samnasam
Дата реєстрації: 2011-02-22 21:37:50
Псевдонім: samnasam
Коментарів: 20
Про себе: Рецензую з власної ініціативи твори та підшуковую з дозволу автора сайта "Дайджест короткої пострадянської фантастики" цікаві доробки для розміщення на www.samete.blogspot.com
Його останні коментарі:
- Примірник
2012-04-18 21:02:55
Не вразило і нічим не зачепило! Якесь все надто передбачуване, коли заздалегідь відчуваєш, що, знову ж таки, чогось несподіваного не відбудеться апріорі. Такі твори, зазвичай, дуже до вподоби літредакторам, бо несуть в собі стільки наївного та незграбного позитиву, що язик не повертається сказати щось про певну кон'юнктурність твору. Твір настільки за сюжетом "правильний", що від зеленавої нудьги аж зводить щелепи.
- По той бік брами
2011-10-04 10:35:05
Все, як завжди: Він - гарний, шляхетний, досвідчений і всемогутній, Вона - чарівно вродлива, молода і відважна, непересічна історія старовинного шляхетного роду, оповита романтикою і трохи сумом, руїни старого палацу з потаємними підземеллями, сивочолими мудрими чаклунами і, звісно, шляхетне поводження, неперевершений секс, купи, у прямому розумінні цього слова, коштовностей і дорогоцінних металів, вишуканий одяг та дивовижні наїдки і все це сяюче зібрання матеріального-нематеріального невблаганно повинно відбутися саме з нашою ГГ, бо рано чи пізно "зов крові" її обов'язково привів би до наперед так задуманого логічного розкриття сюжету. Щось дуже схоже на не зовсім добре замасковані мрії самої авторки стосовно "принца на білому коні", але з розумінням того, аби ці мрії ще і якось здійснювалися на тлі позитивно романтизованого минулого. Написане має повне право на літературне існування, попри зовсім невдале, якесь зібгане, або, краще, пожмакане закінчення, що, як чавунне "рятувальне коло", вдало топить досить доладно написаний твір. Дещо про сюжет і його дійових осіб: надто вже стереотипні ГГ і все, що відбувається з ними, я вже не кажу про навколишній, по голлівудські казковий, антураж. Мабуть, важко внести щось дійсно нове, оригінальне в "прокрустове ложе" цього, без великого перебільшення, заштампованого багатьма іншими авторами, сюжету. Просто не уявляю ще, заявлені Вами, три частини, якщо і у цьому оповіданні вистачає "наїстися по вінця" бутафорської псевдостаровини.
з дозволу автора http://samete.blogspot.com
коли автору ліньки http://ukrfantastyka.uaforums.net
- Спацер
2011-10-01 11:00:11
Ну то і що? Як то кажуть наші північні сусіди, “и сил своих я не жале и никакого впечатле”!!! Твір чимось нагадує радянський дитячий конструктор – “напівфабрикат”, складові частинки якого спочатку треба було, перед тим як давати дитині, довго доводити до розуму, тобто підганяти за всіма параметрами до вказаних в інструкції, аби хоч якось його можна використати за призначенням. Типовий такий cтьоб з вкрапленнями де не де якихось елементів фантастики – читаєш і не можеш дочекатися, коли ото воно закінчиться. Не чим закінчиться, а саме коли закінчиться оте місиво буков ні про що. Ледь зрозуміле за логікою нагромадження слів з не менш надуманими сюжетними подіями, що у підсумку разом не несуть будь-якого розумового навантаження. Одне слово – просто стьоб заради стьобу.
- Жіночий день
2011-09-26 11:20:11
Читається, завдяки гарному володінню мовою, цікаво, але ж ніяка не фантастика, хоча якісь її елементи і можна дослідити у творі. Така собі гумореска з елементами стьобу - жіночі журнали, насправді, могли б зацікавитися цим доробком. Одна річ у творі не на користь автору - всі, без винятку, зображені жінки показані у всьому розмаїтті образу стерви, тобто серед жінок-богінь (і серед простих "смертних" поготів) годі й шукати нормальну людину? Виходить, що так.
- Напарники
2011-09-25 15:46:08
На жаль твір нічим не вразив: сюжету далеченько до оригінальності, відсутня будь-яка інтрига, все передбачене від закінчення першого абзацу, єдиний конфлікт між ГГ не несе якоїсь напруги, бо наперед знаєш чим він закінчиться. Забагато "водички", а тому розкриття сюжету відбувається більш, ніж мляво. В якийсь момент зловила себе на тім, що ледь не заснула.
з дозволу автора http://samete.blogspot.com
коли автору ліньки http://ukrfantastyka.uaforums.net
- Квітка Циріди
2011-09-20 22:16:56
Можна коротко охарактеризувати твір як дещо осучаснений варіант приказки "Добре там, де нас немає", але зовсім немає бажання образити авторку, попри добрячу порцію присутніх в творі недоречностей і алогічностей. Що приємно: твір насичений дійовими особами, присутнє певне сюжетне різноманіття та наявна яка-не яка, але ж інтрига, що здібна втримати увагу читача, принаймні, на певний час. Деякі сюжетні моменти прямо таки притягнуті "за вуха" і ця штучність сильно псує загальне, досить позитивне, загальне враження від твору. Поки що не вразило, але написане Вами є добрий творчий полігон для подальшого самовдосконалення.
- Відвідувачі
2011-09-19 23:45:51
Ви вправно користуєтесь рідною мовою, але з сюжету цього твору годі вичавити більше того, що змогли Ви. Запропонований Вами сюжет у теперішньому вигляді схожий на справжній глухий кут, вихід з якого - або щось міняти у ньому докорінно, або зробити те, що вже зробили Ви.
з дозволу автора http://samete.blogspot.com
коли автору ліньки http://ukrfantastyka.uaforums.net
- Відвідувачі
2011-09-19 23:19:15
За винятком не надто суттєвих орфографічних помилок твір написаний гарною мовою і читається відповідно легко, особливо вдався опис літньої спеки і внутрішнього світу ГГ.
Сюжет же просто ніякий, неоригінальний і заздалегідь передбачуваний і все завдяки темі, яка неодноразово і в різних інтерпретаціях була розкрита багатьма іншими авторами. Ще далеко до закінчення твору доводиться змиритися з тим, що будь-яка дія, як і інтрига, буде запрограмовано відсутньою. Здивування ГГ, яким би сильним воно не було, так і не досягає усвідомлення того, що перед ним прибульці. Прибульці ж описані саме такими, якими ми і звикли їх бачити, а тому і не важко прорахувати їхню роль у творі. Твір добігає кінця і не полишає враження, що все саме так і повинно було бути і все, до біса, настільки правильно і зрозуміло, що аж вилиці зводить від нудьги.
з дозволу автора http://samete.blogspot.com
коли автору ліньки http://ukrfantastyka.uaforums.net
- Шлях до істини
2011-09-17 23:03:53
Ось воно як все просто виходить! Трохи не казка про доброго Івана Грізного! Той теж за життя неодноразово чув "голоси" і регулярно каявся привселюдно, аби потім знову взятися за старе. Давненько подібного наїву не читала, аж ледь сльози не навернулася на очі від замилування. Особливо сподобався процес зречення з царювання і подальше п'ятирічне життя пересічним громадянином, якого всі простили за гріхи його і у нікого навіть в думках не було йому помститися. Надалі ця мирна, богобоязна, владо і законослухняна отара, пробачте, народ, не знайшовши серед себе нікого достойного, йде до ГГ з проханням по доброго володаря, який таки приносить їм "золотий вік"! Цікаво, як треба видресирувати людей, аби вони стали подібними до заявлених автором у творі? Чи то вже потім, з часом історики так перекручують реальні події, що вони починають бути схожими на цю наївну казочку?
з дозволу автора http://samete.blogspot.com
коли автору ліньки http://ukrfantastyka.uaforums.net
- Бронепоїзд на запасній колії
2011-09-17 00:30:19
Потішив автор - було трошки смішно! Старе рейкове залізяччя у ролі секретної зброї! Якщо взяти до уваги, що фашисти використовували, за відсутністю власних, розбиті, але відновлені радянські бронепоїзди, то важко сподіватися що лише один такий "монстр" з якимись не менш міфічними мобільними загонами міг якось завадити взяттю Києва. Але менше з тим, якщо головною метою є створення певної містичної атмосфери у творі.
"З-за поїзда випливли три людські фігури. Допотопні акваланги, маски із нерозбірливим малюнком, вдягнені у щось схоже на військову форму. Пливли вони дуже швидко, Дигер смикнувся, але примари вмить опинилися біля ґрат і ухопили за руку" Про який малюнок на масках йде мова? Не менш цікаво виглядає і військова форма, одягнена на акваланг! Далі з'являються ще дві потвори, одна з яких не одягнута у акваланг, тобто просто людина, але чомусь таки потвора, але чому це потвора - невідомо. Невідомо чому між всіма "потворами" виникає штовханина, тільки внаслідок якої ГГ має можливість щасливо ушитися. Також не менш дивно, як ГГ розбирав слова, які до нього "промовляли" потвори, не знімаючи аквалангів. Нічого не маю проти містики у цьому творі, але ж можна було придумати щось більш переконливе у звільненні ГГ, ніж запропоноване автором.
- Муська і планета Андромаха
2011-09-14 21:31:23
Скільки раз зарікалася не читати від початку коменти, бо двічі перечитала оповідання і дотепер не знаю, де хтось знайшов у ньому гумор. Комусь привиділася фантастика, але її, як то кажуть, кіт наплакав. Суто картонні персонажі з не менш передбаченими взаємовідносинами і нестерпними примітивними діалогами а-ля Петросян. Тепер до суті: машина часу з повоєнного Берліна, а чому б ні!?
- Надалі всі сіли до величезного сталевого автобуса, який на вигляд нагадував тигра - замість коліс лапи, а морда - замість кабіни???
- ГГ перенеслися в 2050р, а життя на планеті Андромаха виникло лише в 2912р - ???
- Гіду не жаль кожний день відправляти у рабство - на смерть до сотні землян, а тут вона ЧОМУСЬ жаліє старого діда, даючи йому мазило, від якої той стає невидимим.
з дозволу автора http://samete.blogspot.com
коли автору ліньки http://ukrfantastyka.uaforums.net
Сюжет, так би мовити, написаний на коліні - ще щось додати важко!
- Резервація
2011-09-11 20:10:07
Відчувається, що автор вправно володіє рідною мовою - читається написане легко. Атмосфера передана дуже змістовно, а от сюжет видався не переконливим. По сюжету не віриться, що ГГ могла б лишитися живою у такий спосіб, що пропонує авторка. В усіх "примусових" сектах велике значення завжди приділялось питанню, як запобігти розповсюдження "зайвої" інформації, а тим паче, усього, що якимось чином пов'язано з смертю. І нічого й не поробиш, коли спасіння ГГ передбачуване, як і все, що повинно відбуватися далі. Інша справа, що все наступне не викликає тієї зацікавленості, як перед спасінням ГГ. Цікаво створена і старанно підтримана психологічна напруга зникає нанівець після спасіння ГГ, аби вже не повертатися до закінчення твору. На жаль, у нинішньому вигляді твір, без докорінної зміни сюжету, не сприймається, як не надто вартий уваги.
з дозволу автора http://samete.blogspot.com
коли автору ліньки http://ukrfantastyka.uaforums.net
- Репортаж
2011-09-08 22:28:30
Погоджуюсь з Вами на всі 100%, але у випадку цього оповідання, виходячи з сюжету, це неприпустимо, як недолік, що знижує літературну цінність і без того слабкого твору.
- Репортаж
2011-09-08 20:39:10
Ну чому все нудне завжди таке довготривале? Безглуздий сюжет, ніякої напруги, картонні головні герої з менш ходульними взаємовідносинами, нудні історичні ракурси і все це треба сприймати лише через те, що відсутність будь-яких цікавих подій "відбувається" на тлі стімпанку? Погано, коли вчить готувати їжу людина, яка вміє лише гарно їсти, тобто, якщо автор не розуміється на підземному будівництві або у газетній справі, то він обов'язково візьметься повчати цьому інших. Так от, авторе, будь-яка підземна комунікація є складним комплексом основних і допоміжних споруд, головною вимогою до яких є обов'язкова наявність кількох шляхів доступу повітря. І ця вимога лише опосередковано пов'язана з потребою дихати - механізми будь-якої технологічної складності (електричні, парові, дизельні тощо) не будуть працювати в умовах, коли доступ повітря є лише з одного напрямку. Інше - підземні станції мають такі обсяги, що виключають можливість задихнутися, а також розмальовувати їх в умовах відсутності світла. Хоча саме завдяки Вашій чудернацькій волі вмираючі від задухи художники якось таки у повній темряві розмальовують стіни. Розпис, тобто художнє оформлення, скрізь і завжди відбувається ТІЛЬКИ після виконання всіх основних технологічних вимог до будь-якої споруди під землею чи зверху, на ній. Не менш дивні стосунки між головредом і журналісткою - їдь кудись невідомо яким газетним матеріалом. ГГ привозить якусь пустопорожню маячню, за яку їй підвищують зарплатню і про яку, ще до виходу з друку, вже знають конкуренти, як про сенсацію.
До менш значних нелогічностей: - "Ну, тут я вам допоможу,... Я б із задоволенням допоміг вам,..." - в одному абзаці одне речення прямо заперечує наступне. ГГ-журналістка просить допомогти оселитися в готелі, натомість ГГ-інженер пропонує почекати її і ось вона вже "швиденько зібралася". Можна спробувати здогадатися, що вона все-таки щасливо оселилася в готелі. В дирижаблі перед нею, за задумом, повинен смикатися з якоїсь надуманої автором проблеми ніхто інший, як тільки сам командир повітряного корабля. Він один вільний з усієї команди, бо робити йому на дирижаблі нема чого, тим більше, через складні погодні умови. Образ нетерплячої істерички-журналістки ніяк і нічим не переконує в її неперевершеному професіоналізмі. Давно не читала такої сірої нудятини - якщо кошик для сміття від Вас недалеко, то спробуйте попасти в нього цим непотребом з першого разу!
- Остання екскурсія
2011-09-02 21:10:07
Вправно написано гарною мовою і ГГ, так би мовити, "на місці" і сюжет не без певної злободенної моралі, але нічим не зачепило. Можливо, всього, що конче вимагає розкриття сюжету, надто багато, що саме фантастичний елемент твору виглядає якось напрочуд буденно. Від початку "сну" ГГ починаєш розуміти, як і чим закінчиться твір. Твір вийшов без родзинки, проте з суспільно-значущою мораллю. Автор вичавив з сюжету все, що тільки можна, але сам сюжет, на жаль, виявився не вельми оригінальний і досить таки передбачуваний.
з дозволу автора http://samete.blogspot.com
коли автору ліньки http://ukrfantastyka.uaforums.net
- Музей воскових фігур
2011-09-01 19:22:51
Сподобалося, не зважаючи на досить прозорий і передбачуваний сюжет. Можна було додати певної психологічної напруги в ту частину сюжету, де у ГГ відбувається перша розмова з відьмою. Трохи не досконало виписаний початок заміщення відьмою хлопця. Якби відьма, наприклад, змусила ГГ стиснути свою руку, взяти до рук пасмо волосся, триматися за якусь частину одягу тощо задля початку перетворення, то це би виглядало більш дієвіше, ніж прохання просто простягнути руку. Все ж таки, подвійне перетворення – з воску на живе тіло і навпаки легше сприймається, якщо передбачається тактильний тактильний контакт між дійовими особами. Добре, що Ви не вдалися до показу самого перетворення однієї людини на іншу, бо для цього сюжету це не вельми важливо. Є більше, ніж треба однотипних повторів, але це не критично і загальне враження від твору не псує.
з дозволу автора http://samete.blogspot.com
коли автору ліньки http://ukrfantastyka.uaforums.net
- Занурення, або історія маленької брехні
2011-08-31 23:15:44
Технічний бік твору вражає своєю незугарністю і надто вільним, легковажним поводженням з історичними реаліями середньовіччя. Дія відбувається в 1946р, тоді як шрапнель винайшли лише на початку 19 сторіччя. Командир того загону, який автор на власний розсуд назвав батальйоном, чомусь власноруч веде своїх вояків у бій у пішому строю. Чомусь прапор вкритий, за задумом автора, лайном і пилом (хоча навкруги весняне багно). Не перестаю дивуватися, навіщо в творі командир батальйону вмирає саме від страху, мабуть, це найбільш поширена причина смерті у тогочасній війні? І ось цей командир уже не обличчям, а саме - мордою падає у багно. Це зневага до нього за його наглу смерть? Багато кальок з російської та недоречностей: вбивається, очеретяним голосом - ?, знайшов годину для сну, чужинницьке призначення - ?, ошаліли, суспільне насадження - ???, стволами, приречення на крах - ?, заколихався, розразився, зануренець - ?, обезкровленими, заплатами, гниль, заточені цифри, шнурок тощо.
ГГ дивує, що під час "занурення" йому дісталося тіло підлітка, але він звідкись вже знає, що звуть гармаша П'єром. Пробачте, але поява в Європі уланських полків приходиться також на початок 19 сторіччя, але ніяк не на 1645р. По орієнтиру - груші, було достатньо зробити кілька пострілів однією з гармат, аби приблизно знати, як у подальшому вести вогонь всією
батареєю на визначену відстань, а тому потреби у кольорових орієнтирах взагалі немає. Побачте, але для жодного редуту ніяка кіннота не становить і ніколи не становила ніякої загрози, бо саме поняття редут передбачає певні інженерні споруди, які зводять нанівець дії кіннотників. Бойове шикування тогочасних військ передбачало пересування в колонах і тільки поява нарізної зброї і бездимного пороху змусила поступово змінювати цю тактику. До того ж бігти з 7-8кг мушкетом, багнетом та спорядженням до нього можна лише завдяки хворобливій фантазії. Одинока молода груша - відповідно невеличке за розмірами деревце, на якому здалека видно людину, яка ще й до того ж розвішує на його гілках шматки яскравої тканини.
А тепер до найбільш кричущих алогізмів:
- "Шик убивства" - це що таке? Скільки не намагалася второпати, але не змогла, бо у творі воно явно не до місця.
- "Беззвучно біжать сотні людей. Солдати. Розчахнуті у безмовному окрику горлянки" - а що це за безмовний не крик, а саме - окрик у виконанні сотень людей. Це такий собі новий вид психічної атаки з важелезними мушкетами у руках навперейми?
- "Чорні, потріскані на холоді руки міцно стискають заважкі багнети." - а як можна бігти, тримаючи мушкет за багнет???
- "Чи то бунтарство кип'ятило кров, чи відданість своїм, справжнім братам надавало сил, а вусань вже не пручався." - які, малися на увазі, "свої, справжні брати"? Що то є за "бунтарство, яке кип'ятить кров"?
- "чоловік з заплатами гріховних первозданних ран." - звучить гарно і пафосно, але нісенітниця повна.
- "Свободи вітер рвав солодку гниль, впускаючи потоки свіжого повітря." - все, що люди зробили задля неповторення Руїни, виявляється чомусь "солодкою гниллю", а відновлення примітивних інстинктів - "свіже повітря свободи"
- "Зламались, гучно тріснули ворота штучних запобіжників ментальних. " - з чого виходить ота "гучність" тріснувших воріт, а як уявити самі ворота ментальних запобіжників? Такі гарні метафори, а все даремно, якщо не до місця використані.
- "Думки метались обезкровленими ластівками" - а як це зможуть, запропоноване автором, робити ластівки? Знову ці недоречні, не до місця, метафори
- "Зостались за спиною стерильні ідеали, на шиї закручені вправно" - так вони, ці ідеали, що вправно закручені на шиї, так і лишилися за спиною і як можна закрутити ідеали на шиї? Те ж саме, що і попереднє, і по тому ж самому місцю!
«Якщо не виконаю доручення – ганьба смертельна. Нехай вони, там на редуті, не справжні, майстерно змодельовані. Загинуть чесні вояки не наяву, а в моїм зануренні. До біса. Не прощу собі такого. Адже ось життя справжнє без зайвих штучних обмежень. Натуральне. Не пластилінова буденність - залита в наші вени фармацевтами, втрамбована батьками й суспільством змалечку..." - повний відстій. ГГ одночасно розуміє, що присутній у змодельованій, віртуальній реальності і тут же сам каже, що це і є справжнє, натуральне життя. Безглуздя повне!!! Завжди здавалося, що людина майбутнього буде більш самостійною і виваженою у власних вчинках, а тут знову типова "людина натовпу", якій що скажуть, то вона і на 100% беззастережно і виконає, навіть якщо їй накажуть покласти голову на рейки.
Звісно, ворог повинен незугарно виглядати, бо ще як викличеш до нього неприязні почуття. Даремно що виглядає це, як битий-перебитий штамп, але ж по іншому не виходить, якщо бракує літературної майстерності. Тому ворог і приплентався, і звірячий сміх його схожий на іржання та ще й сильніший за іржання його ж коня, у нього червона пика, одне слово - ще той вояка. До уваги не береться, що дозволити мати коня білої масті в ті роки міг тільки дуже багатий кіннотник.
Розвідником-одинаком у всі часи був виключно досвідчений, вправний у військовій майстерності, воїн. Його супротивником виступає знесилений, хворобливо худорлявий підліток з ушкодженням ноги і біллю у попереку, який волею автора легко, без особливих мудрувань, а головне - без жодного натяку на страх, вбиває людину. Якби ГГ вмів володіти пістолем - вбив би
пострілом, а так все одно вибирає напад, а не оборону, втечу або полон на милість переможця.
Я би ще якось зрозуміла раптовий напад з дерева на людину на коні, а не після того, як в тебе поцілили пістолетом - зникає елемент раптовості нападу, коли сили більш слабкого супротивника короткочасно урівноважуються або перевершують, за обов'язкової наявності зброї, сили того, на кого чинять напад. Мене би переконало, якщо ГГ спочатку скочив з дерева на улана і при цьому ударив би його пістолем, а так - якесь "індійське кіно".
І наостанку - ГГ знає, що його "занурення" є результатом певного моделювання і що у будь-який момент він може в разі віртуальної смертельної небезпеки неушкодженим повернутися в свій звичний реальний світ, але все-одно вважає за необхідне, за будь-яких обставин, вийти переможцем, навіть якщо задля цього треба вбити іншу, нехай і віртуальну людину. Все правильно, а чого бути просто спостерігачем, краще приймати безпосередню участь у грі на боці одного з супротивників. Те, що ГГ потрапляє у вирій нещадного бою, його не бентежить зовсім, бо це ж все нереально і завжди є шанс залишитися живим, навіть якщо у "зануренні" можливо віртуально і вб'ють. Дивує, що ГГ жодного разу не намагається вийти за межі своєї ролі у "зануренні" і стати простим спостерігачем наступних подій, які йому цілком невідомі. Вбивши нехай і віртуально змодельовану людину, він сам внутрішньо перетворюється на якусь, згідно задуму автора, "справжню" людину, а ті хто придумав такий цікавий віртуальний проект нізащо, мабуть, не здогадуються про якісь подібні сторонні наслідки. Нісенітниця повна!
"Не убивця звівся на коліна – Людина" Ага! Ще одна сволота-монстр з ідеологією Ніцше в голові на тлі законослухняних нащадків періоду пост-загальної руйнації. Такий собі "Прометей", що навчить людей, до речі, чому така Людина може навчити інших? Вони зрозуміють його? Видається сумнівним, що його досвід буде якимось чином корисним для тогочасного людства.
Хотіла би дати одну пораду автору, купіть будь ласка на Ваш вибір когось одного: півня, курку, кроля або свиню і вбийте тварину. Яке у Вас буде відчуття - мабуть, Ви відчуєте після цього себе Людиною? Але ж ми, за рідкісним виключенням, свідомо не вбиваємо живих істот, нам відповідно з дитинства "промивають" мізки ЗМІ, психологи та суспільство стосовно
"ненависті, неприязні до вбивства чи насилля", але через нам нічого не заважає жити у майже "пластиліновій реальності", яка так не подобається Вашому ГГ.
з дозволу автора http://samete.blogspot.com
коли автору ліньки http://ukrfantastyka.uaforums.net
- Всьому виною імовірність
2011-08-29 20:59:23
Прочитала твір і сіла писати враження, а у коментарі до твору не подивилася.А даремно, бо виходячи з відповідей автора на коментарі, йому не потрібні будь-які поради, як зробити з цієї пародії на фантастичний твір щось насправді відповідне цьому критерію. Автор, мабуть, "обчитався" "Біл - герой галактики" і вирішив, що кількома словосполученнями: генерал-рядовий, планета Лубьянка-2 тощо доведе, що його здоровий, життєрадісний стьоб повинен неодмінно викликати відповідне тотожне ставлення читача до цього твору. Повно русизмів та кальок з російської мови. Мова перевантажена довгими реченнями і надто кострубата, навіть, якщо мався на увазі військовий чи адміністративний рапорт-доповідь. Не смішно і не фантастика, скорше схоже власне на стьоб над фантастикою.
з дозволу автора http://samete.blogspot.com
коли автору ліньки http://ukrfantastyka.uaforums.net
- Дерево Смерті
2011-08-28 22:51:34
На забутій богом планеті існує одне єдине поселення гуманоїдів, яке завдяки дивному, не логічному ритуалу штучно стримує власну чисельність. Серед його мешканців існує переконання, що викликане штучно безсмертя є карою за смерть іншої істоти, неважливо що вона не гуманоїд чи її смерть вийшла внаслідок самозахисту, але не за правилами ритуалу. Страшні дерева, що охороняються жерцями, здібні розповідати весь час їхнього безсмертя про їхній злочин. кому розповідати - жерцям, які їх
стережуть. Розводити тварин на їжу не можна, бо потім треба їх вбити, а за це кара - безсмертя. Прилітають ящери-драгони і намагаються встановити контакт. Чомусь прилітають саме військові, а не цивільні дослідники, хоча єдине поселення не становить ніякої загрози через низький рівень розвитку, фізичну слабкість і релігійні забобони. все б добре, але
один-єдиний наймит жадібних корпорацій знищує зброєю свого космічного корабля поселення тубільців і табір драгонів. В живих лишаються кілька драгонів і підлітків - тубільців, що на цей час зустрічалися під час самоволки та кілька жерців, яких незрозуміло яким чином захистили Дерева Смерті, що стоять у воді. Тубільці лишилися виключно однієї статі і, якщо вони не гермафродити,то їм загрожує вимирання. ГГ-драгон поранений і його певний час доглядають тубільці. Мова про інших драгонів надалі взагалі не йде. ГГ і його побратим-тубілець шукають Станцію зв'язку, аби про все повідомити, а до цього часу ніхто навіть не почухався, що військовий табір не подає ознак життя, а по планеті літає невідомий космічний корабель Зовсім немовби раптово наші ГГ натраплять на сівший ворожий корабель і його екіпаж з однієї людини. Під час сутички тубілець промахується списом і гине, а ворог знущається над ГГ. Нарешті той піднімає спис вбитого товариша і в свою чергу вбиває озброєного лазером ворога-драгона. З космічного корабля береться лише скатертина, аби нести в ній вбитого тубільці. Вийди на зв'язок або перелетіти кораблем розуму у ГГ не вистачає. Отак, з трупом і списом вбитого він спочатку приходить на
доповідь у Центр зв'язку, а потім таким же чином - до старішим тубільського поселення. За злочин він вимушений посадити Дерево смерті і отримати у покарання безсмертя. Для цього йому треба націдити з руки два відра власної крові, бо два кулака драгона дорівнюють саме такому обсягу рідини. Кров, на його подив і мій також, чомусь не розчинилася у воді. Загальне враження - непогано використані можливості мови, сюжет, якщо прочитати його неуважно, здається дуже прогресивним і життєстверджуючим. Насправді, героїзація сюжетної основи є найбільш реакційною складовою твору, коли під виглядом благородних вчинків стверджується смертельно небезпечна для існування цивілізації життєва доктрина.
- Найманець. Рішення
2011-03-12 12:19:36
Вкрай психічно неврівноваженій людині, за якою "плаче" психіатрична лікарня, пропонується отримати під свою оруду непереможного бойового робота, за допомогою якого він буде насаджувати справедливість у планетарних масштабах на свій розсуд і смак. Насправді ж, легко проглядає лише трохи завуальоване бажання ГГ просто вбивати. Ось і весь сюжет.