Хех, соковито написано. Читати дуже приємно. І стиль дуже влучно обраний. Кінцівка порадувала, хоча щось таке й напрошувалося саме собою. Органічно вписалися і шпичаки на владу, авторе, не боїтеся, що політику пришиють Тепер щодо ідеї. нажаль, не нова вона, ой не нова. Я, якраз, зараз в Скайрим граю потрохи, то там такої зброї - греблю гати.
Назагал сподобалося. Прочитав із задоволенням. Дякую, авторе. Наснаги.
Згоден з Фантомом - мова чудова, багацько маловживаних слів і взагалі доволі майстерно написано. Гм, щось такого ж стилю я вже зустрічав в тутешніх архівах
діалог без означення сторін занадто довгий - вже після репліки десятої втрачаєшся, хто де говорить. Думаєте, просто так оці ",- сказав А" дописуються?
"перекувати мечі на рала" це звісно добре, але окрім цього у оповіданні практично нічого немає, тому алюзія, котра стає основою твору це занадто.
Мова ок, напихано правда діалектизмів, але тут вони більш-менш виправдані, герої ж селяни...
Якби на цю основу навішати кілька додаткових новіших сюжетів, хоча б дрібних, і додати хоч якогось конфлікту, може б і зіграло. Зараз все ж недобір по всіх фронтах, хоч написано і непогано. Вибачте.
ні... буду занудою. Стріла, панцир, 400 кроків... Ги. а от арбалет з півсотні. Щоправда, панцирі різні бувають, але асоціативний ряд - лицарство, блискучі обладунки, кіраси... ну добре, спишемо на байку. Всі перебільшують. Я взагалі-то хотів поцікавитись - рими в першій частині заплановані чи паразитні? Якщо заплановані - то невдало.
РРР... обтиканий стрілами... Розповів би я байку про ефективність стріл в бою, але придираюсь, придираюсь, в тексті виглядає органічно.
кінець прогнозований, видно ще на половині тексту.
порадити б щось... на початку тексту кинути якусь згадку про орало, щоб запало в пам'ять і згадалось в кінці. Але неочевидну згадку.
Оповідання вийшло трохи експериментальне, тож не претендую на повне висвітлення теми . Що ж до новизни у фентезі... Втім, mea culpa, чого там відмазуватися.
Щодо мови, то там нема діалектизмів - жодного, - усі слова належать нашій літературній солов'їній .
Щодо зауваження Chernidarа про луки, то мушу визнати, що тут я, здається, трохи дав маху. Хоч не факт, що лук не може посилати стріду на 400 кроків з пробивною здатністю, але тінь сумніву в мене виникла. Доведеться скоротити відстань удвічі .
Щодо зауваження Chernidarа про луки, то мушу визнати, що тут я, здається, трохи дав маху. Хоч не факт, що лук не може посилати стріду на 400 кроків з пробивною здатністю, але тінь сумніву в мене виникла. Доведеться скоротити відстань удвічі .
гм... тут слід визначитись про які луки та про які обладунки йде мова. У мене чомусь виникла асоціація про період розквіту лицарства. Тобі дам пораду - скоротити відстань до півсотні кроків. Можу аргументувати багатьма прецедентами, але не певен чи всім буде цікаво. Наприклад провідник банди французів загубила загубив бойову сокиру в робі під фортецею. По п'яні. І він, як то заведено, попросив в оборонців щоб дозволили дістати сокиру. Ті засміялись. Тоді той лаючись (із тавришами, мабуть теж нетверезими) поліз діставати. Захисники почали його обстрілювати (оскільки перед цим розмовляли можна говорити про відстань до сотні метрів). Кілька стріл подряпали когось (зверху-вниз, концентрований вогонь!!) тоді, знайшовши сокиру французи полізли вгору штурмувати стіну... ну й з їх табору приєднались. Фортецю взяли.
Взагалі ефективність луків сильно перебільшують (особливо англійських - через відому поразку французів). Сталь уже добру варили, зверніть увагу, що щити все меншають у розмірі. Так, пробивали обладунки, але не те, щоб дуже. І дійсно лицарі до кінця бою могли виглядати як їжаки, проте на боєздатність це не надто впливало. от потім, від зараження крові та ран - гинули, а безпосередньо від стріл - рідко.
Якщо ж мова йде про архаїчний період, то там панцирі і луки дуже-дуже різні. Проте обладунок короля явно належатиме до найкращих із, тому думаю що він буде взагалі невразливим до такого виду зброї. Адже саме звідси в архаїчну пору виникли легенди про невразливих героїв - король чи воєнначальник в хорошому бронзовому обладунку дійсно був маловразливий до зброї простолюдинів.
--
це я так, по пам'яті розповів, якщо цікаво детальніше - то можу дати купу матеріалу. А з точки зору правдоподібності смерть короля має виглядати так: "порубаний, вкритий як їжак стрілами і одна стирчить з-під забрала шолому"
--
проте в даному жанрі та даному творі правдоподібність такого рівня нафік не потрібна, як по правді. Нічого не міняйте... (хоча як будете, то саме так, я я порадив)
чудовий стиль. І твір хороший. Погоджуюся іх попередніми дописувачами щодо діалогів (в сенсі - майстерні) і що трохи б нового. А так..непогано, напевно, одне із найкращих, цілісне оповідання. Оповідка вдалася.
Сподобалося. Мені припала до душі структура оповідання, дарма, що суцільний діалог. Прекрасна мова зовсім нівелює відсутність слів автора. Гарний експеримент, цілісне гарне оповідання. Сюжет передбачуваний, звісно, але реалізація... Отримала величезну насолоду, дяка автору
Мені сподобалося! Діалоги і мова підібрані влучно. Прочитав на одному диханні. До речі, склалося таке враження, що насправді батько синові байку розказує: наслухався десь в тилу історій, а тепер повчає сина і піднімає свій авторитет.
Добротне оповідання, але у мене виникло інше запитання: "Чому, орючи на полі бою, вони так нічого й не виорали? Там ж залишків, бодай якихось, мало б бути вельми багато!
Даруйте за тривалу відсидку . Дяка всім коментаторам і читачам!
"Чому, орючи на полі бою, вони так нічого й не виорали? Там ж залишків, бодай якихось, мало б бути вельми багато!
Боюся, це лишилося за кадром, позаяк:
а/ само собою зрозуміло , а тому, можливо, необов'язково для розвитку сюжету;
б/ див. варіант Інай Тіма та, якщо я правильно витрактував, Олени .
в/ щиро кажучи, не подумав про цей аспект. Не виключено, що додам ще пару діалогів на цю тему - в третій частині кістки непогано поєднаються зі згадкою про привидів .
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 19 RSS
1Фантом18-02-2012 18:25
Хех, соковито написано. Читати дуже приємно. І стиль дуже влучно обраний. Кінцівка порадувала, хоча щось таке й напрошувалося саме собою. Органічно вписалися і шпичаки на владу, авторе, не боїтеся, що політику пришиють
Тепер щодо ідеї. нажаль, не нова вона, ой не нова. Я, якраз, зараз в Скайрим граю потрохи, то там такої зброї - греблю гати.
Назагал сподобалося. Прочитав із задоволенням. Дякую, авторе. Наснаги.
2скайуокер18-02-2012 21:42
Згоден. Мова гарна, легко читається. У мене жодних нарікань. Автору удачі!
3Аноним19-02-2012 16:15
Нічого нового, але написано душевно. Суцільний діалог, але володієте мовою майстерно.
4Ката Стифан19-02-2012 23:31
Згоден з Фантомом - мова чудова, багацько маловживаних слів і взагалі доволі майстерно написано. Гм, щось такого ж стилю я вже зустрічав в тутешніх архівах
Автору удачі!
5Ал20-02-2012 13:00
діалог без означення сторін занадто довгий - вже після репліки десятої втрачаєшся, хто де говорить. Думаєте, просто так оці ",- сказав А" дописуються?
"перекувати мечі на рала" це звісно добре, але окрім цього у оповіданні практично нічого немає, тому алюзія, котра стає основою твору це занадто.
Мова ок, напихано правда діалектизмів, але тут вони більш-менш виправдані, герої ж селяни...
Якби на цю основу навішати кілька додаткових новіших сюжетів, хоча б дрібних, і додати хоч якогось конфлікту, може б і зіграло. Зараз все ж недобір по всіх фронтах, хоч написано і непогано. Вибачте.
6Coren20-02-2012 15:12
Супер! Сподобалося.
Проблема була, проблема вирішилася. Звісно, не нове, але реалізація порадувала. Розповідь тече легко й невимушено. Успіхів!
7HarleyDavidson21-02-2012 11:34
Мовою насолодився. Ех, шкода, що ви мене вразили тільки цим...
8George22-02-2012 22:37
перекувати меча на орала...
хороша ідея...мова легка, але такою мовою писати НФ...
трохи дивно, це ніби наукова стаття писана віршами Шевченка...
Але...такий варіант НФ також має право на існування...
9Chernidar23-02-2012 11:34
вибачте, діалог такого розміру нечитабельний. Пізніше спробую ще раз. Можливо я просто "не ваш" читач. На жаль - оцінювач.
10Chernidar23-02-2012 19:21
ні... буду занудою. Стріла, панцир, 400 кроків... Ги. а от арбалет з півсотні. Щоправда, панцирі різні бувають, але асоціативний ряд - лицарство, блискучі обладунки, кіраси... ну добре, спишемо на байку. Всі перебільшують. Я взагалі-то хотів поцікавитись - рими в першій частині заплановані чи паразитні? Якщо заплановані - то невдало.
РРР... обтиканий стрілами... Розповів би я байку про ефективність стріл в бою, але придираюсь, придираюсь, в тексті виглядає органічно.
кінець прогнозований, видно ще на половині тексту.
порадити б щось... на початку тексту кинути якусь згадку про орало, щоб запало в пам'ять і згадалось в кінці. Але неочевидну згадку.
а стиль - не мій, мушу себе силувати читати.
11Автор24-02-2012 22:47
Спасибі щиро всім критикам!
Оповідання вийшло трохи експериментальне, тож не претендую на повне висвітлення теми
. Що ж до новизни у фентезі... Втім, mea culpa, чого там відмазуватися.
Щодо мови, то там нема діалектизмів - жодного, - усі слова належать нашій літературній солов'їній
.
Щодо зауваження Chernidarа про луки, то мушу визнати, що тут я, здається, трохи дав маху. Хоч не факт, що лук не може посилати стріду на 400 кроків з пробивною здатністю, але тінь сумніву в мене виникла. Доведеться скоротити відстань удвічі
.
12Chernidar26-02-2012 22:15
гм... тут слід визначитись про які луки та про які обладунки йде мова. У мене чомусь виникла асоціація про період розквіту лицарства. Тобі дам пораду - скоротити відстань до півсотні кроків. Можу аргументувати багатьма прецедентами, але не певен чи всім буде цікаво. Наприклад провідник банди французів загубила загубив бойову сокиру в робі під фортецею. По п'яні. І він, як то заведено, попросив в оборонців щоб дозволили дістати сокиру. Ті засміялись. Тоді той лаючись (із тавришами, мабуть теж нетверезими) поліз діставати. Захисники почали його обстрілювати (оскільки перед цим розмовляли можна говорити про відстань до сотні метрів). Кілька стріл подряпали когось (зверху-вниз, концентрований вогонь!!) тоді, знайшовши сокиру французи полізли вгору штурмувати стіну... ну й з їх табору приєднались. Фортецю взяли.
Взагалі ефективність луків сильно перебільшують (особливо англійських - через відому поразку французів). Сталь уже добру варили, зверніть увагу, що щити все меншають у розмірі. Так, пробивали обладунки, але не те, щоб дуже. І дійсно лицарі до кінця бою могли виглядати як їжаки, проте на боєздатність це не надто впливало. от потім, від зараження крові та ран - гинули, а безпосередньо від стріл - рідко.
Якщо ж мова йде про архаїчний період, то там панцирі і луки дуже-дуже різні. Проте обладунок короля явно належатиме до найкращих із, тому думаю що він буде взагалі невразливим до такого виду зброї. Адже саме звідси в архаїчну пору виникли легенди про невразливих героїв - король чи воєнначальник в хорошому бронзовому обладунку дійсно був маловразливий до зброї простолюдинів.
--
це я так, по пам'яті розповів, якщо цікаво детальніше - то можу дати купу матеріалу. А з точки зору правдоподібності смерть короля має виглядати так: "порубаний, вкритий як їжак стрілами і одна стирчить з-під забрала шолому"
--
проте в даному жанрі та даному творі правдоподібність такого рівня нафік не потрібна, як по правді. Нічого не міняйте... (хоча як будете, то саме так, я я порадив)
13марко27-02-2012 21:37
чудовий стиль. І твір хороший. Погоджуюся іх попередніми дописувачами щодо діалогів (в сенсі - майстерні) і що трохи б нового. А так..непогано, напевно, одне із найкращих, цілісне оповідання. Оповідка вдалася.
14Лариса Іллюк03-03-2012 22:41
Сподобалося. Мені припала до душі структура оповідання, дарма, що суцільний діалог. Прекрасна мова зовсім нівелює відсутність слів автора. Гарний експеримент, цілісне гарне оповідання. Сюжет передбачуваний, звісно, але реалізація... Отримала величезну насолоду, дяка автору
15Інай Тім11-03-2012 21:28
Мені сподобалося! Діалоги і мова підібрані влучно. Прочитав на одному диханні. До речі, склалося таке враження, що насправді батько синові байку розказує: наслухався десь в тилу історій, а тепер повчає сина і піднімає свій авторитет.
16Аутор22-03-2012 19:31
Добротне оповідання, але у мене виникло інше запитання: "Чому, орючи на полі бою, вони так нічого й не виорали? Там ж залишків, бодай якихось, мало б бути вельми багато!
17Олена23-03-2012 22:00
Це тільки мені пригадався мультфільм про Масяню: "А я в советские времена - ооооо!"?
18Автор28-03-2012 23:17
Даруйте за тривалу відсидку
. Дяка всім коментаторам і читачам!
Боюся, це лишилося за кадром, позаяк:
а/ само собою зрозуміло
, а тому, можливо, необов'язково для розвитку сюжету;
б/ див. варіант Інай Тіма та, якщо я правильно витрактував, Олени
.
в/ щиро кажучи, не подумав про цей аспект. Не виключено, що додам ще пару діалогів на цю тему - в третій частині кістки непогано поєднаються зі згадкою про привидів
.
19Спостерігач30-03-2012 19:23
Написано просто і прикольно. Багато іронії - особливо сподобалось глузування з державної пропаганди))
Розв'язка справді банальна, але це аж ніяк не псує оповідання))