Survivor

Дата реєстрації: 2015-02-18 16:27:05

Нік: Survivor

Коментарів: 10

Комментарии

• Monsturos
  2020-12-03 19:12:42
  

  Доброго дня, авторе.

  Побачила у вашому творі нехай стару, але вічно актуальну проблему: коли ти стаєш монстром? На жаль, ви розкрили її через розмову, а не через події, через які проходив головний герой.

  Дозвольте вгадаю: це - ваша перша проба пера? Якщо так, то ні в якому разі не припиняйте писати. Просто на деякий час забудьте все те, що розбиралось у школі на уроках літератури - моральний вибір там, підтекст, образ героя, - бо воно все глибоко вторинне. Спробуйте просто розповісти історію: що зробив головний герой, і чим це все закінчилось?

  Карасятко,

  В смислі - певною мірою?..

  Певною мірою - вогонь, певною мірою - "гаряча плазма, сплетена магнітними полями" (Вікіпедія, з посиланням на NASA)

• Марися
  2020-12-03 19:00:56
  

  Оповідання сподобалось, хоч я і не вловила усі алюзії та підтексти. Наприклад, я гадки не маю (без вивчення додаткового матеріалу) ким є старші три брати Морени/Марисі. Ну, не володію я матеріалом, на жаль. Але й попри це читати мені було цікаво.

  Єдине що: поворот "це все був сон/пророцтво/видіння/галюцинації" залишає відчуття певного... обману, чи як? Мовляв, я все це пережив разом з героями, а його, виявляється, не було? Так, звичайно, коней шкода, але хіба вони виживуть, якщо Марися народиться біля Стовпів Сили? Врешті, якщо сама Смерть (якщо я правильно зрозуміла) приходить у світ, тут без жертв не обійтись.

  В будь-якому разі дякую авторові за твір. Він залишив дуже багато відкритих особисто для мене тем, і дав відчуття чогось значного й епічного.

• Закон незворотності
  2020-12-03 18:53:24
  

  Мені сподобалось. І концепцією, і атмосферою, і тема боротьби за монети та перенаселення Чистилища. І дід, що не такий вже й добрий, і за потреби зрадить будь-кого (а що йому втрачати?) теж сюди добре вписався.

  Єдине що - залишилось відчуття певної незакінченості. Тобто, герой переродився, але місія його навіть близько не завершена: йому ще треба (як мінімум) помститись дідові. Дайте вгадаю: це - початок повісті, чи навіть роману?

• Ціле життя
  2020-12-03 18:45:42
  

  Мені дуже сподобалось, як автор подав оцей от контраст ставлення Гліба до Єви. Спочатку вона його дратує - він ледь не на кожен її спогад злиться, подумки виправляє її, тощо, тобто ми не просто в курсі про його роздратування - ми його відчуваємо. Але, як тільки Єви в його житті не стає, ми так само відчуваємо, що він без неї не може. Дуже класне відчуття, авторе, так тримати.

  Стосовно образу Єви: мені здається, що ми запізно дізнаємось про роббеклонів. Було б круто ввести таких на самісінькому початку: ще до того, як головні герої відправляють на природу. Можна ненав'язливо: достатньо просто вітання від якогось сусіда, про якого Гліб знає, що той давно загинув. Наприклад, його розчавило аналогом автомобіля, а Гліб баче роббеклона саме тоді, коли той вовтузиться з двигуном.

  До речі: я правильно зрозуміла, що новим "роббеклоном" Єви насправді є та сама сусідка? Якщо так, то я прямо вимагаю ще хоча б однієї підказки прямо в тексті!

  А оповідання дуже класне. І оцей от рефрен "ціле життя" щоразу отримує нові сенси. А ще - величезний респект авторові за ставлення

  тут лише набивати гулі, вчитися й пробувати далі

  . Так тримати!

• Мотлох
  2020-12-03 18:36:59
  

  Вітаю, авторе. Історія зачепила за живе, дуже проникнено через спогади Водяниці показується віддалення людей від природи, "змертвіння" у їхніх душах, і відчай, що поступово охоплює Водяницю.

  Але є одне питання, яке мене не відпускало протягом усього читання. Чому й Ічетик, і Водяниця просто мовчки спостерігають, як їхні доми завалюють сміттям? Може, вони й не найсильніші духи природи, але якимись чарами мають володіти, особливо удвох. Ічетик цілком може притопити найзавзятішого сміттєтворця в болоті - це цілком у дусі болотних створінь. А він не робить нічого. Через це герої, які на початку є симпатичними, під кінець ледь не дратують.

  Але повторюсь: історія зачіпає за живе. І те, що, попри пробудження Мотлоху, фінал залишає надію.

• У фартуху ката
  2020-12-03 17:59:50
  

  Мені сподобалось. Динамічний фантастичний бойовик з кількома сюжетними поворотами та некартонним протагоністом. Придиратись до мови, стилю, орфографії чи ще чогось не хочу, та й не впевнена, що це варто робити.

• Моє послання всім народам і часам
  2020-12-03 17:56:16
  

  Напевно, це буде найжорсткіший мій відгук тут, але: це - чи то претензія на шедевральність через авангард, шок-контент, ретелінг Хвильового, імпресіонізм та галюцинації; чи то вкрай зухвалий і товстий тролінг. Знаю, що років 12 назад таким твором теоретично міг зацікавитись журнал "Шо?", але чи актуальне це для нього зараз - гадки не маю.

• Фатум
  2020-12-03 17:43:37
  

  Вітаю автора.

  Приєднаюсь до попередніх думок про деталізований світ. У вас вийшло дуже комплексне бачення саме футуристичної роботизованої антиутопії, видно, що вам замало обсягу, аби подати його повністю.

  На жаль, є величезна проблема з головним героєм: ми взагалі не бачимо, як він діє, як він впливає на світ, як (не) намагається його змінити. Фактично, герой постійно пливе за течією, і ми практично не бачимо його життя. Як він (на початку) став оцим "медійним (чи ні) кілером"? Що робив на цій посаді? Як саме залишився "за бортом"? Чому і як прийшов/упіймався на тотальну кібернетизацію? Мені здається, якщо ви просто показуватимете саме ці події, а не надаватимете їх як сухі фактологічні спогади, оповідання оживе і саме вимагатиме і конфлікту, і сюжету.

  І ще раз дякую за власне бачення дистопічного кібер-світу, де люди стали непотрібними. Воно вийшло по-справжньому лякаючим.

• Сава
  2020-12-03 17:29:11
  

  Мені оповідання дуже сподобалось. Класна ідея про адаптацію духа до поступу цивілізації та її реалізація. У момент, коли Сава сідлає робота-пилососа в мене ледь сльози розчулення не полилися. Так само сталось із миттю, коли Сава підхоплює ідею з ютубом. Прямо: нічого собі! Органічне поєднання технології та незримого світу! Ще й у вкрай ненав'язливому воєнному контексті (оті от переплетіння мавок, і впевненість, що мавки так чи інакше побачать завантажене відео). Тобто, все дуже-дуже круто.

  Але постапокаліпсису я не чекала. Ну зовсім. Ще й такого руйнівного: дім рознесено разом з районом, майже всі загинули... Не вписується він сюди, як на мене. Тим паче, з Анжелою у головній ролі - мене це вибило ледь не більше за загальний фінальний сетінг. Замість неї так і проситься підліток-Маша років 10 чи 12. Якщо на момент завантаження першого відео в ютуб їй років 5-6, а рік тоді, припустимо, 2016, то за 6 років і 2022 настане, і Маші буде 12, і пояснювати, звідки в героїні раптом відьомський дар з'явився, не доведеться.

  Але це - лише моя думка. Якщо авторський задум був саме таким: з непростого (для Сави), але мирного життя перевести все у апокаліпсис та руйнування, - то він абсолютно валідний.

  І до речі, з ідеєю домовиків як ШІ ви чудово впорались. Сама сцена, де Маша пропонує Саві подушечко, а Анжела переконана, що Сава - це штучний інтелект, вже робить таку ідею абсолютно відчутною.

  А навіщо був фінальний твіст із гендером Сави, я взагалі не второпала.

  Не погоджуся стосовно "твісту": його не було. Сава протягом усього оповідання згадувалась у безродовій формі. І те, що читач її "зчитує" як чоловічу за замовченням - це пастка стереотипного мислення. У яке дуже майстерно вдалось вловити читача :) Спасибі, мені сподобалось.

• Ці таємничі супутники
  2015-03-15 15:34:43
  

  Знайшла помилку в результатах 5ї групи, надіслала листа оргкомітетові.