Майстер-клас В.Єшкілєва. Відгук enineer

Чудова звістка з останнього МК – друга частина трилогії «Фаренго» вже у видавництві і на початку наступного року має з’явитися на світ =) Автор обіцяє, що вона буде ще цікавішою, ніж перша. Так що хто ще не знає про пригоди Вольска та компанії, то має трохи часу аби прочитати «Тінь попередника», а потім з нетерпінням чекати продовження =) Завербований ґ'ормітами ксенобіолог вирушає на пошуки гнізда ґиргів…

А ще на МК Володимир Львович розвіяв одне моє помилкове судження про слов’янську міфологію – її не існує!

Що ж сказити про корисності від МК?... Гм =( Майстер хвалив-хвалив, хвалив-хвалив, а ганити не хотів. Почну з мого оповідання – думала собі, що можливо його можна якось поправити, бо щось там мене насторожує – щось не те. Але, на жаль, ні учасники, ні Володимир Львович нічого поганого казати не хотіли! Так якісь огріхи є, але більш нічого. Та нехай!

Порада від Володимира Єшкілєва – для того, аби нормально написати мову персонажів, якщо пишете про події з минулого, треба поритися в періодиці. Тоді й стане можливо «навчити» героїв балакати нормально і відповідно до часу.

Ще одна порада – для того, аби персонажі не виглядали відчеканеними на одному станку, щоб вони були живі і різні, авторові варто спілкуватися з різними людьми, набувати нових досвідів. Поспілкувавшись з міліціонером автор не навчиться затримувати злочинців, а побалакавши з хірургом не зможе провести операцію, але він зможе дізнатися як живе, мислить, говорить, на що здатний міліціонер, а на що лікар. А після цього їх можна буде достовірніше змалювати.

Тепер трохи суб’єктиву – чи то мені щось зле, чи то що, але оце всяке жеманство і прибідняння… Ну якось воно недобре. Назвався грибом – лізь у кошик! Тобто якщо вже людина пише і хоче друкуватися, то не варто казати «Та я не те, та я не се», а треба вчитися і писати – краще і краще.

І знов порада від Володимира Львовича – не варто ліпити три крапки аби оживити діалоги. Різності героям надає їх мова, поведінка – це і треба прописувати. Якщо на сцені актори самі наділяють своїх персонажів особливостями і драматург може не надто думати про те, щоб персонажі говорили дуже відмінно, то прозаїк мусить про це думати. Адже написані герої самочинно не зробляться різними.

Спасибі організаторам за чай, каву і печеньки =) May the Force be with You!

Спасибі за місце проведення – музей чудовий – там такі фото, там такі статуетки, там такі тарілки, там такі прилади… Просто отакенної крутості!

Ну і ще трохи не по суті – дві вільні години до МК провела біля «Будинку з химерами» – тепер Владислав Городецький в моєму пантеоні богів арт-нуво, на чолі якого Альфонс Муха – недосяжний і неймовірний.