Валентинов Андрій

Про «залізячний» ухил у сучасній фантастиці

Четвер, 29 березня 2012 г.
Рубрика: Літпроцес
Мітки:
Проглядів: 1431
Підписатися на комментарі по RSS

Наскільки потрібно давати деталі в тексті і що виходить, коли їм приділяється значно більше уваги? Андрій Валентинов розповідає про феномен залізячників у фантастиці. На щастя, автори «Зоряної фортеці» практично не дозволяють собі згаданого ухилу, але ж варто знати, куди валитися не варто.

Андрій Валентинов

Про «залізячний» ухил в сучасній фантастиці.

(доповідь на конвенті «Басткон-2009»)

Коли вирушаєш у черговий буйний набіг містами і ланами сучасної Фантастики, так і хочеться віддати чималу їхню частку мечу й пожежі, причому виключно з санітарних міркувань – щоб околиці не заражали. Гіпотетичних кандидатів на дезінфекцію вистачає, один іншого вартий: «гінекологічне» дамське фентезі, байки про засланців-потраплянців, чергові концтабірні утопії, врешті. Далі…

«Діти Гайї»: Майстер-клас А.Валентинова

Четвер, 1 грудня 2011 г.
Рубрика: Майстер-клас
Мітки:
Проглядів: 964
Підписатися на комментарі по RSS

Дивимося розбір оповідання «Діти Гайї», яке здобуло приз від майстра.

Показати…

«Безодня»: Майстер-клас А.Валентинова

Вівторок, 15 листопада 2011 г.
Рубрика: Майстер-клас
Мітки:
Проглядів: 1313
Підписатися на комментарі по RSS

Пропонуємо вашій увазі 19-ти хвилинний відеоролик із розбором оповідання Володимира Венгловського «Безодня» на майстер-класі Андрія Валентинова. Краще слухати у навушниках, оскільки учасники та майстер місцями говорять дуже тихо.

Записи з розбору інших оповідань наразі цифруються.

Розгорнути

Мужність похвали

Четвер, 27 жовтня 2011 г.
Рубрика: Літпроцес
Мітки: |
Проглядів: 1557
Підписатися на комментарі по RSS

Андрій Валентинов, Генрі Лайон Олді

Мужність похвали

(доповідь з семінару-диспуту, Зоряний міст-2009)

Гарний вийшов би початок роману: «Нечасто я погоджуюсь з Тетяною Толстою. Але в цьому випадку…». Отже, цитата з інтерв’ю, що було взяте у ведучої «Школи Лихослів’я»:

«Така російська традиція: стогнати – це найвищій шик. Я вважаю, що у цього взагалі глибоке коріння. Тужливі пісні-плачі. “Ти палай, догорай, моя лучино, догорю і я з тобою”. Співаєш, плачеш, так себе шкода, так собі подобаєшся. Крім того, якщо оголошуєш, що російська література скінчилась, або не починалась, або вона наскрізь гнила, - привертаєш увагу оточуючих. Так хворі в передпокої у лікаря полюбляють демонструвати виразки, переломи, гнилі зуби, що в кого є. Пишаються. А якщо будеш виступати з заявами, що у нас багато гарних, цікавих письменників, то тобі відразу скажуть: “Які письменники? ЦЕ письменники? Та які ж це письменники?” Оскільки фиркати – це значно більш захищена позиція.

Далі…