Помста (Поза конкурсом. Замалий обсяг)

Помста (Поза конкурсом. Замалий обсяг)

Неділя, 29 вересня 2013 г.
Мітки:
Проглядів: 1808
Підписатися на комментарі по RSS

Теплий літній вітерець ворушив волосся красивої кароокої жінки, яка сиділа на пологому березі річки. Вона неспішно смакувала бутерброд, запиваючи його напоєм з пластикової пляшки. Її очі ковзали по водній гладі. Ось вона ненадовго затримала погляд на величезній баржі, завантаженої піском, яка неквапливо пливла вгору за течією. Запах трави змішувався з співом птахів у височині, змушуючи свідомість жінки спливати по річці часу на кілька днів тому.

 

Затишне світле кафе в центрі міста. Столик, за яким сидять троє: гарний стрункий чоловік років двадцяти п'яти і дві ефектні жінки під стать йому. Одна жінка з блакитними, а друга з карими очима.

- Чому ми вибрали цю країну для втілення?

Молодий чоловік покрутив у руках келих з коктейлем, потім чомусь подивився на світ через нього.

- Як це не наївно прозвучить, тому що люди цієї країни дуже добрі, - він зробив паузу. - Їм довелося пройти через багато жахів цього світу, але вони залишилися добрими як діти.

- На відміну від нас, - вставила своє слово кароока.

- Так, на відміну від нас. Ми б вже давно прирекли всіх своїх ворогів на жахливу смерть або самі загинули.

- До наступного втілення, - поправила чоловіка блакитноока.

- Так, до наступного втілення.

- І так до нескінченності, - кароока зробила ковток вогненно-червоного коктейлю.

- Як ти це можеш пити? - блакитноока жінка ніжно піднесла чашку з кавою до своїх губ і зробила маленький ковток.

- Цей напій, сестричка, схожий за смаком на наш світ - такий же пекуче красивий.

- І жорстокий, - додала блакитноока.

- І жорстокий, - відлунням повторила кароока жінка.

- Крім того, що вони добрі як діти, - продовжив свою думку чоловік, - вони ще й наївні як діти.

- Вірять в доброго бога, - блакитноока посміхнулася самими кінчиками своїх губ.

- Який їх спершу втопив, потім відродив.

- А потім змусив поклонятися собі, - закінчила думку своєї супутниці блакитноока.

- Дитяча наївність, - підсумував все раніше сказане чоловік.

- А ми допоможемо їм стати дорослими? - запитала кароока.

- Навіщо? - поставила зустрічне питання блакитноока. - Доброта - це така рідкість у всесвіті.

- Складне питання, на яке немає відповіді. Напевно, ми спробуємо поєднати дві крайності цього світу.

- Даремно, - кароока жінка знову зробила ковток зі свого келиха. - Темна сторона сили дасть їм свободу і незалежність.

- Дурниця, - заперечила блакитноока жінка. - Тільки світло може подарувати щастя.

А в її очах спалахнув первозданний вогонь, готовий спопелити будь-кого, незгодного з нею.

- Тільки не тут! - чоловік зробив застережливий жест руками. - Я в це кафе регулярно заходжу. Воно мені подобається. А ви тут зараз все рознесете до біса.

- Так що ми повинні зробити? - кароока змінила тему розмови.

- Ти повинна будеш вбити, - він поклав перед нею квиток на літак.

- Багато? - в очах жінки загорівся вогник.

- Мало. А ти, - чоловік поклав перед синьоокою жінкою аналогічний квиток, - врятуєш людину.

- Добре, - очі іншої жінки теж засвітилися.

Молодий чоловік відкинувся на спинку стільця.

- Ви, напевно, чули про прикордонний конфлікт?

- Четверо вбитих рибалок, - з сумом в голосі промовила синьоока жінка.

- Всього лише четверо вбитих, - так само сумно промовила інша жінка.

- З п'яти рибалок вижив тільки один. Але його стан дуже важкий. Ти, - він звернув свій погляд до синьоокою, - повинна будеш його врятувати. Він повинен залишитися в цьому світі. Будь-якою ціною!

- А я вб'ю тих прикордонників?

- Ні, ти вб'єш зовсім інших людей.

- Багато? - знову запитала кароока з благанням у голосі.

- Ні! Але не менше чотирьох людей. Не захоплюйся! Я знаю тебе. Тільки спробуй влаштувати армагеддон! - з погрозою в голосі промовив чоловік.

- І який у всьому цьому сенс?

Кароока жестом попросила повторити замовлення.

- Сенс є, - ухильно відповів чоловік.

- Вони вбивали їх мільйонами. А тут раптом якихось п'ятеро рибалок, - кароока зробила ковток з принесеного келиха.

- Поки тільки четверо, - поправила супутницю синьоока жінка.

- Яка, власне, різниця?

- Є різниця, - чоловік теж зробив ковток зі свого келиха.

- У чому ж вона полягає?

- Світ змінився.

- Коли ж це відбулося? - кароока жінка єхидно подивилася чоловікові в очі. - Він став добрішим? Світлі боги вирішили навести тут лад?

 

Гудок баржі перервав спогади жінки. Вона подивилася в далечінь: назустріч баржі йшло швидкохідне судно. Посмішка торкнулася її вуст. А вона сама торкнулася своєю свідомістю свідомості капітана судна, яке йшло назустріч баржі. Неспішно встала. Усмішка не сходила з її вуст. Справу зроблено. Скоро над рікою збиратимуть свої жнива ангели смерті. Так що там говорив Месір: "Не захоплюйся!" Як же, розбіглася!

]]>twitter.com facebook.com vkontakte.ru odnoklassniki.ru google.com/buzz friendfeed.com ya.ru mail.ru myspace.com rutvit.ru pikabu.ru liveinternet.ru livejournal.com blogger.com google.com yandex.ru memori.ru]]>