Чи існує авторське право в Інтернеті? Звісно так, чи його дотримуються — інше питання. В попередніх темах я вже розповідала трохи про Інтернет та шляхи самозахисту твору в мережі. Самозахист в нашому випадку — це дії спрямовані на захист файлу різними технічними засобами. Тепер повернемося до питання авторського права в Інтернеті.
Літературні платформи набувають особливої популярності. Однак не всі вони слідкують за витоком даних та крадіжками авторського права своїх авторів. Коли «позичити» в Інтернеті є законним, а коли це вважатиметься крадіжкою (так-так, саме крадіжкою!).
Розміщення у мережі
Почнемо з початку. Твір в мережі може бути розміщено з дозволу автора, що не порушує АП, а може без згоди автора (а це вже порушення, не важливо чи твір надано для безкоштовного завантаження «ознайомлення», чи за гроші!). Порушенням буде і розміщення контрафактних творів чи об'єктів суміжних прав на вебсайт. Переважна більшість торентів є порушенням АП. Контент на YouTube не завжди є авторським і коректно процитованим. Всім відомий Pinterest? Це може стати несподіванкою, проте будь те обачні публікуючи там свої світлини, в умовах їх договору приєднання, зазначено, що використовувати всі ресурси Пінтерест можна з метою розвитку Пінтерест. Тобто теоретично це означає, що залити на пінтерест чужий авторський контент може будь-хто, так і звантажити, пояснюючи все «розвитком ресурсу». Звісно в Європі нікому на думку не спаде красти чужі малюнки та ілюстрації (а якщо спаде, то крадій сплатить величенький штраф).
А тепер мініпарадокс. Завантаження твору з сайту з метою ознайомлення та для особистих цілей — не є прямим порушенням (розміщення — порушення, а завантаження для себе — ні). Це не стосується таких об'єктів АП як комп'ютерні програми, репродукування книг, нотних текстів і об'єктів образотворчого мистецтва. В більшості країн Європи навіть ознайомлення з неправомірно розміщеним твором — вважатиметься порушенням.
Відповідачем у разі неправомірного поширення інформації в мережі Інтернет — є власник вебсайту (Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. №1).
Власник вебсайту — особа, яка є володільцем облікового запису, особа, що встановлює порядок та умови використання вебсайту. За відсутності доказів іншого, власником вебсайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту, та (або) отримувач послуг хостингу. Отже, це є наш відповідач у випадку виникнення спору щодо правомірності розміщення твору.
Захист твору в Інтернеті
1. Перший крок для захисту твору — звернутися із заявою до власника сайту з вимогою припинити порушення.
Увага, ця заява має обов'язкову встановлену форму!
В письмовій Заяві про припинення порушення права обов'язково має бути зображено: ідентифікаційні відомості про заявника; вид та назву об'єкта авторського права або суміжних прав; вмотивоване твердження про наявність у заявника майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт АП; гіперпосилання на розміщену в мережі Інтернет інформацію; відомості про постачальника послуг хостингу, який надає послуги. Знайти потрібну інформацію можна тут: https://www.whois.net/
Заява надсилається власнику вебсайт, а її копія — постачальнику послуг хостингу, який надає послуги або ресурси для розміщення вебсайт, де сталося порушення.
Заява подається в порядку, передбаченому статтею 52-1 Закону «Про авторське право і суміжні права»: https://protocol.ua/ua/pro_avtorske_pravo_i_sumigni_prava_stattya_52_1/
Власник вебсайту зобов'язаний відреагувати на заяву (впродовж 48 годин з моменту направлення йому заяви про припинення порушення, якщо власник вебсайт не вчинив жодних дій, постачальник послуг хостингу самостійно унеможливлює доступ до інформації). Якщо власник сайту не відреагував або проігнорував заяву, наступний крок захисту — звертатися з судовим позовом.
Звернення (заява) є обов'язковим кроком! До суду разом з іншими матеріалами ви маєте надати фіксоване звернення до порушника.
2. Позивач (автор) доводить своє авторство, і факт порушення в Інтернеті (треба декількома способами фіксувати вміст вебсторінки та фіксувати її вихідний код). Позов подається за місцезнаходженням (місцем проживання) відповідача.
Існує стаття 164-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де передбачено накладання штрафів на власника сайту за невиконання вимоги припинити порушення. Тобто, якщо власник сайту ігнорує правомірне звернення, він має сплатити штраф.
Штрафи передбачені у розмірі від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тут є зручний калькулятор: https://www.buhoblik.org.ua/kalkulyator/n-minimum.html
