Род Велич

Дата реєстрації: 2017-10-23 16:49:52

Нік: Род Велич

Коментарів: 20

Сайт: http://samlib.ru/editors/r/rod_w/

Twitter: @goldencat_75

Про себе: біомеханоїд

Комментарии

• ЗФ-19: Ілюзія - Конкурс завершений
  2017-11-16 16:12:37
  

  А буде на сайті новина про альманах і ЛіТерру? :)

• Ілюзія
  2017-11-05 08:57:25
  

  Вітаю переможців! І не тільки переможців ;)

  Гарні трійка, майже співпалаа з моєю.

  Жаль тільки "маргутська мова" не дійшла :-(

• Ілюзія
  2017-11-04 18:02:57
  

  Ну "Єдино реальну" я б тех поставив на 2 місце)

  Так що очікування поки що не так вже й розбігаються :)

• Єдино реальна
  2017-11-04 15:39:28
  

  Ну я просто сам експериментував із додаваннім своїх і чужих пісень у власні твори, і методом тику дійшов висновку, що у прозі (особливо малій) краще більше пари строк не вставляти)

  Не те що пісня кострубата, а просто вона посеред прози стирчить, як кілок серед поля :)

  А особливо, якщо це пісня маловідома чи взагалі авторська. Для автора вона може й сповнена глибоким особистим сенсом, а для читача - нажаль не завжди.

  Якщо це відомий твір (який читач має знати паріорі) то тоді ще на нього можна спиратися (як на милицю). А якщо невідомий, то мені здаєтсья, тут взагалі треба якась поступова інтродукція (щоб помалеьку ця пісня для читача почала важити так само багато, як і для автора). Але для цього потрібен роман, я вважаю. На корткому проміжку оповідання, як то кажуть, не вистачає розбігу для злету)

• На кремнієвих берегах
  2017-11-04 15:29:37
  

  Конкурс "Ілюзія" не найкраще місце, щоб розвіюватия ілюзії, ги-ги :cheese:

  Чесно кажучи, я давно вже позбавився ілюзій, що колись зароблятиму письменництвом (чи то українською, чи й навіть російською). Для заробітку є такі професії як "журналіст", "сценарист телесеріалів" и т.п.

  А якщо не чекати гонорарів, тому який сенс прогинатися під формати? Якщо вже писати, то те, що мені подобається, а не те, що від мене чекають (і ще велике питання - чи чекають? і хто саме?)

  З НФ зараз взагалі кругом жопа! Все з'їло тенхо-фентезі, космоопери або космостьоб (типу "Сторожів Галактики"). Тому у космічній НФ я розчарувався вже давно й надовго)

  Люди зараз найчастіше хочуть від фантастики розваг, екскапізму, відволіктись від проблем сьогодення. Для цього ідеально підходить фентезі, або стімпанк. А альтернативна історія - то взагалі рай для усіляких "історично- та геополітично-ображених" (у Росії так то просто воль'єр для усіляких совкодрочерів и т.п.)))

  А жанри типу кіберпанка, погоджуюсь, це більше про людей, чим про комп'ютери - про соцальні наслідки, про соцальні експерменти, про антиутопії. Чим воно мені й цікаве.

  Але, так, стрінку науково-технічних новин читати всех потрібно) Щоб хочаб не вигадувати велосипеда, чи не писати повну дурню)) Проектуючи різні світи я вже звернув увагу, що інколи достатьно малюсінького винаходу (типу інтернета чи мобильного телефона), щоб докорінно змінити і сюжет, і саму світобудову (особливо соціальну).

  Тому особисто для мене це, сокріше, така інтелектальна гра: читати про технології й світові тенденції, що вже є, або ось-ось з'являться - і проектувати їх у не дуже віддалене майбутнє, доводячи це все до цікавого асурду, або виявляючи одразу не помітні, але яскраві й тяжкі соціальні наслідки ("Чорне дзеркало" найкращий приклад) :coolsmirk:

  Думаю, якщо грати у цю гру досить професійно й сміливо, то скоро навколо збереться фанклуб з тих, хто цікавиться тим самим і хотів би теж у ту гру погратися. А що ще треба? :)

• Ілюзія
  2017-11-04 14:48:51
  

  До речі про тоталізатор. Якби він був, я поставив би на маргутську мову :)

• Сировина
  2017-11-04 14:46:25
  

  взагалі в початковій версії оповідання події ввдбуаалися на Місяці, а герої так само намагались вийти на поверхню, бо думали, що знаходяться в земних нетрях

  У початковій версії комікс "BLAME!" взагаді був схожий на кальку "Кібер-міста Оедо 606". Тому автор пізніше повністю переробив і світ, і всю концепцію)

  Я думаю, тут теж є ще куди розвивати і концепцію, і сюжет)

  Але подібні історії довгі й неспішні - боюсь, тут труба велика форма)

• Сировина
  2017-11-04 12:25:14
  

  Матеріалів не вистачає, а тіла потрібно робити досить компактними, щоб пролізати в найменші коридори.

  Саме тому, я б на місті синтетиків замість людинодіних рейджерів вирускав би зграї тарганоподібних дронів, що знищувалиб роєм все живе як блукаючі мурахи)

  Воно і материалу менше, і боротия з ними важче, і у малі дірки легше пролазити, і для читача страшніше)))

  Точно, доповнена реальність. І як я про неї забув))

  Вона навіть у БЛАМІ! була :) Гладайте хочаб момент, де Кіллі приходить до тями піля лікування, а бачить що у ного у полі зову ввімкунася безліч підказок і маркерів :coolsmile:

  До речі мені тут чогось подібного не вистачило: щоб Бім, або наприклад дівчина, враз збагнули щось таке, що перевернулоб їх погляд на світ і самих себе :bug:

  Ілюзією тут слугує колишнє життя Біма, проводене наодинці. Зустріч з іншими людьми якраз і вивела його з ілюзії.

  От саме цього при читаннні мені не відчулось взагалі :down:

• Стелла сміється
  2017-11-04 12:12:01
  

  Твір викликав у мене суперечливі враження.

  З одногу боку є стиль, є цікаві задумки, є майстерне змалювання деталей, емоцій героя. Спочатку вони чіпляє і цікаво, живо читається.

  Є трохи помилок з точки зору НФ (якщо це має для автора якесь значення):

  - на стадії червоного гіганта зірка не холоне, а навпаки розігрівається, холоне вона вже пізніше, коли обонка червоного гіганта розвіється у всесвіті, а на його місці лишиться маленький білий карлик.

  - Придатна для дихання кіснева атмосфері - це результат життєдіяльності біосфери. Якби планеті промерзла наскрізь і життя б завмерло, то першим ділом перестав би вироблятися кисень і через процеси окислення від би дуже швидко зник з атмосфери, зробівши її непридатною для дихання.

  Але це дрібниці. А от серйозними недоліками я б назвав таке:

  У даному оповіданні фактично відсутній розвиток дії сюжету. Так, спочатку автор майстерно описує нам початкову драматичну ситуацію, у якій перебуває ГГ (занадто довго і детально, як на мене). Потім, як і треба, починається зав'язка, але потім... зав'зяка фактично стає і розв'язкою. Все! Ніких подвигів, ніякого важкого шляху звершень і перемог, ба навіть няких достойних дій (за які б доля мала винагородити) ГГ не робить. "Приз" падає йому просто з неба просто у руки без ніяких зусиль. Це навіть не Ємеля зі Щукою (той хоча б зліз з печі і витягнув Щуку з ополонки), а тут ГГ перемагає усі перешколи фактично лише силою власного презирства :-S

  Дії та ставлення до життя ГГ справляє на мене враження, неначе це наївний хлопчак-максималіст, запхнутий у тіло старіючого діда. Він одночасно по-старечому бурчить де треба і де не треба, і при тому вражає по-хлопчачому наївними і неадекватними вимогами до життя і людей. Від почтаку і до кінця: неначе йому всі чимось винні, а всі досягення мають статися без зусиль і втрат.

  Але принаймі маю визнати: твір справив на мене неабияке психотерпевтичне враження - дуже захотілося НЕ бути схожим на ГГ. Не вимагати від людей і долі нездійсненого, почати нарешті робити щось реальне з власними життям, аби воно не було таке гівняне, не чекати зоряної іграшкової принцеси, а можливо краще пошукати просту, але реальну дівчину з фермерської планети :coolsmile:

• Знайти себе
  2017-11-04 11:22:41
  

  Дуже жаль, що обговорення твору потонуло у якихось друго- і третьорядних деталях та смаках.

  В то же час автор дуже майстерно й глибоко підійшов до вивчення самого пойнятте "ілюзії", ілюзорної та "реальної" реальності.

  Я спочатку навіть хотів записати деякі деталі у "помилки" (навіщо живий телефонний оператор у часи штучного інтелекту? чому людині треба називати свої координати, коли навіть зараз майде й кожному сотовому є GPS? якщо війна-2020 буда тако катастрофічною, то чому навколо так мало маркерів постапу - якись мірні вулиці, квітучі сакури, бізнес центри, порти?). Але потім мене почало поступпов пробирати і я збагнув, що це все не помилки, а підказки - "глюки" майстерно відтвореної ілюзії (здатної обманути не тільки ГГ але й читача). Так вона інколи "збоїть" (немов Матриця що часом показує двіко однакових котів), інколи дає більш явні натяки, але ніколи не розкривається до кінця.

  І автор навіть даєж відповіть чому: дає не словами - емоціями. Легко обманути того, хто сам хоче обманутися! Дуже мало хто захоче зректися ілюзії наймилішої людини, щасливого життя, відчуття домашнього затишку - що все загинуло й згоріло у ядерній пожежі. Дуже мало хто захоче озягнути реальність безцідбного і безглуздого життя, останніх поодиноких залишків людства - тому ось вам ілюзія "важливої для людства місії" і "великих планів". І хай навіть ця ілюзія інколи "збоїть", люди все оно не хочуть цього помічати, бо ілюзія рятує від болю. А саме знання, що інші люди живуть у ілюзіях, воно ще посилює цей ефект (я знаю, що інші в ілюзіях, то я то ж точно ні!). Це вже справжня Матриця у Матриці.

  Віртуозно змальовано! Дякую!

• Ілюзія
  2017-11-03 23:05:20
  

  Свято треба створювати власними руками :coolgrin:

• Ілюзія
  2017-11-03 15:16:34
  

  Ну от і я ж кажу, що іншого все одно немає :coolsmirk:

• На кремнієвих берегах
  2017-11-03 14:43:50
  

  А що Род Велич думає щодо саме українського кіберпанку?

  Думаю, що його поки що немає :) Якщо не рахувати кілька експерментальних оповідань.

  Кідрук пише непогані техно-трілери (але це не зовсім кіберпанк, навіть зовсім не).

  Ну хоч дякуючи Сіліврі, Анастісії Вороновій, коміксу "Воля" та ще кільком авторам - хоч свій стімпанк є! :coolsmile:

• Ілюзія
  2017-11-03 13:22:26
  

  Бо мені люди які читають фантастику постіно дорікають що на ЗФ нема чого читати і немає сенсу витрачати час на конкурс.

  А які україномовні конкурси фантастики вони читають крім ЗФ?

• На кремнієвих берегах
  2017-11-03 12:26:40
  

  людина, яка розуміється на класичному кіберпанку справжній раритет.

  У тому ж то й біда :coolsmile: До речі, я б не зациклювавcя саме на "класиці кіберпанку". Бо це 80ті роки, і вже виглядає дуже ретро. Навіть "Лавина" Стівенсона, написана на початку 90х була вже скоріше стьобом над "класикою кіберпанку" ніж його частиною) А "Матриця" - це взагалі вершина жанру, після неї рухатися далі на цій ниві просто нема куди :coolcheese:

  Я думаю, треба рухатися далі, вигадуватися якийсь свій "кібер-гот", "кібер-дастреп" чи "кібер-даунтемпо-J-rock" :coolgrin: Звісно, я не тільки про музику: просто це вдала аналогія: так само як неможливо весь час слухати панк-рок і синті-поп 80х, так само неможливо через 35 років писати так само? як і Гібсон :)

  До речі - може ви будете на літеррі?

  Може й буду :)

• Єдино реальна
  2017-11-03 12:09:46
  

  Просто чудове оповідання! Як на мене, зразок як треба писати на "військов-патриотичну" тематику. Хоч я й не фанат цього напряму, але дане оповідання абсолютно НЕ схоже на якусь агітку (від яких у мене зуби зводить), скоріше воно виходить за рамки теми на загальнолюдський рівень. І це дуже цінно - і для загальнолюдського, і для патріотичного.

  Ще б зазнічив технічну і психологічну точність. Прийом "майбутнє, що не сталося" не новий (взяти хоча б фільми "Життя перед її очами" чи "Прибуття"), але поки що не затасканий. А тут він ще й підкреслює болючий драматизм подій.

  До мови і діалогів я не зміг придратися.

  Не погоджуюся, що немає фантастики (хоча як на мене, якщо є ТЕМА, то до глибини фантдопу я б взагалі не придирався - хай хоч повний реалізм).

  Не побачив де тут "забагато термінології". Скоріше я б просто дав такі терміни, як БТР, ПКТ, АКСУ і ПТСР абревіатурою, щоб тим, хто зовсім не в темі, було простіше гуглити :)

  З мінусів: на загально хорошому фоні текст пісні виглядає якось кострубато (може варто було б її скоротити до пари ключових рядків?).

  Але загалом це одне з найкращих оповідань фіналу. Браво! :coolsmirk:

• На кремнієвих берегах
  2017-11-02 23:01:13
  

  Не погодились би ви мені трохі пізніше допомогти з майбутьньою вичиткою?

  Все може бути) Пишіть на alchemeast(а)gmail.com

  Але баш-на-баш, бо в мене теж часто буває що вичитувати :coolsmile:

• На кремнієвих берегах
  2017-11-02 22:57:27
  

  Ну безапеляційність, до речі, здалась мені досить органічною (зважаючи на вік і радикалізм героїв). З фактичними помилками від автора трохи гірше.

  Такий ретельний розбір тексту в актуальному розрізі викликає дійсну повагу. Бачу - людина має рацію

  Я просто сами пишу кіберпанк, тому в темі :coolsmirk:

  Я могу сказати, що мені одразу сподобалась "канонічна картинка", що вимальовується образу: нуарний фон, баржі, неонові вогні, молодь на ховербордах за гаджетованою одежею та навіть волоссям) Дівчина, при тому, азіятка. Ось каритнка мене і взяла. Далі було не зовсім так гарно, але атмосферу вже створено :)

  Основне - "передача зейнгейсту" у тексті. Шалена динаміка для цього не обов"язкова.

  Я вважаю не зовсім так. Кіберпанк - це найголовніше "техно-нуар". Обидві половинки обов'язкові: "техно" - високі (але не захмарні) технології недалекого(!) майбутнього + "нуар" - похмурий сюжет цинічного нуарного детективу/триллера/бойовика.

  Тому крім класики кіберпанку, як на мене, дуже непогано ознайомитись для загального розвитку з гарними зразками техно-трилерів, та класикою "нуару" 40-50 років.

  Бо всі ці штампи "кіберпанку 80х" (шкіряні куртки, ірокези, "льодоруби", одинокі мотоциклісті з самурайськими мечами) - вже на 90% морально застаріли так само, як і тогочасні аркадні ігрові автомати (типу "Морський бій" чи "Frogger")))

  А от що не застаріє ніколи, це формула: "High technology - low life" (тобто одночасно круті технології і гімняне життя)))

  Тому кіберпанк це не стільки "цейтгейст", скільки його проекція у недалеке майбутнє - що робить його вади і пробелми ще більш концентрованими і похмурими (аж до повної антиутопії :coolgrin: )

  P.S. Тільки, будь ласка, не треба настільки дослівно передирати метафори Гібсона)) Я все розумію - оммаж класику, "пасхалки" для цінителів, але ж не так прямо, та ще й у першому ж реченні))

• Я – Майк
  2017-11-02 22:04:09
  

  Дуже добре написане оповідання, як на мене. Описи, передача емоцій, підліткові "жарти". Кінець теж досить глибокий і заставляє замислитись. Але...

  Але мені (на протилежність коментарю А.Я.) в середині оповідання відчувається якийсь "провис". Досить швидко (майже одразу) стає зрозуміло, що хлопчик штучний (та автор це зовсім і не приховує), а тому майже 80% оповідання і перебував у дивному стані типу: "так, одна інтрига вже розв'язалася, а коли ж і яка буде нова?"

  Ну, в принципі, финал порадував, але оце "очікування інтриги", я б великою інтригою не назвав. Куди подівсь справжній Майкл теж більш-менш було одразу зрозуміло. Для чого батьки замовлии нового - також. Очікував на якусь інтригу с Ненсі - ні. Подумав було, може це якийсь спеціальний "психологічний" робот для психотерапевтичного "вправляння мізків" людям у посттрамтатичному стані - також ні. Все досить лінійно.

  Хоча ще раз скажу, що описано все дуже красиво, емоційно й майстерно :)

• На кремнієвих берегах
  2017-11-02 14:30:59
  

  P.S. Про мовні огріхи вже казали:

  - "екран високого розділення" ("розподілення", "розподільча здатність")

  - ажурних баків київського моста (опори моста здається - "бики")

  - наростаючий гул підкріплення, що поспішав на виручку (хто поспішав? гул?))

  - Андріївського спуску (узвозу)

  - спостережливі камери (спостережні)

  - а перекласти "лицо", як "особу", замість "обличчя" міг тильки Гугль :)

  Гарніше треба вичитувати після автоперекладача. До речі це також перегукується з зазначеною вище проблемою: немає простих технічних "однокнопочних" рішень - всюди ще треба прикладати власну голову і власне серце, відчуття мови, культури.

  P.P.S. Технічний прорив Японії після 2 Світової стався не через відмову від власної культури, а чере звідмову від армії, геополітичних амбіцій та гонки озброєнь, що дало змогу Японії кинути набагато більше коштів на розвиток мирної науки і техніки.

  Та й з культурою у японців і зараз все гаразд - крім Геловіну і Різдва вони чудово продовжують святкувати Танабату, шанують сінтоїстських духів, та вдягають кімоно на народні свята. А хентрі і сюжети криваве аніме тому нас так і дивують, бо передають докорінно незвичне нам відношення традиціної японської культури до сексу та смерті :)