
Авторка статті спеціально переклала назву як «Великий воїтель», щоб не сплутати з «Великим Воїном» (Magadheera, 2012) С. С. Раджамоулі. Хоча назва та сама, тільки тамільською мовою.
Крім назви, фільм Мадонни Ашвіна (так, це чоловік) нічого спільного з фільмом Раджамоулі не має.
Герой
Отже, наш головний герой, Сатья, працює художником-коміксистом і малює для газети комікс про Великого Воїтеля. Але сам Сатья геть ніякий не воїтель. Він страшенний боягуз. Відтоді як він бачив загибель свого батька, громадського активіста, він самому собі присягнувся не влазити у сварки і ні з ким не псувати стосунків.
Його роботи присвоює собі заступник редактора, а Сатья вдовольняється половиною гонорару й вічними обіцянками взяти його в штат. Так і триває день за днем, аж поки інша заступниця редактора, Ніла, не дізнається правду, і шахрая не звільняють, взявши Сатью на його місце.
За наказом Міністра житлових справ, весь квартал бідних хижок, де жив Сатья, переселяють в сучасний дім, побудований на урядові кошти. На жаль, при побудові вкрали на всьому, на чому могли, і будинок починає розвалюватися одразу після заселення. Але Сатья не наважується протистояти забудовникам навіть тоді, коли один з них харазмить його сестру.
Присоромлений своїм боягузтвом, Сатья хоче вкоротити собі життя, стрибнувши з даху. Але він падає на будівельне риштування і обходиться ударом головою, після якого починає чути голос. І не просто голос — а авторський голос, який розповідає історію Сатьї так, наче Сатья і є Великий Воїтель…
Гумор та особливості
Я вже не раз казала, що таміли — магараджі чорної комедії, і цей фільм не виняток. Правду кажучи, він не такий вже чорний. Так, у нас знову історія протистояння героя бандюганам, хвацьке мочилово в кадрі та спроба суїциду, але в цілому атмосфера не така похмура, як, скажімо, в «Вікрамі» чи «Магараджі».
Це непоганий розважальний фільм. Що його робить хорошим, то це те, що він піднімає проблематику відповідальності автора за свою авторську позицію.
Кожен з нас, хто пише книги, сценарії або малює комікси, чує в голові цей голос і знає, що це його власний голос. Він командує героєві, що робити, і він же висловлює авторську позицію — або через дії героя, або безпосередньо, хоча зараз цього не люблять і звуть моралізаторством. Але справа в тому, майн лібер Совушка, що уникнути висловлювання авторської позиції неможливо. Навіть у постмодерні, де прийнято її ховати за іронією та пастішем, вона все одно вилізе. Тим більше, що зараз у нас пора метамодерну — «нової щирості» і прагнення сенсу.
І «Великий воїтель» знятий абсолютно в ключі метамодерну. Фантастичний елемент — голос в голові Сатьї, який передрікає майбутні події і надає йому «тактичного ясновидіння» — не така вже фантастика, адже Сатья сам автор, і був таким голосом для Великого Воїтеля. Але те, що робив сам Сатья в житті і те, що він робив як автор Великого Воїтеля, сильно розбігається між собою. Авторська позиція Сатьї — «Відвага перемагає». Життєва позиція Сатьї — «сумирний, хоч в ухо бгай».
Такий розбіг рано чи пізно закінчується або моральною корупцією — автор робиться свідомим лицеміром — або, навпаки, життєва позиція автора підтягується до авторської, як у випадку Сатьї (а ви сумнівалися?).
Те, що Сатья стає супергероєм, який заздалегідь знає, куди і ким буде нанесений удар, і як краще бити у відповідь — елемент фантастики в цьому фільмі. Те, що в Сатьї постійно борються голос страху і голос совісті, — життєва реальність. Звідки я це знаю? Бо це реальність і для мене. Бо одного дня я теж зрозуміла, що не можу бути авторкою історій про боротьбу за пригноблених і поневолених, і водночас відсиджуватися осторонь. Але голос страху теж був сильним, тому я зволікала. Але врешті-решт — «Відвага перемагає».
І нас таких багато, і дехто з нас вже наклав головою за свою авторську і громадську позицію. Проєкт «Недописані» налічує вже понад 300 імен — понад 300 літераторів загинули на війні з Росією. І буде більше, бо війна не збирається закінчуватися.
У фільмі є момент, коли Сатья питає у Голоса, чому Голос весь час велить йому наражатися на небезпеку, а не насолоджуватися життям.
Бачите, індійський фільм торкається нашого життя сильніше, ніж ми гадали.
У головних ролях грають Сівакартікеян, якого я бачу вперше, любовний інтерес героя — співачка і акторка Адіті Шанкар, чудову роль матері героя — Саріта, в ролі головного лиходія — Мисскін, якого ми бачили в «Супер Делюкс» в ролі релігійного фанатика. Також у фільмі знявся чудовий комедійний актор Йоґі Бабу, якого ми бачили в «Докторі». Голос автора озвучує сам Віджай Сетупаті.
Словом, це хороший фільм. Вйо дивитися.


