстра і Маргариту" - а це фантастика завдяки Воландові зі слугами, містичній течії, що струмує через роман Булгакова і робить його чарівним, попри зображення реалій сталінської страхоляндії. У вашому творі бракує фантастичного, це схоже на художньо оформлену історичну реконструкцію, Нерон із Петронієм існували, як і Ісус із Пилатом. Воланда вам бракує, авторе, і ви, людина вельми розумна, зрозумієте мене правильно, бо це не буквально - шайтана, а чогось визнано фантастичного. Джек з бобами не зараховується
21engineer24-01-2013 15:51
хіба Ісус існував?
та як би не було, а для оповідання це не має значення
22Зіркохід24-01-2013 20:00
А Ви маєте сумнів? Хоч як би там було, це - історично доведений факт, із яким погоджувалися навіть радянські вчені.
23Вікторія24-01-2013 20:17
Зіркоходе, та що Ви таке кажете?
"Історично доведений факт"? Не плутайте фольклор, культуру і науку. Геракл, Ахілл,Зевс, Дід Мороз і Буратіно теж існують, але у дещо іншій площині. 
24Зіркохід24-01-2013 22:07
Кажу те що є. Збереглися римські документи тих часів. Ісус і Пилат - реально існуючі особи. Але якщо Вам ближчий Буратіно - не вельми переймайтеся моїми балачками.
Ви б здивувалися, наскільки вони взаємопов'язані в історії.
Втім, усе це флуд, так що закінчимо з цим наразі.
25профан24-01-2013 22:28
існує чи не існує)))
26Пан Мишиус25-01-2013 08:56
Вообще, меня поражают на конкурсах воинственные атеисты. Обычно это оказываются пацаны и девчонки 20-летнего возраста, которые не знают ни-хре-на, пардон. Либо дамы в возрасте, которым не повезло в жизни. Веришь - не веришь, но относиться к чувствам других должен с уважением.
27engineer25-01-2013 10:10
п. Мишиусе, Ви ж нещодавно казали, що
, а самі говорите про атеїстів зовсім не з повагою - невідповідність.тим більше, тут, принаймні в коментарях до цього твору, войовничих атеїстів, наче не було, тому не розумію що Вас так обурило. а в що вірити особиста справа кожного. ну і тут обговорюєм оповідання, а не існування Б-га, яке, знову ж повторююсь
28Вікторія25-01-2013 16:19
Пане Мишіусе, Ви так відсмалюєте у коментарях, що просто диву даюся, чому Вас досі не забанили за образи інших учасників. Ваш натяк у сторону engineer щодо її віку і знань - не припустимий. Поведінка не гідна. А "хрєни" тримайте, пардон, при собі і обкладайтеся ними хоч з голови до п'ят.
29автор25-01-2013 16:33
Шановні коментатори!
З величезною повагою до вас усіх, хочу все-таки попрохати: чи не могли б ви надалі припинити в цій гілці обговорення дискусію, яка безпосередньо не стосується мого тексту?
Наперед вдячна.
30Пан Мишиус25-01-2013 18:56
Вікторія, обещаю, что я за Инженера даже не думал. Кажется, спор вели вы, а не Инженер, но вас я совсем не знаю. На высказывание Инженеря я даже внимания в данном случае не обращал и никогда ее возраст не оценивал. В качестве 20-летних детей имел в виду кое-кого с российских конкурсов - имел неосторожность общаться. Хотя ярые атеисты везде одинаковые. Насчет "хренов". Больше не повторится, но давайте тогда не использовать сквернословие в рассказах, если не хотите видеть в обсуждении. Лично я не хочу.
31Пан Мишиус25-01-2013 20:07
В качестве компенсации попробую разобрать рассказ.
После написания рассказа советуют переписывать начало, так как первое восприятие читателя очень важно. В данном случае предложение
.Очень перегруженное описанием, его даже произнести трудно за один присест. Тут и духота и ночь и император и почему-то нелюбимый им Рим.
Повтор палаты, палац желательно вычистить.
в одном из предложений желательно подобрать другой глагол.
Смысла в они нет. Просто использовать Но сейчас гости императора…
Йому-його во втором предложении. Первое йому можно убрать, от этого предложение станет красивее.
Все набридло до смерті, докучило навіть подумки кпити з Рудобородого, спостерігаючи за кожним його рухом із вірнопідданим блиском в очах.
Но тут вопрос, что такое верноподданный блеск? Как бы не очень красиво.
Повтор себе, себе. Обязательно надо избавляться.Да, предложения у вас перегружены, читать тяжело. Продираешься через нагромождения фраз.
А вот это никуда не годится – от повторов надо избавляться вычитыванием ни один раз.
В таких предложениях, когда слова автора не описывают прямую речь и визуально их можно вынести за переделы прямой речи
Вот так
- …Я вирішив задля розваги запросити цього чудотворця сюди.
Імператор змахнув у повітрі пухкою волохатою рукою, ніби відганяючи муху.
То в прямой речи ставится точка и слова автора начинаються с большой буквы
- …Я вирішив задля розваги запросити цього чудотворця сюди, - імператор змахнув у повітрі пухкою волохатою рукою, ніби відганяючи муху.
В школьных правилах вы такого не увидите, это надо читать уже углубленные правила (на русаком языке это Розенталь), просто примите на веру и ображайте внимания, как оформляется в книгах. И это не новомодние правила – так было всегда, просто в школе этих исключений не дают.
Кажется, здесь желательно двоеточие, но точно не уверен.
Овцы не мекают, овцы бекают.
Опять, вы как принимаетесь уточнять, то не останавливаетесь. Не стоит загромождать текст.
Кожен із бобів особливий! Тут зібрані голоси всіх тональностей: чоловічі, жіночі, навіть тварин!
Прошло треть текста, и вдруг читатель узнает, что императора звали Нероном. Имя надо было указать с самого начала.
Збоку – убрать! Лишнее. Императора просто не интересовал свой вид.
Сколько следов убежавших слов. Не злоупотребляйте троеточиями.
Мне показалась реакція патрициев неадекватной. Не такими они были, все же. Тут сразу паника из-за смерти раба.
Дальше желательно сократить описание героического боба – последнего героя.
Он, простите, идиот? Только что на его глазах умер раб, съевший такой боб, а император верит в сказочки.
Можно почувствовать боль, если идет слишком большой кусок. Вряд ли, наверное, он чувствовал боб по пищеводу. Просто прислушивался к ощущениям.
Попробуте до точки прочитать на выдохе.
Мы уже поняли его прошлое.
Тяжелое прошлое не хочет отпускать.
О хорошем – сюжет у рассказа есть. Ясно с самого начала, что император съест боб с голосом животного, явно осла, но то, что подстроил патриций непредвиденно
вы меня удивили. Интересно.
О плохом – чрезмерно перегружено, только не говорите про стилизацию. Много лишнего. Особенно старайтесь вычищать «его» и многочисленные описания одного и того же.
32Пан Мишиус25-01-2013 20:12
Ошибка, скопировал и не исправил.
То в прямой речи ставится точка и слова автора начинаються с большой буквы
- …Я вирішив задля розваги запросити цього чудотворця сюди. - Імператор змахнув у повітрі пухкою волохатою рукою, ніби відганяючи муху.
33Зіркохід25-01-2013 20:27
Ретроспективно
:
розжарена вуглина - жарина.
34автор26-01-2013 12:26
Пан Мишиус
Про перше речення.
- Очень перегруженное описанием, его даже произнести трудно за один присест. Тут и духота и ночь и император и почему-то нелюбимый им Рим.
Як вже помітили в коментарях,це алюзія на Булгакова. І я б не сказала, що це речення вже аж так перевантажене описом. А те що Нерон не любив Рим - відомий факт.
- Но тут вопрос, что такое верноподданный блеск? Как бы не очень красиво.
Часом навіть підлеглі-підлабузники дивляться на шефа, ловлячи кожне його слово і аж оченята у них блищать від запопадливості. Не вельми красиве видовище, так. Але реалістичне.
- Овцы не мекают, овцы бекают.
МЕКАТИ, аю, аєш. 1. Кричати, видавати звуки, властиві козі, ВІВЦІ і т. ін. (Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. - Т 2. - Київ, Аконіт, 2001.)
Мне показалась реакція патрициев неадекватной. Не такими они были, все же. Тут сразу паника из-за смерти раба.
Якими, на вашу думку, були патриції? Чому їх реакція видалася неадекватною? Поясніть, будь ласка.
- Прошло треть текста, и вдруг читатель узнает, что императора звали Нероном. Имя надо было указать с самого начала.
На початку тексту згадане ім'я іншої відомої особи - Петронія Арбітра. Тож читачеві нескладно здогадатися, як звали імператора, в палаці якого був патрицій.
- Он, простите, идиот? Только что на его глазах умер раб, съевший такой боб, а император верит в сказочки.
Нерон припустив. що отруєним був лище біб, який єгиптянин подав саме йому. Так, це було малоймовірно. Розумніше було припустити, що всі боби отруєні. Але імператор захотів випробувати долю, бо понад усе на світі мріяв мати ідеальний голос.
Складно сказати, був він ідіотом чи ні. Бо деякі факти з його біографії підтверджують Ваше припущення. Але це вже зовсім інша історія
- Можно почувствовать боль, если идет слишком большой кусок. Вряд ли, наверное, он чувствовал боб по пищеводу. Просто прислушивался к ощущениям.
Він не буквально відчував це. Але був настільки знервований, що йому ЗДАВАЛОСЯ, що він це відчуває.
35Пан Мишиус26-01-2013 15:29
Мне не известный. А почему среднестатистическому читателю должны быть известны подобные факты? Тем более, что это фантастика, и возможна любая альтернативная история. Это же относится к
Только заинька
Был паинька:
Не мяукал
И не хрюкал -
Под капустою лежал,
По-заячьи лопотал
И зверюшек неразумных
Уговаривал:
"Кому велено чирикать -
Не мурлыкайте!
Кому велено мурлыкать -
Не чирикайте!
Не бывать вороне коровою,
Не летать лягушатам под облаком!"
Русійсько-український словник Київ Наукова думка 2004
блеять - мекати; (об овце) бекати.
То есть, ваши овцы разговаривают с российскими на разных языках. Наверное, они патриоты.
36автор26-01-2013 19:13
Пан Мишиус
Знаєте, за моїми спостереженнями, якраз середньостатистичні українські читачі - дуже навіть ерудовані люди. Як правило. Бо більшість людей у наш час книжок просто не читає, а витрачає своє дозвілля на щось інше, цікавіше. Це - лише моя думка, з якою Ви можете не погодитися.
І повинна ж література розвивати читача
Щоб він після перегляду художнього твору погуглив, почитав щось у мережі про того ж Петронія, наприклад. Чи про Нерона. Довідався щось нове для себе.
Автори інших оповідань конкурсу також згадують відомих історичних осіб. У творі "Харків. Літо. 2012" читач бачить прізвища Єжова, Зінов'єва,Камєнєва, Бухаріна і т.д. Невже мислитель і письменник Петроній Арбітр - особа менш знаменита, ніж Микола Єжов?
І знову про овець. Не думаю, що справа в тому, що "ваши овцы разговаривают с российскими на разных языках". Не полінувалася, пошукала в неті:
Мекать — I м екать несов. неперех. разг. 1. Издавать ме (о блеянии овец, коз). Так стверджує Толковый словарь Ушакова. Ось посилання:
http://dic.academic.ru/dic.nsf/ushakov/857898
37Пан Мишиус26-01-2013 19:24
Верю, но овцы все равно странные.
Удачи!
38Зіркохід26-01-2013 20:25
Колись Аристотель стверджував, що у мухи вісім ніг. І цю істину з мудрим виглядом повторювали кілька сотень років. Я ж застосував метод Ф. Бекона: не полінувався, пішов і послухав самих овець. БЕКАЮТЬ! Крапка
.
39Chernidar26-01-2013 20:30
Аристотель не стверджував, що у мухи вісім ніг. Це популярний міф, як і про низькорослість Наполеона.
В трактаті "про частини тварин", книга 4. частина 6, Аристотель пише, що у комах, включаючи мух, 6 ніг.
http://books.google.ru/books?id=Q6ANAAAAYAAJ&pg=PA113&img=1&zoom=3&hl=ru&sig=ACfU3U3eyGCht1IVMznFYNTtLboTFDun1g&ci=6,514,934,701&edge=0
"У некоторых насекомых, вследствие твердости их глаз и отсутствия oстpoгo зрения, передние ноги больше служат для тoгo, чтобы счищать ими падающее на глаза; это заметным образом делают мухи
и пчеловидные; всегда ведь они чистятся передними ногами. Задние ноги больше средних в целях ходьбы
и для тогo, чтобы при взлете легче подниматься с земли. У тех, которые прыгают, это еще более заметно как, например, у акрид и блох, ибо когда согнутые ноги сновa выпрямляются, необходимо подняться, чтобы отделиться от земли. Не спереди, а только сзади акриды имеют прыгательные ноrи, потому что сустав должен быть coгнут внутрь, а в передних нoгax ничего подобного нет. У всех этих насекомых шесть нoг, включая прыгательные части."
Аристотель, О частях животных, пер. Карпова В.П.,М.1937, с.143
40Зіркохід26-01-2013 21:49
Дякую. Але дуже наочний
.
Змиваймося, а то зараз нас убиватимуть поганою мітлою...
41Ловчиня птахів26-01-2013 22:52
Люди! Вівцями насмішили! Чесно! Зіркохід взагалі пішов на експеримент за межами лабораторії (творчої, мабуть). І я ж теж! Теж же в цю гру впряглась. Правда лабораторію не покидала, просто ввела в гугл "вівці мекали". О! Скільки вискочило посилань, де вівці мекають. Наприклад, такий:
"І обсипав би я Назимку та її матір Горину не самою житом-пшеницею та всякою пашницею, а ще й диким маком-видюком, щоб усе плодилося та намножувалося, щоб коні іржали, корови мукали, вівці мекали, свині хрюкали, кури сокоріли, а ми з Назимкою щоб... (Павло Загребелъний. ТИСЯЧОЛІТНІЙ МИКОЛАЙ)"
Ну це все смішки, дались вам ті вівці. У наших краях, наприклад, кажуть і так, і так, і ще й по-своєму перекручують (напр., мекечуть, бекечуть - хоч і це є у словниках по відношенню до овець).
Стосовно твору. Видно, що авторка постаралась, коли писала оповідання. І дух події наче передано вдало, і герої самодостатні, і пригода цікава... Одначе, я не вельми велика прихильниця фантастики, створеної на полотні реальної історії і реальних іст.персон. Чому? Бо в голові уже є така картина, намальована різними художниками, починаючи від шкільних учителів до викладачів вузів і ін. достовірних (умовно) джерел. Аж тут ще й фантаст береться подати свою версію історії з тими ж обличчями. Читаєш - і знаєш: це всього лиш добротна вигадка. А хочеться ж читати і ... трошки вірити, чи що? От якби не Нерон і не Рим, була б інша річ.
Звісно, усе це моє ІМХО, тож не зважайте, бо ваша внутрішня потреба написати це оповідання важливіша мого ІМХО.
Удачі на конкурсі!
42автор28-01-2013 19:44
Ловчиня птахів
Дякую, що читали і прокоментували твір!
43Лариса Іллюк28-01-2013 23:35
По сюжету - назагал гарно. Сподобався хід та й фінал теж. Зрештою, він і прояснює фантелемент оповідки: боби ж-бо, справді, були чарівні
Втім, мені, як і багатьом до мене, здалося непереконливим, що Нерон з'їв боба, вже вибачайте... добре, спишемо на його хворе світосприйняття 
Чому я не можу сказати, що оповідка гарна, а не дуже гарна? Автору трохи не вистачило відчуття власних героїв, щоб вжитися в них. Коли Нерону байдуже, як він виглядає збоку, але мені те показано до дрібних деталей, я починаю думати, що він якийсь не дуже справжній, награний. Те ж саме і з Петронієм - було все добре, поки не прозвучало, що він думає, спостерігаючи за собою ніби збоку. А я вже майже почала десь там його вловлювати... Але то, звісно суб'єктивне, можете не зважати
Що ще? Складні речення, повтори - потрібна вичитка. А взагалі, автор надто захопився красивостями, як на мене. Але то вже на волю автора
Удачі!
44George30-01-2013 18:46
Мова - 90 із 100,
Сюжет - 90 із 100
Відповідність темі - 90 із 100
=========================
270 із 300 (90 %)
Що сказати. А сказати особливо немає що.
Все вже сказали попередні рецезенти.
А таке всяке дурне, що зазвичай пишу у своїх рецах
до Вас стосувати не буду і не хочу.
Респект. Удачі.
45Дврг квдл02-02-2013 11:24
Отже дане оповідання супер і заслуговує на перемогу. Автор молодець!
Подумав і вирішив написати схвальні відгуки до всіх оповідок, без виключень... а то повторюється старорежимне минулоконкурсне ярликування і зомбування. Це - супер і заслуговує фіналу, а це - не дуже.
46Капітошка02-02-2013 11:28
Писати схвальні відгуки - справа добра. От тільки бажано до кожного оповідання залишати індивідуальний комент, а головне прочитати ті оповідання.
Щодо старорежимного минулоконкурсного ярликування і зомбування - не піддавайтесь йому, майте власну думку й не лінуйтеся висловлювати її у коментарях.
47Олена03-02-2013 16:40
Комент недолугого критика:
(усе тут лише моя скромна думка)
Чому я поганий читач для цього оповідання:
Бо постійно мені закидають, що я бачу те, чого нема. Так і нині: на початку мала кілька стійких асоціацій з Майстром та Маргаритою:
Гарячий, майже відчутний на дотик, присмерк спекотної літньої ночі вже вкрив нелюбий імператору тісний задушливий Рим.(с) Голос імперії - Тьма, пришедшая со Средиземного моря, накрыла ненавидимый прокуратором город.(с) Мастер и Маргарита
Перед очима патриція миготіли яскраві мушки – непомильні симптоми наближення головного болю.(с) Голос імперії - Да, нет сомнений! Это она, опять она, непобедимая, ужасная болезнь гемикрания(с) Мастер и Маргарита.
Усе ж варто уникати таких порівнянь, бо поряд із Булгаковим твір будь-кого з нас виглядатиме убого.
Що погано:
Сумнівна особа Петронія. І до імператора шкіриться, і, при цьому, mementō morī, і про життєві втіхи не забуває, та ще пихи йому не бракує, бо вважає, що тільки він здатний оцінити чудовий спів. Я, як завжди прискіпуюсь до логічності персонажів. Тут мені її забракло. Є одруківки.
Що добре:
Добре, що історія із сенсом. Непогано написане, цілісне оповідання. Є гарна картинка, герой і інтрига. Тобто, читати було цікаво.
Висновок:
Я усе боялась, що воно буде псевдобулгаківським якимось, і добре, що мої побоювання не справдились. Оповідка гарна, тільки трошки емоційно «недожата», як на мене. Чому ви думаєте, що неможливо у читача викликати розуміння пихи чи безумства? Задача складна, але ж це додало б неабияких шансів на фінал. Хоча вони і так є.
Успіхів!
48автор05-02-2013 17:00
Сновида
Нерон дійсно перед публікою, навіть друзями, поводив себе награно, не зовсім по-справжньому. Акторствував. Тож він і справді переймався, який у нього вигляд,чи достатньо ефектний тощо. Петроній спостерігає за собою збоку з інших причин - він схильний до самоаналізу, рефлексії.
Дякую, що читали!
49автор05-02-2013 17:07
George
Дякую за відгук!
50автор05-02-2013 17:16
Олена
Стосовно доречності алюзій на твір Булгакова - ще подумаю про це під час остаточного редагування твору.
А чому особа Петронія видалася Вам сумнівною? Так, він гедоніст, і роздумує про минущість людського життя, зокрема власного, бо ж філософ, і гордовитий як справжній аристократ. Перед імператором запобігає (по людське око) бо ж прагматик і розуміє, що така поведінка більш доцільна. А як людина, наділена тонким естетичним смаком і почуттям прекрасного, не може не помітити, що його оточенню власне цього смаку і бракує.
Одруківки справді є. Виправлю.
Дякую, що читали!
51Олена05-02-2013 21:43
Питання стосовно Петронія знімаю.
Не маю права вважати, що знаю, якою могла б бути саме ця особистість. Можливо, зрозуміти це мені заважає сучасне сприйняття. Думаю, що якби автор більше заглибився у його внутрішній світ, Петроній виглядав би більш зрозуміло і гармонійно. Але то просто моя думка.
52Лютий21-02-2013 12:37
Де відповідність до теми?
53автор21-02-2013 14:54
Лютий
Згідно з поясненнями до теми конкурсу, "В тексті має бути щось, що відрізняється від сталого, звичного життя, чи існування, інша форма буття, устрою і т.д.".
В оповіданні зображена саме абсолютно інша форма устрою. І давній Рим відрізняється від звичного життя і сучасних реалій.
54Zahrest21-02-2013 17:41
Виклад подій в цілому цікавий, але видно, що перша полоаину твору просто перевантажина "бобами". Над то часто (дуже часто) воно в тексті зустрічається. А коли ще в тому ж реченні "зявляється" ще й слово "забобон", то це взагалі відвертає.
А ось друга частина твору, де більше йдеться про Петронія, набагато краща. А в цілому - можна читати. Але - для чого написано. Тільки для того, що таке завдання було? Не відчувається життя: надто далеко все це від сучасних реалій. А треба ж було так написало, щоб читача торкало, по-справжньому щоб торкало-шарпало навіть...
55мавр22-02-2013 01:53
Автори - а ви б зїли боба з тарілки, на якій був біб котрим щойно отруївся раб?
відповідно - і вся конструкція через те підвисає - на мою думку. відповідно - фантастична скадова незначна. хоча слід віддати належне - Древні Рим вдався на славу. читається легко та цікаво.
за що автору респект.
щодо балів - буду думати.
натхнення!
56Тетяна23-02-2013 13:37
Автору - респект за Рим, Нерона, Петронія. Мало хто наважується писати історичну фантастику, називати героїв справжніми іменами. Умовна "імперія", умовний "імператор" - можна вигадувати будь-що. Конкретика вимагає відповідальності - якщо схибити, завжди знайдеться хтось, хто скаже:"цього не було" чи "це було не так".
У цьому творі місце, час дії, персонажі впізнаються ще до того, як їх названо.
Як не дивно, на мене особа, яка викликає співчуття - це Нерон. Так, він тиран, але підсвідомо розуміє, що лестощі оточення несправжні. Йому хочеться справжнього визнання - не тому, що він імператор, а тому, що він дійсно здатен вражати своїм співом. Тому і наважується зїсти боба - щоб отримати справжній талант, навіть ризикуючи життям. А Петроній зіграв з ним злий жарт.
Твір неоднозначний, спонукає до роздумів. Це - плюс.
57samnasam28-02-2013 22:41
А ось і я - Б-52!
Сподобалось і майже додати немає чого. Один лишень недолік - слідів фантастики не знайшла. Гарний такий історичний анекдот вийшов! Який, за малесеньким припущенням, міг би статися у дійсності (а може щось подібне й було). Чого тільки не наробили свого часу Нерон та його оточення дивовижного, що сьогодні сприймається саме з позиції історичного анекдоту. І це все ніяким чином не позбавляє високої літературної майстерності написаного твору. Може трошки не переконливо написано, як, буквально, за одну мить філософ і раб встигають домовитися гарно обіграти сценку отруєння, але і це цілком можливо подумки якщо не уявити, то віддати належне художньому задуму автора. Яке буде закінчення твору, теж не важко було уявити, проте важко звинувачувати у цьому автора. Твір, безперечно, вийшов за усіма ознаками дуже вдалим, однак вважати це фантастикою, на жаль, не берусь.