Приїздіть ще!

Відгук Вадима Соколенка

Почав писати відгук про літстудію і зрозумів, що зараз потрапив у ситуацію, яку визнали проблемною при аналізі мого ж оповідання на цій же літстудії. Бо виходить розповідь з кількома сюжетними лініями. Але інакше не можу – для мене ці два дні виявились настільки насиченими подіями, що виділити головну ніяк не можу.

А почалося все з того, що на якомусь з майстер-класів у Києві я обмовився хлопцям-модераторам, коли вже, мовляв, вони навідаються в Черкаси. «А ти організовуй літстудію, ми завжди готові» – не забарилася відповідь.

Організовувати наукові конференції доводилось, але ж то спеціалізовані зібрання, за підтримки керівництва. А тут все трохи незвично. Втім, підтримкою обділений не був. І в сім’ї, і серед колег, як біологів, так і професійних філологів. До речі, саме завдяки місцевим літераторам, Вікторії Марценішко та Людмилі Скорині, стала можливою зустріч зі студентами-магістрами їхньої спеціальності. Щира подяка за розуміння!

Висвітлюючи зустріч з філологами, хлопці скромно промовчали про одну річ: коли закінчилася одна пара (і це зовсім не сорок хвилин, а вісімдесят), мене попросили «позичити» гостей ще на одне заняття, для наступної групи, куди збиралися приєднатися ще й студенти спеціальності «видавнича справа». Розуміючи, що початок літстудії катастрофічно затягується (а ще бажана перерва на каву!), «виторгував» пів-пари. І то довелося виводити хлопців, що увійшли в азарт, мало не силою. Так що вони були популярними.

Скажу відверто – нам повезло, що два кандидати захворіли, а один, послухавши розбір оповідань, не ризикнув читати свого. Інакше процес затягся б до пізнього вечора. Володимир, Олег і Сергій, за підтримки ще двох «профі», Вікторії та Людмили, розіклали твори на найдрібніші деталі. В загальному, вийшло щось середнє між літстудією і майстер-класом: хоча оповідання й зачитувались, для багатьох учасників вони були знайомі з конкурсів Фортеці чи Мантикори. Всі ці оповідання «пролетіли» мимо фіналу, й нам цікаво було з’ясувати причину.

Скажу лише про своє. Основні зауваження: потрібно обмежувати кількість флеш-беків, або зменшувати їх об’єм. Однозначно визначитись, про що історія – а то в моєму творінні змагалися між собою лінія про стосунки чоловіків і жінок, притча про те, як людина намагалася добитися визнання і хронічки створення чудо-приладу. І ще одна річ, яку, поки-що, не уявляю, як коригувати – прізвище головного героя. Тут пригадується Врунгелівське «Как вы яхту назовете…». Виявляється, якщо герой – Ейнштейн, це накладає певні закономірності на його повсякденне життя, спілкування і т.д. І не може у нього бути діда Макара, котрий пасе гусей. Ще потрібно точно визначитися з періодом, коли відбуваються події. Бо у наш час, виявляється, слюсарі вже не погоджуються зробити деталь за пів-літри, вимагають гроші. А в 30-х роках 20 ст. не писали чорнильними ручками. Ніби, дрібниці, але, на очі потрапляють. В основному, схоже, все.

Для нашої сім’ї літстудія продовжилася вже вдома – бесіди про літературу закінчилися далеко після опівночі.

Зустріч у книжковому супермаркеті «Буквиця» теж не розчарувала. Були присутні не лише відвідувачі, котрих зацікавило оголошення про гостей, а й місцеві журналісти. Володимир та Олег зробили презентацію книг у вигляді діалогу – один задавав питання, інший відповідав, потім мінялися ролями. Як активно відбулася автограф-сесія, видно з викладених фото. З того, що запам’яталося: одна журналістка повідомила, що її знайомі байкери жалілися – не можна дістати книгу Сіліна, це, виявляється, вже дефіцит. А книги Арєнєва наш супермаркет продає вже давно.

Важливим наслідком візиту в «Буквицю» вважаю ідею створити в Черкасах Клуб любителів фантастики, що виникла, коли після зустрічі нас запросила в кабінет директор супермаркету, Наталія Прокопчук. Сподіваюсь, ми зможемо її реалізувати. Тим більше, схоже, після візиту «фортечан» на Фортеці можуть з’явитися нові черкаські автори.

Далі ми просто гуляли містом. Сподіваюся, гостям воно сподобалося.

Пригадуючи певні проблеми при підготовці організації зустрічі, запитую себе: чи не жалкую, що все це розпочав?

Відповідь однозначна – ніскілечки! Море позитиву! Хлопці, приїздіть ще!