Зоряна фортеця 10, Майстер-клас (Олег Субчак)

Зоряна фортеця 10, Майстер-клас (Олег Субчак)

Понеділок, 15 квітня 2013 г.
Рубрика: Колонка -> Літпроцес -> Майстер-клас
Мітки:
Проглядів: 2048
Підписатися на комментарі по RSS

"Експоплаза" звучить гордо, але по факту виявилось, що це великий бляшаний склад з промисловою підлогою, затертою топінгом до дзеркального блиску. Власне, вразили дві речі – оця сама над’якісна підлога та дорогущі металогалогенні світильники. В такому приміщенні добре показувати цеглу, металочерепицю, труби, запірну арматуру, дорогу моєму серцю кабельно-провідникову продукцію, але аж ніяк не влаштовувати виставки, зв’язані з колективним спілкуванням. Тому, що коли в одному куті співають веснянки, в другому не чути, чому "Зоряний фенікс" криває на обидві ноги. Але це все суб’єктивне буркотіння учасника, котрий їхав у потязі з хокейною командою, учасникам якої було по десять років. (Хоча, ніде правди діти, паралельно можна було пройти майстер-клас по "Майнкрафту".)

Майстри виявилися пунктуальними, одразу взялися до справи. Було відмічено загальний високий рівень оповідань. Температура по палаті виявилась високою. Тож взялися нас лікувати.

Першим визвався Вадим Соколенко з оповіданням "Якось в Кощієвім царстві". Симпатичне, в принципі оповідання, з гумором, доладно написане. Але в кульмінації виліз рояльчик в гущині лісу. Коли стали кепські справи, герої отримали хіт-пойнти від Матіки-Землі. Зіграв, так би мовити, третій гравець, наші дали їхнім прочухана. Як то казали на комбайновому заводі, "недоточив". Прописали пігулку.

Другим визвався дует Чернівців та Мелітополя. Там виявився перелом на дві ноги. Перша нога – протиставлення реалу й віртуалу. Не нова, сказали дохтори, болячка, але треба ж було щеплення робити. Друга нога – перервана, так би мовити, кульмінація. Справді, посеред тексту в читача, який вже готовий був до кульмінації, висмикнули, так би мовити, мережевий кабель. Нагадує сюжет добропам’ятної пісні культового для мене гурту "Король и Шут", яка називається "Прерванная любовь". Не можна так робити, МТА, не можна!

Третім визвався не менш талановитий дует Луцьк-Долинськ. Традиційно, сказали дохтори, життєво. От тільки з масовкою промашка вийшла. Бракнуло одного кадра, доброго, але безсилого. Як той вухатий сірий ельф, рятівник Гарі, земля йому пухом. Автор цих рідків, який нещодавно переніс велике потрясіння, розуміє авторів, ба, навіть більше. В ставленні до дітей наша країна нічим не відрізняється від якої-небудь Уганди, тож вважаю твір потрібним і корисним. Без іронії.

Четвертим визвався ваш покірний слуга. "Зоряний фенікс", сказали, не має хребта, сиріч конфлікту, на що автор, який вважає себе пупом Землі, межею досконалості та володарем Першої Червоної Призової Футболки, ніяк не може погодитися, бо вважає, що зустріч з невідомим – уже сам по собі конфлікт. Ще треба сказати про урізання тексту, бо довелось викинути все, крім самої дії. Якщо хто не вірить – скачайте текст і подивіться на статистику. Але це слабке виправдання. Інвалід, сказали, та й по всьому.

П’ятим пішов у бій "Равлик-павлик". Там виявилось генетичне захворювання – фантастичне допущення, закладене, як ДНК, в тіло оповідання, зіграло на руйнацію тексту. Суперечливо, як на мене, бо психологічна складова цілком достовірна, і вона якраз промовляє, чому танкіст не міг скористатися супер-здатністю. Слухаю дохторів, але слухатись не буду. До того ж, вони повторили тезу одного дядька, який справедливо вказав на ріст героя. І нехай сичить серпентарій, але оповідання вдалося. Хоча, сам танкіст, як сказали, мало нагадує студента сорокових, а радше дві тисячі надцятих.

Останньою розглядалася історія хвороби, об яку ламалися щити, списи, вила, сапи, шуфлі та рискалі. "І тисячі років – війна". От написали б – бараболя, і всі б зрозуміли, бо дачним мистецтвом займаються всі українці – від бомжів до академіків. Але ж в даному випадку йшлося про ратну справу, і про її майстрів – спецназівців. Щоправда, чіткого визначення, що цей кагал є спецназом, в тексті немає. Однак майстри тиснули на слабку психологію авторів, а ті мовчали, благоговійно всотуючи бальзам критики. Словом, забальзамувалися. А от у мене створилося враження, що перед нами постав такий собі ерзац-варіант Французького Іноземного Легіону, однак більш прогресивний, сиріч не такий благородний. Хтось із фахівців може сказати, чи є хоча б один "мейдінюесесар" у цьому відомому воїнстві? А дзуськи! Підозрюю, що колишні радянські суперагенти цілком могли створити свої бригади найманців, причому не такі кучеряві, як відомий французький аналог. Є огріхи в описі методики підготовки, в методах ведення операцій, але хто може з упевненістю сказати, що ми знаємо про все, що відбувається в світі, чисту правду?

Наостанок професори сказали кілька слів про найменування діагнозів, сиріч оповідань. Щоб справити враження на пацієнтів, треба, щоб діагноз звучав сердито, динамічно, але водночас не відображав справжнього стану речей, тобто правди. Бо пацієнт, тобто читач, якщо почує щось знайоме, може взагалі плюнути на лікаря, і лічитися лопухами та горілкою.

]]>twitter.com facebook.com vkontakte.ru odnoklassniki.ru google.com/buzz friendfeed.com ya.ru mail.ru myspace.com rutvit.ru pikabu.ru liveinternet.ru livejournal.com blogger.com google.com yandex.ru memori.ru]]>