Літстудія, або перший млинець... (Макс Пшебильський)

Про спільний проект «Зоряної фортеці» та Володимира Арєнєва почув ще на «Карпатьській Мантикорі». Приємно, що така гарна ініціатива була реалізована всього за два місяці.

Читати на публіку виявилося досить цікавою справою. Особливо, коли опиняєшся на місці «першовідкривача» — а саме така честь випала нам з Ларисою із оповіданням «Княжою владою». І, здається, ми впоралися, попри мій страх перед аудиторією. До речі, боявся марно — атмосфера була дружньою, невимушеною…домашньою.

Досить цікаві враження від читання співавторського оповідання, особливо, коли воно написане від першої особи і особа ця — жінка

Аудиторія сприйняла текст досить гарно, якщо враховувати кількість зловлених багів Тобто, експеримент із сприйняттям оповідання в 25К символів — вдався.

Як критик почувався досить незручно, адже на слух сприйняти оповідання для мене дуже важко. Тому, при нагоді, відвідаю цей чудовий проект ще неодноразово Адже вчитися і читати власні твори, і сприймати чужі — треба.

1. Ім'я персонажа. В нашому випадку, одного з головних персонажів звали Братко. На папері це сприймається нормально, але на слух аудиторія не зрозуміла, що це ім'я. Сприймалося, ніби героїня постійно називала його «брат». І взагалі — імена мають відповідати епосі та загальному контексту сюжету. В нашому оповіданні використання деяких язичницьких імен виявилося не зовсім обґрунтованим.

2. Коли в тексті сказано, що «він був на десять років молодше», але не вказаний вік персонажа, в порівнянні з яким дана репліка використана — вік обох залишається не конкретизованим.

3. Якщо оповідання побудовано на історичних реаліях (а наше саме таке) то над історичними постатями треба розставити усі акценти. Бо спочатку через недостатнє акцентування Володимир Мономах сприйнявся аудиторією як Володимир Великий. Те ж саме вийшло і з Ярославом.

4. Автор має точно знати період, який він описує. Приміром, слово «богатир» з'явилося під час монгольського іга. Те саме стосується фрази «внести свою лепту», адже в той час лепта сприймалася зовсім не фігурально. Купці, що в Києві торгують спеціями, також викликали певні питання, адже на щляху «із варяг в греки» спеції дістати було досить проблематично Ну і анахронізми в тексті — їх теж потрібно ретельно відслідковувати.

5. Персонаж із надздібностями. Бажано окреслити межу тих здібностей, інакше воно схоже на джокера в рукаві. До того ж, герой, який протягом оповідання знаходить в собі сили вийти за окреслені межі, еволюціонувати — значно цікавіший для читача.

6. Боляче отримали по руках за слова «балакати» та «вичухається» Такі слова, на думку Арєнєва, в художній літературі не використовується. Хоча тут я дозволю собі не зовсім погодитися із думкою майстра, оскільки героїня — жіночка трохи грубувата, тому вживання такої лексики вважаю виправданим.

От певно і всі основні недоліки, які буває, зустрічаю в текстах інших авторів.

Дуже приємно було познайомитися із Людмилою та Дмитром, а також знову зустрітися із авторами та організаторами «Старфорту».

Велика подяка Володимиру Арєнєву та організаторам «Старфорту» за літстудію.

Перший млинець вийшов зовсім не грудочкою