Наче і написане непогано, але мені було важко бачити те, що Ви пишете, наче в тумані. Можливо, це просто не Ваша стилістика і тематика, що Ви її не відчуваєте... Не знаю. Дивні відчуття від оповідання...
Гм...неоднозначно. Автор добряче попрацював із матеріалом та над героями. Щоправда я трохи заплутався у всіх тих князях та князенках, але то таке, треба було краще вчити історію
Написано нормально, особливих нарікань не викликає.
От ніби все добре, але чогось бракує. Свіжості, авторе. Гарно написане, класично скомпоноване оповідання. Проте не полишало враження, що схожі твори я читала ще в радянську добу. І ця патріотично-князівська патетика до щему про щось з тої епохи натякає. Це достойний твір, висока планка, та не вистачає нового, несподіваного, родзинки бракує...
Фантоме, то був дуже неоднозначний час, поцікавтеся при нагоді.
Жінко Осінь, про патріотично-князівську патетику, якщо можна, докладніше. Як і про схожі твори. А то мені чомусь, до мого сорому, ніде не зустрічався давньоруський тоталізатор та й вирішення супречки, кому ж правити, у такий спосіб - теж.
А мені сподобалось! Усе описане непогано змалювалося уявою. Здається, якби розповідь була не від першої особи, могло б вийти більш чітко і яскраво. Можна було б змалювати ГГ. Чомусь, здається це вельми колоритна жіночка. Але то лише моя думка. Можливо кінцівка "недотиснута"? Якось би яскарвіше подати її іронічність? Бо на тлі усього твору вона здається дещо слабшою.
Дякую, Олено! В принципі, як варіант, розглядалося написання від третьої особи, але дуже вже хотілося відчути себе давньою відункою, поглянути на світ відсторонено, її очима. А на рахунок іронічності варто подумати, так. Правда, у конкурсний формат то було б втиснути проблематично, бо й так знаків під верхню межу.
Як правило, мені не йдеться про дискусії, які я вважаю непродуктивними. Я лише презентую авторові свою думку, якою він може знехтувати, а може скористатися для росту. Мені шкода часу товкти воду в ступі суперечки. Однак рівень вашого твору високий настільки, що повертаюся, але лише цей разочок.
Авторко, що тут розжовувати? Що твори радянських письменників навіть про князів відповідали панівній ідеології та дотримувалися духу радянсько-імперського патріотизму. Чудовою мимовільною пародією на цей стиль став останній фільм про Тараса Бульбу. До речі, давньоруський тоталізатор, як ви влучно та з гумором цей звичай назвали, в русскіх сказках і билінах зустрічається.
Вибачте, якщо пам'ять підведе, бо минуло чимало часу від загибелі СРСР, але був серед інших такий, наприклад, Босович, здається - Василь, котрий в дещо наївному стилі писав схоже на ваш твір. Зважте, я далека від звинувачень в копіюванні, просто з тих часів фантастика дещо змінилася, набуваючи, як приємних так і не дуже вдалих рис. І справа не в тому, що мені ваш твір не сподобався. Я не коментую тексти, котрі, на мою, думку, містять більше мінусів, ніж позитивного. Мені йшлося про те, що ваш твір позбавлений свіжості, несподіваності - це один із найяскравіших плюсів сучасної фантастики.
Даруйте, обмаль часу, я сюди більше не зможу прийти.
Ну, зрештою, якщо ви не повернетесь, то нема сенсу і відповідати. Хоча, мені ваша позиція не зовсім зрозуміла, як і мова про свіжість та несподіваність теж. Якщо оповідка страждає, як ви кажете, совковим ідеологізмом, цікаво було б дізнатися вдалі, на ваш погляд, оповідки про той період, позбавлені недоліків, що є в цьому оповіданні. Але так як ви не повертатиметесь (бо не можете, ага )), обмежуся ознайомленням із творами Босовича.
Не зрозуміла мені й іронія згадки русскіх сказок і билін - чи то все теж давайте викинем, бо вивченням різноманітних народних джерел займалися в часи СССР, і все воно - ідеологічно спотворене чтиво? Здається мені, фолькльористика існувала не лише у совку.
Замітила: Жінка Осінь голосно не звинувачує у копіюванні, за що їй велика дяка. Занотувала: примушувати героя мірятися силою чи прописувати якогось сильного фізично (чи духовно) героя - то несвіжо, моветон і совкізм. Так само, як і писати про князів, ага
Дякую, що не пошкодували часу на таку розлогу відповідь.
Сірий осінній день розвиднився до опівдня - прочитайте цю фразу вголос, просто прочитайте.
знеможений небесною молотьбою Дажбог, кидав - кома втекла на слово пізніше.
Завтра-ж бо - якщо вживаєте просторічні фрази, можна і подивитися, як вони правильно пишуться.
По лексиці дика мішанина діалектизмів з архаїзмами, схоже на те, що автор вирішив просто напхати у твір маловживаних слів, хоча я, звісно, можу помилятися.
Загалом, як всі вже помітили, читати важко. Ясно, що специфіка, ясно, що антураж, але все, як то кажуть, добре в міру. Для антуражу достатньо було десятої частини застосованих засобів, наразі вийшло килимове бомбардування.
Сюжет, ідея і авторський задум там напевне є, але надто вже глибоко. У наш час ніхто не буде розбиратися у нечитабельному тексті, наскільки б цікавим він не був. От і я не став :Р Се ля ві.
Примушувати героя мірятися силою чи прописувати якогось сильного фізично (чи духовно) героя - то несвіжо, моветон і совкізм. Так само, як і писати про князів, ага
Не плутайте сильні (але людські) характери з картонними пропагандистськими образами, ага.
Він поглянув на мене яснозоро, і я відчула, що розчиняюсь у волошкових глибинах очей.
Ген-ген відлетіли думки його вслід за сонцем, до земель материних, котрі любив він понад усе.
І про пряму мову. Те, що в літописах княжі слова подаються, як високопарна пафосна ахінея, не означає, що живі люди насправді так говорили. Просто літописи тоді так було модно писати.
По сюжету - інтелектуально бідний монстр викрадає з психлікарні хвору дівчину і спокійно дозволяє їй покінчити життя самогубством, щоб потім використовувати по призначенню.
Чому при житті вона його не хотіла, а після смерті захоче?
Кожен труп отримує крила, тільки чоловічого роду - чорні, а жіночого - білі? Чому він тоді не дав їй впасти вперше, все було б набагато простіше. Навіть з кар'єру виходити не треба було б.
Тут варто зауважити, що якщо я чіпляюся до сюжету, то твір читабельний. Це радує. А сюжет таки нікудишній, це засмучує. Ангел з чорними крилами це не просто наслідування чогось конкретного, це просто затертий штамп, яким якщо і користуватися, то дуже і дуже обережно, відкриваючи, по можливості, якісь нові сторони. Цього я, на жаль, не побачив.
Те, що в літописах княжі слова подаються, як високопарна пафосна ахінея, не означає, що живі люди насправді так говорили.
Ви вважаєте, що саме так високопарно-пафосно говорив князь в оповідці? І це з трьох реплік!
Дякую тобі, жінко, що врятувала дочку мого товариша. Чув, що та не марить вже, як причинна, не згорає більше її життя так стрімко, як копа під блискавицею,
Бачу, знаєшся ти на своєму ділі. Мо й мені допоможеш? Маю біду з ногами: важко ходити, аж повикручувало,
А чи ж можеш допомогти мені, розвіяти мої сумніви? Як мені укріпити своє серце для такого вагомого кроку? Відчуваю я, що не годиться йти проти волі товариства київського єдино тому, що право на стіл — моє, як найстаршого з роду Ярославового.
Треба було йому фамільярності додати. А то пафос аж зашкалює, ага. Якийсь там князь із відункою говорить. Йому треба було казати: "Що робити? Плюнути на все, бо народ на мене криво дивиться, чи загнати Мстислава за сині йолки?"
Гарне оповідання. Я, наче перенеслася в епоху князів та їхньої боротьби за владу. Крім того, мені сподобалося, що мова йде від першої особи. Автору успіхів!
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 18 RSS
1Чорноока Зося09-10-2012 16:25
Наче і написане непогано, але мені було важко бачити те, що Ви пишете, наче в тумані. Можливо, це просто не Ваша стилістика і тематика, що Ви її не відчуваєте... Не знаю. Дивні відчуття від оповідання...
2Силана09-10-2012 17:11
Конструктивно, однак.
Послухаю, може ще хто щось скаже.
3Фантом10-10-2012 12:43
Гм...неоднозначно. Автор добряче попрацював із матеріалом та над героями. Щоправда я трохи заплутався у всіх тих князях та князенках, але то таке, треба було краще вчити історію
Написано нормально, особливих нарікань не викликає.
Успіхів.
4Жінка Осінь11-10-2012 16:53
От ніби все добре, але чогось бракує. Свіжості, авторе. Гарно написане, класично скомпоноване оповідання. Проте не полишало враження, що схожі твори я читала ще в радянську добу. І ця патріотично-князівська патетика до щему про щось з тої епохи натякає. Це достойний твір, висока планка, та не вистачає нового, несподіваного, родзинки бракує...
5Силана11-10-2012 17:25
Дякую за відгуки!
Фантоме, то був дуже неоднозначний час, поцікавтеся при нагоді.
Жінко Осінь, про патріотично-князівську патетику, якщо можна, докладніше. Як і про схожі твори. А то мені чомусь, до мого сорому, ніде не зустрічався давньоруський тоталізатор
та й вирішення супречки, кому ж правити, у такий спосіб - теж.
6Олена11-10-2012 18:44
А мені сподобалось! Усе описане непогано змалювалося уявою. Здається, якби розповідь була не від першої особи, могло б вийти більш чітко і яскраво. Можна було б змалювати ГГ. Чомусь, здається це вельми колоритна жіночка. Але то лише моя думка. Можливо кінцівка "недотиснута"? Якось би яскарвіше подати її іронічність? Бо на тлі усього твору вона здається дещо слабшою.
7Силана11-10-2012 19:34
Дякую, Олено! В принципі, як варіант, розглядалося написання від третьої особи, але дуже вже хотілося відчути себе давньою відункою, поглянути на світ відсторонено, її очима. А на рахунок іронічності варто подумати, так. Правда, у конкурсний формат то було б втиснути проблематично, бо й так знаків під верхню межу.
8Жінка Осінь12-10-2012 11:01
Як правило, мені не йдеться про дискусії, які я вважаю непродуктивними. Я лише презентую авторові свою думку, якою він може знехтувати, а може скористатися для росту. Мені шкода часу товкти воду в ступі суперечки. Однак рівень вашого твору високий настільки, що повертаюся, але лише цей разочок.
Авторко, що тут розжовувати? Що твори радянських письменників навіть про князів відповідали панівній ідеології та дотримувалися духу радянсько-імперського патріотизму. Чудовою мимовільною пародією на цей стиль став останній фільм про Тараса Бульбу. До речі, давньоруський тоталізатор, як ви влучно та з гумором цей звичай назвали, в русскіх сказках і билінах зустрічається.
Вибачте, якщо пам'ять підведе, бо минуло чимало часу від загибелі СРСР, але був серед інших такий, наприклад, Босович, здається - Василь, котрий в дещо наївному стилі писав схоже на ваш твір. Зважте, я далека від звинувачень в копіюванні, просто з тих часів фантастика дещо змінилася, набуваючи, як приємних так і не дуже вдалих рис. І справа не в тому, що мені ваш твір не сподобався. Я не коментую тексти, котрі, на мою, думку, містять більше мінусів, ніж позитивного. Мені йшлося про те, що ваш твір позбавлений свіжості, несподіваності - це один із найяскравіших плюсів сучасної фантастики.
Даруйте, обмаль часу, я сюди більше не зможу прийти.
9Силана12-10-2012 11:48
Ну, зрештою, якщо ви не повернетесь, то нема сенсу і відповідати. Хоча, мені ваша позиція не зовсім зрозуміла, як і мова про свіжість та несподіваність теж. Якщо оповідка страждає, як ви кажете, совковим ідеологізмом, цікаво було б дізнатися вдалі, на ваш погляд, оповідки про той період, позбавлені недоліків, що є в цьому оповіданні. Але так як ви не повертатиметесь (бо не можете, ага )), обмежуся ознайомленням із творами Босовича.
Не зрозуміла мені й іронія згадки русскіх сказок і билін - чи то все теж давайте викинем, бо вивченням різноманітних народних джерел займалися в часи СССР, і все воно - ідеологічно спотворене чтиво? Здається мені, фолькльористика існувала не лише у совку.
Замітила: Жінка Осінь голосно не звинувачує у копіюванні, за що їй велика дяка. Занотувала: примушувати героя мірятися силою чи прописувати якогось сильного фізично (чи духовно) героя - то несвіжо, моветон і совкізм. Так само, як і писати про князів, ага
Дякую, що не пошкодували часу на таку розлогу відповідь.
10Ал12-10-2012 12:26
Сірий осінній день розвиднився до опівдня - прочитайте цю фразу вголос, просто прочитайте.
знеможений небесною молотьбою Дажбог, кидав - кома втекла на слово пізніше.
Завтра-ж бо - якщо вживаєте просторічні фрази, можна і подивитися, як вони правильно пишуться.
По лексиці дика мішанина діалектизмів з архаїзмами, схоже на те, що автор вирішив просто напхати у твір маловживаних слів, хоча я, звісно, можу помилятися.
Загалом, як всі вже помітили, читати важко. Ясно, що специфіка, ясно, що антураж, але все, як то кажуть, добре в міру. Для антуражу достатньо було десятої частини застосованих засобів, наразі вийшло килимове бомбардування.
Сюжет, ідея і авторський задум там напевне є, але надто вже глибоко. У наш час ніхто не буде розбиратися у нечитабельному тексті, наскільки б цікавим він не був. От і я не став :Р Се ля ві.
11Ал12-10-2012 12:28
Не плутайте сильні (але людські) характери з картонними пропагандистськими образами, ага.
12Силана12-10-2012 12:35
Дякую, Але. Вичитка, справді, потрібна - практично зразу знайшла те, що треба змінювати й коректувати.
А можна докладніше, що ви тут вважаєте
і чому саме?13Ал12-10-2012 14:16
І про пряму мову. Те, що в літописах княжі слова подаються, як високопарна пафосна ахінея, не означає, що живі люди насправді так говорили. Просто літописи тоді так було модно писати.
14Ал12-10-2012 14:36
По сюжету - інтелектуально бідний монстр викрадає з психлікарні хвору дівчину і спокійно дозволяє їй покінчити життя самогубством, щоб потім використовувати по призначенню.
Чому при житті вона його не хотіла, а після смерті захоче?
Кожен труп отримує крила, тільки чоловічого роду - чорні, а жіночого - білі? Чому він тоді не дав їй впасти вперше, все було б набагато простіше. Навіть з кар'єру виходити не треба було б.
Тут варто зауважити, що якщо я чіпляюся до сюжету, то твір читабельний. Це радує. А сюжет таки нікудишній, це засмучує. Ангел з чорними крилами це не просто наслідування чогось конкретного, це просто затертий штамп, яким якщо і користуватися, то дуже і дуже обережно, відкриваючи, по можливості, якісь нові сторони. Цього я, на жаль, не побачив.
15Ал12-10-2012 14:37
Упс, промахнувся оповіданням. Модератори, видаліть, будь ласка попередній і цей коментарі. Плзззз.
16Силана12-10-2012 14:43
Треба було йому фамільярності додати. А то пафос аж зашкалює, ага. Якийсь там князь із відункою говорить. Йому треба було казати: "Що робити? Плюнути на все, бо народ на мене криво дивиться, чи загнати Мстислава за сині йолки?"
17Ал12-10-2012 15:53
Діло ваше. Але люди так не говорять. Навіть князі.
18Violin13-10-2012 10:11
Гарне оповідання. Я, наче перенеслася в епоху князів та їхньої боротьби за владу. Крім того, мені сподобалося, що мова йде від першої особи. Автору успіхів!