Повернутися на сторінку

Коментарів: 5

  1. Вітаю, авторе!

    З дрібниць - "коми і крапки виносяться за лапки" wink Часто в лапках слова, які вживаються без оних.

    Оформлення прямої мови: в українській мові замість крапки ставиться кома

    «П,— а,— п».

    «П,— а.— П».

    Крім "трясця" є й інша лайка, це додасть колориту. Хочеться, щоб діалоги були живіші, бо наче вживаються просторіччя, але якось дуже натужно. Побільше обсценної лексики, сміливіше!

    "фігура, затягнута в фіолетовий халат" - може, краще слово "затягнута" замінити?

    "камін побіля стіни" - на відстані кількох метрів від стіни?

    "Павлику, ну я ж на людях працюю" - з людьми?

    "змушені будемо побиратися чи грабувати навколишні села" - жебракувати

    "Варті сказався сином фермера" - назвався

    Ім'я Марк у кличному відмінку українською буде...

    шорхості, шерхіт - гляньте у словник;

    Відволікає і заплутує, що у героїв кличок, як у пса бліх, даруйте...

    Хай щастить, успіхів!

  2. Хороше оповідання. Сюжетне, з двома паралельними лініями. Трохи нагадало "Скарби нації" з Кейджем, але тільки на початку.

    Із зауваг:

    Чудово прописана лінія реального життя ГГ, а от світ його марення довелося перечитувати. Втім, може такою й була задумка автора?

    Фінал, де герой зрозумів, що по нього їдуть, видався трохи обрубаним і сформованим не так продумано, як більша частина тексту.

    Залишилося відкрите питання - що ж далі сталося з героями?

    Знову ж таки, можна пояснити це авторською задумкою.

    В іншому - на рівні!

    Успіху на конкурсі!

  3. 2015-03-05 в 21:57:54 | ДонькаДонКіхота

    справді гарна задумка. таємниця. містика. старовинний артефакт. я таке люблю. у принципі - не новий мотив, але дуже продуктивний. чомусь згадався Ден Браун... і Володимир Єшкілєв з "Трьома кутами трикутника". але то - особисті асоціації. читання по-своєму затягує і зацікавлює. про мову зараз казати не буду - огріхи є. немає часу всі їх видзьобувати. єдина порада в цьому контексті - не намагайтеся перекладати російські прислів’я і приказки буквально. невдячна це справа. до слова, язва українською - виразка. і не захоплюйтеся просторіччям, вульгаризмами. особливо у мисленні гг - він же нормальна звичайна людина. учений. не ту що учені говорять стерильною українською мовою. просто в цьому випадку просторіччя нічого не додають. просто виглядають неоковирно. та й надмір іншомовних слів і приказок у мовленні Михайла виглядає надмірністю. а що занадто - то не здраво. утім, це справа смаку. мені так здається - іншим інак. про смаки не сперечаються

    а от щодо сюжету - є певні міркування. гарна зав’язка - одразу напружує читача. і хоч потім загроза для життя гг виявилася фальшивою, все одно Рудольф сприймається із певною осторогою. спочатку все логічно. Рудольф дає гг сувій, той намагається його розшифрувати... але... залишаються питання:

    1 - лінія Ельвіри: чи насправді вона так потрібна в тексті? по-перше, розвиток подій абсолютно передбачуваний. хоч характер героїні не виписаний, але чомусь одразу здалося, що вона не до пари Павлові. повторюся, те, що вона зійшлася з Рудольфом, було 100% прогнозованим. але важливіше інше - зійшлися і що? як це стосується цих двох ліній - Павла і Марка? ну зустрічалася вона з Рудольфом - і що? і нічого. інтриги немає. лінія обірвалася ледве розпочавшись. інтриги немає. ні до чого це не привело. та й Павлові, як здалося, це було не так важливо.

    2 - лінія Павла. я не зовсім зрозуміла. що саме він викладає. тобто фахівцем у якій галузі він є? чи пов’язана вона з його захопленням старовинними артефактами?

    3- лінія Марка: чи пов’язаний якось Марко із тим старим ченцем? то і є він у старості? чи то зовсім інша людина? нечітко.. туманно.

    4 - "учитель" - хто він? цікаво. інтригуюче. але багато питань - мало відповідей. що за сопілка? для чого її передали "вчителю"?

    5 - то звідки ж взявся цей манускрипт? яка його подальша доля. і про сопілку якби докладніше.

    у фіналі сюжетні лінії не доведені до логічної розв’язки - автор їх просто обрубав. ну заграв Павло на сопілці - і що? як Рудольф дізнався, що Павло віддав Михайлові цю дерев’яну штуку?

    назагал мені здалося, що твір заповідався не на оповідання, а на більший текст. або варто його перетворити на більший текст. і докладніше виписати всі ці моменти. думаю, було б дуже цікаво.

    гарний переконливий художній світ - ще один плюс твору.

    удачі, Авторе!

  4. Вивчення стародавнього рукопису паралельно з містичними видіннями - жахлива банальщина. Тут ця банальщина до того ж неймовірно розтягнута. А фінал зіжмаканий, і розв'язки як такої немає.

    Далі. Якщо вже весь сюжет закручений навколо чарівної сопілки, то годилося б розказати про неї значно більше. Ох уже ці любителі залишати читачеві самому все додумувати! Читач, щоб ви знали, бажає насолодитись пригодами героїв, а не пограти із автором у загадки.

    І треба було краще прописати, що Ельвіра не просто зраджує Павлу, а шпигує за ним на користь Рудого. Бо он попередні критики цього не зрозуміли.

  5. Загльне враження: трохи сподобалось (дивна в мене градація, це десь після несподобалось, не дуже сподобалось, ледь не сподобалось і перед сподобалось.)LOL

    Ідея: не нова, цікаво обіграна, але не до кінця. Принаймі, в мене залишилося таке відчуття.

    Мова: гарна, часом із такими мовними орнаментами, але їх не занадто, що сподобалось. Бо коли автор вправляється у красномовстві в кожному реченні, то це як мінімум напрягає.

    Персонажі: непогано виписаний головний герой, для оповідання, думаю, достатньо.

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, укажіть пароль і свій діючий email.

(обов’язково)