17 жовтня на онлайн-церемонії нагородження були проголошені лавреати Міфопоетичної премії 2021.
Детальніше про премію та чим вона цікава читайте в дописі про вручення Міфопоетичної премії 2020.
Номінація «Міфопоетична нагорода за літературу для дорослих»
Т.Дж. Клюн «Дім у Церуленовому морі»»
T.J. Klune «The House in the Cerulean Sea»
Лайнус Бейкер веде тихе самотнє життя. У сорок років він живе в крихітному будиночку з підступним котом і своїми старими записами. Він працює у відділі, що відповідає за молодь із магічними здібностями, й інспектує санкціоновані урядом сиротинці.
Несподівано Лайнуса викликає Найвище Керівництво і дає надзвичайно секретне завдання: поїхати до сиротинця на острові Марсіас у Церуленовому морі, де проживають шестеро небезпечних дітей: гном, спрайт, виверна, невизначена зелена крапля, померанський шпицелак і Антихрист. Лайнус повинен відкинути свої страхи і визначити, чи здатні ці діти запустити Кінець Світу.
Але діти – не єдина таємниця, яку зберігає острів. Їхнім доглядачем є чарівний і загадковий Артур Парнас, який зробить все, щоб захистити своїх підопічних. Коли Артур і Лайнус зближуються, давні таємниці розкриваються, і Лайнус повинен зробити вибір: знищити сиротинець або подивитися, як палає світ.
Нагорода «Міфопоетична нагорода за літературу для дітей та підлітків»
Т. Кінґфішер (Урсула Вернон) «Посібник чародія з оборонного випікання»
T.Kingfisher «A Wizard's Guide to Defensive Baking»
Урсула Вернон продовжує збирати премії за свій «Посібник чародія з оборонного випікання». Слід за «Локусом» і «Неб'юлою» підкорилася і Міфопоетична премія. Чи буде далі «Г'юґо»?
Чотирнадцятирічна Мона не схожа на чаклунів, яким доручають захищати місто. Вона не може керувати блискавками або говорити з водою. Її фамільяр - закваска, а її магія діє лише на хліб. Їй комфортно живеться у тітковій пекарні, де вона змушує танцювати пряничних чоловічків.
Але життя Мони перевертається з ніг на голову, коли вона виявляє мертве тіло на підлозі пекарні. Вбивця полює на вулицях, вишукуючи чаклунів і, схоже, Мона є його наступною мішенню. І в роззброєному місті, раптово позбавленому чарівників, вбивця може бути найменшим турботою Мони...
Також рекомендуємо:
Також рекомендуємо:Нагорода за дослідження творчості Інклінґів
Джон Боверс «Втрачений Чосер Толкіна»
John M. Bowers «Tolkien's Lost Chaucer»
У першій частині книги Джон Боверс розплутує майже детективну історію, пов'язану із роботою Толкіна над збіркою поезії та прози Чосера.
У 1922 році під час роботи в університеті Лідса, Толкін уклав контракт з Oxford University Press про спільне редагування та публікацію студентського видання Clarendon Press із добіркою поезії та прози Чосера. Його колегою по роботі став Джордж Гордон, професор англійської літератури в коледжі Мертон, Оксфорд. Гордон, хоча й не був спеціалістом із Чосера, був призначений старшим редактором і мав написати вступ і зібрати відгуки. Толкін, як молодший редактор, працював над глосарієм і примітками.
Гордон був прокрастинатором, до того ж був залучений до багатьох інших справ, зокрема до викладання та адміністрування коледжу. Толкін також був дещо прокрастинатором, але у нього була молода сім’я, а в 1924/25 роках ще перетнулися університетські курси в Лідсі та Оксфорді. Але обидва прийняли контракт і взялися за виготовлення книги.
Як виявилося, Толкін зробив набагато більше, ніж Гордон, але навіть Толкін не закінчив свою працю. Вабила інша робота, викладання, «Гобіт» і «Володар перснів». Робота над книгою Чосера тривала майже 30 років, і навіть пережила смерть Гордона в 1942 році.
Лише у 1951 році редактор Oxford University Press вирішив, що чекати вже годі, і попросив Толкіна надати всі документи, пов’язані з томом Чосера. Толкін це зробив і надіслав коробку з рукописами. Деякий час все йшло до того, що інший редактор завершить підготовку видання. Але цього врешті-решт так і не сталося. Документи Толкіна і Гордона зберігалися в офісі видавництва, а зрештою потрапили до підвалу Бодліанської бібліотеки.
Й там їх майже випадково виявили лише 2012 року. Навіть Крістофер Толкін не знав про досить велику роботу, яку його батько зробив над Чосером. Рукопис був повнішим аніж багато інших рукописів Толкіна, які Крістофер відредагував і опублікував після смерті свого батька в 1973 році.
В другій частині книги Боверс аналізує вплив Чосера на творчість Толкіна.
Нагорода за дослідження міфології та фентезі
Анна Ванінская «Фантазії про Час і Смерть: Дансені, Еддісон, Толкін»
Anna Vaninskaya «Fantasies of Time and Death: Dunsany, Eddison, Tolkien»
