Хороша історія про відносини з роботами в умовах критичної ситуації під час космічного польоту. Діалоги - справжня насолода, відмінний гумор. Згадуються твори класиків. Сюжет також побудований бездоганно - з динамічною зав'язкою, хвилюючими поворотами і довершеною розв'язкою.
З негативного можу відмітити хіба надмірний, як на мене, натуралізм з відрізаними кінцівками. Але це на любителя.
Вікторе, щиро дякую за гарний відгук! Ось тільки заради того, щоби почути - авторе, ти класик! - варто було встигнути з оповіданням. Щодо відрізаних кінцівок - нічого гріха таїти, полюбляю, але здебільшого курячі та свинячі. Не знаю, чому, проте мені та "розчлененка" здавалася несправжньою, якоюсь фантасмагоричною.
Поведінка роботів здається логічною (якщо не брати до уваги їхню жорстокість) саме до гіпер-стрибка. Але що заважило запросити допомогу в вигляді кількох "каністр" чи не знаю ще чого, палива, коли вони вже опинилися на орбіті Землі? Невже не витримає "пацієнт" ще дві-три години?
Ого, сплаттерпанк у НФ-антуражі - такого на ЗФ ще не було . Сподобалось, виклад динамічний, гумор присутній, кінцівка на злобу дня . Щоправда, з тексту видно, що автор прокрастинував до останнього , але фінальна вичитка - діло техніки, тож не будемо змішувати мух із котлетами .
Замість чикнути голову і сунути в заморозку, щоб не паритися з кораблем, напханим барами, кімнатами і багато чим - спостерігаємо за поетапним розчленуванням. Для сплаттерпанку мало, а для дотепного оповідання забагато. Добре, виходимо з того, що стазис у цьому світі відсутній, але голову вже не раз доставляли на Землю, тож досвід повинен був передатися, і якщо для роботів це стандартна процедура, чому б не прихопити з собою "вівцю" з працівників колонії і згодувати двигуну. Навколо підступні ка*апи, а губернатор дозволяє собі розслабончик: ракета не заправлена, БК не заряджено, роботи не укомплектовані.
Ні, ні, ні, такі кадри нам не потрібні - в блендер їх. Повністю.
Справа в тому, що наступний Дональд пам'ятатиме все, але це справжня смерть для Дональда, який зараз живе, тобто для ГГ. Його свідомість не віртуальна, а прив'язана до фізичного тілу, як у нас.
Прочитав. Що сказати? Хоч як, але не вийшло співпереживати головному герою, хай би як автор захоплювався товстосумами на ім'я "Дональд". Світ колонії не висвітлений. З потраплянням в оповідання автор ув'язнює читача простором обмеженим космічним кораблем із кровожерливими роботами. То ж світ не тільки без динаміки, він взагалі введений в рекурсію позбавлену всіляких надій. А те, що в усьому виявляються винні "росіяни"... Просто пробиває на сльозу.
Загалом твір справляє враження досить поверхового. Розважити читача відрізаними кінцівками? Примітивна маніпуляція. Навіть з тим, що текст зачіпає гострі соціальні питання... Коротше "не залік".
хай би як автор захоплювався товстосумами на ім'я "Дональд"
Хто сказав, що автор захоплюється? Будь ласка, наведіть приклади.
Світ колонії не висвітлений
А нащо? Є вихідні дані, що в колонії заколот, цього достатньо. Мова в оповіданні про те, що відбувається на "Олімпі".
З потраплянням в оповідання автор ув'язнює читача простором обмеженим космічним кораблем
Саме так. Це "умови гри". Чи це погано?
із кровожерливими роботами
Жодним чином! Роботи виконують обов'язки, що закладені в них людиною. Там, де можливо, вони навіть гуманні, піклуються за Дональдом. Адже він має риси і головгера, і головгада. Від його власних вчинків залежить його доля. Власне, в цьому і полягає "мораль" оповідання. А роботи - позитивні герої. Місію вони виконують, рятують свого підопічного в фіналі. Він це підтверджує останньою фразою.
То ж світ не тільки без динаміки
Та невже!
він взагалі введений в рекурсію позбавлену всіляких надій
Рекурсія (лат. Recursion) — метод визначення класу чи об'єкту через попереднє задання одного чи декількох (звичайно простих) його базових випадків чи методів, а потім заданням на їхній основі правила побудови класу, який визначається. Іншими словами, рекурсія — часткове визначення об'єкта через себе, визначення об'єкта з використанням раніше визначених
Що це було?
А те, що в усьому виявляються винні "росіяни"... Просто пробиває на сльозу.
Правда? Ой, лишенько! Та не хвилюйтеся так! В цьому випадку краще не рюмсати, а мати справний кулемет.
Загалом твір справляє враження досить поверхового
Може, ви погано шукали, не занурялися? Ну що ж робити, таке життя...
Пане Лісовику, я вас розумію, але оповідання не на цю тему. Я теж майже щодня бачу в стрічці світлини поранених, загиблих бійців, бачу те, що коїть агресор. "Олімп" - космічна фантастика. Якщо вас дратують відрізані кінцівки, це зрозуміло. Але це не стосується інших тем.
Авторе, "жесть" - то я про винахідливість ваших кровожерливих роботів . Тепер відповідаю щодо враження. Речення в першій частині рвані. Я розумію, що це для динаміки, але мені некомфортно було читати. Далі стало краще. Твір, який спочатку виглядав як кусок стандартної космоопери, отримав оригінальні повороти. Це добре. А от самі повороти, то вже, як то кажуть, на смак і колір...
Оповідання лишає крижане відчуття. Спочатку дуже співчувала роботам, але потім автор перетворив їх на якихось зомбі - іншого слова й не вигадаєш, бо вони поводяться зовсім не як машини (особливо коли Дік відвів погляд від відрубаної голови - камон, він злякався чи відчув огиду? Та він же машина і робить все за завданням). Головному герою не співпереживала взагалі, хотілося, щоб він швидше заткнувся.
Про росіян ніц не зрозуміла, хіба шо те, що це тренд - в кожному оповіданні на ЗФ мають бути погані росіяни (яких, звісно, краще б взагалі на світі не було no joke).
Оскільки нічого з написаного (добре написаного!) не викликало у мене емоційного відгуку окрім відрази, гарну оцінку поставити не можу.
У мене лишилися змішані враження. Від початку от точно, як вище описали: занадто рубані речення, напружує. Утім, досить швидко стало цікаво. Кінематографічно так.
Герой зображений як неприємний тип - от хоч би його ставлення до роботів це ілюструє. Закрадаються підозри, що не даремно проти нього повстали. Тобто від початку є враження, що це має бутит соціально-політична сатира в космічних декораціях.
Але далі сюжет робить поворот і стає "войнушкою", причому ми бачимо в процесі, що прийнамні у двох роботів є почуття (або ж запрограмовано імітацію почуттів) - вони, на відміну від гг, викликають емпатію, просту таку: вони бідні няші (Шприц і Дік), а гг - ні.
Потім сюжет робить ще один поворот - натякає, що зараз стане історією про виживання.
І раптом няшні роботи стають машинами для вбивства. Точніше - для тортур. Причому це ніби логічно випливає з їхньої програми, але не зовсім. Виникає підозра, що їм самим подобалося катувати Дональда, бо, якщо роботи від початку знали, що його вже не залатаєш і не "полагодиш", чи не логічніше було б одразу всю цю біомасу кинути на пальне? Робот-медик повинен був би мати мінімальні уявлення про те, який психологічний стан і яку небезпеку для здоров'я спричинить втрата кінцівок. Але він тим не дуже переймався, бо знав: цього клона утилізують так чи так. Тому й видається, що різати по-живому Шприца просто перло. Сюжет повернувся ще раз: от і сплатер підтягся.
А потім ми, зрештою, дізнаємося, що це була історія, крім іншого, про клонованого політика.
І якщо всі його клони такі неприємні, як він, то постає питання: обличчям якого режиму може бути така людина?.. Якщо цей режим співвідноситься з Україною (за логікою "росіяни - вороги"), то мені трохи стрьомно від того, що ж такі ми можемо дати світу.
Ось такі думки виникли від час читання. Не сподобалося те, що сюжет, як на мене, робить забагато поворотів на такий невеликий обсяг тексту, а образ героя за таких умов стає якимось розмитим в плані того, за кого він: добро, зло, наші, ваші?.. Сам собі сам?..
Я не кажу, що це все погано абощо. Комусь, навпаки, ці фішки зайдуть. Але мене вони збентежили.
І якщо всі його клони такі неприємні, як він, то постає питання: обличчям якого режиму може бути така людина?.. Якщо цей режим співвідноситься з Україною (за логікою "росіяни - вороги"), то мені трохи стрьомно від того, що ж такі ми можемо дати світу.
Навряд чи людина на ім'я Дональд є українцем. Українець там тільки Олексій Хижняк, який у фіналі розрулює ситуацію.
Але він тим не дуже переймався, бо знав: цього клона утилізують так чи так.
Не зовсім так. Хтозна, як воно повернулося б. У мене ще багато варіантів повороту сюжету.
Недостатньо зрозуміло з перших абзаців, що Дональд і губернатор одна і та сама особа - мінус.
Класні роботи, окрім нудного кліше-Арні, та їх мотивація доправити героя живим - плюс.
Космічний бій дуже умовний, кораблі надто близько один до одного в космосі, страждає занурення - мінус.
Як на мене, дуже дешевий фокус з тим, що двигун працює на органіці - чесно кажучи, рояль ще той, ніяк не підготовлений заздалегідь - мінус.
Жорстокість - скоріше плюс, загалом цікава комбінація космоопери й розчлененки.
Притягнуті за вуха росіяни - повний фарс, тему зарахувати не можна. Тим паче, що герой, блін, Дональд! А ще таке риторичне питання: якщо так важливо, щоб його голова не померла перед клонуванням та вже було декілька замахів, чому вони просто на Марсі не зробили сканер-термінал для передачі свідомості? Чому треба летіти? І чому політ не запланований при такій гострій політичній ситуації? Правильно: тому що інакше не буде оповідання. Ну й про паливо на орбіті вже казали.
А ще автор, бачу, досить своєрідно дискутує з критиками в коментах. Оскільки я майже впевнений, що мій відгук здатен спродукувати песів-агресів жарти, то позбавлю від необхідності: до треду більше не повернуся та побажаю авторові всього найкращого й найорганічнішого!
Святі вареники, ну й оповідання \\Якщо раптом ви його ще не читали, краще не робіть це під час їжі\\
Динамічно, напружено, огидно, все, як треба. Я далеко не фанат історій такого штибу, але, мабуть, автору варто відредаговану версію відправити потім у фензін "Підвал".
Усі можливі плюси-мінуси описали коментатори вище, а що для мене було трохи неправдоподібним, це що плюс-мінус 80 кг біопалива вистачило б для перельоту з Марса на Землю. І з тим пілотом, по ідеї, закони робототехніки ніхто не відміняв, Арні мав би його доставити живим? А враховуючи стиль оповіді, Дональд міг би спершу пустити на паливо його, а коли цього виявилося б замало, постраждав би сам Дональд... жахлива ідея, але, мабуть, у цей текст вона впишеться
Ото вже... Автор іще слова не сказав, а його вже малюють страшніше за тих чортів (закреслено) роботів з оповідання.
Ні, взагалі я біла та пухнаста. Ще й так чекала на відгук пана Лєнцева. А отже, відповідаємо за пунктами. Бо хоч і мовчки, та він подивиться.
Недостатньо зрозуміло з перших абзаців, що Дональд і губернатор одна і та сама особа - мінус
Трішечки є. Початок узагалі дрібно порубано. Як ті кінцівки. З одного боку, це додає динаміки, з іншого - свідчить, наскільки авторові забракло знаків. На жаль.
Класні роботи, окрім нудного кліше-Арні, та їх мотивація доправити героя живим - плюс
Дякую. Щодо Арні - може, й вийшов нудний, але не жорстокий. Його завдання в сюжеті - рубати, вбивати. То ж не хотілося смакувати цю істоту. Погодитеся, що смакування жорстокості немає, я це не полюбляю.
По задуму спочатку це були не роботи, а ляльки, персонажі комедії масок дель арте, що вони мандрували космосом у якихось справах. І товариша свого "рубали на дрова", коли виникала проблема з двигуном. Але ж ляльок не так шкода, як людину. Так з'явився живий ГГ. Проте ляльки не впораються з людиною. І вони перетворилися на роботів. Тут воно й почалося...
Космічний бій дуже умовний, кораблі надто близько один до одного в космосі, страждає занурення - мінус
Так, бій умовний. Це ж не бойовик чи космоопера, це щось фантасмагоричне. Що приємно вразило - майже ніхто не занурився в "заклепки", хоча їх у мене досить. Звичайні свинцеві заряди замість лазерних випромінювачів, ніякої тобі космічної романтики!
Притягнуті за вуха росіяни
Бо вони до Марса не долетять, гепнуться десь. Чому ж відразу притягнуті. Самі вуха підставляють.
А ще таке риторичне питання: якщо так важливо, щоб його голова не померла перед клонуванням та вже було декілька замахів, чому вони просто на Марсі не зробили сканер-термінал для передачі свідомості?
Вище вже відповідала коментатору щодо клонів. Незважаючи на те, що новий клон пам'ятатиме все, що знав попередній, для першого це смерть. Тому Дональд і не бажав собі такого майбутнього. А головне - недбаха він і роззява, хоч і губернатор. Така вже людина.
Святі вареники, ну й оповідання \\Якщо раптом ви його ще не читали, краще не робіть це під час їжі\\
Краще взагалі на голодний шлунок.
Динамічно, напружено, огидно, все, як треба
Дякую, Elessmera!
варто відредаговану версію відправити потім у фензін "Підвал"
На жаль, наступного року в них конкурсів не буде.
для мене було трохи неправдоподібним, це що плюс-мінус 80 кг біопалива вистачило б для перельоту з Марса на Землю. І з тим пілотом, по ідеї, закони робототехніки ніхто не відміняв, Арні мав би його доставити живим? А враховуючи стиль оповіді, Дональд міг би спершу пустити на паливо його, а коли цього виявилося б замало, постраждав би сам Дональд
Чесно кажучи, я не знаю, як працює той двигун!
Пілота - маєте на увазі пілота винищувача? Арні бракувало палива, щоби повернутися з ним на корабель, про це є в тексті. Там ще багато варіантів. Як то кажуть - дайте мені ще 30, нє, 40, нє, краще 140 тис. знаків, і я зрушу Землю. )))
Фантастика - жорстокий жанр. На першому плані завжди сеттінг, витворення світу, фантдоп. За всім цим складно буває побачити звичайні думки. Може, насправді йдеться не про роботів і космос, а про те, в якій мірі людина обмежена у вчинках, наскільки багато болю можуть завдати близькі? Які часом "клонують" власні уявлення, незважаючи на думки й бажання тих, кого це стосується. Хтозна...
Спочатку читання було захоплююче враження "ось як треба писати оповідання!" Проте, нажаль, до кінця враження поступово змінювалося на протилежне.
Спочатку динамічна оповідь поступово потонула у якихось зайвих, як на мене, технічних деталях, які автору може й цікаві, але читачеві - не факт. Теж саме вийшло і з різаниною, спочатку цікаво, а потім почало нагадувати надто затягнутий анекдот, де один і той же шаблон повторюється по 3-4 рази. Причому, було відчуття, що у тому анекдоті нам не доказали щось важливе для розуміння гумору - наприклад: а чим саме настільки цінний той ГГ? що він такого життєво-важливого везе на Землю, щоби проходити оті всі тортури? Бо без цього розуміння всі ті тортури виглядають просто як безглузде криваве шоу. Ще більше відчуття безглуздості додало те, що "хвіст собаці пиляли по частинах" - це аж ніяк не пояснено у сюжеті, тому справило враження наче автор сидить і вигадує "ну щоб іще такого зробити з цим ГГ страшного?!" Коли роботи тільки на орбіті Землі згадали що, йой, ще ж і на посадку треба повний бак - моє відчуття логіки і правдоподібності сюжету вимкнулось остаточно.
Ну і вишенькою на торті: твір абсолютно не по темі - ні України, ні глобалізації я там не побачив. Просто до готового космічного горрор-оповідання степлером за вухо прикололи абсолютно інорідну кінцівку (з блекджеком і москалями) аби хоч якось доторкнутись до теми - але ні, не воно. Ну той по всьому!
У мене ще питання щодо назви корабля. Його назвали в честь найвищої гори Сонячної системи, яка знаходиться саме на Марсі? Просто дивно, що назва "Олімп" така промовиста (тут можна згадати і щось божественне - умовне безсмертя ГГ, бо він має клони), а про неї ніхто не згадав у коментарях.
Саме так! Олімп - вулкан на Марсі. А в фіналі Дональду кажуть: "«Олімп» твій".
Теж ніхто не помітив іронії в імені штучного інтелекту, що керує човником - Ліліт це перша жінка, а Дональд клон. Тобто вони обидва створіння людських рук.
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 35 RSS
1Віктор Полянко06-12-2018 15:56
Хороша історія про відносини з роботами в умовах критичної ситуації під час космічного польоту. Діалоги - справжня насолода, відмінний гумор. Згадуються твори класиків. Сюжет також побудований бездоганно - з динамічною зав'язкою, хвилюючими поворотами і довершеною розв'язкою.
З негативного можу відмітити хіба надмірний, як на мене, натуралізм з відрізаними кінцівками. Але це на любителя.
2Автор06-12-2018 21:39
Вікторе, щиро дякую за гарний відгук! Ось тільки заради того, щоби почути - авторе, ти класик! - варто було встигнути з оповіданням.
Щодо відрізаних кінцівок - нічого гріха таїти, полюбляю, але здебільшого курячі та свинячі. 
Не знаю, чому, проте мені та "розчлененка" здавалася несправжньою, якоюсь фантасмагоричною.
І вам успіху на конкурсі!
3Птиця Сірін08-12-2018 17:46
Поведінка роботів здається логічною (якщо не брати до уваги їхню жорстокість) саме до гіпер-стрибка. Але що заважило запросити допомогу в вигляді кількох "каністр" чи не знаю ще чого, палива, коли вони вже опинилися на орбіті Землі? Невже не витримає "пацієнт" ще дві-три години?
Щасти, авторе!
4Автор08-12-2018 20:04
Дякую, Птице! Це слушне зауваження, але його легко виправити. Може, в них зв'язок пошкоджений. Тре додати про це фразу, та й годі.
5Зіркохід08-12-2018 20:20
Ого, сплаттерпанк у НФ-антуражі - такого на ЗФ ще не було
. Сподобалось, виклад динамічний, гумор присутній, кінцівка на злобу дня 
. Щоправда, з тексту видно, що автор прокрастинував до останнього 
, але фінальна вичитка - діло техніки, тож не будемо змішувати мух із котлетами 
.
Удачі на конкурсі!
6Автор08-12-2018 20:44
Божечки, сплаттерпанк... Автор щойно подивився, що воно таке.
"Вид літератури жахів, де підкреслено гротескна фантазія сусідить з натуралістичними сценами кривавого насильства".
Так, є трішечки.
Щодо прокрастинації, гірка правда, було таке.
Кінцівки - взагалі фішка цього оповідання.
Щиро дякую, Зіркоходе!
7Дикобраз у кожусі09-12-2018 12:15
Замість чикнути голову і сунути в заморозку, щоб не паритися з кораблем, напханим барами, кімнатами і багато чим - спостерігаємо за поетапним розчленуванням. Для сплаттерпанку мало, а для дотепного оповідання забагато. Добре, виходимо з того, що стазис у цьому світі відсутній, але голову вже не раз доставляли на Землю, тож досвід повинен був передатися, і якщо для роботів це стандартна процедура, чому б не прихопити з собою "вівцю" з працівників колонії і згодувати двигуну. Навколо підступні ка*апи, а губернатор дозволяє собі розслабончик: ракета не заправлена, БК не заряджено, роботи не укомплектовані.
Ні, ні, ні, такі кадри нам не потрібні - в блендер їх. Повністю.
8Автор09-12-2018 12:25
Відповідь - ні. Політ не запланований.
Стривайте, пане Дикобразе, ви ж теж органіка?
Ні, я не про те...
Удачі вам!
9Автор09-12-2018 14:29
Та хтозна. Це ж зрозуміло, про яку людину йдеться.
Ось інколи дивишся на прототип - все норм, а інколи аж кортить поставити таке питання
https://www.youtube.com/watch?v=_mBMFiWpOcI
10Грішник з другої групи09-12-2018 15:06
Чудово! Тільки є прокол
Але ж особистість-то та ж сама? Щось тут не второпав
11Автор09-12-2018 15:20
Дякую, Грішнику!
Справа в тому, що наступний Дональд пам'ятатиме все, але це справжня смерть для Дональда, який зараз живе, тобто для ГГ. Його свідомість не віртуальна, а прив'язана до фізичного тілу, як у нас.
Вдалої гри!
12Грішник з другої групи09-12-2018 15:35
Все одно заплутався
І вам вдалої гри!
13Лісовик09-12-2018 18:54
Прочитав. Що сказати? Хоч як, але не вийшло співпереживати головному герою, хай би як автор захоплювався товстосумами на ім'я "Дональд". Світ колонії не висвітлений. З потраплянням в оповідання автор ув'язнює читача простором обмеженим космічним кораблем із кровожерливими роботами. То ж світ не тільки без динаміки, він взагалі введений в рекурсію позбавлену всіляких надій. А те, що в усьому виявляються винні "росіяни"... Просто пробиває на сльозу.
Загалом твір справляє враження досить поверхового. Розважити читача відрізаними кінцівками? Примітивна маніпуляція. Навіть з тим, що текст зачіпає гострі соціальні питання... Коротше "не залік".
Наснаги.
14Автор09-12-2018 20:19
Хто сказав, що автор захоплюється? Будь ласка, наведіть приклади.
А нащо? Є вихідні дані, що в колонії заколот, цього достатньо. Мова в оповіданні про те, що відбувається на "Олімпі".
Саме так. Це "умови гри". Чи це погано?
Жодним чином! Роботи виконують обов'язки, що закладені в них людиною. Там, де можливо, вони навіть гуманні, піклуються за Дональдом. Адже він має риси і головгера, і головгада. Від його власних вчинків залежить його доля. Власне, в цьому і полягає "мораль" оповідання. А роботи - позитивні герої. Місію вони виконують, рятують свого підопічного в фіналі. Він це підтверджує останньою фразою.
Та невже!
Що це було?
Може, ви погано шукали, не занурялися? Ну що ж робити, таке життя...
Не вийшло
Навзаєм. Піду чистити кулемет.
15Крампус09-12-2018 20:47
Жесть...Навіть Крампус в шоці
Добре, що наприкінці виплив хоч якісь зв'язок з темою глобалізації 
16Автор09-12-2018 21:31
Дякую, пане Крампусе, що завітали. А в чому саме полягає жесть - у відсутності глобалізації чи в чомусь іншому? Як узагалі оповідання, на вашу думку?
17Лісовик09-12-2018 21:32
Мені вистачає відео, де наші бійці ходять з протезами. Зловживати профанаціями на цю тему... Вибачте, це щонайменше цинічно.
18Автор09-12-2018 22:02
Пане Лісовику, я вас розумію, але оповідання не на цю тему. Я теж майже щодня бачу в стрічці світлини поранених, загиблих бійців, бачу те, що коїть агресор. "Олімп" - космічна фантастика. Якщо вас дратують відрізані кінцівки, це зрозуміло. Але це не стосується інших тем.
19Крампус10-12-2018 10:28
Авторе, "жесть" - то я про винахідливість ваших кровожерливих роботів
. Тепер відповідаю щодо враження. Речення в першій частині рвані. Я розумію, що це для динаміки, але мені некомфортно було читати. Далі стало краще. Твір, який спочатку виглядав як кусок стандартної космоопери, отримав оригінальні повороти. Це добре. А от самі повороти, то вже, як то кажуть, на смак і колір...
20Автор10-12-2018 11:50
Ще раз дякую, пане Крампусе!
Найпевніше, це від бажання запхнути два знаки на одне місце. Де-не-де вийшло...
Ну, таке художнє завдання. В ідеалі це краще сприймати як фантасмагорію, буфонаду. Але ви маєте рацію - на смак і колір...
21AV10-12-2018 12:54
Оповідання лишає крижане відчуття. Спочатку дуже співчувала роботам, але потім автор перетворив їх на якихось зомбі - іншого слова й не вигадаєш, бо вони поводяться зовсім не як машини (особливо коли Дік відвів погляд від відрубаної голови - камон, він злякався чи відчув огиду? Та він же машина і робить все за завданням). Головному герою не співпереживала взагалі, хотілося, щоб він швидше заткнувся.
Про росіян ніц не зрозуміла, хіба шо те, що це тренд - в кожному оповіданні на ЗФ мають бути погані росіяни (яких, звісно, краще б взагалі на світі не було no joke).
Оскільки нічого з написаного (добре написаного!) не викликало у мене емоційного відгуку окрім відрази, гарну оцінку поставити не можу.
22Автор10-12-2018 13:31
А мені й такий відгук до вподоби. Виявляється, не тільки казки вмію.
Дякую, AV, вдалої гри!
23Рибка12-12-2018 01:27
У мене лишилися змішані враження. Від початку от точно, як вище описали: занадто рубані речення, напружує. Утім, досить швидко стало цікаво. Кінематографічно так.
Герой зображений як неприємний тип - от хоч би його ставлення до роботів це ілюструє. Закрадаються підозри, що не даремно проти нього повстали. Тобто від початку є враження, що це має бутит соціально-політична сатира в космічних декораціях.
Але далі сюжет робить поворот і стає "войнушкою", причому ми бачимо в процесі, що прийнамні у двох роботів є почуття (або ж запрограмовано імітацію почуттів) - вони, на відміну від гг, викликають емпатію, просту таку: вони бідні няші (Шприц і Дік), а гг - ні.
Потім сюжет робить ще один поворот - натякає, що зараз стане історією про виживання.
І раптом няшні роботи стають машинами для вбивства. Точніше - для тортур. Причому це ніби логічно випливає з їхньої програми, але не зовсім. Виникає підозра, що їм самим подобалося катувати Дональда, бо, якщо роботи від початку знали, що його вже не залатаєш і не "полагодиш", чи не логічніше було б одразу всю цю біомасу кинути на пальне? Робот-медик повинен був би мати мінімальні уявлення про те, який психологічний стан і яку небезпеку для здоров'я спричинить втрата кінцівок. Але він тим не дуже переймався, бо знав: цього клона утилізують так чи так. Тому й видається, що різати по-живому Шприца просто перло. Сюжет повернувся ще раз: от і сплатер підтягся.
А потім ми, зрештою, дізнаємося, що це була історія, крім іншого, про клонованого політика.
І якщо всі його клони такі неприємні, як він, то постає питання: обличчям якого режиму може бути така людина?.. Якщо цей режим співвідноситься з Україною (за логікою "росіяни - вороги"), то мені трохи стрьомно від того, що ж такі ми можемо дати світу.
Ось такі думки виникли від час читання. Не сподобалося те, що сюжет, як на мене, робить забагато поворотів на такий невеликий обсяг тексту, а образ героя за таких умов стає якимось розмитим в плані того, за кого він: добро, зло, наші, ваші?.. Сам собі сам?..
Я не кажу, що це все погано абощо. Комусь, навпаки, ці фішки зайдуть. Але мене вони збентежили.
А жарти симпатичні))
24Автор12-12-2018 07:59
Дякую, Рибко! За спойлери - окремо.
Щодо цього
Навряд чи людина на ім'я Дональд є українцем. Українець там тільки Олексій Хижняк, який у фіналі розрулює ситуацію.
Не зовсім так. Хтозна, як воно повернулося б. У мене ще багато варіантів повороту сюжету.
За оцінку жартів - дякую. Удачі!
25Рибка12-12-2018 20:51
Я думаю, читачі спочатку ознайомилися з текстом, тож навряд чи моменти його переказу в моєму відгуку справді "спойлери". Але матиму на увазі.
26Автор12-12-2018 21:19
То я жартома, пані Рибко! Я ж маю підтримувати імідж автора моторошного оповідання.
27Владислав Лєнцев14-12-2018 01:18
Коротко.
Початок та загалом динаміка - плюс.
Недостатньо зрозуміло з перших абзаців, що Дональд і губернатор одна і та сама особа - мінус.
Класні роботи, окрім нудного кліше-Арні, та їх мотивація доправити героя живим - плюс.
Космічний бій дуже умовний, кораблі надто близько один до одного в космосі, страждає занурення - мінус.
Як на мене, дуже дешевий фокус з тим, що двигун працює на органіці - чесно кажучи, рояль ще той, ніяк не підготовлений заздалегідь - мінус.
Жорстокість - скоріше плюс, загалом цікава комбінація космоопери й розчлененки.
Притягнуті за вуха росіяни - повний фарс, тему зарахувати не можна. Тим паче, що герой, блін, Дональд! А ще таке риторичне питання: якщо так важливо, щоб його голова не померла перед клонуванням та вже було декілька замахів, чому вони просто на Марсі не зробили сканер-термінал для передачі свідомості? Чому треба летіти? І чому політ не запланований при такій гострій політичній ситуації? Правильно: тому що інакше не буде оповідання. Ну й про паливо на орбіті вже казали.
А ще автор, бачу, досить своєрідно дискутує з критиками в коментах. Оскільки я майже впевнений, що мій відгук здатен спродукувати песів-агресів жарти, то позбавлю від необхідності: до треду більше не повернуся та побажаю авторові всього найкращого й найорганічнішого!
28Elessmera14-12-2018 12:18
Святі вареники, ну й оповідання
\\Якщо раптом ви його ще не читали, краще не робіть це під час їжі\\
Динамічно, напружено, огидно, все, як треба. Я далеко не фанат історій такого штибу, але, мабуть, автору варто відредаговану версію відправити потім у фензін "Підвал".
Усі можливі плюси-мінуси описали коментатори вище, а що для мене було трохи неправдоподібним, це що плюс-мінус 80 кг біопалива вистачило б для перельоту з Марса на Землю. І з тим пілотом, по ідеї, закони робототехніки ніхто не відміняв, Арні мав би його доставити живим? А враховуючи стиль оповіді, Дональд міг би спершу пустити на паливо його, а коли цього виявилося б замало, постраждав би сам Дональд... жахлива ідея, але, мабуть, у цей текст вона впишеться
29Автор14-12-2018 19:36
Ото вже... Автор іще слова не сказав, а його вже малюють страшніше за тих чортів (закреслено) роботів з оповідання.
Ні, взагалі я біла та пухнаста. Ще й так чекала на відгук пана Лєнцева. А отже, відповідаємо за пунктами. Бо хоч і мовчки, та він подивиться.
Трішечки є. Початок узагалі дрібно порубано. Як ті кінцівки. З одного боку, це додає динаміки, з іншого - свідчить, наскільки авторові забракло знаків. На жаль.
Дякую. Щодо Арні - може, й вийшов нудний, але не жорстокий. Його завдання в сюжеті - рубати, вбивати. То ж не хотілося смакувати цю істоту. Погодитеся, що смакування жорстокості немає, я це не полюбляю.
По задуму спочатку це були не роботи, а ляльки, персонажі комедії масок дель арте, що вони мандрували космосом у якихось справах. І товариша свого "рубали на дрова", коли виникала проблема з двигуном. Але ж ляльок не так шкода, як людину. Так з'явився живий ГГ. Проте ляльки не впораються з людиною. І вони перетворилися на роботів. Тут воно й почалося...
Так, бій умовний. Це ж не бойовик чи космоопера, це щось фантасмагоричне. Що приємно вразило - майже ніхто не занурився в "заклепки", хоча їх у мене досить. Звичайні свинцеві заряди замість лазерних випромінювачів, ніякої тобі космічної романтики!
Бо вони до Марса не долетять, гепнуться десь. Чому ж відразу притягнуті. Самі вуха підставляють.
Вище вже відповідала коментатору щодо клонів. Незважаючи на те, що новий клон пам'ятатиме все, що знав попередній, для першого це смерть. Тому Дональд і не бажав собі такого майбутнього. А головне - недбаха він і роззява, хоч і губернатор. Така вже людина.
Бажаю вдалої гри!
30Автор14-12-2018 19:58
Краще взагалі на голодний шлунок.
Дякую, Elessmera!
На жаль, наступного року в них конкурсів не буде.
Чесно кажучи, я не знаю, як працює той двигун!
Пілота - маєте на увазі пілота винищувача? Арні бракувало палива, щоби повернутися з ним на корабель, про це є в тексті. Там ще багато варіантів. Як то кажуть - дайте мені ще 30, нє, 40, нє, краще 140 тис. знаків, і я зрушу Землю. )))
Удачі на конкурсі!
31Автор15-12-2018 15:08
Фантастика - жорстокий жанр. На першому плані завжди сеттінг, витворення світу, фантдоп. За всім цим складно буває побачити звичайні думки. Може, насправді йдеться не про роботів і космос, а про те, в якій мірі людина обмежена у вчинках, наскільки багато болю можуть завдати близькі? Які часом "клонують" власні уявлення, незважаючи на думки й бажання тих, кого це стосується. Хтозна...
Це було останнє слово автора - маніяка.
32Р. В.16-12-2018 21:39
Спочатку читання було захоплююче враження "ось як треба писати оповідання!" Проте, нажаль, до кінця враження поступово змінювалося на протилежне.
Спочатку динамічна оповідь поступово потонула у якихось зайвих, як на мене, технічних деталях, які автору може й цікаві, але читачеві - не факт. Теж саме вийшло і з різаниною, спочатку цікаво, а потім почало нагадувати надто затягнутий анекдот, де один і той же шаблон повторюється по 3-4 рази. Причому, було відчуття, що у тому анекдоті нам не доказали щось важливе для розуміння гумору - наприклад: а чим саме настільки цінний той ГГ? що він такого життєво-важливого везе на Землю, щоби проходити оті всі тортури? Бо без цього розуміння всі ті тортури виглядають просто як безглузде криваве шоу. Ще більше відчуття безглуздості додало те, що "хвіст собаці пиляли по частинах" - це аж ніяк не пояснено у сюжеті, тому справило враження наче автор сидить і вигадує "ну щоб іще такого зробити з цим ГГ страшного?!" Коли роботи тільки на орбіті Землі згадали що, йой, ще ж і на посадку треба повний бак - моє відчуття логіки і правдоподібності сюжету вимкнулось остаточно.
Ну і вишенькою на торті: твір абсолютно не по темі - ні України, ні глобалізації я там не побачив. Просто до готового космічного горрор-оповідання степлером за вухо прикололи абсолютно інорідну кінцівку (з блекджеком і москалями) аби хоч якось доторкнутись до теми - але ні, не воно. Ну той по всьому!
33Птиця Сірін16-12-2018 22:30
Що вийшло, то вийшло. Дякую за відгук!
34Віктор Полянко17-12-2018 13:53
У мене ще питання щодо назви корабля. Його назвали в честь найвищої гори Сонячної системи, яка знаходиться саме на Марсі? Просто дивно, що назва "Олімп" така промовиста (тут можна згадати і щось божественне - умовне безсмертя ГГ, бо він має клони), а про неї ніхто не згадав у коментарях.
35Птиця Сірін17-12-2018 20:42
Саме так! Олімп - вулкан на Марсі. А в фіналі Дональду кажуть: "«Олімп» твій".
Теж ніхто не помітив іронії в імені штучного інтелекту, що керує човником - Ліліт це перша жінка, а Дональд клон. Тобто вони обидва створіння людських рук.
Дякую, що завітали, пане Вікторе!