Повернутися на сторінку

Коментарів: 20

  1. 2013-09-30 в 22:09:21 | Капітошка

    Фінал розчарував. Усе звелося до психушки. Та й протягом усього твору не знайшла цікавинки, яка б заохочувала читати далі. Дочитала, тільки тому, що вперта.

  2. Не погоджуюся з попереднім коментарем. Оповідання дуже сильне, одне з найкращих на конкурсі. З ГГ постійно відбуваються психологічні зміни - в одних іпостасях я йому співчував, у інших - зневажав. Але, однозначно, байдужим не був. Єдине, чого трохи не вистачило, усвідомити, яким же ГГ став насправді, бо його думки у фіналі несуть часом протиречивий зміст.

    Авторові - натхнення і подальших творчих успіхів!

  3. 2013-10-01 в 14:02:50 | Аноним

    Насправді, фінал відкритий - хто знає, чи подужає ГГ втримати ту "силу" (чи "сутність" - як вам більше подобається), яка в ньому оселилася, чи ні? Але те, що він її усвідомив і відійшов від бажання знищити її навіть ціною власного життя, мало б налаштувати читача на роздуми у потрібному руслі. Як бачу, з Доком певною мірою спрацювало, із Капітошкою - ні. Що дає грунт для міркувань.

    Дякую за відгуки.

  4. Відправила топ. Тепер можу пояснити чому з Капітошкою не спрацювало. Справа не лише у відкритому фіналі. Хоча, зізнаюся, не люблю таких фіналів.

    Сірі будні, робочі будні - тло на фоні , яких автор підносить нам оповідь. Було б непогано, якби герой потрапив у якусь надзвичайну ситуацію й зрозумів, що з ним щось не те. Вийшло доволі передбачувано. Ще з першогог абзацу стає зрозумілим куди хилить автор. У героя зір покращується, далі сцена з пивом. А після - несподівано, наче всі ці роки за рогом простояла, виринає колишня дружина Зінка.

    Відчувши в собі зміни, які йому не подобаються, герой нічогісінько не робить, аби пеесилити їх, побороти. Натомість вирішує позбутися руки ( бо авторові потрібна ефектна сцена) та ще й у такий дикий спосіб.

    Звичайно психологізм присутній. Але головному герою не співчувала, надто він безпорадним й безхребетним вийшов. Пересічний. не завадило б додати йому якоїсь перчинки. Певна річ, головний герой може бути пересічною людиною. Проте у такому разі мусить бути яскравим тло, на якому розгортаються події. А у вас - усе сіре. Мусить бути щось, що приверне читацьку увагу. Мою читацьку увагу оповідка не привернула.

  5. 2013-10-04 в 22:43:02 | Аноним

    Безумовно, Капітошко, цікавіше кидати героя у вир подій - хай викручується. І суперпупермени - то так свіжо, нешаблонно і непередбачувано, звісно. А з сірих буднів що ж візьмеш? smirk

    До речі, на рахунок ефектних сцен... Ви знаєте про таку річ, як синдром цілісності сприйняття тіла? Вважайте, що автор спробував розібратись у проблемі на рівні фантприпущення.

    А втім, те, що я зараз кажу - то вже зайве.

  6. Безумовно, Капітошко, цікавіше кидати героя у вир подій - хай викручується. І суперпупермени - то так свіжо, нешаблонно і непередбачувано, звісно. А з сірих буднів що ж візьмеш?

    А хто говорить про супермена. нехай буде матусин синочок.Тільки варто було б додати йому хоч краплинку ненормальності чи хоча б дивакуватості. Хай би за тією дивакуватісттю не одразу розгледів, що з ним щось не так. І тільки після того, як порвав на колишній дружині блузку, почав запитувати себе. Як я міг таке зробити? Чи то я?

    От що я мала на увазі. Щасти вам.

  7. 2013-10-05 в 09:17:59 | Аноним

    Копітошко, а ви вважаєте, що все відбувалося не так?!! лол

    А чому, як ви думаєте, він узявся відрізати собі руку? Бо автору вкрай була необхідна ефектна сцена? LOL

    Тож напевне, він спочатку тільки підозрював, що з ним щось коїться, а після ситуації із дружиною, яку він мало не побив і не згвалтував, він просто переконався у цьому - і вирішив розібратися із тим по-своєму. Невже це так неочевидно, що про це треба було давати в лоб: "Що ж це зі мною коїться? Як я міг таке зробити? Я - то не я!" Ггг, автор, мабуть, переоцінив читача, якщо йому аж так треба розжовувати zipper

  8. Копітошко, а ви вважаєте, що все відбувалося не так?!! лол
    А чому, як ви думаєте, він узявся відрізати собі руку? Бо автору вкрай була необхідна ефектна сцена?
    Тож напевне, він спочатку тільки підозрював, що з ним щось коїться, а після ситуації із дружиною, яку він мало не побив і не згвалтував, він просто переконався у цьому - і вирішив розібратися із тим по-своєму.

    Вважаю, що ті здогади зайві, бо разом з героєм про це здогадуються і читачі( вже з першого абзацу). Хай би у перші частині тексту він просто коїв те, що йому не притаманною. Лише після того випадку з дружиною задумався.

    А відрізати собі руку взявся лише через потрібність ефектної сцени, бо пиляти собі руку( ножівкою це займе не менше хвилин тридцяти ) навряд чи людина буде, навіть якщо та рука когось вбила.

    Такі думки у мене викликав ваш твір, але ви маєте повне право незважати на них і бути переконаним в геніальності вашого оповідання. Ніби висловила усі міркування, тож не гаятиму більше часу свого і вашого.

  9. 2013-10-05 в 09:58:25 | Аноним
    А відрізати собі руку взявся лише через потрібність ефектної сцени, бо пиляти собі руку( ножівкою це займе не менше хвилин тридцяти ) навряд чи людина буде, навіть якщо та рука когось вбила.

    Капітошко, давайте почнемо із того, що йому це взагалі не вдалося б - він раніше б помер від втрати крові або від больового шоку. Але він, тим більше в такому стані, про це не знає! Про це теж треба було сказати в тексті, який ведеться від першої особи? big surprise

    А взагалі, спробуйте пошукати інформацію про самоампутування частин тіла - серед них були навіть успішні. Та чомусь мені здається, що вас ніщо не здатне переконати.

    А головне, у чому? Та й, зрештою, потреби нема cool grin

    Про геніальність то ви кумедне кажете. Втім, кожен міряє інших власним мірилом grin

    А час треба берегти, так. Тим паче, свій.

  10. Втім, кожен міряє інших власним мірилом
    \

    Інших міряєте ви. Я мала лиш необережність прочитати й відкоментувати ваше недоторканне оповідання. Навіщо воно мені було потрібне? Воно навіть не в мої групі. Отож вибачте, що висловила свою думку.

  11. 2013-10-05 в 10:29:07 | Аноним
    Інших міряєте ви.
    question навіть і не заню як сприймати. Читаю між рядків. Шукаю. cool smile

    Щось мені підказує, що ви близькі до переходу на особистості. Не раджу. То вже буде геть негарно з вашого боку. angry

  12. Щось мені підказує, що ви близькі до переходу на особистості. Не раджу.

    А ви модераторам пожалійтеся.

  13. 2013-10-05 в 10:37:50 | Аноним

    Ггг, повеселили smile Мені навпаки смішно: переходи на особистості починається тоді, коли закінчуються аргументи wink

  14. Ларисо, Максе, як завжди, ваш дует створив непогану річ. Шкода, що не дісталися фіналу. Успіхів!

  15. Дякую, Вадиме. Як показує практика - такі речі не для конкурсів. Сєкасу - нема, мордобою - нема, так що прольот був очікуванимgrin

    Тобі теж успіхів!

  16. а мені не сподобалося

    хоча тіло-дім це незле

  17. А можна поцікавитися, чому саме не сподобалося? Бажано конструктивноsmile

  18. Усім - дяка за увагу. А то якось негарно: я відмовчуюся, а Макс за двох віддувається smile

    Зрештою, що сказати? Оповідка, як на мене, своє завдання у якості фантлітературного тренажера виконала, мк покаже, чи є взагалі сенс доводити її до пуття. Бо я вкрай сумніваюся, що нам вистачило майстерності привернути увагу до того глибинного, на що ми так сподівалися. Не хочеться думати, що це неважливо для інших, бо особисто для мене внутрішнє особисте має значення, навіть (ні - особливо!) в контексті сірого-сірого, буденного-буденного дня. zipper

  19. Зауваги по суті залишу до майстер-класу, поки що по тексту:

    Двері прохідної, мов дамбові шлюзи порослого занедбаного ставка, знехотя випускали потік другої зміни.

    1. Між підметом і присудком – не більше трьох слів, це закон.

    2. Фонетика – зубодробильна. Правило читання вголос ніхто не відміняв.

    3. Порослого – занедбаного – майже повтор, один епітет явно зайвий.

    Вечір був не по-жовтневому спекотним.

    «Не» не ловиться. Око чіпляється за «по-жовтневому спекотний». Доводиться перечитувати ще раз.

    На скельцях моїх окулярів […] Я дістав хустинку, спробував їх протерти.

    Між цими словами – сім слів, два іменника, метафора з маслом і веселкою. Поки дійшли до протирання, вже давно забули, хто саме той "їх".

    прикинув гроші

    розмовна, скорочена форма, як і «пивко» дуже дивно виглядає на фоні розлогих порівнянь і поетичних зворотів.

    Нацмулитися, вицідив, лівиця, Пальці

    Продакт-плейсмент літери «ц».

    Я простяг йому жменьку дріб’язку. […] Здачу очікувано не віддав

    Згадується задачка про покупця, котрий відрахував двадцять гривень. Яка здача з дріб’язку?

    - Ало […] Відчепись, га?

    Діалог виключно для читача. Варто визначитися, коли співрозмовники бачилися востаннє.

    побрів на кухню. Чкурнув з-під ніг

    читач очікує продовження дії першого підмета, раптова інверсія збиває з ритму.

    І так далі. Що характерно, написано грамотно, відчувається стиль, але поки що, на жаль, графоманія перемагає здоровий глузд. Основне правило розчищення такого роду проблем - читати оповідання по діагоналі, побіжно стрибаючи абзацами. Де око перечепиться - там і проблема.

    Рекомендації до ознайомлення: серія футурами про глистів у мозку Фрая. Там теж про "бути крутим, чи бути самим собою". Але жвавіше.

  20. Зауваги по суті залишу до майстер-класу

    В принципі, все можна було б лишати до мк, як вже матимемо нагоду зустрітися там — наскільки я зрозуміла, слова Макса адресувалися engineer, бо озвучувалася суб’єктивна думка без пояснення, а саме воно цікавило. Але якщо вже написано, то, звісно, дякуємо smile

    Правило читання вголос ніхто не відміняв.
    Звісно, не відміняв. Якщо я при всій своїй картавості і т. ін. змогла це прочитати… хмм… oh oh Ну, хай. Буває ж.

    Порослого – занедбаного – майже повтор, один епітет явно зайвий
    Як затятий рибалка, відчуваю значну різницю між — один прикметник далеко не рівнозначний іншому. Особливо, коли мова йде про дамбу. Треба подумати, чи варто. Але майже повтор — мені подобається. Візьму на озброєння smile

    «Не» не ловиться. Око чіпляється за «по-жовтневому спекотний». Доводиться перечитувати ще раз.
    Певно, індивідуальні особливості сприйняття — не виключено. Чи без не? Важно... не важно... не важно... важно... хмм... Ну, хтось же мусить ловитися і на жовтневу спеку, звісно. grin

    ...сім слів... Поки дійшли до протирання, вже давно забули, хто саме той "їх".
    Безумовно, сім слів — то надто багато. Особливо, коли між «скельця моїх окулярів» і «їх» нема будь-чого придатного, до чого б той «їх» можна було б помилково приписати. smirk Ок.

    прикинув гроші
    розмовна, скорочена форма, як і «пивко» дуже дивно виглядає на фоні розлогих порівнянь і поетичних зворотів
    Тобто, допустити наявність в думках ГГ іронічного сприйняття на додачу до метафор і поетичності — ні-ні? хм…

    Нацмулитися, вицідив, лівиця, Пальці
    Продакт-плейсмент літери «ц».

    Думаю, туди ж варто додати «це» і «операції», бо картина буде неповною. Заодно подумати, чи може то бути для чогось, бо ж слова, як на мене, мають певне емоційне забарвлення, особливо, перші два. Але хай, безумовно. Продактплейс… хмм… мент. *добре, що не вголос cool smirk

    Яка здача з дріб’язку?

    А чи доводилося, Але, купувати пиво біля бочки році десь у 87-89-му минулого століття? Це так, риторичне, можна не відповідати. Просто для розуміння, що дріб’язок(монети) і здача цілком собі уживаються в контексті, а, приміром, 38 коп. ніхто б не округлював до, скажем, 50, бо на різницю можна було купити півбуханця хліба. Або двічі проїхатися автобусом, та ще й на таксофон лишилося б. Або на сірники. smirk А кілька днів потому ГГ, марнотрат, просто собі викидає два червінця фактично на вітер, щоб пофорсить. Він такий, ага. rolleyes

    Діалог виключно для читача. Варто визначитися, коли співрозмовники бачилися востаннє.

    Здається, далі вказано, що час від часу зустрічаються. Без конкретики. Тобто, мені не зовсім зрозуміла заувага. Тим паче, що діалог все ж якесь поняття про ГГ і його родича читачу таки дає — як на мене. Правда, то всьо, звісно, особиста імха авторів, читач вправі вважати, як йому до душі smile

    читач очікує продовження дії першого підмета, раптова інверсія збиває з ритму

    Шкода розчаровувати читача, особливо, коли далі передбачається не набір дій першого підмета, а перехід на картинку і внутрішні рефлексії зі спогадами, бо вони вартніші уваги, аніж.

    Дякую за відгук, Але. Сподіваюся, ми з Максом невдовзі після майстер-класу обов’язково і не відкладаючи внесемо правки, якщо, звісно, вирішимо, що оповідка таки варта чиєїсь уваги, окрім нашого спільного конкурсного кола.

    ой…

    Не більше трьох слів між підметом і присудком — це закон. angry

    *і повіяло потойбічним холодом (вибачаюсь, не втрималася)

    downer

    PS: усі недолугі смайлики прошу вважати за спробу розважити і посміятися над собою wink

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, укажіть пароль і свій діючий email.

(обов’язково)