Повернутися на сторінку

Коментарів: 23

  1. Вітаю, авторе!

    Мені здалося, що цей твір у Вас - проба пера. Якщо так, то пишіть побільше і не кидайте цього заняття, відвідуйте майстер-класи.

    Із зауваг: перш за все, зверніть увагу на займенники. Забагато присвійних, а з "яканням" - взагалі біда.

    Слово "нарти" відміняється, як в однині, так і в множині, чесне слово!

    У першому абзаці проблема із псами - якого роду собаки, самці чи самки.

    Конструкція деяких речень: "було зображене більш витягнуте зелене око","де початок однієї тварини водночас являвся кінцем іншої","Тобі характерні психологічна стійкість та фізична витривалість" - зізнайтеся, думаєте російською?

    З дрібниць - погубили коми, де-не-де русизми і діалектні слова, неузгодженість часів.

    Щодо діалогів: у критичних ситуаціях Ваші герої схожі на беземоційних роботів, говорять безбарвно, зате багатослівно.

    Успіхів на конкурсі, не беріть критику близько до серця.

  2. Якщо не звертати уваги на правопис - вийшло пристойне оповідання. З правописом дійсно проблеми - коми, русизми. Отож, покращуємо підготовку у цьому напрямку.

    Ще видався невдалим фінал. Точніше, не сам фінал, а перехід до нього - різкий і необгрунтований. Ніби не вистачило місця для ще одного абзацу.

    Загалом, сподобалося і відчувається гарний потенціал автора. Обов"язково пишіть ще!

    Успіху на конкурсі!

  3. Дякую за відгуки. Першому відповім розділовому знакуgrin

    Мені здалося, що цей твір у Вас - проба пера.

    Ветераном письменницької справи назвати себе не можу, але я не новачок. На фортеці я вдруге.

    Із зауваг: перш за все, зверніть увагу на займенники. Забагато присвійних, а з "яканням" - взагалі біда.

    Також це помітив. Будемо працювати.

    У першому абзаці проблема із псами - якого роду собаки, самці чи самки.

    Собака - чоловічий рід. Собацюра - жіночий рід. Але якщо ви через це перечипилиль, то тут є над чим подумати.

    зізнайтеся, думаєте російською?

    Думаю та розмовляю українською, але багато читаю російською. Ех, і чого в нас так мало перекладів зарубіжних творів.

    Щодо діалогів: у критичних ситуаціях Ваші герої схожі на беземоційних роботів, говорять безбарвно, зате багатослівно.

    Тут, будь ласка, уточніть. Йдеться про сутичку між Остіном та Натаном?

    Успіхів на конкурсі, не беріть критику близько до серця.

    Дякую. Боронь боже! Я тут лише для самовдосконалення. Тим більш критика доречна.

  4. вийшло пристойне оповідання.

    Дякую.

    З правописом дійсно проблеми

    Будемо працювати.

    Ніби не вистачило місця для ще одного абзацу.

    В точку. Мені б ще 500-600 знаків. Було б гарно.

    Загалом, сподобалося і відчувається гарний потенціал автора. Обов"язково пишіть ще!

    Обов'язково. Шкода, що не встиг написати ще одне оповідання. Ідея була гарна.

  5. Додам, що ще сподобалось. На мене іноді ображаються, коли чіпляюсь до біологічних моментів. То ось яскравий приклад, як робити, щоб такого не було. Не знаю, наскільки автор близький чи далекий від біології, але всі ті моменти, пов"язані з природою, подано без такої деталізації, до якої можна б було прискіпатись.

  6. То ось яскравий приклад, як робити, щоб такого не було

    Дякую.

    Не знаю, наскільки автор близький чи далекий від біології, але всі ті моменти, пов"язані з природою, подано без такої деталізації, до якої можна б було прискіпатись.

    Закінчив географічний та економічний. Багато разів був у горах, тому приблизно знаю про що думає людина під час важкого переходу.

    А взагалі тим кому не ліньки почитати кілька зайвих абзаців, я розкажу історію пов'язану з цим оповіданням.

    Був початок лютого. В мене було кілька сторінок чорнового варіанту оповідання (написав 10 тисяч знаків, а потім викинув їх у смітник). Тут дзвонить мені товариш, колишній одногрупник, і пропонує піднятись на один з українських двухтисячників, г. Піп Іван.

    Без ночівлі. На машині приїзджаємо в Шибени, а потім 12 кілометрів на вершину, обідаємо в обсерваторії і 12 кілометрів назад. Я подумав, що чому б і не поїхати. Потраплю в ситуацію подібно до тої, яку хотів описати.

    Спочатку все було добре. Піднімалось важкувати, але потім звик. В колибі на половині шляху зробили перерву. Там зустріли трьох львів'ян, які до кінця тижня планували пройти всю чорногору (була середа). Вирішили піти разом. Через ліс пройшли добре, коли вийшли на голий схил піднявся сильний вітер, але то природньо. А от коли до вершини залишилось 2 кілометри нас накрила метелиця. Вітер був шаленим. Просто збивав з ніг. Одного львів'янина таки здуло. Довелось ловити і піднімати його по схилу. Нам йшлось трохи важче. У львів'ян були набиті похідні рюкзаки, які важили по 20 кіло, та й вони самі були тяжчі. У нас двохкілограмові рюкзаки. Коли до вершини лишалось 800 метрів по довжині і 250 по висоті, хлопці зі Львову порадили нам повертати. Обсерваторію могло замести, а у нас із спорядження майже нічого не було. Порадились, вирішили повертати.

    Спускались ми дуже швидко. І за це поплатились. Ідіоти. Майже відразу втратили наші сліди. Довелось визначати азимут. З боку напевно це смішно виглядало, чотири хлопця валяються на снігу посеред метелиці і визначають азимут (забув сказати, було ще двоє хлопців).

    От тепер ми точно не знали де знаходимось. Почали спускатись. Час відчасу перевіряли азимут. Увійшли в ліс, але не в тому місці, де вийшли. А потім вийшли до колиби. Не до тої в якій були. Ця була розваленою, але ми про неї чули. Чули також, що від неї не далеко до озера Марічейка. А це було на нашому маршруті. Тут почали сперечатись як йти далі. Варіантів було два. Йти далі в ліс на пошуки Марічейки, або спуститись по течії потічка, що протікав поруч. Вирішили йти по течії. Так надійніше.

    Це було пекло. Дороги ніякої не було. Ми піднімались, спускались, пригали через невелики прірви, раз за разом провалювались в сніг. Цей потічок я люто зненавидів. Через нього нам довелось переходити більше десятка разів. Але в дечому нам пощастило. Знайшли сліди людини. Подумали, що якійсь лісник. Пішли слідом. Він нас дуже виручав. Там де здавалось проходу нема, слід якимось чином прокладав дорогу. Більше годину пройшло, як повністю стемнішало. Добре, що в нас був ліхтарик. Слід повернув від потічка. З'явилось щось на кшталт дороги. Через кілька сот метрів побачили світло. Від зруйнованої колиби ми вийшли 5 з половиною годин тому.

    Кричали ми несамовито. Виявилось, що ми вийшли до хати лісника. Він сказав, що то були не його сліди. Сказав, що то можливо якийсь інспектор. До них комісія приїзджала. Він напоїв нас чаєм, пригостив чаркою самогончику на зіллі (всіх окрім Саші, мого товариша, він за рулем). Але в його домівці крижаний покрив, який утворився на наших куртках розтанув і ми відчули лютий холод (як не дивно найсильніший за весь похід). Перед тим як ми пішли, він показав нам на карті звідки ми вийшли і куди прийшли. 12 кілометрів лісом за 5 з половиною годин. До Шибен лишалось 3 кілометри. Їх ми пройшли за 35 хвилин. Чудове порівняння. І ось в кінці, перевдягнувшись та поївши, я думав чи не наврочив, бажаючи опинитись в схожих до полярних умовах?

    З.І. Доречі, від зруйнованої колиби таки була дорога до Марічейки, так лісник сказав. Але її замело снігом.

  7. Третє місце від мене у підсудній групі. Щода, що не у фіналі. Буває. Творчих успіхів!

  8. Дякую, Док) схоже, що одного читача своїми творами я зміг зачепити) на "варварах" ви мені віддали друге місце) хоча там я також не пройшов)

  9. на "варварах" ви мені віддали друге місце)

    Було діло, щойно пригадав, яке оповідання. Схоже, дійсно, стаю поціновувачем нового автора wink. Пропоную спробувати сили на Азимуті

  10. Пропоную спробувати сили на Азимуті

    А я брав участь в зимовому азимуті. Але оповідання вийшло не докінця обробленим. 70% тексту написав за два дні, а редактору лишив всього 4 години на шліфування оповідання. Як наслідок - лише 15 місце.

  11. І це оповідання пригадав. Так, сирувате вийшло. Крім того, все ж на Азимут краще щось більш "класичне" подавати

  12. Її висуплений язик вже почав вкриватись інеєм
    не впевнена, що язик може вкритися інеєм. Просвітіть мене хтось, будь ласка. вії, шерсть, упряж повірю, язик ні.

    Навіть вітер, нестерпно завиваючи, імітував собачий лай.
    не лай, а г авкіт. При чому теж не впевнена, щоб вітер гавкав. от завивав більше віриться.

    до останньої, що в нас залишилась, нарти
    до останніх нарт.

    собакою. Собака
    повтори поряд

    приступив до трапези.
    тут мені здається стилістично невірно, до чого цей піднесений стиль? собака приступив до трапези. Тим більше виснажений. Звучить як насмішка

    Автор дуже любить слово ТА особливо починати з нього речення. Залиште там де це необхідно, а де обов*язково приберіть. У оповіданні 103 слова та а це з пробілами (з одним) 309 знаків.

    що хоч якась солідність була наявна в моєму вигляді.
    настільки канцеляристська фраза, що мені важко її виговорити. Чому б не сказати просто, що я виглядаю хоч трохи солідніше, ніж мені видається чи щось таке.

    Маючи неспритне тіло, його очі, частково прикриті вузенькими окулярами, помічали найменші деталі.
    неоковирне кострубате якесь речення, виходить що очі мають тіло. перечитайте кілька разів, і я впевнена що й самі посміхнетесь.

    більш витягнуте зелене око.
    більш за що. невдало якось побудовано

    де початок однієї тварини водночас являвся кінцем іншої. На мій погляд, дещо вульгарно.
    являються у сні! ну це так до слова. А ще саме речення кострубатеньке.

    Видно, що автор намагається знаходити оригінальні метафори, але поки що це не дуже вдається. Вони як мінімум кумедні.

    полярну гонку
    взагалі перегони, але в прямій мові, думаю, допускається, якщо це доречно

    Після сказаних слів гучне сумління вкололо мій мозок.
    оригінально, але корявенько звучить, найбільше насторожує слово "гучне" воно точно не поєднується із словом вколола

    так збережусь, щоб не пропало і продовжу.

    Прошу пам*ятати, що це лише моя думка і до виконання необов*язкова, бо біля філфаку я лише поряд проходила і колись вступала, але передумала.

  13. Знайти та описати полярних ферлярів та,

    татата

    Тобі характерні психологічна стійкість та фізична витривалість.

    люди так не говорять в крайньому випадку ти психологічно стійкий та фізично витривалий, хоча навіть це вибивається із загального стилю, просто витривалий та врівноважений, або тебе важко вивести з рівноваги, ти ніколи не втрачаєш самоконтролю...

    були три нарти.
    троє нарт

    укряжкою.
    ?grin

    Собак взяли тільки заради нього, адже руноградці не визнавали техніки, і за це я йому дякував, але його високомірність діставала кожен день дедалі більше.

    виходить, що він дякував за те що руноградці не визнавали техніки. якщо речення по змісту правильне, то дякувати йому недоречно, бо від нього конкретно це не залежить. щось тут все одно не те.

    ніж із санями.
    саньми

    за Кельсієм.
    LOL за чим? чи це такий прикол?

    запакував його руною оберегу.
    не впевнена що запакував, найбільш влучне слово

    Я сумнівався, що руна протримається до нашого приходу.
    Після розгрузки я сподівався, що стане йти легше. Я помилявся.

    такі собі приховані повторитам ще одразу і вітер здійнявсяwink

    мене охопили сумніви, в мене з*явилися сумніви і по іншому. Пограйтесь із реченнями і вони заграють.

    Наш неодноразово замерзший одяг перетворився на щось на кшталт фанери. Про плавні вигини ми давно забули, тепер ми нагадували один одному персонажів дивних картин художників-абстракціоністів. Якщо б я вдягнувся в повний обладунок з криці, то зміг би рухатись вільніше, ніж в цьому "фанерному" одязі. На лютому морозі одяг замерзав майже миттєво, тому нам доводилось відразу ставати в робочі пози.
    отут для мене непонятка. Чому одяг замерзав, він був мокрий чи вогкий? Тоді чому? Я як читач, не знайомий із тонкощами походів в "дуже мінусових температурах" не можу зрозуміти. Який там тоді був одяг? Якщо із шкір, то може вони задубіли на морозі, хоча я теж не спеціаліст по шкірам.

    поки він тягнув нарту
    нарти

    йому доводилось дивитись в гору
    вгору разом

    сейв.

  14. Два з них пошкодили собі лапи
    двоє

    Такий от спосіб переродження сили.
    точно переродження і точно сили?

    Зупинились ввечері в кілометрі від нього.
    за кілометр

    на чурні ґудзики,
    чурні?

    Їхні очі були схожі на чурні ґудзики, а їхній спосіб пересування, гойдаючись зі сторонив сторону, викликав сміх.
    складається враження що це спосіб гойдається із сторони в сторону. Дивна побудова опису. мені здається про очі варто було сказати там де і про колір пір*я. а про спосіб окремо а не ліпити і спосіб і очі в купу:

    вони пересувалися смішно, гойдаючись... тоді зрозуміло що гойдались пташки. або: вони смішно гойдались із сторони в сторону немов...

    Зачепивши ґудзики сумки,
    а нещодавно, дещо вище згадувались гудзики очі. таких співпадінь, коли слово поряд вживається в прямому і переносному значенні варто уникати. про птахів тоді вже намистин, вуглин, чорних дорогоцінних каменів, або про гудзики на сумці не пишіть

  15. Після всіх цих морозів я дещо сумнівався в справності револьвера, але перевіряти її точно не було часу.
    її це кого?

    пів сотні
    півсотні

    боягузливо піджав хвости,
    як мінімум піджавши, хоча і це русизм

    крихітний простір під нартою.
    під нартами

    на його лодоні
    долоні

    Вогонь обсмалив хутро звіра. Запахло смаженим м'ясом.
    якщо обпалив хутро то пахне не м*ясом , певно не лише обсмалив

    Із чого ти побудуєш притулок, геніє?
    генію

    Побачивши, як жалючий біль з'явився в очах Захарія та потужної хвилею розтікся по усьому тілу вченого, я зрозумів, що перегнув палицю.
    не можна побачити як біль розтікається потужною хвилею...

    націлив на мене печаткою.
    або націлив на мене печатку, або націлився на мене печаткою

    ле шок від самого факту його наявності був вражаючий.
    сам факт його наявності (де тут смайлик в якого закочуються очі)

    ЗАСПОКОЇЛИСЬ, - заревів Захарій, таким розлюченим я його не бачив.
    це я так, але мені здається що важко заревіти таке довге слово. Спробуйте заревти його. тут більше підходить щось коротше. тихо!, або ша!

    Кілька брил впали зовсім близько від голови руноградця, вирвавши кілька жмутків волосся.
    певно волосся було довге? бо з коротким це важко уявити. не пам*ятаю, чи говориться десь що в нього довге волосся. Перечитувати не буду а ви для себе, якщо вважаєте зауваження слушним, перевірте.

    Отож

    Загальне враження: зміст сподобався, оформлення не сподобалось

    Ідея: цікава, гарно продумана

    Мова: працювати працювати і ще раз працювати до нестями. не полінуйтесь і почитайте Нору Галь. Колись, я думала що це ще один нудний підручник із стилістики, але такої веселої книги я ще не читала. Бачили б ви мого чоловіка, коли я заходилася реготати з чергових перлів. Щоб не питати кожного разу себе і інших, що не так із твором, хоча б один раз почитайте Галь. І, впевнена, таких запитань стане менше.

    А взагалі є щось у вашому оповіданні, але дуже псує враження "оформлення" чи виконання.

  16. До речі, а де перегони?

  17. А скільки ви редактору платите? може собі в редактори податись?wink

  18. Ліандра, дякую за розгорнутий відгук.

    Автор дуже любить слово ТА особливо починати з нього речення.

    За це дякую. Пам'ятаю як боровся зі словом "проте")

    виходить, що він дякував за те що руноградці не визнавали техніки. якщо речення по змісту правильне, то дякувати йому недоречно, бо від нього конкретно це не залежить. щось тут все одно не те.

    Сенс правильний. Згоден, речення треба побудувати трішки по-іншому)

    отут для мене непонятка. Чому одяг замерзав, він був мокрий чи вогкий? Тоді чому? Я як читач, не знайомий із тонкощами походів в "дуже мінусових температурах" не можу зрозуміти. Який там тоді був одяг? Якщо із шкір, то може вони задубіли на морозі, хоча я теж не спеціаліст по шкірам.

    Тут все абсолютно правильно. Власні спостереження під час останнього походу в гори це підтверджують. Якщо мені не вірите, можу надати уривки з книги Епслі Черрі-Гаррарда (не мудрував я з іменами, агаgrin) "Найгірша подорож на світі".

    за чим? чи це такий прикол?

    Англія - Антатія, Індія - Гандія, Цельсій - Кельсій, тут я також вирішив не мудрувати)

    почитайте Нору Галь

    Дякую) якось прочитаю)

    До речі, а де перегони?

    Вони не є головним елементом оповіданн, та й перегони там відносні. Можете прочитати про полярну гонку "Амундсен - Скотт"

    А скільки ви редактору платите? може собі в редактори податись?

    Редактор працює безкоштовно, бо за сумісництвом вона моя дівчина) вчиться на філфаці) і завжди сварить мене, що я залишаю їй мало часу) моя проблема, все лишаю на останній момент)

  19. Висолоплений. Супитися і т.д. то зовсім інше.

    Більш, бо це так утворюється вищий ступінь порівняння прикметників.

  20. Бідний Скотт

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, укажіть пароль і свій діючий email.

(обов’язково)