Повернутися на сторінку

Коментарів: 27

  1. Покищо найсильніше оповідання конкурсу.

    Важке. Посправжньому важке і жорстоке. Без картинності. З живими героями. Не з одним живим героєм, а з цілим рядом живих персонажів. Гарно сконструйований світ (я так розумію, це стімпанк, хоча у термінах не дуже розуміюсь). За героя справді переживаєш.

    Про актуальність можна не говорити. І так зрозуміло.

    Мінус - кінцівка. Чітерів ніхто не любить. А герой виявляється чітером: раз і же дракон, і вже летить на війну.

    Якби просто розбився і лише це звільнило б його від внутрішнього болю - було б ще сильніше. Хеппі-енд забирає реалізм.

    Той випадок, коли не можна написати "вітаю з гарним оповіданням". Натдо страшні речі підштовхнули до написання цього твору. Успіху на конкурсі теж не бажатиму. Цьому оповіданню не потрібні призові місця. Воно просто повинно бути, а ми просто повинні його прочитати. Дякую.

  2. Мушу не погодитися з попереднім оратором grin

    Головний герой не чітер, а слабак. Збирався йти і мститися за брата, а сам, замість мерзнути в окопах і ловити кулі, покінчив із собою.

    Не буду заперечувати, це викликає емоції, і так, не всі герої мають бути коммандерами Шепардами.

    Тепер до автора. Усе, що я далі напишу, лише мої власні думки, я не претендую на об'єктивність. Як на мене:

    Це не є фантастичним оповіданням у повній мірі. Це оповідання про людські драми на тлі АТО у світі з пневмопочтою і монорейками. У інших оповіданнях на конкурс також є тема війни, якісь аналогії з війною на сході та Майданом... але тут занадто. Я б не написав цю претензію, якби декорації були виразнішими, але за винятком імен та газових ліхтарів - це будь-яке місто України сьогодні. До того ж, настільки "на злобу дня" - це трохи нечесно (сподіваюсь, Ви розумієте, про що я).

    У вас дуже гарна мова, композиція, живі персонажі. Як автор із такими скілами Ви могли б поставити планку ще вище і зробити цей конкурс викликом для себе, ускладнити завдання.

    Дякую!

  3. 2015-09-18 в 15:37:37 | graphomaniac

    Прочитала, бо перший відгук був дуже класним. Та, відверто кажучи, розчарувалася. Автор почав за здоров*я, а звів за упокій. Хай би вже було оповідання про АТО майбутнього, так треба було ще й дракона туди втулити.

    Далі - незрозуміло, яким справді хотіли зобразити головного героя. Адже вимальовується він як агресивний і небезпечний для себе й оточення дурник, який знаючи про свою хворобу, намагається випертись на фронт. Геть не думає про те, що може добряче підставити своїх товаришів. А у разі нападу з ним ще й мають вовтузитись. Тобто, взагалі позбавлений будь-якого хоч би тактичного (не кажу вже про стратегічне) мислення.

    Обняв жінок Корі й Поллі, проте Поллі ще не жінка. У майбутньому досі стріляють і надсилають записки у капсулах, коли вже зараз набагато швидше використати програми.

    Зрештою, найкраще авторові вдалися саме описи. Мова непогана, хоча є русизми, калька - та цього тут небагато.

  4. Пишу на планшеті,тому наперед вибачаюсь за одруківки.

    Спершу ліричний відступ. Людей з епілепсією до нашої армії беруть і її напади у військових не рідкість. Читав, не знаю чи првда, що її напади частіше бувають у тих, хто на гражданкі багато пив.

    Тепер стосовно попередніх відгуків. Як на мене ви перераховуєте переваги твору і називаєте їх чомусь недоліками. Так, це твір саме про АТО і не намагається це приховувати за багаторівневими метафорами.

    Герой не слабак. Герой зіштовхується з проблемами, які нездатен вирішити і ці проблеми розчавлюють його.

    А от те, що герой агресивний і небезпечний - правда. Якби мені треба було визначити тему твору, я напив би так:війна вбиває душі навіть тих, хто на ній не був. Погляньте на попереднє життя героя: виріс у дитбудину, але став офісним працівником, все добре у особистому житті. Але війна ламає його крок за кроком. І ми бачимо цю ломку.

    Так, це не єдине оповідання про війну на конкурсі. Але перше настільки жорстке. Справжнє. Тут немає прямої моралі чи висновку. Але це іробить його кращим.

  5. І трохи про "нечесність". Ви думаєте автор додасть собі балів тим що прямо описав світ АТО? Подивимось на результати, але оповідання може навіть з групи не вийти.

    І так, дракон - все псує. Може автор пояснить нащо його туди додав.

  6. Отакої, лишив оповідання без нагляду на два дні grin

    Спробую відповісти.

    Дракон. Ідея світу полягала в розділі його на два умовні прошарки. ГГ у ньому - свій серед чужих, від народження він належить зовсім іншому світові, що знаходиться, умовно кажучи, вище "Землі", тому метаморфоза мала бути у щось літаюче. Із усіх міфічних-фентезійних-вигаданих створінь дракон, на мою думку, найкраще підходив на дану роль, як найбільш величний, сповнений ярості - такий собі король неба. Звісно, тут міг бути грифон, віверна, фея якась, Пітер Пен чи навіть якийсь прибулець жукоокий wink ГГ міг би втриматися від метаморфози, але обставини, особиста і суспільні трагедії, як вірно помітив Інтер1, таки зламали його.

    ГГ. Він і планувався доволі суперечливим. Я хотів викликати у читача неоднозначне бачення і розуміння образу.

    Про фантастичність. Утримаюся від коментарів, для кожного читача своє розуміння даного критерію.

    якби декорації були виразнішими, але за винятком імен та газових ліхтарів - це будь-яке місто України сьогодні.
    А Ви гадаєте, що такі події вплинули б на героя у Києві зовсім інакше, ніж, скажімо, у якомусь селі чи райцентрі, Запорізької області, приміром?

    У майбутньому досі стріляють і надсилають записки у капсулах, коли вже зараз набагато швидше використати програми.
    А хто каже про майбутнє? Тут зовсім інший світ із своїми законами і правилами. Так, він сповнений прямих алюзій до сьогодення, але ж не виключена можливість існування таких "заклятих друзів" і у паралельних світах.

    Людей з епілепсією до нашої армії беруть і її напади у військових не рідкість.
    Знаю, але це ж до нашої, а світ в оповіданні все ж таки не нашwink Та й до того ж, тут епілепсія - не зовсім епілепсія, радше частина зворотньої метаморфози.

    Цьому оповіданню не потрібні призові місця.
    Та хотілося б grin

    Інтер1, Montesa, graphomaniac, дякую за увагу і за обговорення.

  7. 2015-09-18 в 21:03:05 | graphomaniac

    Думаю, якби це було не оповідання, то вийшло би краще. Авторові не було де добре розвернутися. Бо якщо світ не майбутнього, то його треба краще прописувати. Проте дракон, як на мене, все одно не туди.

  8. Так, брак місця - та ще кара. Можливо із часом оповідання стане чимось більшим

  9. 2015-09-28 в 13:04:17 | Аноним

    Попри дорікання Леслі, з тексту випливає (я так зрозуміла), що жорстоким Йоргена зробила не війна, а драконяча (подвійна) природа. Він підсвідомо плекав жорстокість, щоб повернутися до своїх («він стільки років збирав для цього сили, лють»).

    У нього вмотивований характер? Жалкував за Дженіс, яку перехопив Тобісон; любив Леслі, яку в людській подобі ігнорував і в драконячій – теж («немає діла до Леслі – та сама вийшла з-під тіні моїх крил, до містера Тобісона – раба грошей, роботи.»), але перетворився на дракона саме тоді, коли кинувся з даху, щоб убити за те, що йшла під руку з Тобісоном.

    Умотивований характер у Леслі, яка любила, страждала, била трояндами, бажала, щоб живим вернувся з війни, а наступного дня знайшла Тобісона?

    Могутню небесну істоту із Землею пов’язувало лише побратимство із Даніелем, любов до його родини, все інше – дріб’язок (мчав…у вишній світ від дрібних людей з їх дрібними проблемами). Але, перше, що зробив, перетворившись на дракона, полетів на Схід мстити за смерть Даніеля. Яка ідея твору? Про що він?

  10. любив Леслі, яку в людській подобі ігнорував і в драконячій – теж
    Взагалі то він Леслі таки любив і про це згадується в тексті вустами самої Леслі. В драконячій - честолюбство усе ж таки переважило.

    Умотивований характер у Леслі, яка любила, страждала, била трояндами, бажала, щоб живим вернувся з війни, а наступного дня знайшла Тобісона?
    І любила, і страждала, сподіваючись що все стане як раніше, і трояндами била, бо зненавиділа (бо ж до ненависті один крок), і бажала щоб повернувся, пам'ятаючи, яким він був. Автор вважав, що це не потрібно розжовувати. І, до речі, де Ви узяли Тоббісона поруч із Леслі у кінці?

    Могутню небесну істоту із Землею пов’язувало лише побратимство із Даніелем, любов до його родини, все інше – дріб’язок
    Не зовсім. Але невже Ви вважаєте, що після метаморфози у ГГ могли лишитися ті ж самі пріоритети, як і до неї? wink

    Яка ідея твору? Про що він?
    На авторську думку відповіді на ці питання є в тексті. Втім, автор може озвучити відповідь по закінченню конкурсу.

    Дякую за увагу.

  11. 2015-09-28 в 16:07:00 | Аноним

    Судячи з твору, пріоритети залишилися ті ж - на Схід.

    "Леслі – та сама вийшла з-під тіні моїх крил, до містера Тобісона – раба грошей..." У цій цитаті Тобісон має сприйматися як символ?(До речі, у тексті він у Вас із однією літерою "б".)І навіть хто б то не був під ручку з нею... Люди місяцями, буває, і роками відходять після розривів, а тут...

    smileЧекатиму закінчення конкурсу.

    P.S.smile До речі, всім моїм близьким оповідання сподобалось (читала вголос).Як на мене, то таки замутяно. smileНе вмію читати - не бачу відповідей у тексті.

  12. Судячи з твору, пріоритети залишилися ті ж - на Схід.
    Це лишився пріоритет за найяскравішим маркером, втім, як і маркери Поллі-Корі. Інші, менш яскраві, як та ж таки Леслі, змістилися.

    У цій цитаті Тобісон має сприйматися як символ?
    Так. Хоча, погоджуся, фраза допускає певну неоднозначність трактування.

    Люди місяцями, буває, і роками відходять після розривів, а тут...
    Буває. А буває й навпаки - роблять навмисне.

  13. Як на мене затягнутий початок. Такі розгорнуті діалоги, що розкривають внутрішній світ і переживання героя - не для оповідання. Поки до якоїсь дії доходить - оповідання закінчується.

  14. 2015-09-30 в 13:16:05 | Конструктор

    стиль подання - непоганий, діалоги побудовані добре, персонажі відчуваються доволі окейно, але блін - де відчуття Першовідкривачизму?? не відчуваю...не бачу. і занадто сумний текст. нащо ви про війну? наче людям зараз саме цього не вистачає... по-моєму вже достатньо усього довкола.

    а ще - скільки ж часу пройшло з їх розриву, що Леслі отак просто з якимось чуваком йшла? чи то йому привиділося? і фінал реально все зіпсував...наче і сюжет є...а наче його і нема. бо весь текст - суцільна боротьба ГГ із самим собою.

  15. О, ось і фаворит намалювався.

    Писати автор вміє, тому відразу з важкої артилерії.

    1. Надмір діалогів. Вони в більшості працюють, але могли б працювати краще, якби були густішими і насиченішими. Як вчать сценаристів, нова репліка - новий зміст:

    - Привіт!
    - Пішов ти!
    - Ти як з батьком розмовляєш?
    - Не батько ти мені!

    2. Deus ex machina, точніше дракон з машини. Кінцівка, хай яка несподівана, повинна мати хай теоретичний але шанс бути передбаченою. Себто, коли ти читаєш вдруге, ти розумієш, що оця, оця і оця деталь могли б наштовхнути тебе на думку, що герой насправді - дракон. Тут такого на жаль нема.

    3. Густина подій. На кожну дрібницю, як то похід в лікарню, похорон чи прості розмови з дітьми автор витрачає купу слів. Їх імхо можна кристалізувати, стиснути.

    4. Чисто технічне - завеликі абзаци суцільного тексту. 6-8 речень - правило.

    Словом, з цього оповідання вийшла б шикарна мініатюра, але оповідання теж нічого.

    Вангую призове місце smile

    Щасти!

  16. 2015-09-30 в 22:39:17 | Андрій
    Від удару кахель тріснув. Білу плитку заплямувала кров із розбитої руки.
    - і наш герой застряг в лікарні бо зламав собі зап'ястя.

    Місцями, як наприклад ось тут:

    – Дивно. Та в тебе дійсно напади.
    - вельми суперечлива будова речень

    А як же Поллі?
    - а це ще хто?

    А як же відкриття нових берегів, обріїв, радість та страх першосходження? Ні три речення у тексті за відмазку не прокатять.

    Але

    Написано і справді гарно та якісно. І хоча погоджуся з "Ал"-ом, що до надлишку слів, проте оповідання звучить. Його хочеться читати в голос. Та ще й на додачу о один з кількох творів з продуманим та проробленим світом (а таких на конкурсі дууууужжжже мало.)

    Також додатковим плюсом є посилання на актуальні проблеми сьогодення. Це тільки робить персонажів ще живішими.

    П.М.: А тих кому в наш час не подобаються натяки на війну посила... слухати не варто. Під час війни в першу чергу треба писати про сміливість та звитягу. (Рапто що це не я сказв. Черчель чи Суньдзи не пам'ятаю.)

  17. 2015-09-30 в 23:34:01 | Андрій

    Перечитав ще раз (ніфігасобі досягнення в межах конкурсу). І постало в мене питання: а за мовою що? hmmm

    Так емоції... так гра на нервах.. так проста і зрозуміла тема. Тема що має бути близько усім та кожному. Проте відчув себе ошуканим. Бо наче отримав красиву коробку шоколадних цукерок, а натомість отримав різнобарвний картон.

    Оповідання гарне ... саме по собі, як Кіт Мебіуса. Але не про конкурс аж зовсім ніяк. Те що дракон припхається та наведе шороху, це звісно приємно і справедливо. Але загалом як оцінять родичі з другого світу таку прояву у світі людей? Вони ж бо намагаються не палитися?

    Я втомився від одноманітних переказів "колобку", аж раптом Оповідання. Якісне. І я повівся на зовнішній лоск. Проте погоджуся з Montesa, як автор з таким скілом ви могли зробити щось набагато більше.

  18. Ну, те, що оповідання про АТО, видно добре. І хоча імена не наші, світ нереальний, але сприймалось так, наче це в Україні. А коли так - то не гірше видно й моменти відвертої брехні.

    1. Рідко хто так фанатично рветься в АТО, а хто справді рветься, той, наскільки я знаю, тікає туди сам. Неофіційно, нелегально, не знаю, як правильно сказати. Захотів - і поїхав.

    2. Лікар відмовився від грошей? Дякую, повеселили. Та краще вже не смішить, все одно сміх крізь сльози.

    3. Від самого Майдану особисто я ніколи не чула побажання "хай там усіх перестріляють". З жодної із двох сторін. Чула тільки приблизно таке: "Скільки там ще повинно загинути, щоб хтось про щось задумався?" Але це нітрохи не звучало, як побажання.

    Взагалі є у мене в ВК такий тип, одержимий тим, щоб на війні усіх перестріляти... І мене теж побажав застрелити за те, що не схвалюю війну. Ну, фанатик він і є фанатик. Хвора людина. Ваш герой дуже на нього схожий, тому викликав у мене порцію відрази.

  19. щоб усіх перестріляли - це побажання не від ГГ. він його почув од сторонньої людини. але, відверто кажучи, я сама спершу зашпорталася і мусіла повертатися. тому думаю, що у тому місці або многабукаф, або погано вирізняється, хто є хто.

  20. Ні, я зрозуміла, що герой це почув. У тому й неправда: навряд чи в Україні це настільки поширена думка, щоб було можливим таке почути.

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, укажіть пароль і свій діючий email.

(обов’язково)