Дарія Гульвіс

Дата реєстрації: 2021-03-13 15:30:47

Нік: Дарія Гульвіс

Коментарів: 10

Комментарии

• Захист древніх
  2021-12-14 12:47:13
  

  В доту я не грала, тому нічого про це сказати не можу... Але це було просто нудно. Навіть оцінювати я не бачу що. Пласкі, ніякі персонажі, класичний сетинг, бої заради боїв...:blank:

• Книга мертвих
  2021-12-14 12:13:18
  

  Я згодна з усіма попередніми коментаторами до мене. Від себе лише додам, що коли головним є один персонаж, краще писати від першої особи для повнішого занурення.

• Світанок чорних зірок
  2021-12-14 10:33:27
  

  Прикольно, але злегка сумбурно. Час від часу просто губишся від тієї інформації, котра ллється з усіх сторін. На щастя, з часом розбираєшся, але так, не до кінця. У цілому сподобалося, але текст не найлегший для розуміння. Хоча, може, якби я читала на свіжу голову, краще сприйнялося б.

  Самі психотехніки нагадують ментантів з "Дюни".

  Трохи не зрозуміла, чому суперниця врятувала Зена.

  І ще доволі сильно збивають з пантелику переходи від я до ти:

  Вона пильно на тебе поглянула. Взяла долоню.

  Я зашарівся…

• Врятувати брата Лі
  2021-12-14 09:25:15
  

  Твір оригінальний, але, як і казали переді мною, не вистачає гумору, а так би вийшла цікава чорна комедія. В очі кинулося це недолуге порівняння:

  Певне, у Лі почалася біла смуга його смугастого життя.

• Бути деміургом
  2021-12-14 08:30:41
  

  Цікавий твір із складною тематикою, але трохи забагато води. Його можна зробити сильнішим, якщо зосередитися на якомусь одному перебігу подій, а експозицію подавати поступово. Тут немає якоїсь однієї лінії, через що складається таке враження.

• Тіні
  2021-04-26 20:42:34
  

  Круто.

• Філософський круїз
  2021-04-26 20:24:16
  

  Твір сподобається любителям філософії. Я в ній розбираюся зовсім трохи, тому в більшості випадків просто вірю на слово. Добре, що тут більшість філософських моментів прописано, тому не доводиться шукати, що означає те чи інше поняття. Кінцівка дивує. Поки що, цей твір найсильніший з усього прочитаного.

• Карма
  2021-04-26 19:46:01
  

  З самого початку йде занадто багато описів. Твір перевантажений купою інформації, котра вкладена одним потоком, що дуже складно для сприйняття. Потім взагалі починається лекцію, під котру дуже легко заснути, і форма діалогу тут не допомагає, а навпаки посилює це відчуття. Складається враження, що попереду буде ще сторінок сто – настільки тут багато описів. Сам розвиток події починається з середини твору й, мені здається, що все, що було до того можна було спокійно прибрати, бо воно не мало жодного значення.

  Далі минає місяць, після чого розповідають про те, що знайшли.

  Сюжету тут немає, купа інформації, котра описує світ і у результаті не зрозуміло, навіщо це було.

• Божийсвіт, або В сльозах приходить…
  2021-04-26 19:24:50
  

  Стиль злегка складний для сприйняття – дуже різкий і багато слів використовуються в дивакуватій формі. Самі слова теж підібрані складні для пересічного читача. Таке відчуття, що читає твір якогось іноземця, бо багато, про що йде мова, не зрозуміло. Якщо читач відчуває себе дурнішим за автора, частіше за все він йде. Мені прикольно читати такі дивакуваті тексти й потім шукати, про що йде мова, але це подобається далеко не всім.

  Є трохи русизмів.

  Загалом, зайшло. Трохи дивно, трохи не зрозуміло, але зостається приємний після смак. Бажаю успіхів у конкурсі!

• Гра
  2021-04-26 18:57:43
  

  Історія динамічна, трохи нагадує «Майстра і Маргариту» Булгакова. Є трохи русизмів і проблеми з розстановкою знаків. Тут виділені місця, де вони пропущені:

  «Тепер він падав із величезної висоти, десь серед снігової бурі. Його людська подоба відчувала льодяний вітер та мороз, віддаючи ознобом. Зверху за ним летів Він, прискорюючись силою тисяч енергетичних сплесків. Вони перейшли на швидкість більшу за світло, обігнувши безлюдну льодяну планету декілька тисяч разів. Аж поки Дмитро не розірвав матерію цього всесвіту, утворивши декілька розломів.»

  «– Люди. Завжди вам щось не подобається. Ну, але, хто в цьому винен, егеж? – видихнув бог.»

  «– Якось іще побалакаємо, Вдалого тобі нудного життя, якщо щось треба буде, просто попроси. Бувай.»

  Ідея прикольна, але після прочитання зостається розчарування. Ніби-то вже налаштувався на щось цікаве, але в результаті кінцівка розчаровує, бо вся інтрига звелася до того, що він грається по факту сам з собою в цю гру.

  Безсумнівно, історія непогана, але здивування вона не викликала. Як писали вже до мене, проблему знудженого творця можна було обіграти цікавіше