Цей роман дуже довго йшов до читача. Вперше автор заговорив про нього чи не десять років тому. Текст пережив кілька редагувань, домовленості переносилися і відкладалися, але врешті книжка отримала фізичне втілення.
Ми маємо за честь знати текст всіх трьох частин. Для бета це скарб, коли автор довіряє свою історію. Особливо коли вона прожита автором, в буквальному сенсі, у кожному рядку, багато разів трансформуючись, покращуючись, при цьому зберігаючи головне – ідею, опрацювання світу, характери і сенси.
Нам подобається комбінація жанрів, граничне торкання, що доповнює один одного. І «Бог Індерону» — гармонійний симбіоз дарк-фентезі та НФ. Окрім того, сам текст має свою історію і еволюцію, про яку на презентаціях може докладніше розповісти сам автор.
Роман починається як класична космоопера, але після зіткнення світів поринає в атмосферу фентезі. За визначенням самого Вадима, жанр книжки – фантастика в широкому сенсі. Тим цікавіше спостерігати за еволюцією головного героя.
Історія починається в технологічному світі, але фокус сюжету навмисно перенесено на інше поле подій, які спонукають до змін в характері головного героя. Так, за кадром залишається технологічний світ, і тим виразнішим стає світ фентезі, реалії, які Ал приймає і намагається в них вижити.
Ал, підневільний солдат. Конструкт генної інженерії – ГЕКОН, створений для війни. Тому, опинившись на планеті, де працюють інші закони фізики, доводиться підлаштовуватися під нові обставини. Алом рухає бажання втримати і зберегти те, що має.
Нові фактори змінюють ставлення до багатьох речей. З точки зору лінійної історії Ал — з майбутнього, але опиняється не просто в часах, що зазвичай звуться середньовіччям. Тут взагалі інша уява про фізичні властивості флори, фауни, рас. Ал опиняється в центрі колотнечі, до якої не має ніякого стосунку, але якщо вже тут і зараз, доводиться робити вибір.
Завжди цікаво спостерігати, коли надлюдина, завдяки інтелектуальним, фізичним або технологічним можливостям, зустрічається з ситуацією, де шаблони більше не працюють. Коли ти або коришся і помираєш, або повинен розпочати все з нуля.
І ще один фактор, що впливає на стан речей: Ал не намагається бути героєм. Він настільки нетиповий персонаж, що саме це чіпляє. Наприклад, його таємне захоплення, яке максимально розкривається під час пригод: Ал чудово розбирається в спеціях та їхньому поєднанні. Мова не йде про високу кухню. Це скоріше майже інтимний підбір смаків, який дивує й тих, з ким Ал ділиться їжею під час подорожі.
Ал не має за мету відтяти голову антигерою, підкорити серце красуні та ефектно жбурнути лиходія за ґрати. Не мав наміру бути вписаним в історичне полотно дивної планети, але змушений дати собі відповідь – світ змінює його, чи він впливає на світ? Чи, можливо, вони обоє — цифри коду, що нарешті склалися у формулу, яка змінить всесвіт?
Зрозуміло, що в історії присутні не тільки ГЕКОН, а й характери інших героїв, що послідовно формувалися, маючи свої нашарування, драматургію та глибину.
Чудова мова, добре візуалізовані описи, гостросюжетність, реалістично подані історичні факти Індерону, трансформація героя в усіх сенсах, щедрі на панорамність батальні сцени, щира любовна лінія. Все разом формує захопливу пригоду з неочікуваним фіналом.
Роман Вадима Панченка «Втрачені зорі» є першою частиною трилогії «Бог Індерону» і обіцяє стає одним із найпомітніших дебютів року в науково-фантастичному жанрі.
