Птиця Сірін

Дата реєстрації: 2018-11-12 17:55:05

Нік: Птиця Сірін

Коментарів: 20

Сайт: https://www.facebook.com/profile.php?id=100002763192736

Комментарии

• Олімп
  2018-12-17 20:42:40
  

  Саме так! Олімп - вулкан на Марсі. А в фіналі Дональду кажуть: "«Олімп» твій".

  Теж ніхто не помітив іронії в імені штучного інтелекту, що керує човником - Ліліт це перша жінка, а Дональд клон. Тобто вони обидва створіння людських рук.

  Дякую, що завітали, пане Вікторе!

• Олімп
  2018-12-16 22:30:54
  

  Що вийшло, то вийшло. Дякую за відгук!

• «Зоряна фортеця ХХІ» - результати
  2018-12-16 21:52:16
  

  Щиро вітаю переможців! :-)

• Україна у глобальному світі
  2018-12-15 12:17:51
  

  Я за "Дзеркало", "Атпирку", "Кобзаря".

• Атпирка
  2018-12-14 21:28:19
  

  Чудове оповідання. Бажаю вам успіху!

• Це місто, як і всі, має назву…
  2018-12-13 22:06:45
  

  Мені здається, проблема в тому, що не визначена мета головного герою. На початку оповідання він у стані спокою, проблем і конфліктів немає, він усім задоволений. Дивіться - цікава робота, симпатична дівчина поруч, але він навіть не шукає близьких стосунків із нею. Нарешті - Мережа, частинкою якої він себе відчуває. Ще й загадковий чувак Остап. Тобто немає того, чого йому вкрай бракує, завдяки чому мусить шукати пригод на п'яту точку. Тому фінальний "вибух" виглядає як суцільне авторське свавілля. Фінал - мов приторочений нашвидкоруч.

  При цьому автор володіє словом, оповідання читається з захопленням, незважаючи на всі ці зауваження.

  Попри заяву автора, що він не повернеться до цього сюжету, однаково хочеться побачити другий варіант, з іншим фіналом і з героєм, що прагне до якоїсь мети.

  Удачі на конкурсі!

• Дзеркало
  2018-12-09 22:31:41
  

  Якщо критерій розмежування містики і фентезі - немає дверей, куди подіти фентезі про потраплянців та, скажімо, "Хроніки Нарнії"?

  Із задоволенням )))

  Про потраплянців - залежить від того світу, до якого потрапляють. До магічного - значить, фентезі. До реального - звичайна фантастика.

  "Хроніки Нарнії" - не фентезі, це казка. Герої перетинають умовну межу між світами, яка первісно являла собою межу світа живих і мертвих. Та шафа в Нарнії - теж саме, що річка Смородина. Світ Нарнії - потойбічній світ.

• Дзеркало
  2018-12-09 11:07:41
  

  2018-12-08 в 11:26:03 | Рубавтор
  Швидше жіноче містичне фентезі

  Містичне фентезі - оксюморон. Жанр містики припускає, що паралельно існують потойбічний світ і звичний, реальний. Тому втручання привидів, мерців вважається надзвичайною справою і в фіналі долається вчинками героїв. Тобто є двері, якими користується надприродне, щоб увійти в наш дім. Тому містика страшніша за фентезі. Ми дивимося на події з нашого, реального, боку. І дуже лячно, коли якась потвора показує нам свою пику. Щодо фентезі, тут первісна умова така - герої мешкають в окремому світі, недосяжному для нас, непідвладному законам фізики тощо. Магія в тому світі - звичайне явище. Тому нам не дуже лячно з їхніх драконів, магів, назгулів. Вони не дістануть нас ніколи. Немає дверей.

  Це щодо містики / фентезі. Тепер щодо "жіночих романів". ;-)

  Чому це саме "жіночий" твір? Завдяки статі персонажів? Якби це були чоловіки (чаклун чи мольфар, головний герой, його брат) - це вже не було б "жіноче фентезі"? Далі пан Рубавтор дуже занурився в тему "шкарпеток", 8-/ тому я не зрозуміла, яки в нього ще аргументи стосовно саме тексту. Стиль, епітети... Хотілося б докладніше прочитати, ось як робить пан Ленцєв - із прикладами. :coolmad:

• Чітко і виразно
  2018-12-08 17:50:40
  

  Ну що ж, летімо!

  Успіху, авторе!

• Олімп
  2018-12-08 17:46:46
  

  Поведінка роботів здається логічною (якщо не брати до уваги їхню жорстокість) саме до гіпер-стрибка. Але що заважило запросити допомогу в вигляді кількох "каністр" чи не знаю ще чого, палива, коли вони вже опинилися на орбіті Землі? Невже не витримає "пацієнт" ще дві-три години?

  Щасти, авторе!

• Колишній
  2018-12-08 17:21:17
  

  Може, я помиляюся, але здалося трохи штучним і некоректним поєднання теми розважального іншопланетного шоу зі спогадами діда Миколи про НКВД і голодомор. Хіба що за кілька десятків років мирного життя таке враження згладиться. Але зараз, коли ця недоімперія продовжує висмоктувати з України сили та життя, сприймається боляче.

  Удачі на конкурсі!

• Атомний штучний інтелект
  2018-12-08 16:03:42
  

  Вибачте, авторе, але в мене інші грибочки. ;-)

• Франкі-Штуня
  2018-12-08 14:54:35
  

  «Але ти, звісно, цього не знаєш, хоча він уже цілий місяць знаходиться там».

  Вони ж зараз мандрують, ні?

  «Як зараз пам’ятаю ту суботу, 29 квітня. Відтоді минуло трохи більше тижня, а здається, що то було в далекому минулому».

  Щось дуже наплутано з датами.

  «Словом, саме тоді ми й вирішили тікати».

  Чому не залучили справжнього Олега чи не звернулися до поліції?

  Я б відразу вимкнула ту Штуню, та й гаразд.

  Головне зауваження - легковажність усіх вчинків персонажів. Бракує психології, яка в такому сюжеті вкрай необхідна.

• Потоки
  2018-12-08 14:30:08
  

  Гарне оповідання, хоч і сумний світ.

  Успіху, авторе!

• Дзеркало
  2018-12-08 09:41:53
  

  Пане Владиславе, я не автор, але зауважу, що в наведених вами реченнях, якщо їх змінити за вашим зразком, губиться темп фрази і настрій. І ще - це оповідання ніяким чином не фентезі, це містика.

• Кобзар 4 000
  2018-12-07 20:05:19
  

  Авторе! Ну що ж ви робите!

  Я не є поціновувачем постапу, але ваше оповідання зачепило струни пташиної душі - живими героями, суперечливими вчинками, але притаманними саме їм, і в тих героїв хочеться вірити. "Тінню Сонця" теж зачепили. Читаю - гарна ж оповідка! Аж боюся - раптом автор щось таке накоїть у фіналі, що все піде догори дригом. І що? Трапилося! Бо розповідь обірвана на найцікавішому місці. Чи врятує Мартин родину, Рум'яна та свій маєток? Ніхто не зна. Адже місця ще досхочу, лишається 12 тис. знаків, це майже половина максимального обсягу. Що тут сказати... Шкода!

  Удачі на конкурсі!

• Скло, павутиння, світ - все розбивається
  2018-12-07 18:25:40
  

  Написано гарно, за це авторові велика дяка. Оповідання тримає в напрузі. Проте тим більше розчарування. Тексту дечого бракує.

  По-перше, розуміння того, що відбувається. Що таке інформаційний вибух, як стався інформаційний опік. Чому "травмовані" стають надлюдинами - довго живуть і не старіють.

  По-друге, хто на чиєму боці. Щодо Ореста і Мартина це зрозуміло. А хто є бандити, хто головгад?

  По-третє, якщо не згадувати про інформаційний вибух (він суто антуражний), нічого не зміниться. Тобто це не фантастика насправді, а звичайнісінький детектив. Але цікавий. Але детектив.

  Удачі на конкурсі!

• Якби
  2018-12-07 17:53:08
  

  Та не хвилюйтеся, авторе! Звісно, радіти. ))) Все у вас вийде. Підредагувати тільки. :)

• УД від НАКУС
  2018-12-06 22:58:53
  

  Якщо розглядати цей твір як синопсис, чому ні - цілком можливо. Але в ньому зараз присутня тільки фактична сторона. Це кістки, які повинні обрости м'ясом конфлікту, персонажів, фабулою.

  Удачі на конкурсі!

• «Змінений монітор» гладіатора
  2018-12-06 22:43:10
  

  "Тяжко прийшлося ГРАВЦЕВІ, котрий перебував у ролі потвори. Він не витримав психічного навантаження і зійшов з розуму. Таке з ГРАВЦЯМИ трапляється. Справжню причину поразки ГРАВЦЯ швидко встановили лаборанти"

  Краще не користатися КАПСОМ, а просто писати з великої літери.

  «Розгніваний мститель у вигляді могутнього робота кинувся їм навздогін. Здається, ново закохані приречені, але історія ще матиме продовження, а значить, і шанси на перемогу в них є.

  Василь вимкнув телевізор і, закривши очі, довго намагався вигадати хоч якісь варіанти для порятунку героїв фільму»

  «мститель» – русизм.

  «закривши очі» – заплющивши.

  «Поривчато, ніби відголоси еха лунають в космосі або на глибині океану»

  Або луна, або «эхо». )))

  «До ранку лишалось якихось три години. Василь не знав, як правильно розділити цей час на роздуми і сон»

  То він встиг повернутися додому?

  «Так, а скільки годин?- позіхаючи запитав Василь»

  Котра година. Та взагалі забагато русизмів у тексті.

  Бракує уваги до сюжету та співчуття гладіаторам, тому що розумієш – вони не справжні, вони тільки персонажі фільму. Я дочитала, але це був подвиг, за який негайно нагороджу себе шоколадною медаллю.

  «Мовчки споживаючи сніданок, кожен з них чекав слушної миті, аби повернутися до вчорашніх «наболілих» питань. Але та мить ніяк не наступала».

  Ось і я чекала розвитку сюжету, конфлікту, якихось цікавих подій. Але все марно. Оповіданню не вистачає інтриги та й, власне, сюжету.

  Бажаю вдалої гри!