Продовжуємо спецпроект «42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше». Фантастика неймовірно багатовимірна, і заплутатися в її різновидах легко, але наша сьогоднішня співрозмовниця ніколи у них не плутається. Про перспективи Young та New Adult розповідає Наталія Матолінець.
Наталія Матолінець - українська письменниця,
Чому саме фантастика стала жанром, з яким ти працюєш? У всьому винен Гаррі Поттер, чи була інша книжка, яка надихнула і полонила уяву?
Я у team Володаря Перснів. І з дитинства закохана у міфології різних народів. Але насправді особливої історії щодо вибору жанру немає. Читала й читаю багато фентезійного, тому це, звісно, мало свій вплив. Щоразу (гаразд: майже щоразу), коли починаю нову історію, то уява підкидає ідеї для фентезійних історій. Для мене це спроба стоншувати межу між нашою реальністю та чимось неймовірним, а ще – дивитися на актуальні проблеми під іншим кутом зору. Бо хоч я не раз чула думку, що фентезі – це про ескапізм, для мене воно – навпаки про наближення, заглиблення, про зміну оптики, багатошаровість сенсів.
Фентезі дає дуже багато можливостей. Бо тут можна драйв і пригоду, і магію можна, а разом із тим - говорити про страхи й рани, про відмінності й непримиренності, про відносність чорного та білого. У кожній історії я стараюся кидати собі виклик і братися за нові теми, за проблематику, яка резонує. Експериментую і з атмосферою, динамікою та іншими стильовими деталями тексту. Водночас розумію, що однаково кожен побачить свою історію і в цьому теж є приваба – дозволити читачеві робити, що завгодно: слідкувати за романтичною лінією чи гострими сюжетними поворотами, кайфувати від створеного сеттінгу з його деталями, або занурюватися глибше і віднаходити щось триґерне (болюче, тривожне, ностальгійне чи несказане). А також, фентезі – це нескінченна наснага. Це – задивлятися на світ і зважуватися на більше.
YA (Young Adult) в Україні і досі відносять то до дитячої, то до дорослої літератури. Це дуже дивно, бо навіть за радянських часів було багато літератури саме для підлітків. Чому, на твою думку, це відбувається і коли вже будуть зрушення?
Коли я зацікавилася розвитком та типологією підліткової й молодіжної літератури, а зокрема і YA у світі, то зрозуміла, що на Заході та в нас за радянського часу розвиток цих напрямків суттєво відрізнявся. Радянська література табуювала багато тем, характерних для молодіжних історій, водночас насичуючи їх ідеологічними, «правильними» деталями. І це не могло не мати впливу на подальший розвиток та розуміння чи радше нерозуміння цієї категорії книг. Думаю, для покращення ситуації потрібні перш за все таки книги – критична маса українських та перекладних новинок, які будуть звучати й привертати увагу. Також потрібна комплексна робота – про teen, young i new adult повинні знати видавці (особливо ті, хто працює з цим сегментом), консультанти крамниць, бібліотекарі, викладачі, блогери. Позитивні зміни вже є: зокрема, цього року конкурс «Еспресо. Вибір читачів» уперше запровадив категорію «Підліткова література». І це – важливо та круто. А ще важливо не намагатися штучно «здитячувати» таку літературу, бо це те саме, що уникати реального життя. Часом щирий YA називають, наприклад, «темним фентезі» – тут багато залежить від видавця. Хто заледве не боїться поняття «молодіжна література», хтось просто не орієнтується, про що мова. Врешті, у нас вистачає авторів, які відхрещуються від поняття «фантаст», то ще вже говорити про YA.
Щодо розподілу, то однозначно помилково відносити YA до дитячого сегменту, бо читач 10-12 та 16-18 років – це дуже різні категорії із різними запитами. YA та його «наступник» NA (new adult) – відкриті до гострих і болючих тем, відвертості, драйву. Це – умовні sex, drugs and rock`n’roll, а не виключно цнотливі оповіді про смикання за косичку (втім, такі теж треба і такі теж є). Вони можуть бути дуже різними, а в добре збудованій історії яскравість та динаміка не суперечать глибині й вагомості.
Поява поняття new adult близько 10 років тому – це логічний розвиток сегменту молодіжної літератури, а також – самого поняття «молоді». Тут автори можуть дозволити собі іще більше, адже читач, який любить YA, сказав: Мені подобається, але я хочу щось related не лише до шкільних років і першого кохання. Бо мені 25, я маю роботу, особисте життя і вагон планів. І я – теж молодий. Я хочу історію про мене… Тож, мабуть, українському читачеві теж слід дозволити собі бути молодим, але не кидати цей сегмент літератури в дитячий відділ.
Ти дуже активна у соцмережех: Facebook, Instagram, Goodreads, TikTok. Чому для тебе це так важливо? В майбутньому ти продовжиш вести свої акаунти самостійно, чи заведеш собі SMM-ника, як роблять деякі автори?
Початок моєї активності в соцмережах збігся із виходом перших книг – я раптово й приємно була здивована відгуками букблогерів, з’явилося більше спілкування – так це й почалося. Перш за все – я доволі екстраверт (лише не тоді, коли працюю), тому для мене спілкування – мотиваційний момент, момент насичення позитивними емоціями й відчуттям «вау, ось воно, робота дає результат!». Мені здається, що зараз не досить просто видати книгу й чекати, що її помітять на полиці магазину. Звідусіль – наплив інформації, у якому новинці легко згубитися, звідусіль – рамки стереотипів, які ще руйнувати й руйнувати (про укрліт, фентезі, YA та інше). Тому сучасному українському автора треба вставати й говорити «Ось я є». Говорити там, де його може почути читач. Не лише на заходах і фестивалях, куди прийдуть заангажовані, а й на інших, часом неочевидних майданчиках. То я встаю й говорю.
