Повернутися на сторінку

Коментарів: 18

  1. 2018-03-23 в 14:42:25 | Ігор Деяк

    Сподобалося. Опис героя, тобто антигероя, його постійне роздратування добре передано. І сама по собі проблема, якщо абстрагуватися від квазіживих речей насправді дуже й дуже для нашого часу актуальна. На жаль. З точки зору формальної логіки трохи дивно, що речі з тим чоловіком зробили, але у саме оповідання це лягло чудово. Загальне враження дуже хороше.

  2. 2018-03-25 в 07:25:12 | Фантом

    Вітаю, авторе!

    Як я люблю такі фінали - а потім я помер grin

    Ідея оповідання класна, технологія смарт-житла симпатична, герой живий, яскравий. Але потім всі плюси зводяться нанівець shut eye

    Якщо я помер, то хто ж нам, читачам себто, розповідає цю історію? Ні, такий варіант можливий, якби у фіналі з'явився якийсь певний фінт, типу привида гг чи якогось перезапису його свідомості і спогадів на інший носій. Але ж у вас цього немає. І якщо я помер, то як я можу знати, що було далі. Про приїзд інспектора, про діалог у житлі.

    Звісно, усе зазначене - НМСД, можете не звертати уваги wink

    Успіхів та наснаги!

  3. Ігор Деяк, дякую за коментар.

    Вчинок речей був радикальний для того, щоб підкреслити важливість проблеми, хоч і справді можна було обійтися й меншим.

    Фантом, дякую за коментар.

    Я навмисно зробив дві частини з різним способом подання матеріалу. Перша частина розкривала ГГ і водночас показувала нам ситуацію з його погляду. Друга ж частина розкривала проблему з більш глобальної точки зору. При чому, у другій частині не було нічого такого, що можна було б дізнатися лиш від імені ГГ у першій. Цей прийом у літературі використовується не так вже й рідко. Шкода, що Вам не сподобалося.

  4. 2018-03-26 в 15:05:15 | Зіркохід

    Непогано. Трохи нагадало "Геніальний будинок" Д. Біленкіна, але тут дещо про інше.

    Удачі на конкурсі!

  5. 2018-03-26 в 16:57:24 | Джан Кухуалі Дарматрі

    Так, приєднуюсь по інших читачів, є деяка розірваність твору через різну подачу тексту. Треба це якось обгрунтувати, сподобалась насиченість науковими ідеями, які передаються через подорож ГГ, правда, щодо емпатії... скажімо для Роджерса то не зовсім співпереживання ("вдягнути башмаки клієнта", згадую). Втім, непогано. Успіхів на конкурсі!

  6. 2018-03-26 в 19:29:50 | Тетяна

    Одне з небагатьох оповідань на конкурсі, яке зачепило по-справжньому.

    Антигерой поданий дуже яскраво. Розриву між частинами не відчула.

    Особисто мені не вистачило "останньої краплі" - хай би герой під дією алкоголю видав би зовсім безглуздий та нездійсненний наказ, який і привів би до "вибуху". Чергове генеральне прибирання та побиття меблів на це щось не тягнуть, бо все це - звичні речі.

    За межами оповідання змальовується цікава (анти)утопія - "щасливий" світ, у якому люди живуть у злагоді з своїми живими будинками, які про них пілкуються, та ось - час від часу хтось зникає. Адже люди - не ідеальні, вони хворіють, засмучуються, втомлюються. Рівень емпатії падає. Живе оточення всмоктує негатив від усіх, а потім - зривається, часом - на безневинному. Приміром: в когось - негаразди на роботі, зпересердя вдарив по подушці, а та його взяла і задушила, бо для неї його витівка - "остання крапля".

    Коли почалися роздуми та фантазії на тему, для твору це +.

    Успіхів!

    Тетяна

  7. Зіркохід, дякую за коментар!

    "Геніальний будинок" Біленкіна не читав, ознайомлюся.

    Джан Кухуалі Дарматрі, дякую за коментар!

    Чесно кажучи, не знаю як обґрунтувати різну подачу матеріалу. Просто для даного оповідання така подача мені задался найліпшою.

    Тетяна, дякую за коментар!

    Особисто мені не вистачило "останньої краплі"

    Знаєте, я сам про це подумав. Звичайно, вже після того, як відправив текст.

    зпересердя вдарив по подушці, а та його взяла і задушила

    Ну, це не зовсім так. Я вказав, що ГГ живе у комплексі досить довгий час і увесь цей час його поведінка була такою. Саме це довготривале негативне ставлення і спровокувало речі до радикальних дій.

    За межами оповідання змальовується цікава (анти)утопія

    Описується не утопія і не антиутопія, а просто новий крок людства, який може його змінити. А от які це будуть зміни - поки що не ясно.

    Ще раз дякую за розширений коментар grin

  8. 2018-03-27 в 09:21:57 | Сновида

    Вітаю, авторе.

    Особисто мені сподобалося. Але Тетяна виказала загалом слушні зауваги в коментарі, прислухайтеся. Люди все ж не генератори постійного сигналу щастя, навіть якщо у них загалом усе більш-менш. Бувають моменти... розробникам, принаймні, потрібно брати до уваги ризики, це було б логічно.

    Люди змінюються в той чи інший бік, емпатія все ж не є сталою позицією, тому "нульовий рівень емпатії" я таки поставлю під сумнів. У ГГ радше ненависть, садистські схольності, спотворене его, а не нульова емпатія, як на мене. Він же з насолодою муштрує ту всю квазіживність, значить певна емпатія йому таки властива, просто вона збочена і ненормальна.

    Удачі на конкурсі!

  9. Сновида, дякую за коментар!

    Тетяна виказала загалом слушні зауваги в коментарі, прислухайтеся

    Я недарма дякую за кожен коментар, для мене це важливо, бо дозволяє розвиватися.

    Заперечення мої стосувалися не коментаря, самого по собі, а того, що я трошки інше мав на увазі. Звісно, ніхто не може бути постійно щасливим. Це не логчіно і взагалі не потрібно. Я хотів показати, що люди мають з повагою і бережливістю відноситися до всього, що їх оточує, як до речей, так і до живих істот. Тобто, вони мають споглядати та творити, а не нищити.

    Напевно, треба було особливо наголосити на тому, що подібна ситуація виникла не за один день. Також у оповіданні сказано, що це було допущено спеціально з метою вивчення реакції квазіживого на постійне таке ставлення до себе і не планувалося як спеціальна міра покарання.

  10. 2018-03-27 в 15:53:11 | Тетяна

    Шановний авторе!

    Вам не потрібно пояснювати у коментарях, що ви хотіли сказати своїм твором - з тексту це все зрозуміло. Але антиутопія - наступний крок розвитку вашої ідеї. Люди не ідеальні, зриваються, "живі речі" - теж. До того ж, у великих спільнотах негатив буде накопичуватися - з обох боків. Захист людей від озвірілих меблів принципово не передбачається, мов, якщо ви погані - то так вам і треба. Перш ніж люди навчаться жити у злагоді з живими будинками, багато хто загине - часом випадково. Приміром, попередні мешканці довго дратували оточення, воно накопичувало негатив, потім вселився хтось інший, цілком нормальний, проте одного разу був у поганому настрої, зірвався - і отримав за все попереднє.

    Це все закладено у вашому оповіданні!

    Взагалі-то, з цієї "зернини" може прорасти великий твір про співїснування людей і "живого" оточення.

    Тетяна

  11. Тетяно, тепер я зрозумів, що Ви мали на увазі.

    Звичайно, антиутопія цілком можлива. Мені вона здається схожою на ту, про яку писав Веллс у своїй "Машині часу". Ну, там: ви, люди, живіть собі тут, насолоджуйтеся, а ми час від часу будемо забирати когось одного з вас для власних, так сказати, потреб. Але якщо підійти до питання комплексно та раціонально, то подібна технологія могла б стати для людства у користі.

    Так, цілком можливо з цієї ідеї зробити щось велике за об'ємом, але, на жаль, не з моїм рівнем літературного мистецтва.

  12. Привіт)

    Я б акцентував увагу на ідеї - вона геніальна, без перебільшень! Коли вже написано "про все на світі", дуже складно придумати і втілити щось нове. Так, в дрібницях твір дещо не додуманий, але вцілому надає багато їжі для роздумів та обговорень. І це, мабуть, основний показник.

    Дякую автору, часу і надхнення в ґенерації нових ідей!

  13. - Ви мрійник, Вікторе, - усміхнувся інспектор, - Але мені ваша ідея подобається.

    Прочитав оповідання і не можу зрозуміти: хто більший соціопат-неадекват - неприємний хлопець-торговець, від якого відмовилася сім'я, чи професор-лауреат нобелівки, яки проводить таємні експерименти на живих людях, наперед знаючи, що вони загинуть? Мабуть треба подумати ще... confused

    А взагалі вже у кількох оповіданнях бачу одну й ту саму проблему. На цьому в мене просто терпець урвався, тому напишу зразу за всі. Це ще одне оповідання, котре - не історія, а ілюстрація.

    Автор знайшов цікаву ідею, продумав складний цікавий світ майбутнього і... все! Далі йде просто ілюстрація цього світу. Якийсь абстрактний ГГ по ньому ходить, щось робить, їсть, перевдягає шорти... Але навіщо це все? Тільки щоб проілюструвати чудовий новий світ, який створив автор? Не проглядається якоїсь мети чи проблеми, яка б рухала ГГ через сюжет, що б за ним хотілося слідкувати й переживати за нього. Ні! Просто такий собі безликий пластиковий чоловічок-dummy, таких зазвичай запихують у авто перед краш-тестом, щоб побачити, як він там буде красиво розбиватися.

    Теж саме і з композицією твору. Рівно 60%(!) тексту йде фактично надзатягнута експозиція. Просто ілюстрації з лекціями. Потім відбувається щось хоч трохи схоже на зав'язку. А потім з'являються 2 абсолютно нові персонажі й починається вже зовсім інша казка (бо ГГ ж загинув, якщо то був ГГ) і далі вони до кінця тексту обмінюються довгими монологами, які перетворюються на розлогу лекція для читача "а що ж це все було насправді і навіщо". Навіть це, можна було б якось обіграти, але ні - просто сидять два дідка над трупом і згадують що відбулося за останні 40 років у світі наукий й техніки! Спокійно так, наче трупа й немає shock

    Тобто від початку до кінця маємо просто розгорнуту ілюстрацію авторського світу і більш нічого - історія, як така, відсутня.

    Звісно я віддаю належне фантазії та грунтовній праці автора над створенням цього світу, над закладеними глибокими ідеями (від переробки сміття до технологій на базі напівживої матерії), але найбільше співчуття (себто емпатію smile) в оповіданні у мене викликала хіба що жива подушка cool smile

  14. Род Велич, дякую за коментар.

    Це ще одне оповідання, котре - не історія, а ілюстрація.

    Род Велич, варто визнати, що Ви праві.

    Я викладався на всі 100%, але цього поки що замало, щоб створити справді цікаве та технічно правильне оповідання. Можливо, колись у майбутньому мені це таки вдасться. І вдасться саме завдяки зауваженням читачів.

    Історія тут насправді є, але вона трошки губиться на тлі вигаданого світу, технологій та ідей.

    найбільше співчуття (себто емпатію smile) в оповіданні у мене викликала хіба що жива подушка

    Неочікуваний варіант реакції grin

    Емпатія - це не стільки співчуття, скільки співпереживання, здатність відчувати те, що відчувають інші.

  15. Я викладався на всі 100%, але цього поки що замало, щоб створити справді цікаве та технічно правильне оповідання. Можливо, колись у майбутньому мені це таки вдасться. І вдасться саме завдяки зауваженням читачів.

    Саме тому я й намагаюсь писати розлогі коментарі, а не короткі відписки типу "сподобалось/несподобалось" grin

    Емпатія - це не стільки співчуття, скільки співпереживання, здатність відчувати те, що відчувають інші.

    Саме про це й я написав grin Про подушечку я дуже переживав, як вона сердешна тікала від нього, а він її бив... shut eye

    А от ГГ чи професор з інспектором у мене чомусь таких переживань не викликали. Навіть, якби їх змололи у м'ясорубці... Ні, ніяких відчуттів blank stare

  16. Все почалося дуже інтригуюче.

    Хоча, і слово в слово по Корнію Чуковському.

    «Одеяло

    Убежало,

    Улетела простыня,

    И подушка,

    Как лягушка,

    Ускакала от меня.»

    А потім автор вирішив перекорнеіть Корнія в рамках новітніх традицій фентезійних конкурсів, і тут понеслося ...

    Всі персонажі, навіть найдрібніші, були дбайливо збережені, і залишилися цілком впізнавані. Хоча, у Чуковського всі вони були якось жвавіше ...

    Ось тільки волі їм дали зараз занадто багато. І це даремно.

  17. Про подушечку я дуже переживав, як вона сердешна тікала від нього, а він її бив...

    Це був такий мій хитрий план, щоб заволодіти увагою читача grin

    А от ГГ чи професор з інспектором у мене чомусь таких переживань не викликали.

    Це теж було задумано grin

    слово в слово по Корнію Чуковському

    А от цього у мене в планах не було. Навіть би не подумав, що хтось тут побачить аналог Мойдодира. Там же основна тема не ставлення до речей, а особиста гігієна. Чи не так?

    А ще в мене ніхто нікуди не втік.

    Всі персонажі, навіть найдрібніші, були дбайливо збережені, і залишилися цілком впізнавані.

    Оце у Вас уява, навіть заздрісно трошки.

    Якщо Ви звинувачуєте мене у плагіаті, то це даремно, я й думки такої не мав. Напевно, на даний час написано стільки всіляких творів, що неможливо придумати щось таке, аби його ніхто ніде ніколи не вживав, хіба що якісь окремі моменти.

    За коментар - дякую!

  18. перекорнеіть Корнія в рамках новітніх традицій фентезійних конкурсів, і тут понеслося...

    А якби ГГ отруїла ображена його недбалим відношенням супер-нано-позитронна смарт-чашка, то це було б "Федорине горе"? hmmm

    Й при чому тут взгалі фентезі?? big surprise

    Якщо Ви звинувачуєте мене у плагіаті, то це даремно

    Я теж гадаю, що даремно. В епоху постмодерну абсолютно нормально взяти героїв Шекспіра, перемістити до сучасної загальноосвітньої школи в Японію, додати 300 спартанців у обладунках паладинів Святої Римської імперії з одного боку та інопланетян-трансформерів з іншого, і подати це все у стилістиці еччі-аніме з жартами у стилі Олекси Негребецького. Чом би й ні? cool smirk

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, укажіть пароль і свій діючий email.

(обов’язково)