Ну и что? (с) Г. Л. Олді. (Макс Пшебильський)

Врешті трохи вляглися емоції від Єврокону і можу більш-менш адекватно щось написати. Отже, велика подяка Майстрам (семе так, з великої літери) за розбір. Сказано про кожне оповідання було небагато, але — найголовніше. Отже, почнемо.

1. Конфлікт — рушій твору (нехай то буде оповідка, повість чи роман). Нехай це буде навіть щось дуже примітивне, не обов’язково вигадувати страшний конфлікт. За приклад Майстри навели Шекспіра — безсмертного «Ромео і Джульєтту», побудованого на конфлікті кохання та ненависті. Простенький конфлікт? Так, ну то й що? І ще одне — краще сприймаються ті твори, де герой, мов маятник, гойдається з одного боку конфлікту на інший (знову ж таки, на думку майстрів).

2. Штампи. Гнати їх якнайдалі і якнайшвидше. Вони знижують емоційну температуру читача.

3. Достовірність героя. Він має бути достовірним: зовнішність, характер, звички. Адже якщо вдягти нинішнього студента в тогу (і нічого не змінити в звичках, світогляді та ін.) — чи сприйме його читач, як учня Сократа? Далі про героя. Він має виходити на кульмінацію через власні потуги, а не завдяки джокеру, що ховається в рукаві і в потрібний час використовується.

4.Фантприпущення має працювати на оповідання. Якщо тільки воно не виконує цієї функції, якщо його можна змінити іншим — прибирати, не вагаючись.

5. Автор має точно знати, про що він пише, бути «в темі».

6. Злам оповідання. Якщо перша частина емоційно розганяє читача, а потім йде різкий злам (на прикладі «Крил Емілі», де яскравий віртуал різко змінюється реалом) — читач охороняє, йому вже не так цікаво читати далі.

7. Конфлікт жанрів в оповіданні. Якщо оповідання іронічне, і в ньому раптом з’являється щось дуже патріотичне і пафосне, після якого знову починається іронія — читач сприймає не дуже. Такі речі потрібно робити дуже і дуже обережно, щоб воно «зіграло» так, як того хоче автор.

8. Емоції. Це не є поганим. Але… Будь-який читач врешті решт пересичується одними і тими ж емоціями і врешті замість сліз вони викликають лише посмішку. Навіть якщо такі емоції потрібні для оповідання і грають на вирішення конфлікту — їх обов’язково треба «розбавити» протилежними.

От ніби і все, що стосувалося саме майстер-класних оповідок. Наостанок хочу додати пораду від Олді — все починається з конфлікту, і лише потім підбирається трупа, визначається музичний супровід і встановлюються декорації. Адже дитину треба спочатку зачати, потім народити і лише після того — купувати одежину.

Sergiy Torenko