Повернутися на сторінку

Коментарів: 10

  1. вже комусь писав, повторю: поезію в твір варто вкладати дуже-дуже обережно, емоційний відгук на неї в читача може сильно відрізнятись від відгуку в автора

    ... експедиця до Проксими... Проксими чого? здогадуюсь, що мається на увазі проксима центавра, але це неочевидно.

    ...невловимому відтинку миттєвості... не звучить

    ...загальмовано дослухаючись, як у вухах важко бухає кров.. а потім він кидається до скафандрів. по ідеї в бувалого космонавта це рефлекс.

    ... швидко відшукав уцілілий комбінезон. - це значить, що по зовнішньому вигляду відразу видно чи десь немає маленької дірочки? все порвало, а тут - опа - цілісінький.

    ні, інспектор мені категорично не подобається, розмазня якась.

    ага, дочитав.

    резюмую - ідея симпатична, аел катастрофі та переживанням інспектора бракує достовірності.

    ага, ще. навряд чи житловий купол будуть виготовляти з крихких матеріалів, а ще мали б бути якісь системи оповіщення, сирени, тощо.

  2. Chernidar, спасибі за рецензію!

    Спробую розставити крапки над ё.

    Перші три зауваження опускаємо зі зрозумілих причин smile.

    а потім він кидається до скафандрів. по ідеї в бувалого космонавта це рефлекс.

    В оповіданні сказано, що ГГ не бувалий космонавт, а початкуючий планетоінспектор. Різниця приблизно така сама, як між моряком і інспектором рибнагляду grin.

    це значить, що по зовнішньому вигляду відразу видно чи десь немає маленької дірочки? все порвало, а тут - опа - цілісінький.

    Гадаю, цілий комбінезон відрізнити від пошматованого на око все-таки в принципі можливо cool smile.

    ні, інспектор мені категорично не подобається, розмазня якась.

    Ну, на колір і смак товариш не всяк. В усякому разі, не схоже, щоб ви колись потрапляли у подібні форс-мажорні обставини, коли все вирішують секунди, а поряд бродить смерть. На щастя, звісно.

    резюмую - ідея симпатична, аел катастрофі та переживанням інспектора бракує достовірності.

    Я старався як умів... zipper

    ага, ще. навряд чи житловий купол будуть виготовляти з крихких матеріалів, а ще мали б бути якісь системи оповіщення, сирени, тощо.

    Бог з вами, де ж ви добачили, що купол із крихких матеріалів? Але, звісно, ніхто при його проектуванні не розраховуватиме, що на нього з чистого неба може колись гепнутися інопланетний корабель wink. Тому й системи оповіщення, мабуть, у таких спорудах не буде - зайві вони, коли вдуматися.

  3. ну відповідати є зміст тільки на два питання, решта - справа смаку.

    1. будь-кого, кого випускають в космос мають надрочити до повного автоматизму щодо одягання скафандру.

    2. якщо купол з пластичного матеріалу, то не тріщини пішли б, а були б вм'ятини та пробоїни.

    ага, ще про комбінезон. цілий - можна, але не факт, що він не пошкоджений, про це інспектор теж мав би подумати "на автоматі".

  4. Ми тут обговорюємо вельми специфічні матерії побуту майбутнього smile... Але чому б не продовжити, раз ніхто оповідання поки не береться коментувати?

    будь-кого, кого випускають в космос мають надрочити до повного автоматизму щодо одягання скафандру.

    Цілком згоден. Та, бачте, в описаній ситуації ГГ спав собі, в негліже, звісно, а тут - ТОРОХ! - усе горить і валиться. Гадаю, він думав не про скафандр - навіщо він, до речі, у світі з придатною для дихання й стерильною атмосферою, - а про звичайний одяг, що хоч якось захистив би його від вогню. Цілий той одяг чи трохи пошкоджений катастрофою - діло десяте, та, гадаю, у стресовій ситуації людина про це й не думатиме - діятиме, власне, "на автоматі".

    2. якщо купол з пластичного матеріалу, то не тріщини пішли б, а були б вм'ятини та пробоїни.

    Якщо чесно, я не фахівець у будматеріалах майбутнього grin. Але логіка підказує, що в описаному світі ("марсоподібному"), де переважає стала температура й немає різких перепадів тиску, просто нема потреби зводити залізобетонні чи сталеві форпости (пригадаймо споруди жителів пустельних районів та житла учасників різних експедицій у ті краї). Припускаю, що ГГ жив у тимчасовому приміщенні поблизу від споруди маяка. Матеріал, з якого воно мало бути виготовлене, мусив бути а) легким і б) міцним. І тут, на мій погляд, опис катастрофи дає деяке уявлення про нього: приміщення не розлетілося на шматки, не було пробите й не дало вм'ятин навіть під тягарем величезного КК, що впав з великої висоти. Воно витримало удар (тобто виконало своє пряме призначеня), на який не було розраховане, отож, дало тріщини. Хтозна, чи не входило це в характеристики синтетичного матеріалу майбутнього? Ну, тут я вже спекулюю на правах автора, але - чом би й ні wink?

  5. Ну, про будматеріали майбутнього сперечатися не буду, хоча для мене очевидно, що у їхній запас міцності не входить аварійне приземлення космольота. wink Ідея гарна. Сподобалось. Чисто технічні моменти:

    війнушок - калька з російської войнушек, якось не дуже звучить. Варто було б підібрати щось більш відповідне.

    усім потребуючим - мабуть, все ж, усім, хто потребує.

    Автору - удачі! smile

  6. 2011-09-26 в 13:11:31 | Тролік

    Ідея? Власне, те, що мало бути зав’язкою, з’явилося лише наприкінці. Довге просторікування про космос, пафосні описи природи планети, які так і не пригодилися, опис катастрофи, все це писалося саме для себе, а не з якоюсь метою.

  7. 2011-09-27 в 19:53:09 | Леді Джі

    Половина оповідання - це лишень експозиція. А після цього відбувається зав'язка, кульмінація та така собі умовна розв'язка, яка насправді мала б бути першою розв'язкою перед другою кульмінацією.

    Поезія, при всій моїй прискипливості до таких вставок, здалася досить доречною. Хоча якщо її не було б, гадаю, було б не гірше.

    Герой. Герой в нас один. Тобто два. Професор, який достатньо живий, але непотрібний для сюжету взагалі, адже він зникає і більше не з'являється. Якби ж то, він десь ще зіграв.

    Ще є головний герой, такий собі юнак-максималіст. Досить типовий, який потрапляє у досить типову ситуацію і досить типово веде себе у ній.

    Ідея, як я розумію, в тому, що всі люди браття, навіть якщо вони не люди, і в надзвичайній ситуації всі діють однаково і допомагають один одному?

    Але я відчуваю себе ошуканою: адже, найцікавіше лишень починається.

    Бажаю успіхів!

  8. А що було далі? - напевно не тільки я задав собі таке питання. Можливо ті всі описи варто було опустити, додати динаміки. Як на мене, від цього б оповідка лишен виграла б. Але це, звісно, лише власний погляд на речі. Автору успіхів.

  9. Але я відчуваю себе ошуканою: адже, найцікавіше лишень починається.

    Уклінно перепрошую, коли не виправдав сподівань, але твір задуманий як своєрідний морально-етичний детонатор. Далі йде ланцюгова реакція, а вона в кожного може бути різною. Тож вирішив не втручатися в цей некерований процес wink.

    А що було далі? - напевно не тільки я задав собі таке питання.

    Значить, писав я не даремно smile. Бо саме наштовхнути на таку думку й малося на увазі. Оповідання - це так, затравка. Висновки читач має робити сам.

    Дякую всім за відгуки та навзаєм - успіхів і удачі!

  10. Ідея: Нещастя зближують навіть абсолютно різних істот. 3/10.

    Сюжет: Трах-тарах-бабах-бум! 4/10.

    Реалізація: Поезія в прозі. Звороти часом смачні, часом ритмічно не вивірені. Помилок майже не було. 6/10

    Вердикт: Віршики про «капєц» (с)

    13/30

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, укажіть пароль і свій діючий email.

(обов’язково)