Олена

Дата реєстрації: 2012-03-23 18:04:09

Нік: Олена

Коментарів: 20

Комментарии

• Зіпсована коштовність
  2014-02-14 10:30:44
  

  Здається, це офтоп :)

  Можливо й повернусь. Просто на сьогодні так сталося, що геть не маю ані вільного часу, ані бодай краплини сил на щось, окрім родини та роботи. Але за вами дуже сумую. Тож бажаю успіхів усім! Захопливої Фортеці!

• Електровоз до Харкова
  2014-02-13 22:51:55
  

  А! Так. Ігорю, вітаю із пародією на Цепелін.

• Електровоз до Харкова
  2014-02-13 22:48:13
  

  Блін, пальці заплелися, а стара проблема із коментарями на Фортеці нікуди не поділась.

  Так от. Насмішили очі з дулом і креслення туалетного паперу.

  І вже якщо поважаєте письменників у обговореннях, то поважайте й залізничників. Бо зустрічаються тут і такі ;-)

• Електровоз до Харкова
  2014-02-13 22:42:44
  

  Пародія вийшла кумедною! Хоча йВітаю, Ігорю,

• Зіпсована коштовність
  2014-02-13 22:06:39
  

  Вітаю усіх!

  Цікаво. Приємно знов зустріти усіх персонажів, давно відомих із життя, на сторінках цієї оповідки. Дарма, що шиншилу із кроликом переплутали. І через Торенко образливо. Мало того, що побили, ще й не пояснили за що.

  І нехай Док, може, якесь там путлібне дерево навирощує? А то як пошлють когось... у далекий путь. Ніяких торб не вистачить.

  І не забувайте, що в організаторів теж є свій шлях. Дарма, що Торенко, як равлик, за собою цілу Фортецю тягне.

  Наснаги автору! Дякую за оповідку, що висмикнула мене із круговреті життя і примусила пригадати усіх вас.

• Електронний журнал «Дніпро» №5, 2013
  2013-05-23 16:41:22
  

  Дякую усім! Вибачте, що так пізно.

• «Он полный идиот – вы его звали!» (с) Г.Л. Олди. Відгук Олени Пандурської
  2013-04-22 20:25:50
  

  Вибачте, не мала змоги одразу відповісти:

  2 Сновида - так, питання цікаве і доволі слизьке. Думаю, кожен тут має шукати свою золоту середину.

  2 Ловчиня птахів - спасибі за увагу! Сподіваюсь, якщо я й пропустила щось важливе, про це розповіли інші учасники.

• Програма Єврокону 2013
  2013-04-02 22:10:43
  

  Та тут хоч на б вільні встигнути! Я щось не розумію, коли час на обід знайти. Суботня програма вражає. Цікаво, що ніхто не звернув увагу на те, що програму 1 квітня виклали.

• Зі святом 8 березня
  2013-03-08 14:06:40
  

  Дякую!

• Майстер-клас Олді на Євроконі
  2013-03-07 22:00:05
  

  Дякую усім за привітання!

• ЗФ-10 завершена!
  2013-03-03 21:37:18
  

  Дякую організаторам за мудре рішення. Як кажуть, заслужила.

  Олена не виновата, что его выбрала в соавторы

  - :-)це було свідоме рішення і я про нього не жалкую. Ще раз дякую Ігорю за співпрацю.

  Доку дякую за підтримку!

  І наостанок. Я не люблю сварки, намагаюсь сама їх не влаштовувати і не підтримувати. Тому закликаю учасників бути чемними і уважними. Цього разу постраждала Капітошка (себе до постраждалих не заношу). Іншого ще когось образимо. Питання: навіщо? Усі ж залишились при своєму. Особливо подяка Ловчині, що постійно намагалась врегулювати суперечки. Давайте не забувати, що у інших теж є почуття. Вони можуть бути іншими, але їх треба поважати.

  Усім дякую! Приємно бути зачисленою у стару гвардію :lol:

• ЗФ-10 завершена!
  2013-03-03 10:58:25
  

  2Пан Мишиус - а о какой индивидуальной психологии идет речь? Рассказ соавторский. Вы, Владимир, забыли как-то обо мне, о том, кто действительно виноват в произошедшем. Вполне резонно, что Игорь считает, что я не должна страдать от его споров с вами, так же как и я считаю, что он не должен страдать от моей бестолковости. Если хотите правды, добивайтесь, а вот спровоцировать меня у вас не получится. Мне лично, вообще неприятны ваши нападки во время конкурса, но это проблемы вашего воспитания не более.

• ЗФ-10 завершена!
  2013-03-03 00:35:16
  

  Усім дякую!Вітаю переможців. Рада за обидві оповідки. А конкурс таки був непростим. Тож я вважаю за честь бути у топі. Дякую, Ігорю, за співпарцю. Дякую організаторам!

• Інше життя
  2013-03-02 20:17:14
  

  От дякую. Тепер ще більше заінтригували.

• Інше життя
  2013-02-25 00:38:54
  

  Вітаю фіналістів! Та й іншим бажаю не хнюпитись. Багато гарних оповідок не пройшло. З мого топу, наприклад, тільки три у фіналі. Усім успіхів!

• Під поглядом зелених пащ
  2013-02-17 14:57:37
  

  Комент недолугого критика:

  (усе тут лише моя скромна думка)

  Не змогла пройти проти такої назви. Виникають дещо сюрреалістичні асоціації. Погляд пащ має бути або геніальним витвором сюрреалістичної прози, або ляпом. Подивимось, чи є там у пащах очі.

  що прямували назовню – назовні

  Так і тут – біля вікна бурштин насичено-жовтий, наче напівстиглий лимон, а трохи поодаль, ніби на його гілку прищепили помаранчу – колір гусне, теплішає, і поступово, ближче до ліжка, ні, не загорається багряним, стає кольором отих коричневих цяток на груші Бере Боск (які вже тільки і зустрінеш, що на претензійних натюрмортах 21-го століття) – надскладне речення. Важко зрозуміти, про що тут іде мова. Якщо це розбити на кілька, вийде зрозуміліше.

  Короткий зріст. – зріст не може бути коротким. Малий зріст, невисокий. Опис взагалі невдалий. У купі з «коротким зростом» «вище голови не пригнеш» виглядає кумедно.

  Вона відхиляє голову від спинки дивану і її біла шкіра виниряє із жовтих сутінків. – тут до автора виникає декілька запитань: по-перше, чия шкіра її, чи дивану; по-друге, як сталося що шкіра виринає, бо склалося враження, що вона це робить незалежно від того, кому належала; по-третє, фраза «відхиляє голову від спинки дивану» виглядає так, ніби жінці у голову полетіла спинка дивану. Мабуть, краще підводить. Тут є спеціалісти, які можуть більш доладно вам порадити. А ще краще переробити це речення взагалі. Ах да! Забула зауважити, що не виниряє, а виринає.

  Нехай скаже як сумувала за мною. – перед «як» кома.

  І лише несмішливо дивиться на мене блакитними очима (ще одна набридлива ознака після 2174 року) – ваше пояснення вельми незрозуміло. Вона дивиться на нього з 2174 року?

  Спаюєш мене? – що це може означати? Можна паяти радіоприлади, бувають спайки кишечника та інших органів. Якщо про алкоголь, то краще спитати: Намагаєшся мене підпоїти?

  майже як портвейн, коньяку – ви вже вибачте, але порівнювати портвейн із коньяком може тільки людина, яка взагалі не розуміється на алкогольних напоях.

  Є суттєве зауваження по діалогах. На минулому МК Володимир Єшкілев акцентував увагу учасників на тому, що не варто у кінці прямої мови ставити три крапки. Принаймні зловживати ними точно не варто.

  Переказ якихось серіалів. Навіть не знаю, навіщо він у оповідці.

  Кліматіси – клематіси

  схожими звіддаля на кусні сирої яловичини і хурму. – що, одночасно?

  Взагалі-то описували красиву картинку, але опис якось розвалився. Варто трошки привести до ладу речення і деякі слова мені геть не сподобались. Але мовні огріхи тут не по моїй частині.

  наділяти померле і зотліле тією іскрою, що бодай на мить подарує йому життя, Ми це збираємося використовувати з іншою метою – для лікування безпліддя», ну-ну… - от і я подумала. Ну-ну. А детальніше? Бо такі картинки намалювались, що аж соромно.

  думаю, їхні юристи вже уклали кілька доповнень до контракту і тим, хто народився пізніше за мене – поталанить із цим менше, хоча, ми їх ще не раз загонимо їх у глухий кут… - навіть без подвійного «їх» нічого не зрозуміло.

  Тоді, у 2096 року – оці стрибки у часі мене просто спантеличують. Ви хоча б означили ними якісь події. Там революція 2096, генетична революція 2…. Року. Бо це плутанина. І не року, а році.

  Метушня, що почалася завершитися не може і по цей день … - після почалася кома. У вас виходить почалася завершитися. З комами вам потрібно ще працювати і працювати, далі не вказуватиму, тим більше я не найкращий тут радник. Та й взагалі, женіть Йоду. Краще написати «не завершується».

  На думку запрошених експертів увесь цей генетичний матеріал належав істотам яких зараз можна знайти вже хіба що у бестіаріях. – з цього місця більш детально, як цей матеріал потрапив до людей?

  Оскільки у одних з них в роду були русалки - а як це визначили?

  наплодив якийсь хтивий янгол – тому їх нарекли «нефілімами» (там, наче, скандал ще був із Ватиканом через це, але корпорація якось усе узгодила навіть не довівши справу до суду, хоча Папські «вівчарки» такі хвацькі – як від них вдалося відбитися і гадки не маю). – усе надалі відмовляюсь розуміти цей вертеп.

  Й після кількох десятиліть наполегливих і впертих вправ – корпорація знову звернулася по допомогу до екстрасенсів – а, тоді ясно, звідки інфа про усіх тих янголів-русалок.

  Ех, генетична магія, але ажніяк не технологія.

  Перехід до спогадів і навпаки варто було якось виділити.

  Я навіть уявив себе – високий худий чоловік із насупленим обличчям і руками в кишенях – ніби дружина Лота, - я її чомусь собі інакше уявляла.

  Кінець типу: хахаха – читач, дивись, як я тебе надурив.

  Що погано:

  Усе вищесказане.

  Що добре:

  Світ яскравий. Ідея є.

  Висновок:

  Вам потрібно працювати над технікою. Просто необхідно, бо ви маєте образи і ідеї, але невдало їх реалізовуєте. Обов’язково вчіть матчастину. Вам тут зараз ще про генетику і міфологію розкажуть. Прохання до автора не сприймати це, як образу. Це радше побажання працювати над собою і писати далі.

  Успіхів та наснаги!

• Небезпечні пригоди Кристофера Чаренка
  2013-02-17 00:14:18
  

  Комент недолугого критика:

  (усе тут лише моя скромна думка)

  Назва чіпляє, але обманює. Я теж налаштувалась на пригоди.

  Отже, що ми маємо. А ми маємо спробу запхати величезний світ, навіть два: світ людей та світ інопланетян у одне оповідання. Додаємо туди війну, політику, революційні заворушення, особисті проблеми героя, детальні описи його пригод у якомусь лісі із якимись тваринами. Питання перше – чи не забагато для однієї оповідки? Звісно ж, автор старався розкрити тему і від того вийшло сумбурно і неправдоподібно. Забагато нелогічностей. Тобто, якщо захочете переписувати, переписуйте у дещо більше, ще й врахуйте враження читачів від вашої оповідки. Багато невмотивованих подій.

  Для оповідки краще брати менш глобальні ситуації – більше шансів вдало її завершити.

  Стосовно ком вам вже казали.

  Той клятий купол і далі поглинає планету. То ще добре, що почав з полюсу, де ніхто не живе, але скоро дотягнеться і до мене – зараз мушу працювати досить близько до нього. А ніхто дотепер не знає що за бар’єром. – оце мені навіяло спогади про «Далекую Радугу» АБС.

  Однак Кристофера лякали думки про те, що якщо він тут затримається, то може не знайти ні води, ні їжі. – поєднання слів «що якщо» у тексті є вкрай невдалим. Варто було б по іншому побудувати речення.

  У вас є великий опис, який оправдовує головного героя і власне, чому він стрибнув до води. Але якби він біг від переслідувачів, на усі ті аргументи не вистачило б часу. Там або переляк швиденько загнав його у воду, або він задумався, але наблизились хижаки і він стрибнув, або з’їли. А коли отак читаєш про усі ці складні логічні висновки, чому краще пірнати у воду, розумієш, що мабуть герой не так вже й боявся, можливо звірі не так вже й загрожували.

  Надто багато інформації передається у діалогах. Не тільки у поясненнях до ситуації, що склалася, але й усюди. Виникає враження, що там взагалі ніхто нічого не розуміє. А пояснювати читачеві у такий засіб – не дуже вдалий хід. Сприймається складно.

  Після паузи він отримав відповідь, яку не почув ніхто, окрім нього. – вітаю вас, капітане Очевидність. Уявляєте собі навпаки? Усі почули, офіцер оглух і пішов міняти памперси.

  А ще я дуже люблю моменти у оповідках, де герої поранені, стікаючи кров’ю кудись довго біжать, а потім ще й мають довгу розмову з кимось.

  Що погано:

  Пафос. Глобалізація. Автор забагато пояснює читачеві чому саме так усе відбулося, а від того тільки гірше.

  Що добре:

  Автор непогано володіє мовою. А це вже хоч щось, варто напрацювати техніку і відмовитись від глобальних ідей для оповідань. Добре, що вас цікавлять соціальні теми.

  Висновок:

  У вас вийшло, як у анекдоті. Прилетіли інопланетяни і усіх врятували. Але там це був реалістичний шлях розвитку подій. Написали б фантастику, як вони самі вихід знайшли (але це я вже жартую, не звертайте уваги)

  Вичитуйте вголос хоча б діалоги, а краще усю оповідку. Виразно. Реально допомагає. Якщо посеред монологу відчуваєте, що засипаєте – не варіть собі кави, краще переробляйте монолог.

• І тисячі років - війна
  2013-02-16 21:32:01
  

  Комент недолугого критика:

  (усе тут лише моя скромна думка)

  Автор примусив мене поринути у філософські роздуми. Чи дійсно ціль виправдовує засоби. Але остаточної думки я не дійшла. Примушувати читача задумуватись таким чином? Ну жорстко, але навіщо тут такі тицяння носом у багно? Що ви хотіли донести до місцевого читача таким чином? Можливо для цього були не менш вражаючі, але дещо менш брудні прийоми? Я не нав’язую свою точку зору. Я намагаюсь зрозуміти, навіщо воно було.

  Бо, дійсно, викликає відразу, не дивлячись на благородні цілі оповідки.

  Що погано:

  Та власне це й погано. Я не хочу читати про вбивство дітей, і хоч які б ви не виношували цілі, це мене не змінить. Схоже я не ваша ЦА

  Що добре:

  Ой, як добре що оце все хоча б не безглуздям виявилось, а такою собі помстою негідникові.

  Висновок:

  Явно не моє. Мабуть через те не маю права особливо і коментувати.

  Натхнення

• Мотив
  2013-02-16 21:13:04
  

  Комент недолугого критика:

  (усе тут лише моя скромна думка)

  Авторе! Я вам не повірила. І справа, мабуть, навіть не в тому, що я працюю на залізниці. А в тому, що два тижні тому брала квиток зі станції Волноваха білет напрямком Донецьк- Мелітополь. І про те, що квиток можна взяти з будь-якої станції знала з юного віку. Друге питання: куди вона приїхала? Потяги не зупиняються посеред поля на станції «хтознаякий» кілометр. Це прерогатива електричок. А усюди, де зупиняються поїзди, є вокзали. І куди розумніше залишитись ночувати на непривітному вокзалі, аніж пертися світ-заочі у якісь невідомі хатинки, де живуть страшенно старі, аж на десять років старші чоловіки. Момент із чарівною появою квитка порадував, сама так умію іноді. Але залізничники стосовно цього задіють свою власну «залізничну» магію. А зараз і взагалі можна купити квитки у мережі інтернет.

  Є ще газета, яка теж, ще той рояль.

  Після того, як я усе це прочитала, ставлення до твору виникло вельми критичне. Ви вже вибачте, але й надалі довіри не виникло.

  Що погано:

  Авторе, ви примусили обставини грати на вас, а не створили ситуацію. Так нечесно і це помітно. Ще й тема «Інше життя» виглядає притягнутою за вуха.

  Що добре:

  Добре, що ви продумали, хоча й простенький але цілком завершений сюжет, спробували показати романтичні відносини. Написане теж, цілком пристойно.

  Висновок:

  Є ідея, є вміння писати, але сюжет шкутильгає, а мотиви тим більше. Це складно пробачити, враховуючи назву.

  Успіхів!

• Записник
  2013-02-14 22:58:10
  

  Комент недолугого критика:

  (усе тут лише моя скромна думка)

  Світ навіть для мене дуже химерний. Думаю, через те, що не прописаний як слід. Відчувається вплив аніме. Детально тут особливо нічого і не розбереш. Бо усю цю ідею треба доводити до ладу. А от якби воно було нормально прописане і вичитане, можна було б щось спробувати порадити.

  тримала найдорожче, біля найдорожчого – о! он як. Чи то автор натякав на вагітність?

  Здивував поділ тексту на до того, як «пробігло казна-що», і після. Другий поділ більш вдалий. І тут є якась «розкадровка». Коли кадр на якийсь час зникає, а глядач дивиться у темний екран і думає: щоб воно означало? Таки не без мультиків тут обійшлось.

  А у вас цілий епос вийшов. Тут тобі два світи, купа умовностей, звичаї, любовні трикутники. Стільки усього. З цього явно не оповідку треба було робити.

  Що погано:

  Біда автора в тім, що він знає, що хоче сказати, але не знає, як це зрозуміло донести до читача.

  Що добре:

  Ну, атмосферу ви створили. Видно, що ви вірили у те, що пишете. Уява присутня, бажання писати теж. Залишилося тільки працювати над собою.

  Висновок:

  Натхнення – це добре. Але після нього варто усе, що настрочилося у такому стані узяти і привести до ладу. Отже – вчитись, працювати і не втрачати натхнення.