Повернутися на сторінку

Коментарів: 22

  1. Гарна оповідка. Ладненький сюжет. Та й огріхів не помітив. Одним словом - сподобалося. Успіхів, Авторе.

  2. Фантоме, спасибі за відгук! Старався, стараюся, буду старатися й надалі grin. Сподіваюся, Ваш допис зламає, нарешті, печать мовчання на вустах потенційних критиків. У Вас рука легка...wink

  3. Особисто мені оповідання сподобалося... чуйністю своєю, чи що. Хоча, звичайно, ідея не нова - у цьому його мінус. Грунтовних зауважень нема, автор молодець. Трохи мені бракнуло харАктерності героїв - вони такі, ледь окреслені. Підозрюю, що причина в означеному об'ємі? smile

  4. так. Катарсис є. Науковий реалізм є. Мова є. Романтизм на місці. Сюжет гаразд. Зайвоо немає. Вердикт - гарнесеньке оповідання, заслуговує на топ.

  5. занудство: маса при вказаній швидкості має вирости в 1.154 рази, тобто не на 13 відсотків, а на 15,4

    а от час таки дійсно на 13 відсотків тектиме повільніше. помилка з масою - видно забув, що для маси треба ділити на корінь. ну та це дрібниця. а от кілька повторів для малого твору зайві, рекомендую їх викинути.

    посилання на те, яка швидкість світла і скільки нулів в тераваті робить з читача ідіота, а він часто таким не є. якщо ж є. то точні значення йому не потрібні, а зноски розсіюють увагу.

    ах, ще. радіозв'язок із кораблем не буде підтримуватись хоча б через те. що немає змісту. в якості комунікативноо променя можна використовувати рушій. про це гарно ларрі Нівен написав, "урок кзинтів". до речі, рушій ще й зброя.

    ух ти!!!! його підсвічують лазерами з землі? ніфіга собі точність! але розчарую - падіння густини енергії в променю там таке, що цього немає змісту цього робити. Тобто розганяти зміст є, а от потім підсвічувати - ні.

    Згадується оповідання Буличова Кіра, там про те саме: "я вас першим відшукав!"

    тілько що описано з точки зору космонавтів. а тут наче інший бік. фанфік?

    ах ще, "лазерний радіоімпульс" - оксюморон. однозначно варто замінити. справа в довжині хвилі. дифракційне розсіювання буде таке, що затія втрачає зміст.

    блін, ну що за ідіоти? а встановити зв'язок між кораблями не здогадались? та хоч морзянкою???

    резюме: суть та сама, що й у буличова, виконання гірше.

    оригінал читати тут

    http://www.gramotey.com/?open_file=1269079942

    Был шорох, гудение невидимых струн. И очень молодой, чертовски молодой и взволнованный голос закричал, прорываясь к нам сквозь миллионы километров:
    – «Спартак», «Спартак», вы меня слышите? «Спартак», я вас первым обнаружил! «Спартак», начинайте торможение. Мы с вами на встречных курсах. «Спартак», я – патрульный корабль «Олимпия», я – патрульный корабль «Олимпия». Дежурю в вашем секторе. Мы вас разыскиваем двадцать лет! Меня зовут Артур Шено. Запомните, Артур Шено. Я вас первым обнаружил! Мне удивительно повезло. Я вас первым обнаружил!.. – Голос сорвался на высокой ноте, Артур Шено закашлялся, и я вдруг четко увидел, как он наклонился вперед, к микрофону, в тесной рубке патрульного корабля, как он не смеет оторвать глаз от белой точки на экране локатора. – Извините, – продолжал Шено. – Вы меня слышите? Вы себе представить не можете, сколько у меня для вас подарков. Полный грузовой отсек. Свежие огурцы для Долинского. Долинский, вы меня слышите? Джерасси, Вероника, римляне шлют вам торт с цукатами. Вы же любите торт с цукатами…
    Потом наступила долгая тишина.
    – Начинаем торможение! – нарушил ее капитан.

    автору: не сумуйте, ідея оповідання класна, але в топ я вас не внесу, бо уже було, причому точно таке. Іронія - оповідання повторює долю описуваного в ньому зорельоту.

  6. Chernidarе, я вас боюся grin

  7. О, крига скресла! Та ще й як!grin Люди, дякую щиро за відгуки!

    Трохи про критику.

    Трохи мені бракнуло харАктерності героїв - вони такі, ледь окреслені.

    Сновидо, цілком згоден, каюся. Трохи підвів і справді обсяг, а трохи - від невправності. Буду виправлятися.

    занудство: маса при вказаній швидкості має вирости в 1.154 рази, тобто не на 13 відсотків, а на 15,4

    Chernidar'е, що вважати занудством: наукову складову твору чи ляпи автора? Особисто для мене як для гуманітарія цей бік оповідання видається справжнім подвигом, і навіть дивно, що наплутав я так мало. Але Ви якось випустили, що твір зовсім не про те...

    в якості комунікативноо променя можна використовувати рушій

    Можна, що й робилося. Але лише в одному напрямі - що і вказано.

    ух ти!!!! його підсвічують лазерами з землі? ніфіга собі точність! але розчарую - падіння густини енергії в променю там таке, що цього немає змісту цього робити. Тобто розганяти зміст є, а от потім підсвічувати - ні.

    Ух ти!!! Щось не пригадую, щоб я писав про підсвітку - лише про розгін. Вибачайте, колего, чужі лаври мені не потрібні wink. Схоже, Ви прийняли за підсвітку габаритні вогники вітрила.

    Згадується оповідання Буличова Кіра, там про те саме: "я вас першим відшукав!"

    Ага, а отут переклад українською - для різноманітності grin:

    http://argo-unf.at.ua/load/90-1-0-398

    А тепер, щановні бажаючі, прочитайте Буличова й судіть самі, та сама суть чи ні. Хто лінується читати й повірить на слово, зазначу, що суть зовсім інша, як і ідея: там зореліт повертається й його зустрічають на підльоті додому! Моє оповідання ТРОХИ про інше.

    блін, ну що за ідіоти? а встановити зв'язок між кораблями не здогадались? та хоч морзянкою???

    Chernidar'е, і знову - спокійно. Ну що за тон у поважному товаристві! До речі, як Ви читаєте - по діагоналі, чи що? Встановили зв'язок, усе там нормально, навіть морзянка не знадобилася. Бо в космос ідіотів таки не виряджають smile.

    резюме: суть та сама, що й у буличова, виконання гірше.

    Про суть я вже зазначив, виконання - згоден, я ЩЕ таки не Буличов grin.

    автору: не сумуйте, ідея оповідання класна, але в топ я вас не внесу, бо уже було, причому точно таке.

    Я тримаюся... А після уважнішого прочитання Буличова чи можу я повторно розраховуати на топ cool smile? Бо ж Ваші зауваження головно крутяться навколо "точно таке", яке насправді зовсім інакше.

    Ну, та в будь-якому випадку спасибі за розлогу критику. Щиро!

  8. зазвичай я читаю оповідання уважно. якщо ж не можу осилити, то про те чітко пишу, гляньте сусідні коментарі. Якщо ж чогось не зрозумів, чи зрозумів не так, то можливо на ті моменти тексту варто звернути уваги.

    стосовно технічних помилок - що тут казати, масу виправіть та й усе, помилитись може кожен, але виправдання

    Особисто для мене як для гуманітарія цей бік оповідання видається справжнім подвигом, і навіть дивно, що наплутав я так мало.

    для читача не виправдання. пересічний читач відреагує ось так: не знаєш про що пишеш - не пиши. оськільки тут не пересічні читачі. а, скоріше, бета-тестери, то вони й виловлюють такі неточності.

    Можна, що й робилося. Але лише в одному напрямі - що і вказано.

    вибачте, а чому в одному напрямі? в обох. Нівен це добре показав, якщо на словах - та "зайчик" підсвітки можна спрямувати на Землю і модулювати інформаційним сигналом. Я так розумію, рушіі корабля, залежно від конфігураціїї являють собоб ренелівське зеркало чи френелівську лінзу. До речі, це не так легко реалізувати, бо по самому принципу це буде працювати чітко на одній довжині хвилі, а вона тут не однакова - корабель іде на релятивістських швидкостях, тому довжина отриманої хвилі променя "підсвітки" буде залежати від швидкості. Хоча. якось,м абуть, можна викрутитись - в кожен момент часу підсвітка буде монохромною. ну та бог з ним, тут мене таки заносить.

    далі. Термін "підсвітка" характерний для космічних вітрильників. його я й викорстовую. але параметри розгону вже цілком можна порахувати. там мова буде йти про десятки астрономічних одиниць, але не про світлові роки. Не кажучи вже про велике дифракційне розсіяння радіодіапазону. Тобто щось із цим варто зробити, але я не можу порадити що саме... "радіодіапазон" слід прибрати однозначно, дуже вже в очі кидається.

    о! за переклад улюбленого оповідання дуже-дуже дякую.

    успіхів, якщо колись потрібен буде бета-тести чи радник в технічних деталях (особливо де йде мова про лазери, релятивістьку механіку чи парові двигуни) - пишіть, буду радий допомогти

  9. вибачте, а чому в одному напрямі? в обох. Нівен це добре показав, якщо на словах - та "зайчик" підсвітки можна спрямувати на Землю і модулювати інформаційним сигналом.

    Теоретично - так. Можливо, на такому принципі й базуватиметься зв'язок з радіовітрильником. Але річ у тім, що мені потрібно було, щоб зв'язок обірвався grin. От я й вигадав отой "поляризований Х-фактор" gringringrin.

    о! за переклад улюбленого оповідання дуже-дуже дякую.

    Нема за що, там їх таких багато smile. Виявляється, в нас схожі вподобання - я також люблю НФ Буличова.

    успіхів, якщо колись потрібен буде бета-тести чи радник в технічних деталях (особливо де йде мова про лазери, релятивістьку механіку чи парові двигуни) - пишіть, буду радий допомогти

    Дякую, я б залюбки скористався допомогою фахівця при потребі. Бо в НФ наукоподібність лише шкодить. Але куди писати? Варто б ненав'язливо нагадати шановним координаторам про обіцянку "прикрутити" до ЗФ форум. Очевидно, що він нам потрібен як вода, як хліб, як сіль, і - ми його діждемось wink?

    До речі, ще про заувагу Сновиди й Chernidar'а, що ідея не нова. Річ у тім, що до написання твору мене підштовхнула "Аурентина" А. Дмитрука та твори на подібну тематику, яких, повірте, є чимало (та про це й у тексті згадується): прилітають космонавти на нову планету, а там уже все вичовгано, витоптано й вивчено... Так що писав я оповідання в якості полеміки щодо цього масиву текстів. Зрозуміло, деяку сюжетну схожість просто необхідно було зберегти, це входило в задум і зроблено цілком свідомо. Повірте, я надто добре орієнтуюся у НФ ХХ століття, щоб оминати

    класичні сюжети.

    До речі-2, якщо комусь спотребиться перевірити оригінальність вигаданого сюжету, рекомендую ознайомитися з "Реєстром фантастичних ідей" Генріха Альтова. Хоч він створений ще в 1964 році, зате такий докладний, що аж страшно smile. Навряд чи відтоді у НФ придумали багато нового.

  10. Але куди писати?

    наприклад в особисті повідомлення. а там уже дам пошту... тільки почекаємо кінця голосування, щоб зберегти анонімність. ну й, сподіваюсь. зустрінемось на днях фантастики в Києві.

  11. Варто б ненав'язливо нагадати шановним координаторам про обіцянку "прикрутити" до ЗФ форум.

    Так, дійсно, обіцяли. І у відсутності форуму не лише наша провина, але виправдовуватися не буду.

    Пропоную ось що http://starfort.in.ua/forum/ Хай це буде елементом бета-тесту перед основним форумом на сайті. Подивимось на претензії щодо структури форуму, необхідністю наповнювання тих чи інших гілок тощо.

    Претензії не приймаються лише щодо імені-хостингу (перше що безкоштовне під руку потрапило) і "движку" форуму (на Фортеці планується, наскільки я розумію, свій).

    Отже - реєструємось та тестуємо (якщо в перший же день не знімуть з хостингу за перенавантаження їх процесорів smile )

  12. До речі, шановні автори могли б зробити гілку обговорення поточного конкурсу на тому такі Літфорумі http://litforum.net.ua/, Укрфантастиці http://ukrfantastyka.uaforums.net/ чи навіть на Дніпрі http://dnipro-ukr.com.ua/forum/viewforum.php?f=4

    Літпроект та конкурс в першу чергу створюють учасники, а не координатори smile

  13. Оповідання сподобалося і у мене в топі буде. А повністю уникнути рис схожості з опублікованими творами зараз дуже важко.

  14. 2011-09-28 в 19:34:54 | Леді Джі

    Оповідання добре написане, людяне, та з чіткою ідеєю.

    Але... я в нього не вірю.

    В оповіданні є лишень біле і ані краплинки чорного. Всі, абсолютно всі хороші, високоморальні, тощо. Команда, як один, відмовляється від польоту та слави. Вчені, що чекали на цей політ, та люди, що вклали в нього силу силену грошей, дослухаються до маячні підлітків. Та виявляються високоморальними. Вчені, які двадцять років летять і вже втратили надію повернутися (зв'язку немає), живуть заради науки та замість того, щоб зрадіти:"який шанс врятуватися! вижити! повернутися!" - переймаються тим, а чи долетять вони першими.

    Хороше оповідання, але надто солодке для мене...

    Бажаю успіхів!

  15. Дяка за увагу до твору! Кілька слів з приводу.

    В оповіданні є лишень біле і ані краплинки чорного. Всі, абсолютно всі хороші, високоморальні, тощо.

    Навіть і не знаю... Може, варто було ввести такого собі Пур Хісса, котрий ходив би у всьому жовтому й капостив по дріб'язках smile. А коли серйозно, то я намагався описати людей майбутнього. Хіба ж я винен, що бачу їх саме такими, що вірю в розум людини й певен, що майбутнє буде світлим?

    Команда, як один, відмовляється від польоту та слави.

    Ну, назвемо це цнховою солідарністю - для правдоподібності wink.

    Вчені, що чекали на цей політ, та люди, що вклали в нього силу силену грошей, дослухаються до маячні підлітків.

    Е-е, а цього я щось не пригадую. Нема в оповіданні героїв-підлітків. Утім, дивного у вчинку вчених також нема. Навіть якщо відкинути моє переконання, що в майбутньому забудуть прислів'я "Людина людині lupus est". Створено експериментальний гіперпросторовий корабель. Куди полетіти спочатку - байдуже. То чому б не закінчити заодно й стару "завислу" програму, в котру справді вбухано стільки коштів і зусиль? Та ще й провести рятувальеу операцію? Як на мене, все логічно і вкрай прагматично.

    Вчені, які двадцять років летять і вже втратили надію повернутися (зв'язку немає), живуть заради науки та замість того, щоб зрадіти:"який шанс врятуватися! вижити! повернутися!" - переймаються тим, а чи долетять вони першими.

    Мова про людей, котрі пішли за своєю Мрією. Тому я не певен, що вони повернулися б на Землю, якби їм таке запропонували. Бачте, тут ми підійшли до дуже темного й запалутаного предмету, який називається Щастям... Вони вже майже біля мети, і тут їм кажуть: додому - один крок, але й до мети - стільки ж. Що б Ви вибрали?smile

    Зичу всім перемог!

  16. Хіба ж я винен, що бачу їх саме такими, що вірю в розум людини й певен, що майбутнє буде світлим?

    Ні, не винен. Але в тому, що читачі по твоєму опису в них не вірять - винен. Бо раз сам віриш, а читачі - ні, то щось не так передав.

    Зичу всім перемог!

    на всіх не вистачить wink

    але сподіваюсь попити разом пива на Днях Фантастики.

  17. Можна й підсвічувати, були такі проекти.

  18. Ідея: Мораль проти науки. Розчарування у справі життя. Вирішення невирішуваної проблеми. 9/10.

    Сюжет: Продуманий і злагоджений. Хоч і не особливо вишуканий. 6/10.

    Реалізація: Помилок не було, так. Але нуууууууудно як… 4/10.

    Вердикт: Не дуже вдале розкриття хорошої ідеї.

    19/30.

  19. 2011-10-03 в 10:37:59 | Аноним

    гарно написано, хоч подекуди якісь усталені фантастичні блоки

  20. 2011-10-04 в 11:45:28 | Пан Мишиус

    Ой, устал читать, хочется разрядки

    Вы мне не поверите и вовсе не поймете

    В космосе страшней, чем даже в Дантовском аду

    (- Це космос, там усе можливо.)

    По пространству-времени мы прем на звездолете,

    Как с горы на собственном заду

    От Земли до Беты восемь ден

    Ну а до планеты Эпсилон

    (- Центр вирішив. Ми летимо до Епсилона Ерідана.)

    Не считаем, чтобы не сойти с ума

    ...

    Наизусть читаем Пушкина

    А вокруг - космическая мгла.

    (Стали більш знервованими, настороженими, наче щомиті чекали якоїсь небезпечної каверзи від космосу.)

    Это я развлекаюсь.

    Когда я наталкиваюсь на куски текста, которые ну с суперописаниями и явно избыточные по типу

    Запала тиша, ледь напружена, наче ота зелена галузка за вікном, що відмахувалася від ледачого вітру й посипала кімнату сонячними лелітками.

    или

    Вітерець, розчепірившись павуком, ширяв над підлогою кришталевої комірки інформбоксу, впаяний, мов жук у бурштин, у бузковий енергетичний еліпсоїд псі-варіатора зі складною сіткою "паралелей та меридіанів".

    то лично меня они не впечатляют. Кое-кто называет это остатчной графоманией, но "то таке".

    Считаю что название для корабля "Харон" крайне не удачное. Харон, как говорится, обратно не перевозит.

    Автор попытался старую идею переписать под гуманный лад. Кстати, концовка получилась. Кое-кто в нее не верит, а я - верю. Этакая гуманитарная советская фантастика, и это правильно.

    К сожалению, данный рассказ Булычева я не читал (или не помню), но в советское время читал другой рассказ, не помню автора. Там отец всю жизнь летел к другой планете, а сын на земле разрабатывал систему нуль-транспортировки. И, когда отец должен был прилететь, сын с радостью хотел его там встретить. Мать разбила установку и уничтожала записи. Насчет сына не помню, остался ли он живой.

    В данном рассказе интересная, хотя и старая идея. Но столько персонажей! Экипаж одного корабля, заседание ученых, экипаж второго корабля. От них уже начинает рябить в глазах. Но все в целом, в принципе, не плохо. Насчет топа говорить и обнадеживать не могу - почитаю все остальное. Но рассказ поражает техничными фактами. Но персонажей-то персонажей!!!

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, укажіть пароль і свій діючий email.

(обов’язково)